Севгіль Мусаєва: «Журналістика — це така робота, де всі тебе ненавидять, і при цьому ти отримуєш маленьку зарплату»

Мабуть, ходити на зустрічі з відомими медійниками значно цікавіше, ніж сидіти на парах. Принаймні студенти-журналісти київських вишів, які прийшли 10 жовтня назустріч із головною редакторкою «Української правди» Севгіль Мусаєвою, були в помітно піднесеному настрої, усміхнені й зосереджені водночас.

 На зустріч із Севгіль Мусаєвою прийшли близько 20 студентів-журналістів

Севгіль Мусаєва прийшла на зустріч не одна, а з журналістом «Української правди» Рустемом Халіловим. Модерувала зустріч Катерина Федотенко, керівниця проєкту «Вечори критичного мислення», організованого ГО «Фундація Суспільність» у співпраці із ЮНЕСКО та за підтримки Японії.

  Зліва-направо Катерина Федотенко, Рустем Халілов, Севгіль Мусаєва

Ця зустріч збіглася в часі з заявою «Української правди» про системний тиск на видання з боку Офісу президента, детальніше про який Севгіль Мусаєва одразу ж після цієї зустрічі розповіла «Детектору медіа». Тож зрозуміло, що саме з цього і розпочала модераторка Катерина Федотенко.

«Сьогодні до видання “Українська правда” прикута увага всієї України і я певна, що в час війни надважливо підтримувати незалежні медіа, коли у нас навала і величезна кількість анонімних джерел інформації. Тому важливо підтримувати ті медіа, які є незалежними, які так само впливають на українську молодь, на українську спільноту та формують критичне мислення в наших людей. Власне про критичне мислення поговоримо. Наскільки нині в умовах війни вдається українським медіа формувати критичне мислення населення, на вашу думку?» — запитала Катерина Федотенко.

 Катерина Федотенко

Севгіль Мусаєва сказала, що це — важке завдання, але «УП» з початку повномасштабного вторгнення, коли було дуже багато різних ворожих вкидів, намагалася максимально верифікувати інформацію. Зараз у суспільстві забагато неперевіреної інформації, великою мірою причина цього — це надмірний вплив телеграм-каналів.

 З мікрофоном Севгіль Мусаєва

«Телеграм-канали сьогодні — це джерело інформації номер один. Це легко, це доступно й через це люди, звісно, надають перевагу не якісним медіа, а анонімним телеграм-каналам або телеграм-каналам із великою аудиторією, власники яких також незрозумілі. В цьому я вбачаю дуже велику загрозу, зокрема через те, що телеграм-канали створюють інформаційну какофонію, по-різному трактуючи події, вкидаючи дуже багато неперевіреної інформації. Хоч і не всі, звісно. Мені здається, загроза в тому, що таким чином відбувається поляризація суспільства. Різні політичні гравці маніпулюють, використовують інформацію тим чи тим шляхом. І тут дуже важливо для медіа залишатися неупередженими й допомагати людям зрозуміти, що сталося», — сказала Севгіль Мусаєва.

«Це насправді питання про відповідальність і розуміння того, що телеграм не буде відповідати за інформацію і дуже легко може її прибрати. І, до речі, до попереднього питання хочу додати, що війна зробила світ для нас чорно-білим. Дуже легко зрозуміти, де чорне і де біле, тому ми почали сприймати й світ таким, зокрема й у журналістиці. Ми тепер усе більше відходимо від принципу об’єктивності, все більше нав’язуємо якісь ярлики, і це стає нормальним», — сказав Рустем Халілов.

 З мікрофоном Рустем Халілов

А ще він додав, що медіа, навіть якісні, все більше залежать від запиту аудиторії та роблять клікбейтні заголовки й клікбейтні картинки в ютубі. Але насправді це вбиває довіру, каже він. Як приклад він навів випадок, коли на одному з сайтів побачив новину з заголовком: «Чернігівських чиновників посадили». Виявилося, що на подвір’ї будівлі встановили чотири лавки — більше цей сайт журналіст ніколи не читав.

Про клікбейт також говорила і Катерина Федотенко: «Кілька днів тому я відкриваю ютуб і бачу: “Все пропало! Прокидайтеся! Ядерна війна!”. Думаю: ну хто взагалі під час війни може так маніпулювати фактами? Це навіть не маніпуляція, це жахливо. І ютуб, на жаль, працює таким чином, що такі клікбейтні заголовки працюють. І дуже багато навіть якісних медіа використовують цю тактику для того, щоб охоплювати більше аудиторії та щоб популяризувати свій канал».

З мікрофоном Катерина Федотенко

Тож на її запитання про політику «УП» щодо заголовків Севгіль Мусаєва відповіла, що видання ніколи принципово не використовує слів на кшталт «шок!», «терміново!», «увага!», «скандал!». У якийсь період «УП» послуговувалася великими літерами в заголовках, але згодом і від цього відмовилася. Каже: хоч це і додає переглядів, але виглядає це відверто погано. І використання таких прийомів у заголовках — це аж ніяк не про повагу до своєї авдиторії.

«Єдине, ми теж можемо використовувати певного роду клікбейт — це, можливо, заголовки, що “стало відомо”. Тобто ми зберігаємо інтригу для того, щоб людина зайшла, прочитала новину, якісну написану», — пояснила Севгіль Мусаєва.

 Севгіль Мусаєва 

Та, головне, каже вона, що медіа мають дотримуватися журналістських стандартів. І це, на її думку, ключове, що відрізняє їх від блогерів чи телеграм-каналів. Вона говорить, що хоч як сильно соцмережі, зокрема телеграм, змінили споживання інформації, та все ж цей успіх доволі тимчасовий. Наприклад, від телеграму, на її думку, люди почнуть відмовлятися одразу після закінчення війни, бо вже не буде потреби читати моніторингові канали, які повідомляють про повітряні атаки. Севгіль Мусаєва розповіла: якісні медіа все одно матимуть свою аудиторію, головне — не зупинятися та робити свою роботу добре.

«Ми маємо робити цікавий класний контент, який буде важливий для аудиторії і якого в телеграм-каналах чи в ютуб-блогерів ви не побачите. Що собою являють телеграм-канали? Це дуже часто заголовки інших видань — західних, українських, повідомлення якихось офіційних джерел. Тобто вони ж не витрачають час на верифікацію цієї інформації, на отримання коментарів, не кажучи вже про якісь розслідування. Вони фактично використовують інформацію, яку бачать у медіа», — сказала вона.

Також модераторка запитала про те, якою буде повоєнна журналістика в Україні. Севгіль Мусаєва відповіла, що журналісти нарешті позбудуться самоцензури, надмірного застосування принципу «не нашкодь» і почуватимуться вільнішими. Проте вона додала, що будуть зростати виклики, спричинені розвитком штучного інтелекту.

  З мікрофоном Севгіль Мусаєва 

А ще Севгіль Мусаєва розповіла про свої основні правила інформаційної гігієни. Найперше, каже вона, час від часу на кілька днів видаляти телеграм і робити інформаційний детокс. А друге — читати медіа з «білого» списку.

«Я читаю “Громадське”, Суспільне, “Радіо Свобода”, дивлюся безумовно всіх розслідувачів. У мене є такий ритуал: у суботу ввечері я дивлюся всі розслідування колег за тиждень. Ну й іноземні медіа читаю безумовно», — розповіла вона.

 Студенти-журналісти київських вишів

Студенти слухали виступ головної редакторки «УП» та готували свої запитання. Практично всі написали запитання в телефоні та промовляли їх чітко, без хвилювання. Не завжди на пресконференціях досвідчені журналісти так ставлять питання. Одна зі студенток запитала, як журналістика вплинула на Севгіль Мусаєву та чи готова вона надихати інших ставати на цей шлях. Головна редакторка «Української правди» сказала, що почала займатися журналістикою з 13 років, тому вже ніким іншим себе не уявляє. А от щодо того, чи готова рекомендувати комусь теж іти в журналістику, вона сумнівається. Мовляв, це має бути справжнє внутрішнє бажання людини.

 Севгіль Мусаєва слухає запитання студентів 

«Я не вважаю це професією, а вважаю це покликанням. Тобто ви маєте розуміти, з яким іноді спротивом, тиском, маніпуляціями вам доведеться стикатися. Журналістика — це така робота, де всі тебе ненавидять, і при цьому ти отримуєш маленьку заробітну плату. Тобто аби цим займатися, треба дійсно це любити. Ви маєте любити це всім серцем, усією душею, вірити в це — і тоді все вдасться», — сказала Севгіль Мусаєва.

На інше запитання, чи можливо журналістику вдало поєднувати з особистим життям, Севгіль відповіла, що це — дуже непросто й потрібно мати партнера, який буде з розумінням ставитися до цієї професії та шаленого ритму життя журналістів.

 Студентка запитує Севгіль Мусаєву про те, наскільки складно пов’язувати журналістську кар’єру з особистим життям 

Інша студентка повернулася до теми складних стосунків видання з Офісом президента, а саме — до випадку, коли Володимир Зеленський звинуватив редакцію у роботі за темниками. Дівчина запитала, що, на думку Севгіль Мусаєвої, цей діалог говорить про ставлення влади до медіа. Журналістка відповіла, що реакція президента стала для неї та її колег сюрпризом, а звинувачення в роботі за методичками назвала таким, що «за межею».

«Знаючи історію “Української правди” — це перше видання, яке написало про темники за часів Кучми, цього року ми писали про темники в Укрінформі, — мені дуже сумно. Чомусь Володимир Зеленський вважає, що ми можемо виконувати чиєсь завдання, зокрема щодо якихось членів його команди. В нашому запитанні йшлося про Татарова, і ситуація полягала в тому, що якраз перед тим щодо Олега Татарова було питання від американців, зокрема щодо персональних санкцій. Тож наше запитання збіглося в часі з цими розмовами, і президент чомусь вирішив, що це якось пов’язано. Хоча абсолютно очевидно, що до команди, яка працює в Офісі, є певні питання у суспільства, так?», — відповіла вона.

 Студентка запитує Севгіль Мусаєву про те, чи не шкодить іміджу України висвітлення наших проблем у розмовах з іноземними колегами 

Наступне питання звучало так: чи не вважає Севгіль Мусаєва, що українські журналісти, які у спілкуванні з іноземцями розповідають про наші проблеми, таким чином підігрують російській пропаганді. «Однозначно ні», — відповіла Севгіль. Іноземні колеги й так усе добре бачать, а нам, українським журналістам, не можна замовчувати проблеми, корупційні історії тощо. Якщо Україна обрала шлях демократичної трансформації, то не повинна від нього відступати, додала журналістка.

 Зустріч завершилась позитивним спільним фото

Усі фото Ігоря Васильєва, «Детектор медіа»