Постійно готуватися до війни: яким буде життя у післявоєнній Україні і чим загрожує постаріння населення

Демограф розповів, з якими загрозами доведеться зіткнутися Україні після закінчення війни. 

Війна, яку розв’язала Росія в Українітриває третій рік. Ніхто не знає, коли вона точно закінчиться, а ось які може принести наслідки, знають або ж здогадуються вчені.

ТСН.ua розпитав про наслідки для України від війни Олександра Гладуна, заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

Дітям та онукам варто готуватися

– Чи варто тим, хто залишився в Україні, усвідомити, що їхні діти та онуки можуть потрапити на війну?

– Після набуття Україною незалежності, ми дійсно розслабилися і жили у трохи уявному світі. Як виявилося, світ жорстокий. А взагалі, війни – це те, що притаманне людству протягом всієї його історії. Тож нам варто пам’ятати прислів’я: "Хочеш миру – готуйся до війни". Навіть після перемоги над Росією, обороноздатність країни має залишатися на першому місці.

Росія, на жаль, найближчими роками нікуди не подінеться. Вона буде залишатися для нас загрозою, навіть, якщо почне розпадатися чи якось трансформуватися, ми не знаємо, що може "вирости" на її місці. Можливо, це будуть нові сусіди, але не менш агресивніші. Тому боєздатність була, є і буде важливою.

Реалії такі, що нам потрібно буде увесь час готуватися до війни чи до якогось іншого протистояння, і, відповідно, готувати до цього своїх дітей та онуків. Бо надалі між країнами існуватиме конкуренція – не лише економічна, але й військова.

Чим загрожує вивезення з України дітей

– В Україні забили тривогу щодо вивезення за кордон великої кількості дітей. Чим це загрожує демографії?

– Вивезення дітей – це дуже небезпечно для демографії. Тим більше, що народжуваність в країні на дуже низькому рівні. Тобто це підриває демографічний потенціал країни.

Діти, яких вивозять у різному віці за кордон, в більшості, школярі. Якщо вони залишаться за кордоном і не повернуться, то це означає, що вони не підуть в Україні до школи, не закінчать інститут чи інший навчальний заклад, а потім не вийдуть на вітчизняний ринок праці.

Це загрожує тим, що постаріння населення у нас буде збільшуватися ще стрімкішими темпами. Постаріння – це частка людей у віці 60 років і старше від загальної чисельності населення країни. За кордоном постаріння рахується з 65 років і старше.

До війни в Україні частка осіб 60 років і старше була приблизно на рівні 23-25%. І при цьому ми не вважалися самою "старою" країною Європи. Хоча це доволі високий рівень постаріння. Він призводить до суттєвого тиску на соціальну інфраструктуру, дає надмірне навантаження на певні соціальні фонди, зокрема на Пенсійний фонд.

Через те, що діти залишаться за кордоном, у майбутньому людей працездатного віку, які платять податки і роблять відрахування до Пенсійного фонду, ставатиме значно менше, а пенсіонерів, навпаки, буде все більше і більше.

Пенсійний фонд за рахунок власних можливостей вже давно не покриває виплату пенсій і отримує дотації з бюджету. А після війни це ще збільшить необхідність дотацій. Бо якщо у нас буде зменшуватися кількість молоді, то і на ринку праці кількість працездатних осіб зменшиться, а частка людей у віці 60 років і старше ставатиме більшою. Це може перетнути критичну межу і постане питання: звідки брати кошти, щоб їх виплачувати?

Кого з українців найбільше за кордоном

– На початку війни дітям, яких батьки вивозили за кордон, було 15 років. Зараз це вже повнолітні особи. Вони можуть самостійно приймати рішення, де їм жити. Чи є загроза, що ця молодь не повернеться до України, віддавши перевагу спокійному життю в Європі?

– Вікову структуру населення наших вимушених мігрантів оцінює лише Євростат. У них є дані щодо статево-вікової структури громадян України, які виїхали через війну та проживають у країнах Європейського Союзу. Це приблизно 2/3 з тих, хто виїхав за межі України. В цілому чисельність українських біженців управління Верховного комісара ООН у справах біженців оцінює в 6,7 мільйона осіб, тобто понад 4 мільйони наших громадян живуть в країнах ЄС.

Якщо дивитися за укрупненими віковими групами, то зараз в країнах ЄС перебуває 32% українців віком до 18 років. 62% – особи працездатного віку (від 18 до 64 років). І лише 6% – люди старші 65 років. Тобто найбільше з України виїхало саме дітей і найменше пенсіонерів, а це означає, що більшість людей похилого віку залишилися в Україні.

Діти, які виїхали за кордон – навчаються у школах або вже вступили до вищих навчальних закладів у країнах перебування. Якщо вони не повернуться до України, то відповідно вікова структура населення у нас ще більше погіршиться за рахунок цього міграційного відпливу.

За даними різних обстежень, залишитися за кордоном планує від 25-50% населення. Тобто повернеться до України приблизно лише 3 мільйони людей. Все це, підкреслюю, за даними різних обстежень станом на зараз. Для нас буде доволі не погано, якщо до України повернеться 3-4 мільйона людей. Але приблизно стільки ж людей ми втратимо через міграційний відтік.

Враховуючи, що це школярі-старшокласники або люди працездатного віку – це буде серйозним ударом по економіці України. На жаль, закономірність, що чим довше триває війна, тим менше відсоток людей повертається додому, працює для усіх країн і Україна не буде винятком.

Боротьба за людей, яку ми програємо

– Зрозуміло, що ніхто не буде забороняти вивозити з України дітей, бо триває війна. Але ж є важелі, якими можна повернути цих людей?

– Зараз багато країн Європи запроваджують активну політику адаптації наших громадян за кордоном, передусім – це курси з вивчення мов, а також впроваджується активна політика щодо обов’язкового працевлаштування мігрантів. Якщо людина знайшла роботу і у неї все більш-менш добре з житлом, то ймовірність, що вона повернеться до України, буде зменшуватися. Європа старішає, як і Україна, тому йде боротьба за людей і в даному випадку, станом на зараз, ми її програємо.

До речі, ця боротьба почалася ще до війни, через економічні чинники, коли багато людей з України виїжджали на заробітки, а потім залишалися на постійне проживання в країнах ЄС.

Чому вища освіта має бути безкоштовною

– То ми можемо програти і боротьбу за нашу молодь?

– Що стосується молоді, то, на мою думку, до неповернення її підштовхує політика Міністерства освіти і науки, яке зараз запроваджує перехід на практично платне навчання у вищих навчальних закладах по всіх спеціальностях, окрім лікарів, вчителів і військових. Міністерство обіцяє якісь гранти та іншу допомогу для абітурієнтів, але все одно, політика спрямована на те, щоб зробити вищу освіту в Україні платною.

У цей же час частина країн Європи – Німеччина, Чехія, Фінляндія, Австрія навчають іноземців у вищих навчальних закладах безкоштовно, зокрема і українців. Ми ж всі розуміємо, що вага європейського диплому вища, ніж українського.

Я не кажу зараз про рівень отриманих знань – це інше питання. Але наша молодь розглядає навчання саме за кордоном. А МОН певним чином, своїми діями, підштовхує молодь до виїзду за кордон. Тому таку політику, я вважаю антидемографічною і у цьому контексті нам теж потрібно переходити на безкоштовну освіту, щоб утримати молодь в країні. Це набагато краще, ніж бідкатися про брак ресурсу на ринку праці.

Яка кількість юнаків в Україні

– Хлопцям, яким на початку війни було 17 років – зараз вже 20. Чи відомо, яка кількість таких юнаків в Україні?

– Через війну, точних даних немає. Поточний статево-віковий склад населення оцінити по підконтрольній території дуже складно.

Євростат дає інформацію тільки по укрупнених вікових групах, а у нас – неповна статистика, тому дуже важко визначити статево-вікову структуру населення. Звісно, що ми робимо такі спроби у дослідженнях, але розуміємо, що вони не зовсім точні.

Що чекає на 20-літніх, якщо ворог захопить Україну

– Все частіше у нас звучать заяви про необхідність зменшення мобілізаційного віку з 25 до 20 років. Як ви гадаєте, чи варто це робити?

– Це питання, більше стосується Міноборони. Якщо їм критично потрібні люди, то мобілізаційний вікпотрібно зменшувати. Бо ж не обов’язково всі потраплять на передову. Дуже велике число людей потрібні саме для забезпечення потреб тих, хто воює на лінії зіткнення.

З іншого боку, якщо ми через те, що не вистачає людей програємо цю війну і більша частина території України буде окупована ворогом, то що буде з молоддю, якій зараз  20–25 років?

Якщо вони активно виявлятимуть антиросійські погляди, то їх вб’ють або посадять в тюрму, у кращому випадку – депортують до Росії. А у гіршому – дадуть російські паспорти, громадянство РФ, призвуть до російської армії і поженуть воювати проти української чи іншої армії. Що з цього краще?

Тому тут більше питання до військових, а не до демографів. Те, що на війні гинуть люди – це погано, і навіть не обговорюється, але зараз йдеться про виживання країни. Якщо України не існуватиме, то про демографію якої країни ми будемо говорити.

Збільшення сиріт та матерів-одиначок

– Чи можна прогнозувати збільшення чисельності сиріт в Україні після закінчення війни, яким воно очікується?

– Так, кількість сиріт буде збільшуватися. Передусім через те, що чоловіки, які мають дітей – гинуть на фронті. А також за рахунок того, що росіяни вбивають мирне населення ракетами та "Шахедами".

Особливо це стосується тих міст, які розташовані близько до лінії фронту та зазнають постійних повітряних ударів – Харків, Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Суми. Ми весь час чуємо, що загинула вся сім’я або лише дорослі, а діти залишилися. Тому кількість сиріт буде зростати. Це явище, яке, на жаль, відбувається під час будь-якої війни.

Кількісно ми на даний час його оцінити не можемо, можливо більше інформації знають соціальні служби, але демографам вона невідома.

– Також у нас ставатиме більше матерів-одиначок, які самостійно виховуватимуть дітей?

– Так. В основному, через загибель чоловіків на фронті, кількість матерів-одиначок зростатиме. Також можливо, що жінки самостійно будуть виховувати дітей через розлучення з чоловіками, які пов’язані з війною.

Але у цьому випадку матір буде отримувати допомогу у вигляді аліментів. Наскільки ця проблема буде масштабною, зараз дуже важко оцінити.

Розлучення через війну

– Наскільки війна стала вагомою причиною для розлучень. Чи варто досліджувати цю проблему зараз?

– Щодо розлучень, то про тенденції важко сказати. На початку повномасштабного вторгнення, навпаки, була хвиля одружень. А стосовно розлучень, то все буде залежати від тривалості війни.

Особливо, коли чоловіктретій рік на фронті, а дружина за кордоном, то наскільки тісними залишаться ці родинні зв’язки, я не наважуся прогнозувати, але те, що випадки розлучень будуть теж не слід відкидати. Гадаю, що більша частина родин збережеться, але й можливий варіант, що кількість розлучень буде зростати через затяжну війну та інші пов’язані з нею чинники.

Чи слід чекати на багатоженство

– Кажуть, що через брак чоловіків в Україні після війни може з’явитися багатоженство. На сайті президента України навіть створювали петиції про легалізацію такого явища. Чи дійсно таке можливо?

– Навряд чи. Я досить скептично ставлюся до того, що у нас з’явиться багатоженство. Передусім, це не відповідає українській культурі та ментальності.

Велика кількість жінок у одного чоловіка – це більш притаманне ісламу. Якщо у нас таке і є, то це якісь поодинокі випадки. Може бути, що чоловік живе на дві сім’ї і просто зраджує обом своїм дружинам. Багатоженство – це, коли 2-3 та більше дружин живуть з одним чоловіком великою родиною. Мені важко таке уявити в Україні. Тим більше, що багатоженство не визнано у нас на законодавчому рівні.

Буде багато пенсіонерів та інвалідів

– Ймовірно, що після війни чисельність пенсіонерів зростатиме, якою вона може бути і чим це загрожує?

– Тут треба заначити, що у нас є – пенсіонери та особи пенсійного віку. Це різні категорії, бо пенсію у нас можуть отримувати люди у зв’язку з втратою працездатності та інвалідністю, за вислугою років. Тому це не лише вікова ознака, а й інші категорії населення. Раніше на пенсію в Україні виходять люди середнього віку – шахтарі, пілоти літаків, працівники поліції та спецслужб.

Так, після війни, державі буде досить складно виплачувати усі ці пенсії. До того ж, у нас буде збільшуватися чисельність людей з інвалідністю через війну, які будуть мати право на виплати. Поглибляться проблеми з працевлаштуванням таких людей. Потрібно буде створювати нові робочі місця, робити так, щоб така людина не почувала себе відірваною від суспільства. Вона має отримувати гідну зарплату і робоче місце повинно відповідати її можливостям.

Тобто проблема дуже комплексна, як і багато інших, які будуть стояти перед державою після закінчення війни. І їх вирішення, головною мірою, залежить від наявності фінансових ресурсів.

Скільки поколінь українців страждатиме через війну

– Війна залишить по собі, те, що називають генетичною пам’яттю поколінь – неприязнь до росіян. Як ви вважаєте скільки поколінь українців будуть відчувати на собі наслідки війни?

– Я вважаю, що наслідки цієї війни будуть пам’ятати та гостро відчувати на собі 3-4 покоління українців. А негативне ставлення до росіян буде тривалим, не знаю чи ще буде тоді існувати сама Росія. Те що зараз відбувається, багатьом людям просто не вкладається до голови, бо до повномасштабного вторгнення вони навіть уявити подібного собі не могли.

А у демографічному сенсі наслідки війни будуть дуже поганими, тому що зараз у нас значно гірша статево-вікова структура населення, ніж вона була після Першої світової війни, після Голодомору, після Другої світової війни.

У нас високий рівень постаріння населення, дуже низька народжуваність і все це буде вкрай важко не те що відновити після війни, а й взагалі за рахунок природних чинників (народжуваність та збільшення тривалості життя), утримати чисельність населення на певному рівні.

Сповільнити скорочення чисельності населення, найімовірніше, можна буде, якщо впроваджуватиметься активна демографічна політика, але воно все одно буде тривати. І наслідки цієї війни будуть дуже і дуже негативними у демографічному сенсі.

Раніше ТСН.ua розповідав, яким буде населення України 2040 року: існують три варіанти і хто будуватиме рай для українців.