У США помер "заклятий ворог" турецького президента Ердогана

У США у 83 роки помер Фетхуллах Гюлен, якого Анкара звинувачувала в підготовці державного перевороту. Гюлена називали "заклятим ворогом" президента Таїпа Ердогана, для одних він був обновлювачем ісламу, для інших — лідером секти з секретними цілями. Про це пише NZZ.

Протягом багатьох років Фетхуллах Гюлен майже не з'являвся на публіці, рідко давав інтерв'ю і майже ніколи не залишав свій дім у Пенсильванії, де він жив у добровільному вигнанні з 1999 року. Останніми роками ісламський проповідник тяжко хворів, але до самого кінця імам мав послідовників по всьому світу і вважався однією з найвпливовіших фігур в ісламському світі.

Довгий час не можна було передбачити, що Гюлен закінчить своє життя як ворог держави. Гюлен народився 1941 року в селі на сході Туреччини в родині місцевого імама. Спочатку він відвідував початкову школу, а потім перейшов до семінарії. Від самого початку на нього вплинуло вчення суфійського проповідника Саїда Нурсі, який виступав за примирення ісламу із сучасною наукою. Нурсі виступав за те, щоб іслам викладали у світських школах, а природничі та гуманітарні науки — у релігійних школах.

Коли 1966 року Гюлен переїхав у прибережне місто Ізмір на заході Туреччини як імам, він вирішив створити власний релігійний рух. У його центрі розташовувалися житлові селища, звані "маяками", в яких молоді студенти могли жити і вчитися разом. Заклади швидко стали дуже популярними серед консервативних мусульман, оскільки їхні сини та доньки були захищені там від небезпек і спокус великого міста.

Коли його рух "Хізмет", як називало себе братство, ставав дедалі більшим і більшим, на нього звернула увагу влада.

На початку 1980-х років Гюлен дедалі частіше відкривав школи крім "маяків". Його створення було підтримано військовим урядом, який прийшов до влади внаслідок військового перевороту 1980 року. Зокрема, він просував ісламські братства, такі як рух Гюлена, як противагу лівим, яких військові вважали загрозою під час холодної війни. Пізніше Гюлен також тісно співпрацював із відповідними урядами в Анкарі. У свій час з Ердоганом вони практично працювали разом. Що саме призвело до розколу, залишається спірним і донині. Хоча Гюлен і Ердоган багато в чому поділяли одні й ті самі світогляди та цінності, між ними були й відмінності. Гюлен відкинув зближення з Іраном і розрив союзу з Ізраїлем. Насамперед, він був проти мирного процесу з курдами.

Рух Гюлена швидко розширювався, не в останню чергу завдяки своїм зв'язкам у політиці. Ще до того, як у 2002 році до влади прийшла ісламська консервативна Партія справедливості й розвитку (ПСР) Ердогана, його прихильники заснували перші школи на Балканах, в Африці та Південній Азії. Братство, також відоме як "Джемаат" підтримувалося мусульманським середнім класом, що формується, який використовував школи для розширення своїх економічних контактів.

Гюлен закликав своїх послідовників "рухатися артеріями системи", поки вони не "досягнуть усіх центрів сили". Тож після спроби державного перевороту 15-16 липня 2016 року, коли під час відпустки президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана військові спробували взяти під контроль стратегічно важливі об'єкти в Анкарі, Стамбулі та інших містах, саме Гюлена назвали організатором.

Унаслідок дводенних сутичок у Туреччині загинули понад 250 осіб, ще понад дві тисячі дістали поранення. Понад 300 осіб отримали довічні строки за звинуваченнями у спробі захоплення влади та в замаху на життя президента.

Туреччина зажадала від США екстрадиції Гюлена й оголосила його рух, названий Ердоганом FETO терористичним. Гюлен звинувачення заперечував. Зрештою військовий переворот провалився через опір народу і роз'єднаність армії. Роль Гюлена і його руху в спробі державного перевороту досі залишається неясною.

За роки, що минули після спроби державного перевороту, понад 140 000 прихильників Гюлена було звільнено з поліції, судової, військової та адміністративної системи, а більше ніж 50 000 ув'язнено.

Тисячі прихильників "Джемаат" втекли за кордон, багато хто з них — до Німеччини.

Нагадаємо, на початку вересня 2024 року президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган у своєму відеозверненні до учасників Кримської платформи заявив, що кримські татари мають право жити безпечним і мирним життям на своїй батьківщині. Він підкреслив, що Анкара від початку була проти анексії півострова Росією.