Плану "Б" немає: щире інтерв'ю з Подоляком про План перемоги і його альтернативу

Про це в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник голови ОПУ Михайло Подоляк, пояснивши, що Україна воює одразу проти трьох країн-автократій. Без належної підтримки партнерів впоратися з ними буде просто неможливо. Детальніше про розмови західних лідерів з Путіним та можливості знищити Росію зсередини – читайте у матеріалі.

Як Захід реагує на План перемоги Зеленського

П’ять пунктів Плану перемоги презентував президент Володимир Зеленський. Їх вже почали обговорювати у світі. Зокрема, посол у США сказав, що позиція Білого дому щодо далекобійних ударів по Росії не змінилася. Щодо запрошення України до НАТО, Марк Рютте заявив, що Україна стане членом Альянсу, але "колись". Фактично союзники подивилися на цей план, сказали, що він чудовий, але вони не можуть дати гарантій щодо його виконання. І справді, проблема у тому, що виконання більшості з цих пунктів залежить не від нас з вами, а від Європи.

Давайте справедливо, сучасні війни – це війни альянсів і війни права. У Владіміра Путіна, наприклад, не було ніякого плану перемоги, тому що він вважав, що Україну візьме за три дні. Тому план Путіна вже не буде реалізований в жодному разі.

Сьогодні мовиться про те, чи буде відповідальність за це все, тому що світ має бути побудований на принципі справедливості. Якщо цього немає, то тоді ніяких гарантій ні у кого не буде.

Тепер переходимо до ключового. Партнери можуть там говорити про те, що буде НАТО чи не буде НАТО, але це трошки дивно для мене. Бо у такому випадку треба назвати альтернативу.

Альянс, який на сьогодні побудував Путін, є досить чітким, а обриси цього альянсу ми бачимо в рамках стратегічного партнерства. Він буде вбивати і провокувати скрізь. Росія почала війну, обнулила репутацію міжнародного права, обнулила правила ведення війни. Вона принижує демократію як систему, яка не готова захищати ті правила і ті закони, які ми встановили.

Але партнери кажуть, давайте ми їм поступимося. Давайте ми вдамо, що цього всього не було, і не будемо підтримувати в рамках демократичного альянсу Україну. Давайте, мовляв, підемо на компроміс, який означатиме капітуляцію України і капітуляцію нашого альянсу. Ну, це так звучить.

Тому логіка в Плані перемоги чітка. Що мені подобається? Послідовність і логічність того, що пропонує президент України. Він каже, що ви можете дискутувати, тому що демократія – це дискусії, ви можете обговорювати на різних майданчиках, але вам треба прийняти принципові рішення.

Володимир Зеленський презентував План перемоги в Брюсселі / ОП

Ці принципові рішення виглядають так: Росія має обов'язково програти. Це можливо тільки, якщо війна буде перенесена і масштабована на території Росії. Для цього потрібні відповідні інструменти.

Тому що Україна воює не тільки з Росією. Росія оперує ресурсами трьох країн: своїми, північнокорейськими та іранськими. Трохи дивно, що ви 20 – 30 – 50 років накладали санкції на Північну Корею та Іран, але, як з'ясувалося, ці санкції настільки "потужно" й "ефективно" працювали, що ці країни є найбільш мілітарними сьогодні.

От Україна має це все знищити. Дуже "добре", що ви нам говорите, ніби це можна зробити буквально мінімальною кількістю снарядів. Тобто Росія буде використовувати 10 тисяч, а ви будете використовувати 10 снарядів, і ви можете це все вирішити.

Проблема в тому, що так не вийде. Тут або-або. Або ви капітулюєте, можете називати це як завгодно, і тоді ви маєте про це сказати своєму виборцю, що ми не вміємо захищатись, не готові захищатись проти авторитарних систем, готові стояти на колінах, готові віддавати свободи, території, суверенітети, суб'єктності будь-якій авторитарній країні.

Треба, щоб вони виборцям сказали: "Ми готові капітулювати, тому ми не будемо допомагати Україні. І через два роки ми з вами будемо воювати на наших територіях". Чому? Тому що авторитарні системи побудують такий потужний альянс, який захоче все ж довести до кінця перерозподіл впливу.

Або ж другий сценарій. Україна пропонує абсолютно логічно продуману систему продовження війни до справедливого фіналу. Що це означає? Це означає, що Україна показала, як війна має далі розвиватись. Україна показала, які потрібні для цього інструменти. Ба більше, у нас ці інструменти є.

Наприклад, неядерний компонент стримування. Він є. Це певні інструменти, це певні ракети, які мають бути на території, умовно кажучи, військової бази, на території України.

Далі. Є компоненти, які дозволяють суттєво знижувати і так ресурсно виснажену російську агресію. От казали, що Путін готовий ввести цю війну на виснаження. Так Росія також виснажується. Ресурсу снарядного й амуніції немає – треба брати десь. Живої сили немає – треба десь купувати. Ракет немає – треба шукати в КНДР чи в Ірані.

Все, що російська пропаганда говорить на західних ринках, про наявність потужної мілітарної економіки, не відповідає дійсності. Вони мають гроші. А де вони гроші отримують? Це ж питання якраз четвертого пункту Плану перемоги. Може ви (партнери – 24 Канал) відповісте нам нарешті? А як це так отримують?

З одного боку, ваші уряди говорять, що дали нам трошки грошей, допомагають же. Проте вони не говорять своєму виборцеві, що Україні дали трошки грошей, щоб вона вела оборонну війну, але наші компанії дали вдесятеро більше грошей Росії, щоб вона вела наступальну війну.

Вони говорять лише, як тяжко для їхніх економік допомагати Україні, коли їхні компанії в цей час дають гроші Росії, щоб вона фінансувала війну далі.

Оце все логічно аргументовано представлено в Плані перемоги. Україна робить відповідні висновки на основі факту атаки українською зброє по території Росії, на підставі атаки на Курську і Бєлгородську області, на підставі того, що війна йде практично три роки. Ми математично калькулюємо ці висновки і пропонуємо конкретний план.

"Витягнути" цю війну одноосібно неможливо, бо ми воюємо проти альянсу. Якщо наші партнери скептично до чогось ставляться, то вони не мають надавати такі коментарі, мовляв, ми прийняли чи не прийняли якесь рішення. Вони мають запропонувати тоді альтернативу.

Якщо ця альтернатива звучить так: "Давайте ви сядете за стіл переговорів і підпишете мирні угоди з Росією", тоді треба відверто сказати, що ми вам пропонуємо капітулювати. Тому що Росія, залишившись на території України, вважатиме себе країною, яка перемогла на проміжному етапі війни, потребує адаптації до наступного етапу війни і має перейти до того, щоб "добити" Україну.

Не можна відмовлятись від того, що логічно пропонує Україна, і одночасно не пропонувати нічого в рамках альянсу. Хтось каже, що це ж Україна має все вирішити. Безумовно, Україна "має вирішити" питання існування Північної Кореї. Україна "має вирішити" питання існування країни під назвою Іран.

Україна також "має вирішити "існування Росії, яка записана в багатьох доктринах національної безпеки різних європейських і північноамериканських країн ключовим опонентом? Це ж Україна все "має вирішити" одноосібно.

Давайте тоді ще розв'яжемо проблеми африканських країни, бо там заблокували можливість побудувати газогін до Південної Європи. Це ж "справедливо" все.

Всі думають, що десь там війна, та й добре. Всі вважають, що Росія зупиниться просто так, не виконавши своїх цілей, програвши війну. Ніби перетворившись на класичну мілітарну автаркію, Росія зупиниться сама по собі і скаже: "Ну, добре, ми не будемо претендувати на Балтійську акваторію, наприклад, не захочемо зайти на шведський острів Готліб і поставити там базу контролю".

Інфантильність, безумовно, дозволяє дивитись через рожеві окуляри на світ. Але вона не розв'язує питань. Бажано було б все ж трошки подорослішати у XXI столітті і прийняти відповідальні рішення.

Якщо ви щось пропонуєте чи не пропонуєте, то тоді поясніть, в якому світі ви хочете завтра жити? Де немає міжнародного права, немає правил вами ж встановлених, а є країна, яка це все зруйнувала і яка буде хотіти далі це все продовжувати руйнувати?

