Чорні тіні в Білому домі: чи дадуть Штати путівку Україні до НАТО

На спеціальному брифінгу в Білому домі у ніч на п’ятницю, 18 жовтня за Києвом, високопоставлений представник адміністрації президента США, коментуючи "план перемоги" Зеленського, де першим пунктом значиться питання запрошення України до Північноатлантичного Альянсу, зазначив наступне: "Всередині НАТО триває дискусія щодо запрошення (України – ред.). Наразі немає консенсусу. Але, як ви знаєте, на саміті НАТО всього лише кілька місяців тому — в середині липня — всі 32 члени Альянсу підтвердили, що Україна перебуває на незворотному шляху до членства. Отже, питання полягає в тактиці того, як заохочувати цей шлях і як досягти консенсусу щодо наступних кроків".

Окремо представник Білого дому акцентував, що "президент Байден хоче, аби Україна перемогла, і ми забезпечимо ці зусилля належними ресурсами". "Саме тому президент Байден закликав до зустрічі на рівні лідерів оборонної контактної групи з Україною, або так званого Рамштайнського саміту — і ця зустріч відбудеться найближчим часом — для того, щоб викликати таку ж терміновість і внесок з боку деяких наших союзників і партнерів, які роблять Сполучені Штати".

Наголосивши на тому, що у Байдена усвідомлюють "нагальність моменту", представник адміністрації президента США резюмував: "Саме тому президент очолює ці зусилля, щоб забезпечити Україну необхідним обладнанням і серйозно поставитися до всіх елементів, які пропонуються українцями, і працювати з ними над стратегією для забезпечення їхньої перемоги в цій війні. Путін знає, що час не на його боці, що час насправді на боці України, і що ми будемо разом з Україною і дамо їй те, що їй потрібно для перемоги".

Між тим прогнози експертів стосовно подальшої ролі Сполучених Штатів в контексті євроатлантичних перспектив України, досить неоднозначні.

Чому альтернативи НАТО для України не існує

Зокрема, політолог Олег Лісний у розмові з Фокусом наголошує: "Вельми позитивним і, як на мене, немало важливим моментом є те, що в дискурсі з’явився момент тактики нашого прийняття до НАТО. Тобто, якщо раніше нам вказували на двері, міст, дальні перспективи, то зараз Україні вдалося вкинути в інформаційне, а головне – в політичне поле наших партнерів ідею про те, що єдиною безпековою системою для України, яка може гарантувати сталий і справедливий мир є лише НАТО. І тому партнери мають на це реагувати, оскільки складається хибне враження, що начебто всі проти, тільки ми одні – за. Насправді, це не так. Навіть в тій же Америці є кілька напрямків бачення цього питання".

Підкресливши, що одностайності в питанні запрошення України до НАТО не було ніколи, експерт констатував: "В цієї не одностайності і нерішучості є конкретні обличчя. І це далеко не Угорщина, тому що я вважаю, що коли основні актори, такі як США дадуть чіткий сигнал, то всі решта підтягнуться. В такому разі ціна питання для тієї ж Угорщини знайдеться гранично оперативно, бо Орбан завжди щось викручує для себе. Тому, якщо Вашингтон погодиться, то Орбан покрутить хвостом, отримає свій пряник і не буде проти".

Акцентувавши на тому, що наразі ключовим моментом є те, аби замість слів партнери робили дії, політолог вказав, які саме: "Дії насправді дуже прості, дуже дешеві, але дуже далекоглядні – політичне запрошення України до НАТО. Для цього є багато механізмів. І давайте бути реалістами та констатувати, що, попри те, що всі рішення Альянс ухвалює консенсусом, але всі дивляться в бік Вашингтону. Тому, коли там кивнуть, то, при всій повазі до решти країн-членів НАТО, хтось раніше, хтось пізніше, але все рівно скаже "так" Україні. Головне зараз полягає в тому, щоб США зіграли таки свою роль впливового гегемона, який є фактором світового масштабу, адже останнім часом ми цього не спостерігаємо. Як результат – Північна Корея, Іран, Росія викидають повсякчас різноманітні коники. І зараз для США якраз на часі показати прогнозованість, принциповість та послідовність стосовно України".

