Перемены не в пользу Украины: как первый год новой власти "перезагрузил" Польшу

Рік тому, 15 жовтня 2023 року, у Польщі відбулися парламентські вибори.

Дещо несподівано для багатьох оглядачів ці вибори поклали край восьмирічному періоду фактично одноосібного правління партії "Право і справедливість" ("ПіС").

"15 жовтня відбулося велике переродження поляків.

Настав час для щасливої ​​Польщі", – заявив тоді Дональд Туск, який повернувся до керівництва урядом Польщі.

За його словами, цей день увійде в історію – як дати заснування "Солідарності" та перших, частково вільних виборів 1989 року.

Та чи так це насправді, якщо дивитися крізь призму сьогодення? Чи виконала нова влада свої обіцянки, чи навпаки – копіює дії своїх попередників?.

І нарешті, чи можна стверджувати про просвіт у відносинах з Україною, особливо з огляду на контроверсійні заяви представників чинного уряду?.

Неоптимістичні оцінки.

Перемогти на виборах, але програти коаліційні переговори.

Варто нагадати, що на минулорічних парламентських виборах партія "Право і справедливість" отримала найбільшу кількість голосів.

Однак недостатню для формування однопартійної більшості.

Розрахунки представників попередньої влади, що вони без проблем знайдуть собі коаліційних партнерів, не виправдалися.

По-перше, у "ПіС" сформувалася репутація партії, яка "з’їдає" своїх союзників.

Останньою протрималася партія "Суверенна Польща" – проте і вона минулого тижня оголосила про об’єднання з "ПіС".

А головне, вісім років одноосібної влади призвели до того, що навіть праві партії, такі як "Польща-2050" чи Польська селянська партія, погодилися на альянс із лібералами та лівими, а не з близькими ідеологічно правоконсерваторами.

Новий коаліційний уряд було сформовано партією Дональда Туска "Громадянська платформа", "Третім шляхом" (альянс Польської селянської партії і руху "Польща-2050"), а також блоком лівих політсил "Нова лівиця".

12 грудня 2023 року новий уряд, який очолив Туск, отримав вотум довіри в Сеймі та вже наступного дня склав присягу.

Вже перший рік перебування при владі став суттєвим випробуванням для коаліції.

Показовими тут є дані опитування від IBRiS про оцінку поляками нинішнього уряду та самого прем’єра Туска.

На запитання "Як ви оцінюєте діяльність уряду на сьогодні?" переважно були отримані негативні оцінки.

Відповіді "безумовно погано" і "скоріше погано" дали 53,4% респондентів, а позитивні – 42,8% опитаних.

Очікувано погано про владу думають виборці опозиційних партій – "ПіС" та "Конфедерації".

Таких аж 85%.

Утім, є чимало критиків і серед виборців партій, що утворюють "Коаліцію 15 жовтня" – 11%, з яких найчастіше це прихильники "Третього шляху" (41% у цій групі).

Так само не дуже райдужна оцінка діяльності Дональда Туска.

Негативно оцінюють дії голови уряду 52,5% учасників опитування, тоді як позитивно – лише 39,3%.

Навіть серед прихильників коаліційних партій кожен десятий є критиком чинного прем’єра.

Боротьба з попередниками.

Альянс партій, які ідеологічно є антиподами, вкрай нечасто буває життєздатним.

Проте донедавна Дональду Туску вдавалося уникати гучних конфліктів всередині коаліції.

Головна причина – коаліційні партії об’єднувала нелюбов до "ПіС" та прагнення покарати попередників за численні зловживання, вчинені за часів керівництва країною.

Для Туска це була особиста історія – під час попереднього керівництва польським урядом він не став доводити до кінця справи, порушені проти політиків "ПіС".

Як наслідок, стався реванш консерваторів, опозиція була маргіналізована, а самому Туску зусиллями державних ЗМІ створювали імідж абсолютного зла.

Парламентські слідчі комісії працюють щодо багатьох суперечливих моментів правління "ПіС".

Вже зараз під загрозою кримінального переслідування опинилися експрем’єр Матеуш Моравецький та колишній міністр юстиції Збігнев Зьобро.

Справа дійшла до ув’язнення двох ключових депутатів від "ПіС" Маріуша Камінського та Мацея Вонсіка – причому затримані вони були безпосередньо у президентському палаці.

Завдяки помилуванню від президента Анджея Дуди вони вийшли на волю, проте втратили депутатські мандати.

Також "Коаліція 15 жовтня" зіткнулася із ситуацією, коли представники "ПіС" залишилися при владі у багатьох інституціях, звідки блокували ініціативи нової влади.

А ключовим опонентом нової влади став президент Анджей Дуда.

Суперечки коаліції з ним стали постійним тлом польських політичних новин.

Всупереч очікуванням, нова влада, борючись із попередниками, не гребує і сумнівними з точки зору закону діями.

Зокрема, зіткнувшись із небажанням президента Дуди погоджувати зміни послів у ключових країнах-партнерах (включаючи Україну), в уряді просто відкликають старих послів, відправляючи керувати посольствами їхніх новопризначених заступників.

Такі дії викликають потужний спротив.

Попри очікування, партія "ПіС" не розвалилася і не розбіглася, втративши владу.

І як показали вибори до Європарламенту, зберігає високу підтримку.

А ув’язнення депутатів від "ПіС" призвело до масової мобілізації противників нової влади – до чого у коаліції явно були неготові.

Тим важливішими для коаліції стають президентські вибори, які пройдуть навесні чи влітку наступного року.

Наразі шанси коаліції здобути найвищу посаду у країні виглядають як пріоритетні – Анджей Дуда вже не матиме права брати в них участь, а рівнозначної йому заміни у "ПіС" не знайшли.

Проте шанси коаліції починають підточувати численні сварки та відмова виконувати передвиборчі обіцянки.

Праві з "Третього шляху" зуміли заблокувати лібералізацію законодавства про аборти – а саме це було однією з ключових передвиборчих обіцянок Туска.

Своєю чергою сповзання уряду в правий табір дратує лівих.

Усе частіше трапляються конфлікти між Туском та міністрами від "Нової лівиці".

Зміна вивіски?.

За рік після перемоги "Коаліції 15 жовтня" стало зрозуміло, що 2023 рік виявився не проривом, а радше зміною вивіски.

Хай би як не було важко сприймати цей факт прихильникам нової влади.

"Громадянська платформа" за цей рік стала дуже схожою на "ПіС", адже урядування Дональда Туска фактично базується на реалізації програми Ярослава Качинського.

Зокрема, відбувається розширення соціальних програм, посилення охорони безпеки країни від російської та іммігрантської загроз (причому методами, за які нинішня влада раніше критикувала своїх попередників), продовження будівництва Центрального комунікаційного порту, протидія положенням Європейського зеленого курсу, захист польського сільського господарства, наполегливе ставлення до іноземних партнерів, серед яких і Україна.

Коаліція реалізує та розвиває багато флагманських програм "ПіС", іноді навіть попри те, що раніше обіцяла їх скасувати.

Зокрема, анонсована масштабна програма "Щит Схід", в рамках якої на кордоні з Росією і Білоруссю буде збудовано 700 км укріплень, включаючи системи викриття й оповіщення, а також системи протидії безпілотникам.

Захоплення ЗМІ і перетворення їх на рупор влади, звинувачення опонентів у співпраці з Росією та національній зраді, перевірки або провадження, що стосуються попередників, дискреційне ставлення до верховенства права – все це дуже сильно нагадує той спосіб управління, що мав місце за часів "Об’єднаної правиці".

Найбільш показовими стали зміни партії Туска у міграційних питаннях.

Для початку новий уряд зберіг жорсткий контроль за кордоном із Білоруссю, де створено буферну зону, а військовим дозволено відкривати вогонь на ураження нелегальних мігрантів.

А нещодавно, попри тиск лівих коаліційних партнерів, уряд Туска схвалив міграційну стратегію на 2025-2030 роки, яка, серед іншого, передбачає призупинення права на притулок для мігрантів і механізми повернення діаспори.

Такі дії прямо суперечать праву ЄС, а тому викликали критику з боку Єврокомісії.

Натомість солідарність із Польщею у питанні протидії нелегальним мігрантам висловили лідери країн-членів Євросоюзу.

35 ветувань від Польщі.

Українсько-польські відносини – один із найяскравіших прикладів "розвороту" нової коаліції.

Варто визнати, що вже під кінець правління "ПіС" ці відносини перебували у глибокій кризі.

Уряд Матеуша Моравецького зробив українських агровиробників та трейдерів винними у проблемах польських фермерів, нехай навіть справжньою їх причиною стали світові тренди, на які в уряді не встигли вчасно відреагувати.

Варшава почала вводити заборони на український агроімпорт, а польські аграрії та автоперевізники за сприяння влади розпочали блокаду кордону з Україною.

Проте уряд Туска не став нічого робити для виходу з цієї кризи.

Зберігаються обмеження для української продукції на польському ринку, а блокада кордону може відновитися у будь-який момент.

А зусиллями лідера Польської селянської партії Владислава Косіняка-Камиша до українсько-польських відносин повернулася проблема волинських жертв.

Для початку лідер "селян" оголосив, що без вирішення історичних суперечок із Польщею, насамперед без скасування мораторію на ексгумаційно-пошукові роботи, Україна не зможе стати членом ЄС.

Згодом цю риторику підтримав і прем’єр Туск.

Показово, що президент Анджей Дуда, який ще рік тому критично ставився до України через питання агропродукції, зайняв протилежну чинному уряду позицію.

За його словами, "якщо хтось каже, що збирається заблокувати доступ України до Європейського Союзу, то він вписується в політику Владіміра Путіна".

А наступним кроком у піднятті градуса напруги у відносинах із Києвом стала чергова заява Косіняка-Камиша, що членство України у ЄС не є життєво важливим інтересом Польщі.

Навіть за часів "ПіС" таких заяв на адресу України польські урядовці дозволити собі не могли.

Торговий представник України Тарас Качка розповів про діалог із польським дипломатом, який напівжартома заявив, що Україна стане членом ЄС лише тоді, "коли доб’ється зняття 35 ветувань, накладених Польщею".

Йдеться про 35 переговорних розділів, кожен з яких може бути заблокований будь-якою країною.

"Варто вже зараз визнати: переговори будуть дуже непростими, в тому числі через поляків, які будуть чіплятися до кожного розділу", – заявив "Євро.

Правді" Тарас Качка.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,.

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди".