Нова тактика рашистів на полі бою та як їй протистояти

Великі втрати ворога в бронетехніці — це певною мірою наслідок роботи десятків тисяч західних ПТРК і спеціальних снарядів на кшталт SMArt і BONUS, багато в чому FPV, поломок і кидання машин на полі бою під час відступу. Але як на мене, основне — це кістяк людей, які пройшли АТО/ООС.

Пізніше козирями РФ стали артилерійський вал, коли за добу росіяни відстрілювали 30–40 тисяч снарядів, активна робота армійської авіації близько до ЛБЗ і механізовані штурми — часто на БМП-1, МТ-ЛБ і з Т-62 як вогневою підтримкою.

Закінчилося це корейськими й іранськими снарядами, біля лінії з’явилися сурогатні морські бомбомети й зенітки на шасі бортових авто, а втрати Ка-52 перевищили 60 машин — це половина парку до 2022-го.

Зараз час десятків КАБ для руйнування тактичного тилу та загрози передовим СП, війни дронів і спроб застосувати масові піхотні групи: гольф-кари, квадроцикли, мотоцикли (у тому числі для постачання мінометних мін), танки-черепахи без боєкомплекту, бо поворот башти обмежений пластинами броні.

Завдання черепах не вести бій, а доїхати до точки. По суті, це десантна операція, тільки замість БМП тепер мотоцикли й багі, а танк-черепаха роздає РЕБ і служить магнітом для атак FPV. Людські хвилі у ХХІ столітті, з огляду на дрони.

До речі, темпи набору контрактників у РФ впали приблизно вдвічі, попри мільйони рублів підйомними — позначаються втрати й інформація про тяготи довгої війни, але люди в режиму поки що є.

Інакше не було б планів наростити угруповання в Україні до 700 тисяч багнетів.

Крім того, вони активно набирають цивільних на підприємства ВПК — той самий Ростех збільшив на 70 тисяч персонал, до 660 тисяч; витрачають величезні кошти, щоб роками закривати втрати походу на Київ за три дні.

Щоправда, апетити в Україні теж сильно зменшилися — рік уже не йдеться про демілітаризацію та роззброєння, а звільнення Курської області й вихід на кордони Донецької.

У чому полягає нова тактика ЗС РФ? На тому самому Покровському напрямку, наприклад?

Просочування в стики між опорниками, накопичення в будинках, у сусідніх лісопосадках, прохід у тил РОП, крізь зеленку або болотисту місцевість. Саме тому й термітні дрони з’являються з боку ЗСУ — спалити зеленку разом з в’юками, колодами для позицій, б/к. Це вкрай потрібна опція. Не дати передовим групам зачепитися за фланг чи зручну для штурму позицію, щоб використати чисельну перевагу.

Завдання рашистів просте — доїхати до точки. Адже мотоцикли — це не тільки від безвиході й важких втрат БМП. Це спроба подолати роботу наших РУБАК позаду лінії секретів і винесених уперед позицій передової охорони — там фізично розташовані пілоти, які зустрічатимуть першу хвилю.

Тому педаль газу на повну і проскочити поле, доки буде реакція екіпажів і час на підліт. Добре, якщо збігається з поганою погодою, вітром, туманом. Далі накопичитись у підвалі, у щілинах, у бліндажі, зачепитися за будівлю. Немає значення, скільки при цьому буде втрачено особового складу, головне — потім наростити успіх.

Адже це тільки на невдалих заїздах покришені в кашу мотоциклісти, було й навпаки — артилерія ставить дими, пакет «града» заганяє нашу піхоту під землю, квадроцикли й мотоцикли або той самий танк-черепаха висаджують десант, іде штурм 3 до 1, важкий контактний бій.

У якому буде важко розведеним поповненнями частинам другої черги воєнного часу; бригадам ТрО, які мають мінометну батарею як основну підтримку на всіх; ослабленим боями й некомплектом, де на позиції дві особи замість чотирьох.

Загалом, важче оборонцям, а не штурмовикам, яких банально більше тому, що йшло накопичення, вони зібрані, запеклі боєм і втратами від скидів і загороджувального вогню.

Так ось, план противника — накопичитися та вдарити по лінії передових аванпостів. Десь із наскоку, десь просочившись чи втрачаючи людей під скидами, десь висадившись із коліс чи гусениць.

Випустити десятки дронів, десятки КАБ і сотні снарядів, розмолоти позиції, звідки зручно працювати дронарям Сил оборони в глибині: ферми, елеватори, водонапірні вежі, розкриті РТР позиції та бліндажі. Збивши заслони й секрети, підтягнути в сіряк міномети й АГС, свої дрони, почати штурм уже опорників, злітаючи далі й працюючи глибше, витискаючи наші секрети.

Рідкісні танки застосовувати через завіси штурмових груп, хоча досі в багатьох місцях росіяни працюють колонами. І не завжди безуспішно, як під Кураховим, де 24 липня ЗСУ размотали шість танків і сім бронемашин, або біля Костянтинівки, де сім машин ворога забили саме в колоні.

Нещодавня контратака РФ у Снагості на Курщині — це чиста колона легкої бронетехніки. Доїхала по шосе й висадила десант у селі. Значить, ні позицій ПТРК, ні правильного мінування не було, адже підготуватися часу було тижнів зо три. Значить, взаємодія та нестача матеріальної частини — треба визнавати очевидні речі, щоб працювати над помилками.

Зайнявши ВОП і РОП, противник заводить туди спочатку ранцевий РЕБ, потім автомобільний і на танках, потім потужні стаціонарні системи підтягуються ближче до ЛБЗ.

А свіжі частини безпілотних сил, які підійшли на допомогу РУБАК у секторі, змушені приймати бій на невигідних умовах — на пристріляних і зруйнованих позиціях, під пресом РЕБ, під наглядом крил супротивника, що наводять на них «краснополі» та пакети реактивки.

Ось у цьому й небезпека зав’язуватися на щось одне, наразі на дрони. Бо й контрити один рід військ легше й сильна залежність від погоди та часу реакції також у них присутня.

Як цьому протистояти? Добре підготовлена піхота з великою кількістю важкої піхотної зброї на передових аванпостах — ніякі перекрути пострілів ПГ-7В по піхоті, вони ж, прив’язані до рами дрона, або скиди не можуть закрити всі тактичні ніші.

Гостро потрібні 60 мм міномети на передових опорниках — вони здатні швидко придушити десант і присікти скупчення піхоти в сусідній лісосмузі чи в кюветі. Їх реально коректувати з автоматного коліматора, а постачати ногами, носячи міни в рюкзаку.

АГС-40, здатний пробивати в лоб БТР й увіткнути спішену піхоту в землю, відсікати малі групи, що підходять.

ПТРК «Стугна», «Корсар», різні тандемні одноразові гранатомети проти танків-черепах і МРАП у ролі бойових таксі. Не повинно бути ситуації, коли на нулі в групи один РПГ-7.

РЕБ, у тому числі ранцевий і на техніці, винос антен кабельним господарством убік від позиції дронарів, різні аналізатори, масовий вітчизняний ПЗРК, штатні гладкоствольні рушниці або підствольники, які можуть бити картечними 40 мм гранатами — усе, що стосується повітря в новій реальності.

Міни вітчизняного виробництва, включаючи дистанційний підрив й ударне ядро проти техніки, — це відносно дешева зброя для людських хвиль і десанту на броні.

Дистанційне мінування, включаючи дрони, само собою, але краще і снаряди, і реактивні системи.

Швидкомонтовані бетонні укриття — не доти в зборі за мільйони гривень, а П-подібні й Т-подібні конструкції, які можуть бути і окопом, і віднорком від вогневої позиції, і аркою над дерев’яним бліндажем.

Ну і від КАБ постійний маневр навіть на майданчику СП — бокові ходи окопів, запасні бліндажі, рівномірно розмазаний по позиції б/к, бо бомби після завантаження координат уже не можуть перенацілити.

Тільки-но виникає загроза КАБ, КАР — вийти зі стаціонарної позиції в павутиння шанців, сховатися у щілинах, у тактичному тилу робити бетонні дешеві укриття, які будуть тримати уламки.

Точність російських бомб на максимальній дистанції — досі сотні метрів туди-сюди, тому і групові удари, і перельоти по панельках у Харкові й Сумах.

Природно, навчання інженерів, саперів і стройової піхоти необхідно підтягувати до рівня операторів дронів, які десятки годин літають, готуються на спеціальних майданчиках. Для цих цілей потрібно виймати людей з передка в тил, адже без інструкторів, які мають бойовий досвід, не буде зворотного зв’язку в навчанні.

За спиною в розпорядженні старшого начальника мають бути як мінімум мінометна батарея та вогневий взвод 105 мм гармат. 120 мм міномети та 105 мм гармати виробляли сотнями корейці та в’єтнамці, не найсильніші технологічно нації, повинні впоратися й ми.

Та й боєприпасів артилерії виділяти треба не 20–30 на добу, а в рази більше, дотримуючись хоча б своїх же норм — так, для цього треба робити мільйони мін, гранат і сотні тисяч снарядів на місяць.

Умовний Сумихімпром може випускати кислоту, а «Азоти» — прекурсори для цих боєприпасів, інші заводи — точити болванки, широко використовувати позики, облігації, гроші приватних фондів, націоналізацію, штрафи за невиконання державного замовлення, премії та збільшення відсотка заброньованих за виконання.

Загалом з моменту промислової революції нічого особливо не змінилося: щоб скувати людські хвилі, які планують заскочити в окопи швидше, ніж відреагують розрахунки важкого озброєння, потрібно більше піхотного озброєння останнього кілометра.

А потім уже високі технології, собаки-роботи, батальйони дронів, касетні снаряди, експерименти з газом дратівливої дії та інженерними загородженнями, як на Ірано-іракській війні.

Бо якщо піхота заходить на позиції, то виколупати її вкрай просто — ще влітку ми були в частині Роботиного, зараз утримуємо панівну висоту над руїнами селища.

Противник продовжує наступ попри те, що його темпи впали. За Покровськом уже Павлоград, а далі — Дніпро. Нам треба мобілізуватися максимально, це критичний момент війни.

Росіяни втрачають техніки й людей більше, ніж вони можуть собі дозволити, і нам критично важливо не дати вийти їм з агломерацій Донбасу, вибивати тил й арсенали дальніми дронами та ракетами.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін