Тиша в космосі: чому людство досі не знайшло розумних інопланетних цивілізацій

Менш ніж за сім десятиліть людство пройшло шлях від невміння літати до прогулянки Місяцем. Понад століття знадобилося на перехід від першого базового комп'ютера до смартфона в кишені кожної людини з доступом до всіх знань. Виходячи з цих порівнянь, можна уявити, що технологічні можливості людства – безмежні.

Однак постає питання – де тоді безліч космічних цивілізацій, які досягли необмеженого розвитку та колонізували всю галактику, як у кіно чи книжках фантастів? Це питання багато років бентежить вчених, його висловив фізик Енріко Фермі у 1950 році. Парадокс Фермі звучить так: "Чому всесвіт такий тихий?".

Можливо, причина в тому, що існує технологічна межа розвитку, що заважає цивілізаціям поширитися на всю галактику й далі. 24 Канал публікує переказ матеріалу Space.com про те, чому ми не зустрічаємося з інопланетянами.

Перепона, яку неможливо подолати

Якщо наша Сонячна система молода порівняно з рештою Всесвіту і колись люди зможуть здійснити міжзоряні подорожі, хіба ми не повинні були побачити ознаки того, що інші розумні істоти вже поширилися по всьому космосу? Загалом, де інопланетяни?, – запитував Фермі.

Нині вчені припускають, що існує універсальна межа технологічного розвитку (ULTD) для кожного розумного виду у Всесвіті, і ця межа значно нижча за здатність цивілізації колонізувати цілу галактику, Антоніо Геліс-Фільо, дослідник з Бразилії, запропонував цю точку зору в нещодавній статті, опублікованій у журналі Futures.

Якщо гіпотеза ULTD правильна, то ніколи не існувало, немає і ніколи не буде чогось на зразок міжзоряної цивілізації чи чогось подібного до міжзоряної розмови,
– прокоментував Геліс-Фільо виданню Space.com.

Фізик, лауреат Нобелівської премії Річард Фейнман якось сказав: "Я не розумію того, чого я не можу створити". Найбільш просте пояснення цього твердження – нашу технологію (те, що ми можемо створити) обмежено нашими ж знаннями.

• Є природні обмеження людської технології – наприклад, ми не можемо подорожувати швидше за швидкість світла.
• Є й інші бар'єри – людська біологія. Звичайно, людство створило технології, що можуть допомогти обійти обмеження – мікроскопи, телескопи, комп'ютери. Але чим складніші ці технології, тим більше вони коштують людству.

Такі проєкти, як Великий адронний колайдер у CERN вартістю 4,75 мільярда доларів на будівництво та 286 мільйонів доларів на рік, Міжнародна космічна станція (3 мільярди доларів на рік) і міжнародні зусилля з досягнення ядерного синтезу в ІТЕР (за оцінками, 18–20 мільярдів доларів на будівництво) показують, що людські зусилля, спрямовані на дослідження наших наукових горизонтів, вимагають збільшення енергії та ресурсів.

Якщо бути відвертим, факт полягає в тому, що останнім великим фундаментальним досягненням у науці про Всесвіт (макро- та мікросфери, космологія та квантова механіка) – майже сто років,
– каже Геліс-Фільо.

Безумовно, чорні діри та інші явища сьогодні набагато краще зрозумілі, ніж століття тому, але їхня теорія не має такого значущого впливу на людську технологію, як теорія відносності та квантова механіка, стверджує Геліс-Фільо.

Просто порівняйте наукову еволюцію з 1830 року (немає теорії еволюції, немає теорії електромагнетизму) до 1930 року (теорія відносності та квантова механіка вже є) і з 1930 до 2024 (все ще немає об’єднуючої теорії), щоб ми зрозуміли, що швидкість прогресу сповільнюється, м'яко кажучи. Низько звисаючі плоди вже зібрані. Решта, здається, звисають на неймовірно високих гілках,
– стверджує Геліс-Фільйо.

