Драма Майї Санду. Хто розколов Молдову 20 жовтня 2024 року

20 жовтня у Молдові пройшли вибори президента та референдум. Обидві події можуть змінити вектор руху країни. Обидві – вплинуть на парламентські вибори, заплановані на липень 2025 року. Фактично цього вікенду було дано старт парламентської кампанії. Адже тепер зрозуміло, навколо кого тепер мають групуватися антиєвропейські (насправді ж – проросійські) сили у молдовському політикумі.

Станом на ранок 21 жовтня попередні результати підрахунку голосів свідчать: Молдову чекає другий тур президентських виборів. Щодо референдуму, то мінімальну, вкрай хитку, перевагу отримують прихильники євроінтеграційних змін до Конституції.

Що потрібно знати про результати голосування у сусідній державі та наслідки, які вони матимуть для України – у матеріалі «Главкома», який детально досліджував тему весь передвиборчий період?

Головні кандидати і результати голосування

У виборах президента взяли участь 11 кандидатів. Явка у першому турі склала 51,4% (1,5 млн голосів), що майже на 10% вище явки, яка була у першому турі президентських виборів чотири роки тому. Важливо також зазначити, що виборцям, які проживають у США, Канаді, Норвегії, Швеції, Фінляндії та Ісландії, було дозволено голосувати по пошті.

Отже, лідери президентської гонки.

Президентка Майя Санду (правляча партія «Дія і Солідарність») – 42% голосів за даними з 98,5% дільниць. На нинішніх виборах головним акцентом її кампанії була євроатлантична інтеграція. Однозначний вибір зовнішньополітичного вектора вочевидь продиктований кривавою агресією Росії проти України. У перші тижні після великого російського вторгнення Санду не висловлювалася про війну, але потім зайняла однозначну позицію засудження Росії. До останнього моменту було інтригою як поведуться виборці, що проживають за межами Молдови. Слід нагадати, що чотири роки тому саме завдяки значній підтримці діаспори, яка «докинула» близько 15% голосів, Санду отримала перемогу у другому турі. Нині діаспора також активно голосувала. МЗС Молдови навіть виділило один випадок, коли декілька громадян пролетіли 2 тис. кілометрів з Ісландії до столиці Норвегії Осло, аби взяти участь у голосуванні.

За даними соцопитувань та експертними оцінками єдиного серйозного суперника у Санду не було. Проте, як це часто буває, день виборів садить багатьох експертів, зокрема й українських, у калюжу…

Так, соціологи до виборів виокремлювали з-поміж інших конкурентів Санду двох ключових. Проте давали кожному з них не більше 10% голосів. Перший – це колишній генпрокурор (2019-2021 рр..) і парламентар Олександр Стояногло («Партія соціалістів»).

За підсумками голосування він посів друге місце з результатом, який майже утричі(!) більший від того, що йому прогнозували. Стояногло набрав біля 26% голосів. Важливо сказати, що його було висунуто від «Партії соціалістів» колишнього президента Ігоря Додона, який відмовився від перегонів. Після президентських виборів 2020 року тоді ще працюючи генпрокурором, Стояногло обвинувачував «деяких політиків» у тиску на прокуратуру, не акцентуючи уваги на обраній президентці Санду. Натомість головний на той момент опонент Санду Ігор Додон прямо вказав, що тиск здійснює новообрана глава держави. Примітно, що попри те, що Стояногло вважається проросійським кандидатом, на цих виборах він декларував… проєвропейську інтеграцію. Можна припустити, що це робилося з метою «розбити» електорат Санду.

Другий ключовий опонент Ренато Усатий («Наша Партія»). Він врешті посів третє місце з результатом близько 13% голосів. Сам Усатий ніколи не приховував зв’язків з РФ. У 2014 році навіть утік до Росії через переслідування на батьківщині, але потім повернувся. Усатий критикував Путіна за вторгнення в Україну, нині намагається уникати проросійської риторики і заявляє про необхідність нейтрального статусу Молдови. Навряд чи його риторика суттєво зміниться і після цих виборів.

