Одна з найнесподіваніших знахідок: учені знайшли набатейський храм біля узбережжя Неаполя

Нещодавно археологи виявили стародавні вівтарі та мармурові плити з написами, занурені під воду вздовж італійського узбережжя поблизу Неаполя. Вважається, що ці залишки є частиною 2000-річного храму, збудованого вихідцями з Набатеї, стародавнього царства на Аравійському півострові, пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідники припускають, що пізніше храм навмисно засипали бетоном і фрагментами кераміки, можливо, через те, що іноземні торговці покинули цю територію. Мікеле Стефаніле, провідний автор дослідження і морський археолог Південної вищої школи (Scuola Superiore Meridionale) в Неаполі, висловив здивування відкриттям, назвавши його однією з найнесподіваніших знахідок у своїй кар'єрі.

Місце знахідки розташоване біля узбережжя Поццуолі, міста у вулканічному регіоні Кампі-Флегрей, приблизно за 16 кілометрів від Неаполя. У давньоримські часи місто називалося Путеолі і слугувало головним портом, повним кораблів, що перевозили торгові товари з усієї Римської імперії.

Вулканічна діяльність протягом століть змінила берегову лінію, зберігши приблизно 2 км будівель римської епохи, пов'язаних із цим колись великим портовим районом. Підводні артефакти, знайдені ще у XVIII столітті, вказували на наявність підводного храму, хоча його точне місцезнаходження досі залишалося невідомим.

Під час обстеження морського дна дослідники виявили дві підводні кімнати зі стінами в римському стилі розміром приблизно 10 на 5 метрів. У цих кімнатах виявили два вівтарі з білого мармуру, кожен з яких мав заглиблення, в яких, ймовірно, містилися священні камені.

Крім того, в обох кімнатах вдалося знайти мармурові плити з латинським написом Dusari sacrum ("присвячений Душарі"), що вказує на присвяту Душарі, центральному божеству в набатейській релігії.

Стефаніле зазначив, що споруда — це поєднання римських архітектурних стилів і набатейських релігійних елементів. Набатейське царство, яке простягалося від північної Аравії до східного Середземномор'я, процвітало між IV і II століттями до н. е., контролюючи торгівельну мережу предметів розкоші, таких як пахощі, золото і слонова кістка. До кінця першого століття нашої ери королівство накопичило значні багатства, що знайшло своє відображення у величі його столиці, Петри.

Істориків та археологів не дивує присутність набатейців у Путеолі. Стівен Так, римський історик з Університету Майамі, зазначає, що це портове місто було другим за величиною в римській Італії і головним місцем для торговців. Лоран Тольбек, археолог з Вільного університету Брюсселя, додав, що інтеграція набатейців у римське суспільство, особливо після анексії Набатеї Римською імперією у 106 р. н. е., ще більше сприяла їхнім релігійним практикам на римських територіях.

Навмисне замурування храму у ІІ ст. н. е. може свідчити про значну зміну статусу набатейської громади в Путеолі. Після римської анексії набатейці втратили контроль над ключовими торгівельними шляхами, що призвело до занепаду їхнього впливу і, можливо, спонукало до їхнього відходу з гавані.

Раніше Фокус писав про експеримент, який підтвердив відкриття волонтерів в Норвегії.

А також ми розповідали про іранські артефакти, які виявилися майстерною підробкою.