Анекдотичні коментарі Лукашенка та для чого Росії БРІКС: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Про чергові заяви Олександра Лукашенка, мету саміту БРІКС, дії генерального секретаря ООН та вплив Китаю – в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник глави ОПУ Михайло Подоляк.

Заяви Лукашенка – не що інше, як стендап

Як реагувати на заяви Олександра Лукашенка щодо нападу російських військ із території Білорусі?

Коли Лукашенко щось коментує, це реально виглядає анекдотично. По-перше, що таке провокація? Що таке вздовж кордону йдуть якісь війська? Яка провокація? Їх вбивали?

Ми ж в 21-му сторіччі живемо. Ця людина залишилась у совхозі під назвою Городєц, де він два роки працював, це 80-ті роки минулого сторіччя. Тому він говорить якусь маячню. Хіба в нас у 21-му сторіччі є хоча б один факт, що когось там десь провокували, якісь постріли були в сторону російських військ? Це ж маячня повна. Це зрозуміло.

Друга складова. Одна справа – давати інтерв'ю BBC, а інша справа – відповідати в рамках юридичного розслідування, що це було взагалі. Тому що це є допомога країні, яка готувала агресію для атаки на третю країну.

Тобто це вже юридичний статус зовсім інший. Я думаю, що там якраз покази пана Лукашенка було б набагато більш цікаво читати. Я думаю, що він там обережно коментував все це, що відбувалось.

Ну і третя складова. Це (слова Лукашенка – 24 Канал) сьогодні ні на що не впливає. Взагалі будь-які заяви Лукашенка, вони, по-перше, на ситуацію не впливають, по-друге, не впливають на ті чи інші рішення, які будуть приймати сторони включно навіть із Росією. Росіяни теж не вважають його за самостійного суб'єкта навіть у рамках так званої союзної держави.

А взагалі на вхід війни, на майбутнє післявоєнне це також не має ніякого впливу. Тобто є людина, яка фактично ні на що не впливає, її твердження не мають під собою якогось там фактичного підґрунтя.

Чесно кажучи, його треба сприймати саме як такого стендапо-комедійного персонажа. Не більше, але й не менше. Тому спокійно ставимось до будь-яких заяв Лукашенка.

Вони не несуть ніякої цінності. Вони не характеризують цінності. Вони не говорять про те, що буде відбуватись далі в цій війні і які будуть юридичні наслідки, в тому числі для Білорусі. Безумовно, ця людина не до кінця це розуміє.

Лукашенко / Фото Getty Images

Якщо коротко підсумувати, на сьогодні в цьому немає жодного сумніву ні в кого, питання в іншому, питання в політичній волі, але немає жодного сумніву, що немає спровокованої агресії, є юридичний склад злочину.

Я маю на увазі, все, що вчинила Росія, – це безумовний акт агресії, і він за собою потягнув десятки тисяч воєнних злочинів, які є фактором тяжких злочинів. Тому спокійно ставимося до заяв "віп-пропагандистів" і працюємо над тим, над чим працюємо.

Над чим ми з вами працюємо? Над одним. Над поясненням демократичному Альянсу, демократичній коаліції, що, якщо ви не навчитеся завершувати війну на свою користь, ви будете завжди аутсайдерами програвати і в достатньо швидкі часи лідерство демократії закінчиться фундаментальною поразкою.

Коли Ольга Скабєєва їде до Лукашенка брати інтерв'ю, – це одна історія. Вона звикла це чути, вона звикла це говорити. Їм є про що поговорити, мені здається, вони говорять однією вигаданою мовою. З іншої сторони, коли BBC їде говорити з Лукашенком, от мені якось дуже дивно це виглядає.

Це стандарт BBC, що вони начебто дають можливість висловити думки іншої сторони, але насправді це легітимізація брехні. Тому що ні Росія, ні Білорусь не дають інші погляди. Вони продають виключно брехню під виглядом пропаганди.

Тобто ви (BBC – 24 Канал) даєте свій майданчик для широкого загалу, для людей, які не готові детально відрізняти різні погляди від брехні, ви даєте можливість продукувати великі обсяги брехні, просувати її для різних соціальних категорій в різних країнах.

Це не про стандарт журналістики. Треба відверто про це говорити, не боятись про це говорити. Надавати слово таким суб'єктам, як Лукашенко, який легітимізує брехню і насилля як таке, – це додавати структурних елементів для того, щоб зруйнувати той демократичний каркас, в якому ми сьогодні живемо.

