Реакція Заходу на План перемоги України: без НАТО, гарантій безпеки та перспектив отримати більше зброї

У середу, 16 жовтня, Володимир Зеленський нарешті представив План перемоги України у Верховній Раді. Хоча, треба зазначити, що оприлюднені пункти були неоднозначно сприйняті українським суспільством.

Причина міститься в самій назві "Плану перемоги України". Ще кілька місяців тому, коли влада вперше сказала про розробку й представлення відповідного документу нашим західним союзникам, для більшості людей він був саме про шлях до перемоги. Хоч останнім часом, з обʼєктивних причин, розуміючи всі наші проблеми, в Україні більше не говорять про реалістичність виходу на міжнародно-визнані кордони 1991 року. Але ключова проблема все ж у тому, що на Заході не хочуть повної перемоги України над Росією. 

Від вересня Володимир Зеленський, відвідуючи ключові західні столиці, представляв План перемоги України президенту США Джо Байдену, канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, премʼєру Британії Кіру Стармеру, премʼєрці Італії Джорджі Мелоні, керівництву ЄС та іншим нашим союзникам. Проте в західній пресі ширився скептицизм щодо реалістичності його імплементації, особливо з наближенням виборів у США й невизначеності, що буде за можливого другого "пришестя" Дональда Трампа до Білого дому. До того ж, президента Зеленського багато хто критикував вдома, мовляв, час вже представити План перемоги й українському суспільству. 

Тож у середу, 16 жовтня, Володимир Зеленський нарешті виступив у Верховній Раді, презентувавши пʼять пунктів Плану перемоги України. Що це за План? Яка його мета? Та як на це відреагували на Заході? Читайте в матеріалі ТСН.ua. 

Шлях до переговорів: зневіра в силах України

Можна припустити, що ідея розробити План перемоги - подальшої стратегії підтримки України у війні проти Росії -  з’явилася ще на етапі блокування протягом семи місяців (від вересня 2023 року по квітень 2024 року - ред.) Дональдом Трампом у Конгресі, руками спікера Палати представників Майка Джонсона, подальшої військової і фінансової допомоги Україні на майже $61 млрд. 

Тоді республіканці також вимагали від Адміністрації Байдена чіткого плану подальшої підтримки Києва. У підсумку, в проголосований текст закону заклали зобовʼязання Білого дому протягом 45 днів подати до Конгресу "багаторічну стратегію підтримки України з конкретними й досяжними цілями, а також показниками для вимірювання прогресу їхнього виконання". Проте, лише в середині вересня, знехтувавши визначеним законом дедлайном у 45 днів, Адміністрація Байдена, за повідомленнями американських ЗМІ, направила до Конгресу засекречений звіт про свою стратегію. 

Не дивлячись на це, від вересня 2023 року, коли Трамп почав блокувати подальшу підтримку України, стало зрозуміло, що саме це питання його штаб візьме собі на озброєння під час передвиборчої кампанії проти Адміністрації Байдена-Гарріс. Тому, можна цілком логічно припустити: які б плани не розробляли у Вашингтоні чи Києві, команді Трампа буде начхати на їхній зміст. Але це не означає, що ми мали сидіти склавши руки. Тому розробка й просування Плану перемоги України - дуже слушна дипломатична ініціатива Києва. Особливо на тлі створення Китаєм та Бразилією платформи "Друзі миру" для врегулювання "української кризи". 

Чому? ТСН.ua вже неодноразово писав, що від самого початку повномасштабного російського вторгнення, кінцеві цілі цієї війни для Заходу та України були зовсім різними: ми хочемо поразки Росії; у той час як наші союзники, обережно підвищуючи ставки задля уникнення міфічної ескалації (найчастіше звучить ризик застосування Москвою ядерної зброї - ред.), намагаються підвести Росію до переговорів. Ці майже три роки війни показали, що стратегія Заходу не працює, а підтримка Росії з боку Китаю, Ірану, Північної Кореї та інших лише зростає. Проте наші союзники досі цього не визнали. 

До того ж, як вже писав ТСН.ua, на тлі невдалого контрнаступу Сил оборони Україну влітку 2023 року, зростання популярності правопопулістських рухів на Заході, зокрема в Європі, та небажання наших союзників пояснювати своїм суспільствам, чому треба збільшувати інвестиції у власні ОПК, поширили скептицизм у спроможності України відвоювати більше своїх територій. Натомість наразі в ключових західних столицях більше говорять про необхідність переговорів з Москвою на умовах фактичної відмови України від окупованих Росією територій без жодних гарантій ненападу в майбутньому. 