Роль непрохідних кандидатів

Інші кандидати прогнозовано стали масовкою на тлі «важковиків». Проте їхню роль не варто недооцінювати. Принаймні деякі з них є відвертими ставлениками одіозного політика, олігарха-втікача Ілана Шора, такого собі Віктора Медведчука молдавського «розливу». Сумарний рейтинг «малих» кандидатів може істотно вплинути на голосування, наприклад, у другому турі президентських виборів, або на парламентських виборах наступного року.

Вікторія Фортуна, яка набрала понад 4% голосів, розгорнула в країні мережу із залученням священнослужителів Молдавської митрополії церкви Московського патріархату. Як писали молдавські ЗМІ, близько 200 священнослужителів цієї церкви здійснили вояж до Москви, де отримали картки російського «Промсвязьбанку», аби потім отримувати «гонорари» за свою роботу на виборах. Готівкові кошти з цих карток, наприклад, можна без проблем зняти у невизнаному Придністров’ї.

Ще один яскравий доказ російської участі у молдавських виборах вдалося викрити завдяки СБУ. Буквально тиждень тому українська спецслужба спільно з молдавськими колегами затримала Дмитра Чистіліна, помічника ексрадника Путіна Сергія Глазьєва. Сам Глазьєв відомий тим, що був одним із «модераторів» захоплення Криму, Донецької та Луганської областей, розробника «Стратегії інформаційної війни», яка виправдовувала повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У Молдові Чистилін, за попередніми даними, був долучений до реалізації схеми мережевого маркетингу на підтримку проросійських кандидатів у президенти.

Васіліє Тарлєв отримав на виборах біля 3%, він є співголовою партії «Відродження», лідер руху «Друзі Росії в Молдові». Двічі обіймав посаду прем’єр-міністра: з 2001 р. до 2005 р., і з 2005 р. до 2008 р. за президентства комуніста Володимира Вороніна. Головні його звитяги, зокрема робота в уряді, – справи минулого. Власне, це виявилося його головним політичним капіталом. Тепер він може претендувати на прохід до парламенту завдяки проросійському електорату. У 2007 році Молдавською митрополією РПЦ Тарлєв нагороджений орденом святого благовірного господаря Стефана Великого за внесок у будівництво та ремонт церков та монастирів.

Ірина Влах отримала трохи більше 5% голосів на виборах, колишня депутатка парламенту Молдови і ексчленкиня уряду. До 2015-го належала до Комуністичної партії Молдови. Одна з найбільш впливових політиків Гагаузької автономії. У 2015 році стала Башканом (найвища посадова особа) Гагаузії. У 2014 році ініціювала референдум за вступ Гагаузії до Митного союзу з Росією.

Москва та її васал

На відміну від президентських виборів 2020 року, коли Путін відкрито виступив за Ігора Додона, нині Кремль публічно нікого не підтримав. Але це не тому, що Путін відмовився від боротьби за Молдову, а тому, що до останнього видавалося, що будь-хто з кандидатів врешті не зможе перемогти Санду тут і зараз. Цього разу Путін вибрав довгу гру… Головна битва призначена на 2025 рік і парламентські вибори.

Кремль відкрито фінансує молдавських політиків і агентів різних рівнів через «Промсвязьбанк», який фактично є банком Міноборони Росії. Гроші з цього банку ідуть на соціальні виплати зокрема мешканцям Гагаузії. Сайт цього банку навіть був улітку частково заблокований провайдерами у Молдові. Діяльність «Промсвязьбанка» у країні прямо пов’язують із вже згаданим політиком і олігархом Іланом Шором, якого засуджено у Молдові на 15 років за корупцію. Його визнано винним у справі про «викрадений мільярд», коли з банківської системи країни було виведено $1 млрд, а це приблизно 12% ВВП країни. Нині він переховується у Росії.