Вже зараз ціна обмежує розвиток науки. Нещодавно Європейська комісія відмовилася від свого плану обрати кілька передових дослідницьких проєктів вартістю мільярд євро, які включали плани перетворення сонячної та вітрової енергії на паливо, а також застосування клітинної та генної терапії в клінічних умовах.

У такому випадку розвиток нових технологій, які сприяють новим проривам у нашому розумінні реальності, також зупиниться разом із нашими мріями стати міжзоряною цивілізацією.

Будь-якій розумній цивілізації в космосі доведеться зіткнутися з таким же сценарієм, вважає Геліс-Фільо. Вони матимуть прийняти рішення – будувати прискорювач елементарних частинок розміром із Чумацький Шлях, щоб перевірити нову теорію, чи побудувати необхідну інфраструктуру для виживання цивілізації.

Як суспільство впливає на згасання цивілізації

Геліс-Фільо також вважає, що історію знесень та падінь різних людських цивілізацій можна застосувати і в масштабі галактики. Складні суспільства розширюються, їхня структура складнішає, щоб виробляти більше "енергії" для подальшого зростання. Однак після певного моменту складність не окупається, і її віддача зменшується.

Якщо ми згадаємо про суспільство мисливців-збирачів, кількість соціальних ролей (вождь, мисливець, колекціонер тощо) мінімальна; у пізній Римській імперії вона була набагато більшою, а в нашому індустріальному суспільстві вона надзвичайно вища,
– пояснює Геліс-Фільо.

З додатковою спеціалізацією складніші суспільства можуть виробляти більше – це стосується, наприклад, сільського господарства. Воно з розвитком технології створило нові культури та робочі місця. Але зі збільшенням рівня складності зростає потреба у вартісній інфраструктурі.

Геліс-Фільйо запозичив цей аргумент у Джозефа Тайнтера, археолога, який вивчав багато складних суспільств протягом історії. Тейнтер припускає, що, незважаючи на те, що смертельний удар для суспільства може бути різним (наприклад, війна, посуха, епідемія чи астрономічна подія), основна причина завжди та сама: зниження віддачі від складності, яке зробило суспільство крихким.

Я застосовую цю концепцію до будь-якого технологічного суспільства в будь-якій точці Всесвіту. Прогресивні просторові технології вимагають розвитку застарілої інфраструктури. Ця інфраструктура є лише частиною суспільної складності… Цілком можливо, що багато неземних цивілізацій зазнали краху через зменшення віддачі від суспільної складності, ще до зіткнення з обмеженнями, накладеними енергією,
– зауважує Геліс-Фільйо.

Космічні послання у пляшці

Попри все викладене, Геліс-Фільо не виключає можливості, що людство все ж отримає послання від інопланетян. Універсальне обмеження технологічного розвитку забороняє технологічний розвиток понад рівень, що перешкоджає організованому, самопідтримуваному поширенню цивілізації за межі її сонячної системи.

Зонд Voyager / NASA

Однак це не виключає існування "технології потерпілих", як-от блукаючих мертвих космічних зондів (подумайте лише про "Вояджер-1", який через сто тисяч років у тиші перетне нашу галактику), окремих повідомлень, (Wow-сигнал – одне з них) або навіть інопланетні мертві "Вояджери", які ми знайдемо (якою б малоймовірною не було це подія),
– перераховує автор гіпотези.

Такі спроби спілкуватися з іншими розумними цивілізаціями в просторах космосу нагадують космічні повідомлення у пляшках. Наче капітан затонулого корабля, який опинився на віддаленому острові, намагається подати сигнал зовнішньому світу за допомогою того, що має, каже Геліс-Фільо.

Гіпотеза Геліса-Фільо є одним із можливих пояснень того, чому наші спроби знайти іншу космічну цивілізацію марні. Так, лише кілька десятиліть людство шукало ознаки того, що ми не самотні у космосі. Можливо, ми шукали не те, але недостатньо довго. Точне виявлення розумної інопланетної цивілізації, очевидно, доведе хибність гіпотези ULTD, як і раптовий стрибок у знаннях, який міг би сприяти експансії людської цивілізації до зірок. Однак до того часу гіпотеза про технологічні обмеження має право на існування.