Чи може БРІКС стати конкурентним альянсом

На саміт БРІКС, який проходить із 22 по 24 жовтня, до Путіна (бо захід відбувається в Росії) приїжджають світові лідери і демократичних, і терористичних країн, і країн з економіками, що розвиваються, та збираються за одним столом. Як на всю цю подію дивимося ми?

Є чудесний фільм "Олімпія" Лені Ріфеншталь, де мовилось про те, як абсолютно нормально, спокійно демократії сприймали Адольфа Гітлера, сиділи з ним поряд на трибунах Великої Олімпіади і в такий спосіб легітимізували майбутні масштабні концтабори.

Так існує глобальний політичний процес, в такому сенсі він існував вчора, існує сьогодні, буде існувати завтра. Маємо це розуміти і маємо продовжувати послідовно і наполегливо пояснювати думку, що якщо ви легітимізуєте зло, то воно рано чи пізно буде пробувати домінувати.

Безумовно, БРІКС сьогодні як якийсь альянс не існує. Це все фікція. Поки що це такі, скажімо, платформи про наміри. Він тільки створюється. Там немає політичної, економічної єдності, там є окремі домовленості в рамках тих чи інших бізнес-комунікацій, фінансових комунікацій, але це сьогодні не є союзом чи альянсом, який має чіткі конкретні перспективи.

Навпаки, ця платформа сьогодні переформатовується. На перший план туди виходить Китай. Всі розуміють, що Росія, яка була достатньо активна останні десять років навколо спроби побудувати якусь альтернативу демократичній коаліції, демократичному альянсу Євросоюзу, сьогодні відходить на інші плани.

Росія використовує БРІКС саме для пропаганди ідей війни. Жодні країни, окрім таких як Венесуела, певно, Іран, не зацікавлені в тому, щоб БРІКС ставав таким собі інструментом прямої політичної конкуренції з високотехнологічними ринками, перш за все зі Сполученими Штатами.

Китай в цьому теж не зацікавлений. Чому? Тому що і Китаю, і Індії в стратегічній перспективі вкрай важливо мати певні відносини з країнами технологічного ринку, технологічного сенсу, тобто мається на увазі Європейський Союз, країни азійські, такі як Південна Корея, Японія і, безумовно, Сполучені Штати.

Тому спокійно ставимося до БРІКС. БРІКС як конкурентна платформа, яка може бути альтернативою, наприклад економічною, чи економіко-політичною, чи політичною, не існує.

Росія цей саміт в Казані хотіла використати для продовження війни. Частково це вдалося завдяки візиту туди, на мій погляд, генерального секретаря ООН.

Генеральний секретар ООН Гутерреш / Фото Getty Images

На Саміт миру, де присутні 100 плюс країн і організацій, який проходить на основі міжнародного права і статутних документів, генсек ООН, який має опікуватись самим миром як таким, не з'являється. На саміт БРІКС, де є промоція війни з боку Росії, тобто обнулення статутних документів ООН, він з'являється.

Тобто репутаційно, мені здається, це остаточне вбивство ООН. Однак я розумію, що бюрократичні структури такого типу, такого обсягу, таких корупційних складових не вмирають швидко.

Тому, безумовно, ООН буде продовжувати існувати, всі будуть вдавати, що там можна щось вирішувати, використовувати право вето, використовувати майданчик для промоції тих чи інших, в тому числі людоненависницьких, ідей.

Однак між тим Росія це використовувала саме винятково як пропагандистський майданчик для того, щоб заявити три речі.

Перша – показати, що Путін не є ізольованим лідером і не є людиною, з якою ООН не хоче спілкуватись.

Однак ні, він є ізольований. Тому що всі ці країни, вони так чи інакше спілкуються з Росією, з Путіним. Це не перший і не останній раз, коли вони спілкуються з Путіним. І вони отримують від Росії те, що вони хочуть в рамках демпінгових, скажімо так, цін. Все, крапка.

Путін / Фото Getty Images

Однак це не є легітимізація Путіна, це не є повернення Путіна до глобального політичного процесу, абсолютно. Путін не впливає на глобальні політичні процеси. Війна впливає, тому що війна потребує певних відповідей, які, на жаль, все ще не дані. Путін не є глобальним гравцем, і якраз-таки саміт БРІКС це підкреслює.

Друга – це спроба якраз таки там "запостити" якусь резолюцію по Україні, що ми начебто напали на Україну, тому що були якісь там ризики для нашої безпеки.

Дивіться, масштабна мілітарна країна говорить, що тут якась маленька країна, ну, на кшталт України, чи Естонії, чи Литви, чи Грузії у 2008 році, хотіла напасти на Росію. Ну, маячня є маячня, і вона продається саме як маячня.

Однак в сучасному світі іноді маячню купують. Тобто готові платити гроші за те, щоб купити трошки брехні. Це нормальна практика.

Росіяни цю резолюцію спробували якось там просунути, і що на виході? Нічого. Тому що це не пояснює дві речі. По-перше, початок війни. Чому ви взагалі напали на іншу країну? Росія не дає на це пояснення. В будь-якому випадку буде вважатися агресором, який порушував територіальну цілісність іншої країни. По-друге, ця резолюція не впливає на ті процеси, які ми сьогодні бачимо по лінії фронту.

Третя – ще раз сказати, що їм дуже подобається китайсько-бразильська формула закінчення війни.

Ви розумієте, що ця формула не є дієвою, вона дійсно ні на що не впливає, тому що завершити війну, залишивши окуповані території в Росії, – це означає просто отримати оперативну паузу перед наступними етапами ескалації. Це всі розуміють.

Без політичної волі партнерів через 5 років війна буде і в Європі

Якщо демократичний альянс все ж таки не віднайде цю політичну волю колективно, не прийме нарешті ті рішення, які абсолютно чітко фіксує президент України, які абсолютно чітко зафіксовані в Плані перемоги, тоді автократичні альянси будуть тільки збільшувати свої впливи на глобальний політичний процес.

Тоді ми з вами будемо мати переформатований політичний процес, в якому війна стане ключовим інструментом зовнішньої політики. Ну, якщо хтось бажає сьогодні вдавати, що не боїться цього, це означає, що війна не буде завершена.

Я вважаю, що через п'ять років війни будуть масштабні в різних регіонах, в тому числі в Європі, в тому числі в Центральній, центрально-південній Європі. Це без сумніву.

Ми маємо з вами що робити? Ми маємо спокійно реагувати на всякі саміти БРІКС. Вони не впливають на глобальний політичний процес. Країни хочуть щось знайти, якусь формулу. Я маю на увазі такі країни, як Саудівська Аравія, Бразилія, але поки що вони також не розуміють, як це має виглядати.

Тут є різні завдання. Якщо Бразилія хоче домінувати в певних сегментах, мати доступ до певних ринків і так далі. Того самого хочуть Китай, Індія, Саудівська Аравія. Вони хочуть конкурувати. Так, вони хочуть отримати якісь там можливості, десь цю конкуренцію обійти, але з користю для себе.

Росія ж розглядає БРІКС виключно як інструмент геополітичного тиску, виключно як інструмент виправдання війни і взагалі виключно як інструмент, який може дати надію Росії, що вона в такому вигляді ще може декілька десятків років існувати.

Що означає візит Антоніу Гутерреша до Росії

Можливо, під час візиту Антоніу Гутерреша до Росії Україна передала йому якісь прохання чи побажання, щоб той передав Владіміру Путіну. Мовиться про позиції, які були прийняті на Саміті миру.

Передавати щось через таких кур'єрів, як Гутерреш, немає сенсу. Все у відкритому доступі. Є десятки країн, які так чи інакше обговорюють і формулу миру як таку, і рішення першого миру. Є тематичні майданчики.

Це все очевидно. Росія все це уважно відстежує. Поки не буде певного суттєвого примусу Росії до адекватного світосприйняття, то вона на це не буде реагувати ніяк. Це можна передавати через будь-кого.

Гутерреш туди з'явився тільки для того, щоб бути десь поряд, адже ж ООН має виконувати якусь функцію, якісь інформаційні активності мають бути. Не забуваємо, що він був завжди орієнтований на такі країни, як Росія.

Я не буду говорити, якою була ця зацікавленість, як вона реалізовувалась стосовно Гутерреша, але маємо розуміти, що він хоче не випасти з глобального інформаційного процесу. Тобто якогось суттєвого впливу на перебіг подій у війні, можливість справедливої фіналізації війни цей візит точно не має.

Він має право як суб'єкт сам по собі, як генеральний секретар ООН – має право робити все, що вважає за потрібне. Це його абсолютно суверенне право. І, безумовно, він може бути присутнім на будь-якому саміті.

Логіка історичного моменту така, щоб було бажано, безумовно, генеральному секретарю займати більш виважену позицію щодо війни, щодо порушення статутних документів ООН. Росія саме це робить.

Треба було, щоб генеральний секретар підтримав і формулу миру, і саміт миру України, активно наполягав на просуванні цих концепцій. Але маємо те, що маємо. Спокійно відносимося, тому що він реалізує своє суб'єктне право діяти в політичному форматі так, як він діє.

