У разі несплати штрафу від ТЦК ухилянт може втратити кошти та майно

У Мін’юсті роз’яснили порядок звернення стягнення на кошти та майно у разі несплати штрафу ТЦК.

Як відомо, до кінця 2024 року Уряд планує направити військовозобов’язаним 900 тисяч повісток. При цьому змінами до правил поштового зв’язку Кабмін визначив, що на те, щоб забрати повістку з пошти буде надано 3 дні (якщо вона не вручена особисто). Після повернення повістки неврученою і проставлення відповідної відмітки поштою ТЦК зможе почати процедуру накладення штрафу. Таким чином, ці штрафи будуть, по суті, «заочними». При цьому постанова ТЦК є виконавчим документом. Тобто, у разі, якщо добровільно штраф, який складає від 17 тисяч грн до 25,5 тисяч грн, сплачений не буде, на ухилянтів можуть відкрити виконавчі провадження та почати стягнення з рахунків. «Судово-юридична газета» звернулася до Уряду із запитом стосовно того, скільки таких виконавчих проваджень вже розпочато і скільки стягнуто коштів до бюджету. Раніше публікувалася відповідь Мінфіну стосовно того, що окремо облік надходжень від сплати штрафів за постановами ТЦК не ведеться.

В свою чергу, як зазначили у Мін’юсті на запит «Судово-юридичної газети», відповідно до статті 308 Кодексу про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби (ДВС) за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Нагадаємо, що відповідно до КУпАП штраф має бути сплачено не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Виконання постанов ТЦК про накладення адміністративних стягнень, зокрема за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється у порядку, визначеному Законом «Про виконавче провадження».

У разі несплати боржником штрафу державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та майно боржника.

Абзацом 1 ч. 1 статті 48 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред’явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 48 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

«Також слід зазначити, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (частина сьома статті 48 Закону)» – підкреслили у Мін’юсті. (Тобто, якщо сума становить менше 160 тисяч грн, то забрати єдине житло в ухилянта не вийде – прим. ред.).

Згідно пункту 7 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, у Мін’юсті додали, що процедура автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі – надавачі платіжних послуг), за виконавчими провадженнями, у тому числі про стягнення аліментів, за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом інформаційної взаємодії державних або приватних виконавців та надавачів платіжних послуг, визначена Порядком автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженим наказом Міністерством юстиції від 16.04.2019 №1203/5.

Водночас там повідомили, що згідно Порядку складання та подання звітності про діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції 23 червня 2018 року №1979/5, в органах ДВС передбачено формування звіту за формою №1 (піврічна) «Звіт про роботу органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (крім рішень про стягнення періодичних платежів)» та звіту за формою №2 (піврічна) «Звіт про виконання рішень щодо стягнення періодичних платежів органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

«Вказані форми звітності передбачають загальний облік виконавчих документів, які підлягали виконанню протягом визначеного звітного періоду, та не дають можливості виділити окремо виконавчі провадження за постановами про накладення адміністративного стягнення, винесених уповноваженими посадовими особами ТЦК щодо осіб, які вчинили адміністративне правопорушення за статтями 210 та 210-1 КУпАП» – додали у Мін’юсті.

Таким чином, надати запитувану інформацію щодо стану виконання виконавчих проваджень, відкритих на підставі постанов про накладення адміністративного стягнення, винесених уповноваженими посадовими особами ТЦК щодо осіб, які вчинили адміністративне правопорушення за статтями 210 та 210-1 КУпАП, починаючи з 19.05.2024 по 19.09.2024, не вбачається за можливе, оскільки така інформація органами ДВС не узагальнюється.

Нижче наводимо відповідь Мін’юсту.