Апокаліпсис уже тут: чи заважає кінець світу вашій роботі?

Чи заважає кінець світу вашій роботі? Опитування робочої сили в семи країнах наприкінці минулого року дало вражаючий результат: 46% представників покоління Z і 38% міленіалів погодилися з твердженням "Я регулярно настільки засмучуюсь через те, що відбувається в новинах, що не можу виконувати свої обов'язки на роботі". Зараз рівень тривоги має бути ще вищим. Компанія Edelman, що спеціалізується на комунікаціях, провела опитування у вересні 2023 року, у самий розпал війни в Україні, але якраз перед тим, як Близький Схід вибухнув різаниною, вибухами, смертю і руйнуваннями, викликавши побоювання військової ескалації, аж до ядерної війни, зокрема в Європі.

Відсоток засмучених літніх працівників був нижчим, але, як пізній бумер, я можу підтвердити, що ми не застраховані від цього. Коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, я одразу ж замовив пігулки йодистого калію, здатні захистити щитоподібну залозу від радіоактивних опадів. Зазвичай я тримаю флакончик поруч із собою, у шухляді в офісі або у саквояжі. Щасливий поділитися.

У нас є безліч механізмів боротьби з цим, включно з похмурим гумором. Між катастрофічними ураганами "Гелен" і "Мілтон" на півдні США мій друг Рене Алегрія написав, що почав дивитися "порно про Апокаліпсис" — зокрема, багатосерійний серіал "Як закінчиться світ", що транслюється з 2017 року. Він щойно пережив "Гелен", яка пронеслася Джорджією, де він живе, і зруйнувала великий шматок сусідньої Північної Кароліни. "Це безперечно перевернуло мою уяву", — сказав він мені. Дивитися серіал було "все одно, що перемотувати своє життя до кінця, щоб заощадити час і продовжити страждання". І додав коментар "LOL".

Звісно, з тривоги не варто сміятися. Усе йде шкереберть, тож сама лише перспектива того, що маячить попереду, може викликати відчутний страх. Ми створені для того, щоб турбуватися. Міленіали практично названі так на честь "кінця світу". Вони пам'ятають паніку Y2K 1999 року — коли нулі прийдешнього 2000 року мали відкинути світові комп'ютери назад у 1900 рік і створити кібернетичний хаос.

Ми хочемо передбачити настання Апокаліпсису — хоча б заради порад із виживання. Фільми та книжки, журнали й телебачення роблять саме це. Насправді письменники і богослови обчислювали, коли настане кінець світу (і як його краще пережити) відтоді, як Книга Одкровення (вона ж Апокаліпсис святого Івана) стала частиною канонічного християнського писання.

Я не торкатимуся "Омена" і "666" (або астрологічних пророцтв Нострадамуса і зомбі-апокаліпсисів, якщо вже на те пішло). Є достатньо банальніших жахливих прикладів. У перші роки "холодної війни" у нас був фільм "На пляжі" з голлівудськими легендами Грегорі Пеком, Авою Гарднер і Фредом Астером у головних ролях. У ньому розповідалося про світ після ядерної війни, де все живе знищено, за винятком Австралії. 1964 року режисер Стенлі Кубрик подарував нам фільм "Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав турбуватися і полюбив бомбу". Він залишається головним вираженням ядерної параної кінця світу, коли високопоставлений військовий офіцер запускає безвідмовний засіб захисту від Армагеддону в тричі сновидному виконанні покійного великого Пітера Селлерса.

1983 року — у самий розпал протистояння Рональда Рейгана з "імперією зла" — американська телекомпанія ABC показала серіал "Післязавтра", у якому розповідається про героїв, які живуть поблизу ракетних шахт на Середньому Заході після немислимих сутичок між США і СРСР. Його подивилися понад 100 мільйонів людей. Наступного року Велика Британія вигадала свій еквівалент: фільм "Нитки", дія якого відбувається поруч зі зруйнованою базою НАТО в Шеффілді, Англія; минулого тижня його показали по британському телебаченню вчетверте.