Але це не заважає Шору контролювати розгалужену мережу підтримки проросійських політиків, професійних мітингувальників і провокаторів. Шор підтримує одразу декількох опонентів Санду, готуючи ґрунт до наступних парламентських виборів.

Другий тур

Попри лідерство Санду, урешті результати першого туру стали несподіваними. Насамперед через результати, які показали Стояногло і Усатий. Можна припустити, що тепер Кремль може активніше вступити у гру і відкрито зробити ставку на ставленика Додона у другому турі, який відбудеться за два тижні. Адже чисто математично, у росіян тепер з’явився шанс вирішити «молдовське питання» достроково. Розклад «Майя проти всіх» тепер починає грати проти лідера гонки.

Результати соцопитувань, проведених напередодні виборів вказували на те, що у разі другого туру і дуелі Санду – Стояногло, переможницею з невеликою перевагою вийде чинна президентка. Але це дуже умовні дані, як показують офіційні результати голосування, оскільки понад 20% виборців не визначилися, кого підтримати. За них і піде боротьба.

Важливість референдуму

Одразу слід зазначити, що вчорашній референдум у Молдові четвертий за ліком в історії незалежної держави. У 1994 році відбулося голосування за територіальну цілісність і суверенітет, у 2010 році громадяни голосували за те, як слід обирати президента країни (через низьку явку референдум був визнаний таким, що не відбувся), а у 2019 році відбулося голосування щодо скорочення кількості парламентарів і можливості відкликання депутата.

На нинішньому референдуму громадяни вирішували, чи слід міняти Конституцію. Саме запитання було сформульоване так: «Чи підтримуєте ви внесення змін до Конституції з метою приєднання Республіки Молдова до Європейського Союзу?». Пропонувалося два варіанти відповідей: «так», чи «ні».

За попередніми результатами референдуму більшість проголосувала за внесення євроінтеграції до Конституції – 51% голосів, проти цього рішення – 49%. За словами спостерігача на виборах від України, народного депутата з «Євросолідарності» Олексія Гончаренка, Кремль хотів зірвати референдум, аби на дільниці прийшло не більше 33%, необхідних для того, щоби визнати голосування таким, що відбулося. На підтвердження цих слів поведінка впливових політиків. Наприклад, Ігор Додон під час голосування у Кишиневі взяв у кабінку для голосування тільки один бюлетень, для голосування на президентських виборах. «Нейтральний» Ренато Усатий під час голосування взяв також тільки бюлетень для голосування на виборах президента.

Розкол країни, який фіксує референдум за питанням вступу до ЄС, тепер створює значну проблему для Санду. За іронією долі, ініціативу проводити всенародне опитування висунула саме команда нинішньої президентки. Вважалося, що це технологія, яка дозволить мобілізувати проєвропейський електорат і наростити підтримку Санду на виборах. Проте опоненти Санду при підтримці Росії скористалися цією ідею навиворіт значно ефективніше. Достатньо глянути на фінальні результати Центрвиборчкому.

2025 рік. Випробовування для Молдови

Як вже було сказано, цього разу Путін вибрав довгу гру щодо Молдови. Головна увага Кремля прикута до парламентських виборів, які заплановані на літо наступного року. Молдова – парламентська республіка, і глава уряду, прем’єр-міністр, якого обирає парламент, має значні повноваження. Задача Росії під час голосувань 20 жовтня показати критичні настрої суспільства щодо нинішнього курсу Молдови і похитнути довіру до Санду, яка фактично є лідером правлячої партії і впливає на уряд.

Тим часом напередодні виборів молдавські правоохоронці повідомили, що викрили людей, які регулярно вирушали до Росії, аби там вчитися, як влаштовувати заворушення. Питання тепер лише у тому, коли дійде до силових протистоянь: вже цієї осені, чи це підготовка до літа 2025 року, коли в Молдові пройдуть парламентські вибори?

Михайло Глуховський, «Главком»