План перемоги: мета - перехопити ініціативу 

Наприклад канцлер Німеччини Олаф Шольц, виступаючи в середу, 16 жовтня, в Бундестазі (напередодні саміту ЄС у Брюсселі, де президент Зеленський також представив План перемоги - ред.) заявив про готовність напряму говорити з Путіним про "справедливий мир" і необхідність залучення Росії до другого Саміту миру. Як відомо, Україна хотіла його провести ще до виборів у США 5 листопада. Найбільш імовірним майданчиком називали Індію. Проте, вочевидь, саме через американські вибори, другий Саміт миру вирішили відкласти на кінець року. Водночас, за словами посла України в Туреччині Василя Боднара, Київ виключає будь-які прямі двосторонні переговори з Москвою на цьому саміті. 

Як бачимо, Україна не могла втратити дипломатичну ініціативу, коли за підтримки Китаю та Росії ширяться альтернативні підходи, які так чи інакше передбачають капітуляцію України, а Захід поринув у зневіру й очікування результатів президентських виборів у США. Саме тому й зʼявилася ініціатива Плану перемоги України, щоб підштовхнути наших союзників діяти, а не вичікувати, поки Путін помре, чи колапсне російська економіка. Й презентація Володимиром Зеленським у середу, 16 жовтня, у Верховній Раді Плану перемоги України привернула неабияку увагу західних ЗМІ. 

За словами українського президента, План перемоги - це шлях посилення України, щоб не лише захистити наші позиції, а й прокласти міст до проведення другого Саміту миру (перший за участі понад 100 країн відбувся в червні у Швейцарії - ред.); щоб примусити Росію бути на Саміті миру та бути готовою закінчити війну. План перемоги України, за його словами, складається з пʼяти пунктів і трьох таємних додатків.

Пункт перший - геополітичний. Це запрошення України до НАТО зараз, з фактичним членством після закінчення війни. 

Пункт другий - оборона. Продовження військових операцій на території Росії, зняття нашими союзниками обмежень на застосування їхньої далекобійної зброї для ударів в глибині РФ, і доступ до розвідданих партнерів. Для цього Україна розробила чіткий перелік озброєнь (міститься в таємних додатках - ред.), які нам для цього потрібні, включаючи більше систем ППО та рішення Румунії, Польщі і країн Балтії збивати російські дрони і ракети, що летять у їхньому напрямку. 

Пункт третій - стримування. Цей пункт також містить відповідний таємний додаток, який вже отримали лідери США, Великої Британії, Франції, Італії і Німеччини. Україна пропонує розмістити на своїй землі комплексний неядерний стратегічний пакет стримування (на кшталт американських ракет "Томагавк", дальністю до 5,5 тис км у Німеччині - ред.), достатній  для захисту України від будь-якої воєнної загрози з боку РФ. 

Пункт четвертий - економічний. Київ пропонує ЄС і США підписати угоди про спільний захист та інвестування у видобуток і використання урану, титану, літію, графіту та інших корисних копалин, якими багата Україна. 

Пункт пʼятий - безпековий. Після закінчення війни Україна матиме один із найбільш досвідчених та великих військових контингентів. У разі згоди партнерів, українські військові підрозділи зможуть замінити окремі військові американські військові контингенти в Європі (саме про це кілька місяців у своїй статті писав колишній британський премʼєр Борис Джонсон - ред.). 

"План перемоги - це посилення наших позицій, і він залежить від партнерів, а не від Росії, адже Путін не шукає чесного миру", - також заявив український президент.

Після представлення Володимир Зеленським Плану перемоги у Верховній Раді, українське суспільство в соцмережах традиційно розділилося на два табори: одні критикували ініціативу, мовляв, вона не містить нічого нового й краще б президент провів чесну розмову з суспільством; інші наголошували, що цей План розрахований на західну аудиторію, бо саме від партнерів залежить, чи не програє Україна в цій війні. Українці безумовно мають право обурюватися, вимагаючи такого самого Плану, тільки для України, а не для Заходу. Проте беззаперечний факт у тому, що поява та презентація цієї української ініціативи знову привернула увагу Заходу до війни та просування Росії на фронті. 

Реакція Заходу: без НАТО й поразки РФ

Відповідь Вашингтона на публічне оприлюднення президентом Зеленським Плану перемоги України була доволі прогнозованою. Поки у Держдепі заявляли, що продовжують співпрацювати з Україною щодо цього Плану, на його перший пункт одразу ж відповіла амбасадорка США при НАТО Джуліан Сміт: 

"Ми зараз не на тому етапі, коли Альянс говорить про надання запрошення (Україні вступити до НАТО - ред.) в короткостроковій перспективі. Але, як завжди, ми продовжимо розмови з нашими друзями в Україні, якими шляхами вони можуть рухатись до НАТО". 

Такою ж прохолодною була й відповідь генсека НАТО Марка Рютте напередодні засідання Ради Україна-НАТО в Брюсселі 18 жовтня, який похвалив президента Зеленського за сильний сигнал, надісланий цим Планом, але не підтримав всі його пункти. Хоч він і не назвав, які саме, проте зрозуміло, що йдеться саме про членство в Альянсі. 

"2025 рік ключовий для Росії з точки зору економіки, інфляції… Але, що б не сталося, принцип територіальної цілісності й суверенітету має дотримуватися. Навіть, якщо ми закінчимо (війну - ред.) розділенням, так як це було з Німеччиною після Другої світової. Союзники й західні німці ніколи не поступалися принципом, що східна Німеччина має бути частиною Німеччини, що й сталося після закінчення Холодної війни", - прокоментувала CNN колишня заступниця генсека НАТО Роуз Гетемюллер.

Це в котре підтверджує те, що в західних колах вже давно обговорюється не стільки можливість вступу України до НАТО "частинами", скільки неможливість України відвоювати більше своїх територій. І це автоматично не трансформується у бажання надати нам більше зброї й визнати, що альянс "осі зла" - Росія-Китай-Північна Корея-Іран - працює краще, ніж альянс "осі добра" України та Заходу. Навпаки, вже як рік наші союзники та партнери обговорюють варіант заморозки війни та фактичну згоду на окупацію українських територій, навіть попри те, що Путін і не думає сідати за стіл переговорів і про щось домовлятися, поки Росія має перевагу на полі бою й просувається вперед. 

Загалом План перемоги України традиційно підтримали наші найближчі сусіди. Наприклад президент Литви Гітанас Науседа, який заявив, що не побачив у ньому нічого нового, бо всі пʼять пунктів - це те, щодо чого Захід вже давно вагається. Тому, за його словами, йдеться лише про готовність і зобовʼязання союзників далі підтримувати Україну. А з цим в США та ЄС великі проблеми. Франція та Німеччина, якщо нічого не зміниться, вже заклали вдвічі меншу підтримку України в своїх бюджетах на 2025 рік. А з боку США невідомо, чого очікувати, особливо, якщо на виборах 5 листопада переможе Дональд Трамп. 

На пресконференції після участі в саміті ЄС у четвер, 17 жовтня, в Брюсселі, Володимир Зеленський заявив, що під час зустрічі з Дональдом Трампом у Нью-Йорку наприкінці вересня сказав йому: 

"Хто з цих великих країн, всіх ядерних держав постраждав? Всі? Ні, одна – Україна. Хто віддав ядерну зброю? Всі? Одна – Україна. Хто сьогодні воює? Україна. Або в України буде ядерна зброя – і тоді це для нас захист. Або ми повинні мати якийсь альянс. Окрім НАТО, на сьогодні ми не знаємо дієвих альянсів. Тому Україна й обирає НАТО, а не ядерну зброю. Я вважаю, що мене почув Трамп. Він сказав: "У вас справедливі аргументи". 

Проте найбільш обговорюваною новиною четверга, 17 жовтня, стала навіть не ця заява, і не чергове інтервʼю Трампа, де за повномасштабне російське вторгнення він вже покладає відповідальність на президента Зеленського, який мав цього не допустити. У німецькому таблоїді BILD з’явилася скандальна стаття, в якій йдеться про те, що Україна не змириться з другим наступом російських військ на Київ і відновить свій ядерний арсенал за кілька тижнів, від якого добровільно відмовилася після підписання Будапештського меморандуму. 

Це в Брюсселі особисто довелося спростовувати Володимиру Зеленському, який нагадав, що Будапештський меморандум, який був підписаний дуже поважними й потужними ядерними державами, не вберіг Україну від російської агресії. 

"Там було написано, що Україна віддає ядерну зброю й матиме від цих дуже поважних держав, зокрема – в той час – Росії, Китаю, США, забезпечені територіальну цілісність і суверенітет. Це означає, що це не дуже хороша безпекова парасолька для нас. Саме тому я не маю альтернативи, окрім НАТО. Це мій сигнал. Але ми ніколи не говорили, що готуємося створити ядерну зброю", – додав український президент.

Загалом всі західні медіа, експертні, дипломатичні та політичні кола цими днями жваво обговорюють представлений Володимиром Зеленським План перемоги України. Проте більшість сходяться на думці, що ухвалювати конкретні рішення щодо його реалізації - завдання для наступного американського президента. Поки так виглядає, що союзники готуватимуть для цього підґрунтя. У пʼятницю, 18 жовтня, в Німеччині очікують Джо Байдена. 

Його візит мав відбутися ще 12 жовтня, як і перший за майже три роки "Рамштайн" на рівні лідерів держав. Проте через вибори та ураган "Мільтон" у Флориді все перенесли. "Рамштайн" під головуванням Байдена відбудеться онлайн у листопаді, напевно вже після виборів у США. Проте, за численними повідомленнями в ЗМІ, у пʼятницю, 18 жовтня, в Берліні має відбутися зустріч Джо Байдена, Олафа Шольца, Еммануеля Макрона й Кіра Стармера. Й говоритимуть вони якраз про План перемоги та подальшу підтримку України у війні.