Відступають, але не здаються. Чому події на Покровському та Курахівському напрямках не варто вважати катастрофою

На Покровському та Курахівському напрямках українські війська відступають, але не тікають. Жодної катастрофи немає, підкреслює військовослужбовець Кирило Сазонов — просто зараз відходити, активно "мінусуючи" ворога, — єдина правильна тактика.

Друзі, сьогодні коротко дам по Покровському і Курахівському напрямку. Коротко — катастрофи немає ніде. Прориву фронту немає ніде. Просування противника є, але він у процесі впирається в наші нові позиції. Або грузне в міських боях. Отже...

На Покровському напрямку зібрано найбільше угруповання противника. Це близько 70 тисяч особового складу, і половина з них — чисті штурмовики. Часто — одноразові. Працюють малими групами, намагаючись просочуватися в Селидове і закріплюватися там. Саме на Покровському зосереджена основна увага авіації для ударів по наших позиціях. Але прифронтові міста типу Костянтинівки та Дружківки отримують свою частку "уваги" у вигляді КАБів

За основними напрямками наші відступають. Не тікають із позицій. Не провалюють фронт. Повільно відступають, при цьому дуже конкретно "мінусуючи" особовий склад і техніку противника. На мій сержантський погляд — зараз це єдина реальна і найефективніша тактика. Не існує позицій, які можна утримати в будь-якій ситуації. "Стояти до останнього" — дуже поганий варіант, хоча дехто вважає його правильним. Ці "деякі" — диванні експерти (і ще збереглися такі окремі командири, на жаль).

Важливо Вже не до Покровська. Як головний наступ РФ розпався на кілька завдань

Ось тільки при такій тактиці в якийсь момент наші втрати стають порівнянними з противником, а перспектива виглядає вже катастрофою. Тож "мінусувати" і відходити — поки що єдиний варіант. Їхні резерви не нескінченні, і ми все це бачимо. Уже зараз за спробами оточувати Селидове сил явно не вистачає. Потрібно або перегрупувати сили за місцем, знявши з напрямків поруч ще штурмовиків. Або заводити нові резерви. А де їх узяти? В оперативному резерві на напрямку — максимум 15 тисяч. Це на Курахівське, Покровське і всі напрямки між ними

Проблема противника в тому, що всі ці сили мали штурмувати Покровськ і Мирноград. Передова група мала розчистити дорогу основним силам. Як за підручником. Але застрягли на штурмах Селидового і Курахівки, потім довелося вводити все нові резерви, великі втрати і "Битва за Покровськ" перетворилася на "Битву за Селидове". Я ще місяць тому писав, що ніякого "Ривка на Дніпро і Запоріжжя після взяття Покровська" не буде.

Тому що "взяття Покровська" — під дуже великим питанням. І ніякого "після" для них у найближчому майбутньому не буде. Вони сконцентрували тут усе, що могли. Але в процесі "кулак" для Покровська перетворився на розчепірені пальці. Занадто багато цілей, які тактично НЕОБХІДНО взяти. На цьому великий наступ закінчується. Силам Оборони України важко. Дуже. Я можу розписувати чого не вистачає, на дві сторінки. І на Куп'янському важко. І в нас на Курщині іноді дуже схоже на пекло. Але робота в активній обороні має свої плюси. Вони надірвуться. Ще до зими. Тому на вже захоплених територіях активно зариваються в землю і мінують усе, що можна. Ми теж.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.