План перемоги Зеленського. Чи вдасться його втілити і виграти війну

16 жовтня президент України Володимир Зеленський з трибуни Верховної Ради вперше публічно презентував народним депутатам та українському суспільству план перемоги України у війні проти Росії, який напередодні був представлений західним партнерам.

На думку президента, керуючись ним, цілком реально закінчити війну до кінця 2025 року. Однак експерти, опитані Главредом, сприйняли озвучені тези зі скепсисом, адже виконання пунктів плану багато в чому залежить від Заходу. Що, відповідно, несе серйозні ризики для України.

План перемоги Зеленського – які пункти містить

Як заявив президент Зеленський, план складається з 5 пунктів і 3 секретних доповнень. При цьому пункти розраховані в часі: чотири з них відносяться до воєнного періоду, а п'ятий можливий до реалізації після закінчення військових дій.

Перший пункт – отримання запрошення в НАТО до закінчення війни. Це, на думку Зеленського, стане "свідченням рішучості" і покаже те, в якій ролі партнери бачать Україну в архітектурі безпеки.

"Протягом десятиліть Росія використовувала геополітичну невизначеність у Європі, а саме факт, що Україна не є членом НАТО. І саме це спокушало Росію зазіхати на нашу безпеку. І тепер факт запрошення для України до НАТО може стати справді фундаментальним миром", – сказав Зеленський.

Другий пункт, який містить секретне доповнення (його отримали США, Німеччина, Італія, Італія, Велика Британія та Франція) – посилення оборони. За словами Зеленського, ключем до його виконання є:

Третій пункт, який також містить секретну частину – стримування агресора. Згідно з ним, Україна пропонує розмістити на своїй території комплексний неядерний стратегічний пакет стримування, який буде достатнім для захисту України від будь-якої військової загрози з боку РФ.

"Російське керівництво агресивно діє тільки тоді, коли переконане, що не отримає адекватної руйнівної відповіді. Коли Росія знає, що відповідь буде, і розуміє, якою це буде відповідь, вони обирають переговори і стабільне співіснування навіть зі стратегічними противниками. І ми знаємо ці приклади... Тобто пакет стримування – це факт, що Росія або йде в дипломатію, або йде до втрати її машини війни", – зазначив Зеленський.

Четвертий пункт – стратегічний економічний потенціал. Цей пункт також містить секретну частину і загалом спрямований на посилення санкцій проти країни-агресора РФ, а також на розвиток економіки України шляхом західних інвестицій.

"Україна пропонує Сполученим Штатам разом із певними партнерами, зокрема, це Євросоюз, частиною якого Україна буде, та з іншими партнерами у світі укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу", – розповів президент і додав, що угода "органічно доповнить та підсилить існуючу систему економічного тиску на Росію".

П'ятий пункт, реалізація якого розрахована на повоєнний час – застосування досвіду українських військових для зміцнення оборони Північноатлантичного Альянсу та Європи.

"Після цієї війни Україна матиме один із найдосвідченіших і найбільших військових контингентів. І це люди, справжні люди – наші воїни, які мають реальний досвід сучасної війни, успішний досвід застосування західної зброї та різнобічний досвід взаємодії, безумовно, з нашими партнерами, з військовими НАТО... Ми передбачаємо в разі згоди партнерів заміщення окремих військових контингентів збройних сил Сполучених Штатів Америки, дислокованих у Європі, заміщення їх українськими підрозділами. Після війни", – сказав Зеленський.

Реакція Заходу та Росії

Оголошуючи план перемоги, президент підкреслив, що партнери поставилися до нього "дуже практично й уважно", а команди партнерів "працюють над деталями".

Водночас, за інформацією AP, Зеленський у вересні нібито дав союзникам три місяці на те, щоб ухвалити основні положення представленого ним плану перемоги.

Очікувано, що озвучене в Раді в багнети сприйняли в Кремлі. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков назвав план перемоги України "ефемерним" і зазначив, що в Києві нібито мають "протверезіти й усвідомити причини", які призвели до війни в Україні".

Раніше представник Державного департаменту США Метью Міллер, коментуючи план перемоги, зазначив, що він містить низку продуктивних кроків. До слова, на підтримку плану перемоги публічно висловлювалися й обидва кандидати в президенти США, Дональд Трамп і Камала Гарріс.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц незабаром після того, як Зеленський презентував йому план перемоги, вкотре заявив про готовність до розмови з Путіним про "справедливий мир" в Україні.

Байден може погодитися на НАТО?

Експерти, опитані "Главредом", звертають увагу на контекст оголошення плану перемоги. А саме – на засідання у форматі "Рамштайн", що не відбулося 12 жовтня, на якому якраз і передбачалося обговорити подальше надання допомоги Україні в межах плану перемоги. Тепер Зеленський повинен буде представити план перемоги на саміті ЄС 17 жовтня в Брюсселі.

На думку експерта аналітичного центру "Об'єднана Україна" Петра Олещука, для реалізації плану потрібна політична воля західних партнерів.