Росія може лише купляти прихильність за гроші

Сьогодні Росія тільки за гроші може щось купити. Тобто з Росією немає сенсу спілкуватися з огляду на загальні міжнародні відносини. Окрім таких країн, як Венесуела чи, там, Північна Корея, чи Іран. Зрозуміло, що це країни-ізгої.

Безумовно, вони залежать від Росії, вони перебувають під парасолькою Росії. Вони вважають: якщо Росія не програє і буде нахабно себе поводити в глобальному політичному процесі, то вони матимуть більш сталу підтримку з боку Росії і зможуть самі поводитись нахабно у своїх регіонах. Ми бачимо вже це по поведінці Північної Кореї.

Інші країни абсолютно точно зацікавлені в Росії не з огляду на стратегії, геополітичні інтереси чи створення якогось альянсу з Росією: це малоперспективно. Вони це прекрасно розуміють. Все тільки для того, щоб отримати дохідність.

Це абсолютно жорсткий прагматизм. Через БРІКС цей прагматизм реалізовується. Тобто якщо можна від Росії щось отримати, якісь додаткові доходи, монетизувати оці, там, стосунки в рамках БРІКС, то вони будуть це робити. Це абсолютно нормальний процес. Не україноцентричний, ми вже про це неодноразово казали. Всі користуються моментом, коли можна на демпінгу, на переформатуванні ринків, на тому, що Росії потрібно обходити санкції, заробляти шалені кошти. Вони це будуть робити.

Лідерство Китаю

Тепер щодо Китаю та лідерства. Ні-ні-ні, Китай, безумовно, вважає, що БРІКС і ШОС (Шанхайська організація співробітництва – 24 Канал) – це два перспективних майданчики, які можна буде переформатувати та повністю натягнути на себе лідерство. Раніше воно якось ділилось між Китаєм і Росією.

Ми з вами пам'ятаємо, як ШОС виглядав до початку повномасштабного вторгнення і на які там цілі претендував БРІКС. Але Китай та всі країни сьогодні розуміють, що Китай – це цікава та стратегічна гра. З ним треба вибудовувати стратегічні партнерства. Це очевидно.

Китаю добровільно віддають лідерство. І навпаки, інші країни не можуть сказати: "Росія, іди геть звідси". Чому? Ми з вами щойно це розібрали, адже можна на цьому заробляти.

Тому Китай приїздить на такі саміти: в Астану на ШОС чи в Казань на БРІКС. Все для того, щоб підкреслити своє лідерство. Їм байдуже, де, в якій країні буде відбуватись той чи інший захід. Китай на нього приїде саме як лідер.

Ми ж бачили поведінку пана Сі на зустрічі з суб'єктом на прізвище Путін. Хто кого чекав у Казані. Ви розумієте, що це відбувається на території Росії, а президент Росії чекає президента Китаю. Це такі маленькі протокольні нюанси, які чітко підкреслюють, хто є хто.

Сі / Фото Getty Images

Чому Китай хоче трошки пришвидшити деякі процеси. Я сприймаю їх нейтрально позитивними.

Те, що робить Північна Корея, якщо чітко зафіксувати сьогодні, Китай це має більш широко усвідомити. Північна Корея довгий час перебувала під парасолькою впливу Китаю. Тобто Китай лобіював інтереси, розвʼязував складні гуманітарні проблеми Північної Кореї. Китай стримував негативну реакцію на ті чи інші дії з боку Європейського Союзу, чи США, чи Японії, чи Південної Кореї.

Китай все це якось прикривав, але Північну Корею це не задовольняє, тому що місія Північної Кореї тільки одна. Ви її розумієте прекрасно. Вони вкладали кошти, будували мілітарну країну, ціль якої – почати велику масштабну війну в індо-тихоокеанському регіоні на Корейському півострові.

Це країна-камікадзе. Вони хочуть спалити все що можна, самі згоріти. Сьогодні вони отримали можливість швидко мігрувати в бік Росії, яка готова це все профінансувати та підтримати.

А це повністю йде всупереч з планами Китаю. Китаю, навпаки, потрібен стабільний регіон, максимально стабільний. Точно не потрібна війна на Корейському півострові. І от це сьогодні чітко мають зрозуміти в Китаї, що Росія, навпаки, відтягує на себе Північну Корею, формує потенційний регіон ескалації і таким чином завдає суттєві збитки глобальним геополітичним інтересам Китаю.

І це тільки один з таких моментів, де Росія має плани, які абсолютно йдуть врозріз з планами Китаю.

Чим може бути корисна Росія Китаю. Перше – ресурсами. Друге – територіями, які Китай поступово починає вважати регіонами свого пріоритетного розвитку.