Чи є альтернатива Плану перемоги

Пане Михайло, мені тоді кортить запитати, а що якщо? А що якщо ці пункти проігнорують наші партнери? Президент сказав, що якщо План перемоги взяти до відома і почати його реалізовувати, то війна може закінчитися наступного року. А якщо ні? Якщо ці пункти не будуть взяті до уваги. Якщо гарантію Україні в НАТО не дадуть. Якщо не відбудеться зміцнення оборони, ППО і не буде дозволу на далекобійні удари, тоді що?

Немає "а що якщо". Все буде прийнято, вирішено, в рамках цього плану партнери приймуть для себе необхідність діяти. Чому?

Альтернативою цьому є спостереження за геноцидом, масштабним геноцидом великої суверенної держави на Сході Європи. Можна говорити про наші дискусії, про наші внутрішній чи зовнішні суперечки, але Росію ж це все тільки стимулює продовжувати експансію. Вона не зупиниться.

Коли партнери хочуть ще часу, щоб подумати, чи давати, чи не давати нам ті чи інші дозволи – це трошки парадоксально звучить. Які дозволи? Ми говоримо про те, що в рамках міжнародного права ми законно можемо завдавати ударів на будь-яку відстань будь-якою зброєю по території Росії. Це не про дозволи, а навпаки – про вигадані заборони, які суперечать міжнародному праву.

Вони можуть це все говорити, але питання в тому, яка альтернатива? Альтернатива – це геноцид України, тотальне масштабне знищення. Президент просить продовжувати в рамках Альянсу підтримувати Україну, але трошки швидше.

Тому що це ж питання часу, питання кількості жертв, які платить Україна, і це питання ресурсу, який у вас є. Росія альянсно воює, а ви є нашими партнерами. Так сталося у цій війні.

Є пряме завдання для України – звільнити свої території, є опосередковані завдання, як в України, так і у партнерів України, щоб все-таки міжнародне право домінувало.

Напередодні війни були дані розвідки країн-союзників. Але всі ці країни взагалі не знали, що таке Росія, що таке армія Росії. Вони нескінченно лякали всіх, зокрема своїх виборців, закликали боятись Росію, бо в неї такі от "Кинджали" й інша зброя. Мовляв, як тільки вони кудись зайдуть, треба все зразу віддавати. Але з'ясувалось, що це все маячня.

Єдине, що вони точно знали – це де Росія заробляє кошти. А саме на нафті, на якій заробляють не тільки росіяни, але й деякі бізнесмени в Європі, які фінансують політичні партії.

Тепер повертаємось до головного. Є парадокс, який, може, не всі розуміють. Немає "якщо". Або ви йдете в логіці війни, і вона чітко сьогодні прописана в плані примусу Росії до адекватності, або спокійно спостерігайте за геноцидом.

Росія ж не зупиниться, навпаки. Своєю неготовністю швидко приймати рішення ви постійно стимулюєте Росію до ескалації. Тепер, коли в неї не вистачає ресурсу, вона вирішила ще північних корейців на лінію фронту відправити, і дотиснемо європейців, щоб вони стали всі разом на коліна.

Я вважаю, що іноді краще не давати ніяких коментарів. Будь ласка, не виходьте з заявами, які стимулюють Росію. Мовляв, ми не прийняли ще рішення про Україну в НАТО.

Справді, статут ж НАТО "не чіткий". Там же не прописано, що будь-яка суверенна країна має право сама вирішити свою долю з точки зору безпеки. Чи буде вона у тому чи іншому альянсі, чи ні. Ми ж свій статут не читаємо. Ми вийдемо зараз, зробимо заяву, щоб сказати Росії, щоб вони ще трохи додали ударів по енергетиці України, і тоді ми точно відмовимося від них. Це саме так виглядає.

Давайте підсумуємо. Або абсолютно логічний план з математичною калькуляцією, в якому прописано все для того, щоб змінити соціальні настрої в Росії, щоб побачити зовсім інші події в Росії. Або тоді всі сідають, вибачте з попкорном, і дивляться за масштабним геноцидом України, поки вся наша країна не буде залита кров'ю.

Люди мають перестати вживати термін "мирні перемовини"

Колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що помилкою було вважати, що поміркований курс проти Росії був кращим. А ненадання Україні значної військової підтримки полегшило Росії повномасштабне вторгнення. Якщо для НАТО це була помилка, яку можна виправити і можна збільшити допомогу, то для України це безповоротні помилки. Життя людей, яких не повернути. Чинний генсек НАТО Марк Рютте каже, що наразі Альянс зосереджується на допомозі Україні, відвоюванні території, зміцнені її позиції для можливих мирних переговорів. Крім того, НАТО взяв до відома План перемоги України, але потребує обговорення багатьох аспектів його реалізації.

Давайте правильно поставимо акцент. Нам треба послідовно тиснути і пояснювати базові речі. Не всі їх розуміють. Чому? Тому що це не стосується безпосередньо їхніх життів. Ми ж з вами це розуміємо. Це стосується нас.

Ми можемо на них тиснути через їхнє усвідомлення прагматизму щодо того, що буде далі. Логічність всього того, що сьогодні відбувається і по лінії фронту, і у цій війні, і алогічність поведінки Росії, і яку ціну вона буде платити за все. Росія ж не зупиниться, це очевидно.

Беручи до уваги послідовність, тиск України, ми маємо продовжувати це робити. Президент якраз таки в цьому і демонструє послідовність. Він чітко й логічно пояснює раз за разом прописні базові істини. Система або вміє захищатись, або не вміє.

Якщо вона не вміє захищатись, то це стимулювання агресії, й багато інших країн будуть також проводити певні агресивні дії на різних територіях. Тому прагматизм має домінувати. Варто інвестувати у свої правила й безпеку. А як це робити? Через математику, яку ми з вами розуміємо.

Є й інша складова. Мені дуже "подобається" вислів "мирні переговори". А про який мир мовиться? Хіба Україна мала якісь конфліктні спірні території, через які десятиріччями тривали суперечки? У чому полягають "мирні переговори"?

Розумієте, є факт безумовної агресії, не спровокованої. Прийшла країна, яка вбиває масово інших людей і захоплює територію. Які "мирні переговори"? Мир про що буде? Вони (росіяни – 24 Канал) зайшли до нас, вбили нас, а тепер настає мир. Тому що їм треба виготовити додаткову зброю, вони не встигають.

Росія так скаже для того, щоб продовжити агресію, тому це буде "мирний" період, ось такі "мирні переговори". Про що? Як Росії не платити ціну за злочини?

"Мирні переговори" про те, що треба, щоб Росія не відповідала за масові гвалтування і вбивства, за депортацію дітей? "Мирні переговори" про те, що зруйновані сотні міст вщен і так далі. Чи "мирні переговори" про те, що на 10 днів Росія припинить атакувати критичну інфраструктуру, тому що буде накопичувати ракети, а потім скаже: "Дивіться, там нацисти, ми хочемо їх повбивати знову". Це "мирні переговори"?

Я хочу зрозуміти конотацію слова "мирні". Коли люди виходять і говорять, що це агресор, він вбиває людей, прийшов з геноцидними намірами, порушує всі правила ведення війни, але давайте з ним проведемо "мирні переговори", то ви говорите про інше.

Ви говорите: "Агресор, друже, іди сюди. Ти вбивав? Добре. Ти ґвалтував? Добре. Ти захопив? Добре. А зараз мир". Тобто, він не відповідатиме, не виплачуватиме репарації, всі, кого депортували, так і залишаться тощо. Ось таким буде "мир".

Я хочу, щоб люди, які говорять вислів "мирні переговори", перестали вживати цей термін. Перемовини у такому вигляді, як вони говорять, це переговори про капітуляцію перед агресором.

Тоді хай так і говорять, що після трьох років війни Україна, яка обнулила всі ці пропагандистські міфи Росії, на яких досі живуть, базують свою неготовність захищатись, капітулювала. Попри те, що вона продовжує ефективно чинити спротив.

Хай скажуть, що просто хочуть стояти на колінах перед Росією, сидіти з ними (росіянами – 24 Канал) на вечірках. Вони кажуть, що має бути реалістичний сценарій. Ні, це нереалістичний сценарій.

Якраз таки нереалістичність цього сценарію у тому, що Росія буде простимулювана тільки до масштабування агресії. Тому що Росія може домінувати в глобальному світі через насилля, через право сили. Це очевидні речі. І якщо не вистачає якогось аналізу, то тоді треба взяти якраз таки План перемоги, запропонований Україною, де оцей аналіз скрупульозно виконаний.

Чи є сенс західним політикам говорити з Путіним

А про що Шольц, який знову виявив таке бажання, хоче поговорити з Путіним? Бо загалом "миротворці", які періодично з'являються в інформаційному просторі, дуже цікаві. Що вони на третій рік повномасштабного вторгнення хочуть дізнатися нового від Путіна? Здається, він усім своїм видом і діями демонструє все, що він хоче сказати.

Будь-хто має суверенне право проводити переговори з ким завгодно, навіть якщо це трохи дивно виглядає. Безумовно, Німеччина може проводити, якщо потрібно, переговори, однак, справді, там все зрозуміло.

Провести переговори хочуть з людиною, яка вважає, що може далі робити те, що робить, може продовжувати агресію, яка продовжує щоденно вбивати і зовсім не збирається виходити з території України, поки не буде до цього примушена.

Олаф Шольц / Sabina Crisan/picture alliance via Getty Images

Про що з нею говоритимуть? Запитають, чи не хоче добровільно повернутися до дії міжнародного права? Він (Путін – 24 Канал) скаже, що не хоче, тому що вважає, що має право вбивати українців масово.

Далі що? Ну, тоді треба перейти до "мирних переговорів", а він погодиться, але скаже тоді віддати йому всі бажані українські території. І додасть, що було б чудово, щоб вони (українці – 24 Канал) взагалі відмовились від своєї суб'єктності, а всі інші вважали Україну територією впливу Росії.

Невже комусь просто хочеться зателефонувати людині (Путіну – 24 Канал) для того, щоб він ще раз сказав, що вважає вас (Захід – 24 Канал) невольовими політиками? Я не розумію, навіщо вони це роблять.

Президент України демонструє модель поведінки абсолютно правильно. Є демократичний альянс і розуміння, що це за війна, які ресурси потрібні, а є альянс автократичний, де стоїть Росія. Все чітко, чорне – біле.

Які тут можуть бути компромісні дискусії? Про що? Про те, що автократичний альянс хоче домінувати в світі через приниження лідерів демократичного світу? Через обнулення їхньої репутації, демонстрацію сили, масове гвалтування цивільного населення на інших територіях.

Ви (західні політики – 24 Канал) хочете з ними говорити. Про те, що правил не дотримуються, і ціх правил не будуть дотримуватись, поки не програють війну? Це ж очевидні речі. Чи хочете домовитися, зробивши вигляд, що провели якийсь раунд переговорів, і Путін нібито готовий до того, щоб зупинити війну. Але тут виникне питання "як зупинити війну?". Це ж питання ключове.

Якщо ми зупиняємо війну в інтерпретації Росії, це виглядає достатньо конкретно. Вони залишаються на окупованих територіях в повному обсязі, Україну позбавляють права на захист та права бути членом певних альянсів. Тобто Україну позбавляють суверенності.

Ба більше, Росія тоді не відповідатиме за злочини, бо нібито не програла війну – вона ж перебуває на окупованих територіях. Тож не виплачує ніякі репарації, не відновлює економіку, не компенсує все, що знищила – ні Україні, ні європейським країнам.

Росія може домінувати в глобальному світі тільки через насилля і образ монстра.

Я хочу зрозуміти логіку не тільки пана Шольца, а й інших. Чому ви вважаєте, що це не має простимулювати подальшу ескалацію, подальшу експансію Росії? Чому Росія, не виконавши свої ключові завдання, раптом має зупинитись?

Тому що вона поговорила з паном Шольцом і він пропонує їй далі нікуди не йти? Не вбивати людей, не займатися політичним тероризмом, не втручатись у виборчі процеси, не намагатися поставити на коліна Молдову через Шора, не пробувати домінувати у Африці?

Довідка. Ілан Шор — молдовський проросійський політик, бізнесмен, колишній голова забороненої в Молдові партії "Шор". Він оголошений у міжнародний розшук у справі про крадіжку мільярда доларів із банківської системи Молдови.
Додамо, що 2024 року низка політиків, пов'язаних із групою Шора, створили в Москві політичний блок "Побєда", мета якого — зміцнити опозицію, прямо або побічно об'єднану колишньою партією "Шор", проти нинішнього уряду та змінити проєвропейську орієнтацію Молдови, відновивши відносини з Росією.

Вони думають, що Путін скаже, що цього всього не робитиме? Росію ж просто простимулювали тим, що вона не відповідатиме за масові, маніфестні, тисячні злочини на території України. Біля неї тепер гуртуються всі авторитарні режими, які хочуть перерозподіли, атаки, інші території.

То невже в один момент всі зупиняться і скажуть, що тепер будуть конкурувати лише технологіями? В Росії їх немає, вона завжди крала технології.

Так ось що треба людині, щоб усвідомити неадекватність отакого типу думки?

Для чого Байден їде до Німеччини

Президент США Джо Байден їде до Німеччини, де має зустрітися з Олафом Шольцом, Еммануелем Макроном та Кіром Стармером. Дехто вже назвав цю зустріч ""Рамштайн" для обраних". Адже навряд чи чотири лідери збираються просто так. Подейкують, що тема України є у порядку денному, а також те, що президенти готуватимуть "план Б" на випадок перемоги Дональда Трампа. Як ви думаєте, що це буде?

Немає ніяких планів "Б", "С", "Д". Все це трішки конспірологічно звучить. Я з сарказмом говорю, що конспірологія "завжди" відповідає дійсності. Але сьогодні все існує в достатньо простій ітерації.

Є два альянси: один – автократичний, який ухвалює, на жаль, швидкі рішення. Але вони автократи, їм не треба ні з ким проводити дискусії. Вони хочуть вести загарбницькі війни.

Ви бачите, що робить, наприклад, Північна Корея. Вона підриває залізничне та всі інші види сполучення з Південною Кореєю, провокує Корейський півострів. Чому? Бо КНДР усвідомлює, що якщо далі все продовжуватиметься так, як є, і Росію не дотиснуть, тоді можна атакувати Південну Корею. Тому що Росія у межах стратегічного партнерства має дати свої ресурси для цієї війни. Тоді можна навіть юридично не відповідати за сам факт війни. Це те, чого Північна Корея не мала ще рік тому.

Отже, є перший альянс, який ухвалює всі рішення, максимально збільшує тиск на міжнародне право й хоче його тотально обнулити.

Є другий альянс. Він – демократичний, але повільний, бюрократичний, там колективна безвідповідальність, бо ніхто не хоче "ескалації". Там кажуть про ядерну зброю.

Але, дивіться, якщо заходить Росія і говорить: "У нас є ядерна зброя. Можна ми Сувальський коридор заберемо? Тому що нам невигідно не контролювати дорогу до Калінінграду через Литву чи Польщу. Ви нам його віддасте? А, не віддасте? Ну, тоді ми використаємо ядерну зброю". Все це навіть звучить, як маячня.

Якщо ми будемо завжди боятись, що хтось використає ядерну зброю не в межах програми стримування, а в межах превентивної, ініціативної атаки – тоді взагалі немає ніякого безпекового каркасу. Немає взагалі нічого.

Тоді в будь-який момент будь-яка країна зможе почати будь-яку неконвенційну війну. Я маю на увазі з використанням ядерної зброї. Про це треба говорити своїм виборцям. Тоді треба сказати, що нічого немає, живіть зараз, бо завтра все може закінчитись, все може стати тільки гірше.

Тому, мені здається, що немає ніякого плану "Б". Якщо ви говорите в цій конфігурації про чотири країни: Сполучені Штати, Німеччина, Франція, Велика Британія, то це спроба все-таки ухвалити одне, дуже важливе рішення. Чи ухвалять його? Це вже інше питання. Але це про одне рішення – пришвидшити й масштабувати збройну допомогу Україні. Це ключове рішення.

Все інше похідне: дозволи, завдання ураження по території Росії, масштабування війни в Росії. Це вже похідне від ключового рішення.

Треба ухвалити відповідне – війна має коштувати таку-то суму. Це інвестиції в свої виробництва, в українські виробництва, закупівля зброї на своїх же складах, передача всього цього в Україну як суверенної зброї України.

Це єдине рішення, яке вони мають обговорити та прийняти для себе. Чому? Тому що Росія має отримати війну на своїй території. Війну, яка призведе до обнулення цієї політичної системи в країні через суспільні протести. Ті, які базуватимуться не на ціннісних параметрах, а на принципі страху перед війною, яка йде на територію Росії.

Як можна знищити Росію зсередини

Ми бачили акцію протесту в Санкт-Петербурзі, коли біля входу в оборонне підприємство був QR-код, який скеровував до ГУР. Тобто можна було відправляти координати, за якими розташовані різні військові об'єкти на території Росії. На вашу думку, такі акції якось сприяють у розваленні Росії зсередини? Чи якщо вони поодинокі, то ні?

Масштабування. Все сприяє. Все, що відбувається, будь-яка можливість – це додатковий страх, який пануватиме в Росії. Це єдиний алгоритм. Це вже очевидно. Масштабування ударів по території Росії, знищення великої кількості об'єктів має два завдання.

• Суттєве пришвидшення ресурсного виснаження Росії. Виробництва падають, склади горять, немає різниці військові склади чи паливні бази, але ресурсу стає набагато менше. А цей ресурс дефіцитний. Відповідно й на лінії фронту дефіцит. Це військові завдання. І тому, що більше таких ударів, пересилання через QR-коди, то краще. Це просто супер.
• Фантастичні соціальні наслідки через кількість сигналів: паніка, страх, дискусія, "сарафанне радіо". Люди почнуть усвідомлювати, що війна вже дихає у спину, вони сидять у бомбосховищі, звучить сирена, все горить. І вони все це обговорюватимуть. Вони житимуть в стані війни.

Ще рік тому, наприклад, у Москві чи в Петербурзі про війну не говорили. Росіяни говорили про нічні клуби, що їх десь обмежують, вони не можуть поїхати відпочити. Вони жили звичайним життям, не відчували війни. І тоді їм байдуже, що робить Путін, Патрушев чи хтось інший. Хай воюють собі.

ГУР організувало вуличні акції біля підприємств ВПК у Санкт-Петербурзі / ГУР МО

Їм навпаки було дуже цікаво подивитися по федеральному каналу, як окупанти заходять і масово ґвалтують українців. Це було цікаво. Але тут інша ситуація. Щойно ви починаєте завдавати більше і більше ударів, тоді починаються розмови про те, що страшно, лячно, не відомо, чи йти мені на роботу, чи вести дітей в дитячий садочок, чи йти в школу тощо.

Тоді вже зовсім інші настрої. А це Росія. Росіяни достатньо агресивні. Тому що їм обіцяли велич, а вони стоять на колінах. Хоча вони завжди стоять на колінах і постійно з колін підіймаються. Я ж пам'ятаю, це ключова традиція російського глубинного народу.

Але в якийсь момент росіяни скажуть – почекайте. І реалізують свій страх через бунт. Це вже не просто якась історія, її математично сьогодні можна прорахувати. Математика дає розуміння того, що відбуватиметься в Росії далі. Це було очевидно і рік тому, і два роки тому. Масштабування війни на територію Росії колись було теорією, а сьогодні це практика.

Сьогодні очевидно, що можна бити по окупованій території. Ми ж не обговорюємо, чи треба завдавати такі удари. Це само собою зрозуміло. А пам'ятаєте, півтора роки тому ми говорили, а чи можна туди бити, бо це ж окупована територія, як же так, там же росіяни.

А вже сьогодні – дивіться – сухопутна операція в російській області. Можна? Так. Удари в глибину, наприклад, Орловська область, Саратовська, Ленінградська, Московська. Можна? Так.

Питання в іншому. Питання в тому, чого не розуміють наші партнери. Вони не розуміють, що якщо ти завдав уже 10 ударів, переніс війну на територію Росії, це не так відчутно з погляду соціального впливу.

А ось якщо буде 100 ударів, і їх відчують не 10 тисяч людей, а півтора мільйона, то тоді який розголос, які соціальні тенденції почнуться? Тому більше QR-кодів, більше хай звертаються до ГУР і більше ударів по території Росії.