Фільми можуть бути моторошними. Під час пандемії ковіду глядачі заново відкрили для себе хроніку чуми, передбачену у фільмі 2011 року "Зараження". Ще більш передбачливим виявився фільм "Китайський синдром", у якому розповідається про аварію на атомній електростанції. За 12 днів після виходу фільму, у березні 1979 року, недалеко від Гаррісбурга, штат Пенсільванія, сталася реальна аварія на АЕС "Три-Майл-Айленд". Сім років потому світ пережив повномасштабну катастрофу в Чорнобилі. П'ятисерійний драматичний фільм HBO про ту кризу захопив нове покоління глядачів у 2019 році — прелюдія битви за атомні станції в Україні в умовах тривалого російського вторгнення.

Перемотування вперед за допомогою Голлівуду дає психологічні переваги, як зазначає мій друг у Джорджії. Але ми також можемо черпати розраду з історії, озираючись назад, на те, що нам вдалося пережити. Активізм ACT UP допоміг стримати й майже повністю перемогти Апокаліпсис для гей-спільноти — та й усього людства, — коли адміністрація Рейгана намагалася посміятися над пандемією СНІДу.

Як директору відділу новин журналу Time протягом 13 років, до яких увійшли 11 вересня, вторгнення до Афганістану та Іраку, цунамі в Індійському океані та Японії, мені доводилося турбуватися про безліч подій, що вразили світ, а також про репортерів, яких я посилав висвітлювати їх. Їх було так багато, що я вже збився з рахунку. Минулими вихідними Facebook нагадав мені про допис, який я розмістив 6 жовтня 2008 року: "Якраз коли я збирався з силами, настав кінець світу". Я забув, навіщо це написав, і погуглив дату. Це був понеділок, коли промисловий індекс Доу-Джонса впав на 30%, оскільки світові фінанси занепали.

Це був не найкращий час для звичного нам стилю життя. Але ми все ще тут і, можливо, навіть почуваємося трохи впевненіше. Так само, як ми можемо краще відбудовуватися після землетрусів та інших катастроф, ми навчилися розраховувати на те, що центральні банки — особливо Федеральна резервна система США — заспокоять усі серйозні спалахи фінансової нестабільності. Дійсно, пандемія ковіду зміцнила роль центральних банків у фінансуванні державної допомоги для стимулювання національних економік, оплачуючи вихід із катастрофи. Це сприяло переважанню технократичного духу в багатьох галузях: "У нас є дані, тож ми можемо підготуватися до будь-якої непередбачуваної ситуації".

Чи правда це? Можливо, ми змінили визначення Апокаліпсису і він більше не означає масове вимирання. Але ми, як і раніше, очікуємо, що катастрофи будуть раптовими та масштабними руйнуваннями, метафоричними, якщо не буквальними цунамі й землетрусами; а що, якщо замість цього вони будуть підривними, повільними і підступними? Іноді спроба обійти пророцтва долі може призвести до ще більшої трагедії. Наприкінці XVIII і на початку XIX століть кошмарні мальтузіанські пророцтва про масове перенаселення і нестачу ресурсів могли послужити поштовхом до колонізації, а також до такого промислового розвитку, що поставив нас на межу кліматичного катаклізму.

Найкращі плани можуть обернутися плачевно. Я знаю, що це не заспокоїть тих, хто занадто засмучений новинами, щоб зосередитися на роботі. Офісна робота — далеко не рай, але, перебуваючи на робочому місці, ви можете обговорити свої переживання з людьми, які можуть бути так само стривожені. Друг розповів мені, що один із його молодих співробітників вирішив не ходити з колегами в паб після роботи, сказавши: "Мені не подобається цей травматичний зв'язок: робота до зносу — відпочинок до зносу". Термінова новина: ми травмуємося разом, подобається нам це чи ні. Як свідчила одна з моїх улюблених старих футболок: "Ісус гряде. Будьте при ділі".

До речі, я щойно перевірив свій йодид калію. Термін придатності закінчується цього місяця. Я збираюся зробити повторне замовлення, поки ще є час.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело