Вже не до Покровська. Як головний наступ РФ розпався на кілька завдань

Очевидно, командування російського угрупування військ (УВ) "Центр" ПОКИ ЩО не має якогось "кардинально принципового" рішення, щодо подальшого ведення наступальних дй на Покровському напрямку і, зокрема, щодо самого міста Покровськ. Інакше, у смузі дії цього угрупування ми би спостерігали зовсім іншу картину, ніж та, яка має місце на цей час.

Противник, очевидно, зараз в цій смузі вирішує декілька локальних завдань, в тій чи іншій міри пов’язаних із наступом безпосередньо у бік самого Покровська, але таких, які напряму його не торкаються.

Противник намагається вийти на ближні підступи до Курахівського району оборони ЗСУ ОДНОЧАСНО з півночі та із заходу, й "попутно" вирішити завдання із витіснення наших військ максимально західніше від р.Вовча на північному березі Курахівського водосховища. Швидше за все, російське командування нарешті зрозуміло, що Курахівський район оборони ЗСУ є своєрідним "ключем" в достатній мірі — як до Покровського, так і Успенівського (колишнього Вугледарського) напрямків.

"Проблема Селидового" продовжує турбувати ударну тактичну групу 2-ї загальновійськової армії противника (ЗВА), націлену на сам Покровськ. Без захоплення міста Селидове та прилеглих до нього територій її просування у північно-західному напрямку у бік Покровська набуває все більших ризиків для неї самої.

Ну й певні труднощі із перерозподілом сил і засобів в контексті визначення почерговості (пріоритетності) виконання поточних тактичних завдань, адже на цьому етапі простежується такий їхній "прайс":

• очевидна націленість російських військ, які діють на Краматорському та Торецькому напрямках, щодо виходу на ближні підступи до м. Костянтинівка. Особливо, зважаючи на той факт, що протягом останнього часу противнику на Краматорському напрямку вдалося досягнути певних тактичних успіхів в районі м. Часів Яр.
• необхідність вирішити як мінімум двоетапне завдання у вигляді прориву до Покровська та Мирнограда, а потім ще й проведення їх штурму (звісно, лише після вирішення "проблеми Селидового"). На цей момент, очевидно, російському командування це видається натуральним "гемороєм" через необхідність "попутно" вирішити безліч дрібних та не дуже тактичних завдань.
• ну й непереборне бажання росіян нарешті "звернути" всю оборону ЗСУ у так званому південно-східному "куті" Східної операційної зони, аби раз й назавжди убезпечити логістичну зв’язку Волноваха-Маріуполь… В цьому сенсі вузли оборони ЗСУ в районі Великої Новосілки та Курахового — важко переоцінити…

Зважаючи на всі ці обставини, цілком можливо, що протягом якогось найближчого часу Покровськ перестане бути "центром уваги" російського командування. А замість нього почнуть фігурувати — Костянтинівка, Курахове, Успенівка та Велика Новосілка. Хоча зазвичай такий перерозподіл зусиль для російського командування дається достатньо складно, якщо тільки він не був передбачений відповідним планом.

Це — щодо загальної ситуації по УВ "Центр".

А тепер, з огляду на усе вищесказане, повернемося безпосередньо у його смугу…

Торецький напрямок

Діє до 3-х окремих мотострілецьких бригад (1-ша омсбр, 9-та омсбр, 132-га омсбр), всі зі складу 51-ї ЗВА, хоча 1-ша омсбр, очевидно, діє лише якоюсь частиною своїх сил + десь до 8-9 різноманітних "приданих" стрілецьких полків та 3-4 таких же стрілецьких батальйона, які, очевидно, підпорядковуються командуванню цих бригад.

Загалом, це десь 18-19 тисяч "тушок", сконцентрованих для штурму Торецька та прилеглих селищ, які мають на озброєнні менше 70 танків, десь під 210-215 одиниць різноманітних ББМ, підтримує їх десь до 164-166 одиниць ствольної арти та менше як пів сотні ПУ реактивної.

У "швидкому" резерві, очевидно, перебуває один зі стрілецьких батальйонів, підпорядкований 132-й омсбр (ймовірно, 372-й сб), 220-250 о\с, майже без ОВТ (3 танка, 3 ББМ, без арти, за 3-х протитанкових засобів)

Протягом останнього часу на цьому напрямку противнику вдалося, діючи південніше вулиці Дзержинського, через район Торецької виправної колонії №2, взяти під свій контроль так званий район "Нахаловка", а також Торецький хлібокомбінат та прилеглу до нього територію. На цей момент, очевидно, передові підрозділи ймовірно 9-ї омсбр (підтримані окремими підрозділами 1-ї омсбр) намагаються пробитися вздовж вул. Маяковского у бік Торецького критого ринку, а також ведуть жорсткі ближні бої у забудові вулиць Терешкової та Лісної.

У цьому сенсі варто наголосити, що усі спроби противника наступати у напрямку Залізне-Забалка (це район Торецька) поки що для нього закінчились невдало і окупантам доводиться пробиватися північніше, в умовах щільної забудови.

Окрім цього, очевидно, підрозділам 132-ї омсбр та підпорядкованого їй 109-го стрілецького полку (сп), імовірно, нарешті вдалося зайняти повністю с. Нью-Йорк та зачепитися за східну частину с. Неліпівка. Але подальше просування вздовж р.Кривий Торець на північ, в обхід Торецька з півдня поки противнику не вдається. Тому, очевидно, він намагається діяти у напрямку на с. Суха Балка, намагаючись обійти наші підрозділи, які продовжують утримувати район Калинове-Суха Балка-Пантелеймонівка-Олександропіль, чим, по суті, сковують будь-які рухи противника з півдня на Торецьк. Цілком можливо, що та частина 51-ї ЗВА, яка поступово переміщується на Торецький напрямок з Курахівського (низка підрозділв 1-ї омсбр, 5-ї омсбр) може бути введена в бій командуванням противника саме у цьому напрямку.

Покровський напрямок

Загалом, діє одна мотострілецька дивізія (27-ма мсд, зі складу 2-ї ЗВА), а також до 8 окремих мотострілецьких бригад у складі двох розгорнутих на цьому напрямку загальновійськових армій (2-ї та 41-ї ЗВА). Переданих "у підпорядкування" бригадам та дивізії цих двох армій стрілецьких та так званих "резервних" полків нараховується значно більше, ніж на Торецькому напрямку — до 20-21, батальйонів також немало — 14. Зрозуміло, чому більше половини з них мають статус "штурмові" або "резервні" (по суті — місця формування штурмових підрозділів), тобто використовуються виключно у якості "штурмової піхоти".

Загалом, це десь 70-71 тисяча особового складу (о\с), до 310 танків, десь 720-724 одиниці ББМ, підтримує їх 876-880 одиниць ствольної артилерії (мабуть, найбільший показник серед усіх напрямків фронту) та більше 200 одиниць реактивної (загалом на Покровському напрямку працює більше 1 тисячі одиниць ствольної та реактивної артилерії противника).

Окрім цього, варто додати, що протягом доби в інтересах російського угрупування, яке діє на Покровському напрямку, працює в середньому до 10-12 одиниць ударної бойової авіації противника зі складу армійської авіації (АА) та оперативно-тактичної авіації. Здебільшого — штурмовики та вертольоти вогневої підтримки + фронтові бомбардувальники, що атакують передній край та оперативно-тактичний тил наших військ ФАБами із так званим "универсальным модулем планирования и коррекции" (УМПК)

Оперативний (в сенсі, "швидкий", або, як його ще називають, — "першої черги") резерв на цьому напрямку у противника також широкий, зокрема:

• 5 мотострілецьких полків (мсп), з яких 2 мають статус "штурмових";
• один танковий полк (тп) — очевидно, зі складу 90-ї тд (ймовірно, 80-й тп)
• і до 5 так званих "резервних стрілецьких батальйонів" (сформовані при кожній мотострілецький бригаді, дивізії і в танковій дивізії також), використовуються як своєрідні "накопичувачі" для поповнення та формування підрозділів штурмової піхоти…

В резерві лише цих двох армій, що діють на Покровському напрямку, налічується приблизно ще близько 14-15 тисяч "тушок", за трохи більше як 100 одиниць танків та десь 220-230 інших ББМ. Також вони мають десь до 164-166 одиниць ствольної арти та не більше ніж 25-26 одиниць РСЗВ.

Отже, по суті, на "напрямку головного удару" (нгу) противник має можливість ввести у бій ще одну, скажімо так, мотострілецьку дивізію (мсд), хоча, звісно, більше стрілецьку, ніж "МОТОстрілецьку", хоча й з повноцінним танковим полком…

Протягом останнього часу на Покровському напрямку противнику, очевидно, силами 30-ї та 15-ї омсбр (2-га ЗВА), за підтримки якоїсь із бригад 41-ї ЗВА (швидше за все, 74-ї омсбр) вдалося завершити захоплення с. Гродівка та Миколаївка і у такий спосіб прорватися за бар’єрний рубіж по р. Журавка.

Окрім того, противник зумів після захоплення с. Новогродівка просунутись західніше неї (не набагато) у бік с. Лисівка та Сухий Яр і взяти під свій контроль села Красний та Крутий Яри, розширивши вклинення у районі с. Миколаївка. А також вийти з півночі через Маринівку та Новогродівку до околиць м. Селидове. Швидше за все, діяли підрозділи полків 27-ї мсд противника, підтримані підрозділами 114-ї омсбр 51-ї ЗВА.

Але найбільшого успіху домоглася, очевидно, 90-та танкова дивізія, підтримана частиної сил 2-ї та 51-ї ЗВА, південніше м. Селидове (район с. Цукурине) та ще південніше, по напрямку на с. Курахівка, діючи у загальній дирекції з півночі на південь, намагаючись притиснути наші підрозділи, що обороняються по рубежу Вознесенка-Желанне Друге, до північного берегу Курахівського водосховища.

На цей момент друге завдання, очевидно, ПОКИ ЩО противнику виконати не вдається. Українські війська на ділянці, де противник концентрує основні зусилля (Новоселидівка-Гірник), хоча й повільно відступають, але чинять противнику серйозний спротив. Тому темпи його просування там мінімальні, а втрати — досить значні.

Більше того, очевидно, найбільш загрозливе для українських військ просування противника між Селидовим та Гірником, в районі с. Цукурине, яке йому вдалося розширити і де його командування, ймовірно, найближчим часом може задіяти 1-й штурмовий мсп та додатково ще один "штурмовий" сб, щоб спробувати обійти Селидове, вимагатиме від нього певного перегрупування сил і засобів на тактичному рівні.

Інакше, просто впаде щільність бойових порядків його ударних тактичних груп, розгорнутих на визначених ділянках та тактичних напрямках. Або це потребуватиме застосування ДОДАТКОВИХ сил і засобів з резерву.

Очевидно, командування противника створило на Покровському напрямку такий значний оперативний резерв, маючи на увазі саме "бої за Покровськ та Мирноград", а не бої за Селидове та Курахівку, які воно сподівалося захопити "швидко". Але цього поки що їм зробити не вдається. Тому, очевидно, 27-ма мсд та бригади 2-ї ЗВА, хоча й подолали р. Журавка, але до Мирнограда та Покровська так і не доповзли…

Хоча, чесно кажучи, я очікував ці події ще на початку жовтня. Але вже 21-ше, а противник, навіть у Мирноград "не увірвався".

Ну і наостанок — Курахівський напрямок, де діє частина сил 51-ї ЗВА та 90-та тд противника зі складу УВ "Центр".

Основними "дійовими особами" на цьому напрямку є сили та засоби УВ "Юг", а саме — 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мсд, які діють по загальній дирекції Георгіївка-Максимільянівка та Красногорівка-Острівське, намагаючись пробитися у Курахове прямо зі сходу.

Але найдієвішу допомогу їм надають сили УВ "Центр" (частина сил 51-ї ЗВА та 90-ї тд), так як ідеться, по суті, про їхні суміжні фланги… А саме — 5-та омсбр (51-ша ЗВА) за підтримки 110-ї омсбр, очевидно, намагається витіснити підрозділи ЗСУ за річку Вовча по напрямку Зоряне-Курахівка, а підрозділи 90-ї тд, за підтримки 114-ї омсбр та 1-ї омсбр, діють на більш широкому фронті з півночі, намагаючись прорватися за рубіж Вознесенка-Желанне Друге і у такий спосіб або оточити, або примусити українські підрозділи відійти західніше залізниці на ділянці Берестки-Вознесенка. Тобто, повністю залишити увесь цей район Вознесенка-Гірник-Курахівка-Берестки.

В принципі, діючи на цьому напрямку, сили та засоби 8-ї ЗВА противника нібито "їдуть по плану" — вони прорвалися західніше Красногорівки, взяли Гостре та Острівське, повністю захопили Георгіївку та "майже повністю" Максимільянівку та до Курахового їм залишається "ще одне зусилля".

Ситуація для противника ускладнюється "лише тим", що українські війська категорично не бажають залишити північний берег Курахівського водосховища, чим зберігають гіпотетичну можливість своїх контратак через річку з рубежу Вовченка-Олександропіль у фланг та тил тактичній групі 150-ї мсд противника, що наступає на Курахове.

Мало того, що вони продовжують утримувати рубіж Новоселидівка-Гірник, а й навіть невеликі ділянки території СХІДНІШЕ р. Вовча (в районі Олександрополя та Желанного Другого).

Всю цю тактичну "проблему" повинна була вирішити 90-та тд противника, посилена частиною військ 51-ї ЗВА. Причому вже давно повинна була це зробити. Однак, схоже на те, що поки що це зробити вона не в змозі…

ЇЇ цілком вистачило на "прорив у Цукурине", але на більш "широкий формат" — поки що не вистачає.

Тож, підсумуємо…

На даний момент, очевидно, російське командування у смузі свого УВ "Центр" сконцентрувало максимально МОЖЛИВИЙ комплект військ, як безпосередньо у "першій лінії", так і у його другому ешелоні (оперативному резерві). Нічого суттєвого туди воно вже додати не зможе (особливо в умовах ОДНОЧАСНОГО ведення наступу на Курському, Куп’янському та Краматорському напрямках).

На цей момент, по суті, "великий" російський наступ на Покровському напрямку почав розпадатися (фрагментуватися) на якісь окремі тактичні завдання. Треба і Селидове захопити, і у Курахове прорватись, не кажучи вже про Торецьк та дорогу Покровськ-Костянтинівка тощо. Власне, наступати на Покровськ просто не вистачає часу та можливостей.

Загалом, у смузі УВ "Центр" (з урахуванням Курахівського напрямку) діють сили та засоби у кількості ДО 100 тисяч російських в\сл. Причому вже 2 тижні, як простежується тенденція до загального зменшення чисельності угруповань, розгорнутих на тих чи інших тактичних напрямках. Хоча, звісно, на напрямку головного удару противник намагається чисельність своїх ударних тактичних груп підтримувати на "пробивному" рівні, тому поки що у кількісному вимірі "тануть" лише його резерви.

Але очевидно, якщо ЗСУ на Покровському, Торецькому або Курахівському напрямках, навіть "суцільно" обороняючись, зможуть створити для противника ще кілька "тактичних проблем", які почнуть ДОДАТКОВО "висмоктувати" особовий склад противника, то він явно може "надірватися".

У цьому відношенні, справа за "малим" — визначити, де саме, коли саме й якими саме силами…

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело