Російські опозиційні медіа часто стають майданчиком для просування наративів Кремля

Про це заявила авторка книги, медіааналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, докторка політичних наук, професорка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса Наталя Стеблина під час презентації в Укрінформі книги «Деконструктори правди. Як російські опозиційні медіа висвітлюють Велику війну Росії проти України».

Як зауважила під час презентації виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика Світлана Єременко, «всі ми розуміємо, що інформаційна агресія - дуже потужна складова інформаційної війни». Вона додала, що із початку повномасштабного вторгнення Інститут демократії імені Пилипа Орлика почав досліджувати російські ліберальні медіа, які декларують себе незалежними.

«Це «Дождь», «Медуза», «Новая газета» та інші. І можливо, ви зацікавитеся, чому саме ми це почали робити? Та тому що, власне, те, що роблять такі агресивні пропагандисти, як Скабєєва, Кисельов, Соловйов - всім зрозуміло. І не всі це сприймають. Тобто я сподіваюся , що розуміють, що власне відбувається і що вони декларують. А от що стосується ліберальних медіа, то, на жаль, багато людей їм продовжує довіряти», - зазначила Єременко.

Вона додала, що сама була шокована результатами дослідження: «Я не очікувала від цих медіа , власне, такої дезінформації і таких маніпуляцій, які вони собі дозволяють. І наші статті протягом двох років друкувалися у нас на сайті. На сайті «Детектор медіа», також на «Радіо Свобода». І вони викликали величезне зацікавлення, було дуже багато переглядів. Ви можете запитати, чому книжка англійською мовою? Та тому що коли ці статті друкувалися, то багато людей нам телефонували, писали про те, що варто ці статті перекласти англійською, щоб це читали іноземці і щоб вони власне зрозуміли, що собою являють російські ліберальні так звані незалежні медіа. Тому що, на жаль, і не тільки в Україні, а й за кордоном їм продовжують довіряти, незважаючи на деякі інциденти, але все таки довіряють… Грантодавці вкладають кошти в ці медіа, надають їм ефіри, і власне допомагають. Допомагають у тих маніпуляціях, які вони проводять», - сказала Єременко.

Детальніше про виявлені маніпуляції у згаданих російських медіа, які називають себе опозиційними розповіла авторка книги, медіааналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, докторка політичних наук, професорка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса Наталя Стеблина.

«За два роки, що ми дослідили російські незалежні ЗМІ, це «Медуза», «Дождь», «Медиазона», «Живой гвоздь», ми розглянули на нашу думку гучні кейси щодо підриву росіянами Каховської ГЕС, щодо «нацистів» в Україні, як вони просувають цей наратив, ракетні удари, мобілізацію. І також «пройшлися» ми по лідерах думок, по «хороших русских» інтерв’юєрах та інших авторах…», - розповіла Стеблина.

За її словами, у процесі дослідження дійшли висновків, що російська незалежна журналістика транслює дуже суперечливі меседжі, наприклад, щодо окупованих територій України.

«Тут теж можна бачити в ефірах звучать такі дефініції як «нові регіони», або «приєднані регіони», або пишуть, що нібито тільки США не визначає Крим українським… Неоднозначні меседжі трапляються також і щодо російських окупантів, які вторглися до України. Найчастіше в ефірах їх жаліють», - поінформувала аналітикиня.

Також, зауважила вона, «російські опозиційні журналісти не бачать чи не хочуть бачити народної підтримки війни Путіна, яку веде Росія, і просувають натомість меседжі про те, що українці на окупованих територіях нібито радіють, що прийшла Росія».

«Ми б хотіли, щоб ці численні факти порушень професійних стандартів і просування кремлівських наративів були відомі. І ми хочемо, щоб ці медіа також понесли відповідальність, як її несуть всі світові медіа які коли-небудь припускалися помилок, і ігнорували журналістські цінності», - додала Стеблина.

Також, за її словами, «російські воєнні злочини замовчуються або подаються у вигляді якихось версій».

«Окрім цього ми зафіксували час від часу поширення мови ворожнечі щодо України і різноманітних фейків щодо життя на заході, постійні спроби дискредитації демократичних цінностей. Тобто це також лунає в ефірах медіа, які себе позиціонують як нібито демократичні. І теж ми не бачимо ніяких спростувань», - наголосила Стеблина.

Вона зауважила, що російські опозиційні медіа знаходяться під впливом російського кремлівсього офіційного дискурсу.

За її словами, «це означає, що не формується якогось однозначного чіткого меседжа щодо цього» .

«Безперечно ми розуміємо, що дуже часто аудиторія цих медіа, не тільки росіяни, які в Росії знаходяться, а взагалі російськомовні люди, які по всьому світу можуть дивитися «Дождь» або читати «Медузу», вони взагалі не розуміють, що відбувається тут. Тому однозначного засудження безперечно немає. І, на жаль, ми фіксуємо численні випадки не просто спростування якоїсь кремлівської пропагани, а підтримку. Тобто ми можемо сказати, що, на жаль, російські опозиційні медіа дуже часто стають тим майданчиком, на якому ці кремлівські наративи просуваються. І тим шкідливіше, що ці кремлівські наративи з’являються із матеріалами , які можна назвати якісними. Тобто ми ж, звісно, не можемо говорити, що повністю зміст російских опозиційних медіа - це кремлівські наративи. Безперечно, там є якісні матеріали, ми теж про це пишемо», - сказала Стеблина.

Третя частина присвячена російським лідерам думок: опозиційним інтерв’юерам, серед яких Юрій Дудь, Катєріна Гордєєва, письменникам - Дмітрію Бикову, Борісу Акуніну.

Авторки також деконструюють міф щодо «вєлікой русской культури».

Книга видана громадською організацією “Інститут демократії ім. Пилипа Орлика” англійською мовою. Онлайн версія українською мовою доступна за посиланням.

Перше фото ілюстративне