Пам’яті Героя України, льотчика-штурмана Дениса Бадіки

Загинув, рятуючи поранених захисників «Азовсталі», і вважався зниклим безвісти понад два роки

Юному офіцеру, льотчику-штурману вертольота Мі-8 Денису Бадіці був усього 21 рік, коли їхній борт збили росіяни. Це сталося наприкінці березня 2022 року, коли екіпаж намагався вивезти важкопоранених захисників «Азовсталі» з Маріуполя. Він знав, що той рейс – це шлях в один кінець, але узявся за виконання завдання без вагань…

Денис народився 20 липня 2000 року у Вінниці. Після закінчення ліцею хлопець вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. Після навчання служив на посаді льотчика-штурмана у складі 16-ї окремої бригади армійської авіації «Броди». До повномасштабного вторгнення його військовий вишкіл тривав лише пів року. Але Денис устиг зарекомендувати себе як відповідальний та професійний офіцер. А коли почалася велика війна, став на захист України.

«Наслідуючи мій приклад, Денис мріяв пов'язати своє життя із військовою авіацією. З дитинства практично марив небом. Для цього готував себе зі шкільної парти. Гарно навчався, улюбленим предметом була англійська мова. А ще зміцнював свої фізичні здібності. Попри юний вік Денис навіть не думав пересиджувати в тилу. Він одразу пішов боронити Батьківщину», - каже тато полеглого воїна Михайло.

Бойовий шлях юнака був недовгим – ледь більше місяця. Він був членом екіпажу Мі-8, який виконував бойові вильоти з ураження ворога та здійснював рейси із провізією, медикаментами і зброєю до оточених оборонців «Азовсталі», евакуюючи поранених.

«Коли почалась війна, він був у частині. Прийшла його черга летіти на ротацію і він без розмов зразу полетів. Нас поставив одразу перед фактом. Ми дуже переживали, адже він виконував бойові завдання зі знищення ворога. А коли стався цей крайній політ, ми дізнались зі ЗМІ, що борт Дениса збили. А перед тим він подзвонив і прощався. Він сказав: «Тату, якщо я не буду виходити на зв'язок добу, більше, то даю номер друзів». Він прощався. Він знав, куди летить», - сказав пан Михайло.

Той черговий виліт 31 березня 2022 року завершився трагічно. На зворотному шляху, неподалік від Маріуполя, в гелікоптер поцілила ворожа ракета. Тоді загинув увесь екіпаж: і Денис, і бортмеханік Іван Ваховський, і вертолітник Юрій Тимусь. Борт упав поблизу Рибацького на Донеччині.

Пан Михайло розповідав на похованні сина, що Денис вважався зниклим безвісти більш ніж два роки.

«З місця катастрофи їх забрали і похоронили у братській могилі в селищі Мангуш. Там із супутника видно ціле поле. Всіх з Маріуполя туди вивозили. Він був в одній із цих могил до 6 червня 2023 року. У шостому місяці їх забрали по обміну і чекали експертизу ДНК. Дві експертизи було. Ми 26 місяців чекали на цей момент. Була надія, що він у полоні, може, вижив. Але Господь вирішив інакше і забрав його від нас», - сказав батько Героя.

До рідного міста загиблого Дениса Бадіку привезли 11 червня 2024 року. Вшанувати його пам’ять з Кіровоградщини приїхав і батько загиблого азовця Дмитра Рейниша. Його син був серед поранених, який намагався вивезти з Маріуполя екіпаж Дениса.

Рідні, близькі, друзі, побратими і просто земляки прощалися з ним, згадуючи як справжнього друга, гідного офіцера і патріота.

«Ми з Денисом дружили з першого по одинадцятий клас. Він планував ще з 10-го класу бути військовим. Був добрим, дбав про кожного. Був найбільш радісним з нашого класу. Старався розв'язувати всі питання, які виникали в нас у класі. Це велика втрата, оскільки він був моїм найкращим другом. Я би хотів з ним більше часу провести. Насправді він рано пішов з життя. 21 рік – це не той вік, коли йдуть», - сказав Дмитро Паламарчук.

Денисова викладачка Анна Шульга згадує свого курсанта, як дуже вихованого, ввічливого і талановитого юнака.

«Мала честь викладати в групі Дениса. Пам’ятаю його, дуже добре вчився. З ним було приємно спілкуватись і працювати. Дуже шкода, що так сталось. Вже пройшло понад два роки, як він загинув. Але душа болить втрачати всіх колишніх учнів. Царство їм небесне і вічна пам'ять», - сказала вона.

Поховали Дениса у Вінниці на Сабарівському кладовищі. Колеги-льотчики віддали побратимові останню шану, пролетівши над Алеєю слави шістьма вертольотами.

У Дениса Бадіки залишились батьки та молодша сестричка.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України від 30 вересня 2024 року № 654/2024 старшому лейтенанту Денису Бадіці посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».