Відповідаючи на уточнююче запитання про те, чи продемонструють наочно вказані якості Сполучені Штати та в якому вимірі це відображатиметься, експерт констатував: "Мені здається, що США загралися всередині і бояться геть не того, що треба. Вони бояться погроз від Путіна щодо ймовірного застосування ядерної зброї. Моя персональна думка з цього приводу наступна: те, даруйте за вираз, "повидло", яке наразі має місце в американській політиці, підштовхує до Третьої світової війни, тому що Сполучені Штати більше не вважають світовим жандармом. Можливо, США це усвідомлюють, але поряд з тим розуміють, що проґавили момент, коли можна було це все, як кажуть росіяни, "взять к ногтю".

У зазначеному контексті Олег Лісний згадав кейс "отруєного путінськими найманцями" в Великобританії колишнього співробітника ФСБ РФ Олександра Литвиненка: "Литвиненко казав, що доки весь світ ганявся за "Аль-Каїдою", він проспав появу великої терористичної організації, яка налічує 142 млн чоловік – Російської Федерації. Я цілком і повністю згоден з такою оцінкою. Причому, проспав світ не лише РФ, а й Північну Корею, тому що політика стримування та деескалації, дала можливість "вісі зла" підтримувати одна одну технологіями і грошима. Наразі вже багато процесів запущено і підтвердженням тому є те, що Байден чомусь прагне говорити про ядерне стримування з Китаєм, Росією і якогось біса з КНДР. Це свідчить про намагання гасити пожежу. Але виглядає все так, що Байден хоче погасити цю пожежу бензином".

У ситуації, що склалася, переконаний експерт, офіційний Київ в своїх євроатлантичних устремліннях "має витискати все, що можна, оскільки інших варіантів просто не існує".

"Нам неможна зупинятися і вестися на якийсь черговий підкуп на кшталт Будапештського меморандуму, щоб ми ним бавилися і нічого не робили. Безпекові угоди не підміняють собою вступ, а дають лише можливість співпрацювати з країнами-членами НАТО в односторонньому порядку. Але альтернативи НАТО не має. Тому, хто б нам що не казав, що ми, мовляв, надто амбіційні, що висуваємо надто великі "хотєлки", але маємо далі гнути свою лінію. Я це все дуже просто пояснюю іноземним колегам: "Ви можете називати наші прагнення як завгодно, але нам потрібно просто вижити і я сподіваюся, що нам це вдасться з вашою в тому числі допомогою", — підсумовує Олег Лісний.

Навіщо Байден взяв тайм-аут щодо гучних заяв по Україні

Своєю чергою політолог Олексій Якубін у розмові з Фокусом робить наступний акцент: "Якщо відверто і реалістично відповідати на запитання про те, чи буде знайдено компроміс щодо надання запрошення Україні до НАТО, потрібно усвідомлювати, що код доступу лежить у кишені Сполучених Штатів Америки. Так, є країни на кшталт Угорщини і Словаччини, які можуть проводити якісь свої ігри, але якщо ключове рішення буде прийнято Вашингтоном, більшість держав-членів Альянсів його підтримають".

На переконання експерта, до 5 листопада, коли у США, нагадаємо, відбудуться президентські вибори, навряд чи Київ почує якісь проривні заяви по цьому напрямку. "Мені здається, що адміністрація Байдена-Гарріс зараз взяла своєрідний тайм-аут від дуже гучних заяв на тему України, побоюючись що це може викликати реакцію республіканців і Трамп активно це буде використовувати проти Гарріс. Тому, я думаю, що якісь гучні заяви про НАТО або стратегічну співпрацю України з Альянсом можуть бути, але вже після 5 листопада", — підкреслює Олексій Якубін.

На запитання про те, що та як може змінитися власне після 5 листопада, політолог зауважив наступне: "На мій погляд, неабияку роль може зіграти те, що Байден захоче увійти в історію на більш високій ноті. Але чи озиратимуться на Байдена, який на той момент вже перебуватиме у статусі кульгавої качки, інші члени НАТО – питання, відповідь на яке напряму залежить від того, хто саме переможе на виборах".

Між тим, переконаний Олексій Якубін, в будь-якому випадку після заяви американського президента щодо України в НАТО, надання їй запрошення, тощо, так чи інакше матиме місце правонаступність. Тобто, навіть якщо ключі від Овального кабінету дістануться Трампу, акцентує експерт, йому доведеться продовжувати якимось чином вести окреслену лінію. В той же час політолог припускає, що Байден замість просування ідеї надання Україні запрошення до НАТО може запропонувати Києву роль основного союзника США поза Альянсом.