"Якщо цього не приймати, то виникає питання – чи готові партнери брати на себе відповідальність за можливі негативні наслідки. Україна протистоїть уже не тільки Росії, а й Ірану з КНДР, при цьому не тільки в контексті підтримки озброєннями, а й конкретними військовими підрозділами. Усе залежить від політичної волі та принципового рішення про те, що вони [країни Заходу] готові належним чином підтримувати Україну – якщо така буде, то в цьому плані немає нічого неймовірного. Але як переконати в цьому партнерів – сказати складно", – каже Олещук.

Водночас, вважає експерт, в України можуть виникнути складнощі з реалізацією низки пунктів. Зокрема, низка американських політиків, включно з чинним президентом США Джо Байденом, висловлювалися категорично як проти вступу України до НАТО, так і проти надання дозволу ударів далекобійною зброєю по території РФ.

"Вступ до НАТО вимагає ратифікації всіх країн, а в Альянсі є низка країн, недружніх до України в цьому питанні. Але ключова позиція буде за США – інші країни так чи інакше будуть на них орієнтуватися. Тому план перемоги – це насамперед заклик до США", – зазначив Олещук, і додав, що для Байдена рішення щодо НАТО може стати одним із завершальних акордів його президентської каденції.

На думку Олещука, наразі позиція Байдена щодо питання запрошення України до НАТО може змінитися з огляду на те, як поводяться Росія та її союзники. Саме тому в Білому домі могли піти "на мирову" і запропонувати переговори РФ і Північній Кореї і тим самим отримати можливість для маневру – завершити війну в Україні під соусом захисту від ядерної загрози. Тим паче, що звертаючи увагу на ядерний шантаж Захід, навпаки, підстьобує авторитарні режими розвивати ядерну зброю, щоб за її допомогою отримати гарантії уникнення можливих проблем.

За словами політичного аналітика Олександра Кочеткова, питання пакета неядерного стримування тісно пов'язане із взаємовідносинами з НАТО, куди Україну поки що не готові приймати на правах рівного члена.

"Йдеться про створення системи протиповітряної та протиракетної оборони, щоб зробити її тотальною над усією територією України. А це передбачатиме базування в Україні літаків НАТО (або вони хоча б зможуть залітати на територію і контролювати небо). Відповідно, тут будуть бази НАТО або країн-членів НАТО, які обслуговуватимуть усю ПРО і ППО, а також, автоматично, деякий контингент. І розрахунок влади на те, що якщо літатимуть літаки і перебуватимуть військовослужбовці, то в разі агресії країни НАТО будуть змушені реагувати більш дієво, оскільки може йтися про загибель військовослужбовців НАТО", – зазначив Кочетков.

І додає, що згідно зі Статутом НАТО, членом Альянсу не може стати країна, яка не лише перебуває у стані війни, а й має суперечності із сусідніми країнами. Тому, говорячи про запрошення до НАТО, потенційно існує варіант отримання від США, Великої Британії, Німеччини, Франції отримати гарантії, якими володіють члени НАТО (зокрема, застосування 5 статті Статуту НАТО в разі нової агресії), але без самого членства в Альянсі. Хоча і такий варіант, за словами Кочеткова, поки малоймовірний.

Чи закінчиться війна у 2025 році?

На думку політолога, директора аналітичного центру "Третій сектор" Андрія Золотарьова, поки що план перемоги більше схожий на набір бажань України, який може не знайти взаємності у країн-партнерів.

"У ньому є більшість пунктів, з якими важко не погодитися, але вони не стоять ногами на твердій землі. Ми бачимо готовність Заходу зупинити війну, але за рахунок територій і суверенітету України. Це ми бачимо за заявами Шольца, а на питанні підтримки України активно грають і Трамп, і Гарріс. І гра йде явно не на користь України. Адже якщо переможе Гарріс, то допомога, можливо, буде, але в менших обсягах. А з Трампом можливо все, та й спікер Сенату Джонсон артикулював позицію "ні цента Україні". Тому загалом розрахунок на те, що Захід підтримуватиме Україну, скільки буде потрібно, сумнівний, адже слова політиків часто розходяться з діями", – вважає Золотарьов.

Погоджується з колегою й Олександр Кочетков – за його словами, велика проблема плану перемоги Зеленського полягає в його декларативності, що те саме, що малореалізованість. Багато в чому тому, що план спрямований не на те, що українці можуть робити самі, а на дії західних партнерів.

Крім того, вважає експерт, війна 2025 року може закінчитися незалежно від плану перемоги України. Наприклад, у разі перемоги Трамп може спробувати посадити Україну і РФ за стіл переговорів і змушувати опонентів домовлятися.

"Пункти плану після оголошення США можуть потрапити і до Росії, і до Китаю. Процес переговорів уже триває - оголошення плану це фіксує. І, ймовірно, нашим ворогам можуть бути відомі й таємні частини цього плану, оскільки це є аргументом для примусу до переговорів. Щоб, розуміючи, як нас будуть озброювати, ворог дещо "тверезів". Процес іде, і його закінчення може бути до 2025 року, але це не має прямого стосунку до плану Зеленського, це природний хід процесу", – переконаний Кочетков.

Утім, готовність Заходу до втілення того чи іншого плану можна буде оцінити вже незабаром, після візиту Байдена до Німеччини.