Найзагадковіший молюск в океані: кальмар-хлист помічений у жолобі Тонга на глибині 1000 м

Океан вкриває більшу частину поверхні океану і є домівкою для неймовірної кількості видів. Деякі з них добре вивчені вченими, а про інші нам надзвичайно мало відомо. Наприклад, про таємничий глибоководний кальмар-хлист, пише IFLScience.

На щастя для нас і науки в цілому, вченим вдалося зафіксувати випадкову зустріч із головоногим молюском на глибині близько 1000 метрів у жолобі Тонга. Відомо, що відео було знято минулого місяця командою з Центру глибоководних досліджень Міндеру-УВА й Inkfish в рамках експедиції по жолобу Тонга 2024.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Під час експедиції, яка тривала з липня по жовтень 2024 року, вчені використовували підводні апарати й глибоководні посадкові модулі для дослідження біорізноманіття і георозмаїття западини Тонга. Зазначимо, що вона вважається другою за глибиною океанічною западиною у світі після Маріанської.

Кальмари-хлисти (Mastigoteuthidae) — сімейство глибоководних кальмарів, відомих своїми двома довгими тонкими щупальцями, що нагадують хлист. На жаль, науці сьогодні відносно мало відомо про це невловне сімейство. Вчені вважають, що головоногий молюск, який потрапив на відео, належить до роду Idioteuthis, які також відомі, як "кальмари-сердечка" через їхній плавець у формі серця, який колишеться в гіпнотичному русі.

Ще 2010 року вчені вивчали раціон кальмарів-хлистів, аналізуючи вміст шлунків деяких особин, спійманих біля берегів Нової Зеландії. Цікаво, що глибоководні істоти часто є пасивними хижаками через унікальне екстремальне середовище, в якому вони мешкають: непроглядна темрява, високий тиск і брак ресурсів.

Однак аналіз учених показав, що кальмари-хлисти насправді споживали вид глибоководної акули, відомої як акули-собаки. Утім, учені визнають, що кальмари могли об'їсти м'ясо з уже мертвої туші акули. Та все ж вони дійшли висновку, що представники цього виду не є пасивними хижаками, а активно полюють на відносно великі пелагічні види.

Як і багато інших глибоководних головоногих, деякі види кальмарів-хлистів можуть виробляти біолюмінесценцію за допомогою фотофорів. Вчені не знають, чому в них розвинулися ці світлопродукувальні органи, проте вважають, що вони можуть відігравати важливу роль у залицянні або використовуються головоногими молюсками для засліплення своєї здобичі. Однак учені не виключають, що кальмари використовують це світло, щоб висвітлити середовище, в якому перебувають.

Відомо, що самки кальмарів-хлистів значно більші за самців: у самців довжина мантії варіюється від 20 до 50 сантиметрів, тоді як у самок — від 27 до 70,2 сантиметра. Дослідники зазначають, що такий статевий диморфізм зумовлений екстремальним середовищем існування виду, а також низькими шансами зустріти партнера на просторах океану. Великі самки можуть нести більше яєць і збільшувати свою репродуктивну здатність, тоді як дрібніші самці більш рухливі, що дає їм змогу долати більші відстані в пошуках партнера.

Зазначимо, що нещодавня зустріч глибоководного кальмара в жолобі Тонга в Тихому океані стала однією з украй рідкісних зустрічей: загалом відомо менш ніж про два десятки подібних спостережень.

Раніше Фокус писав про те, що моторошного глибоководного монстра зняли таким, що гуляє дном Тихого океану.