24 долари від Зеленського – як українці заплатять за популізм влади

Ввечері 25 жовтня президент Володимир Зеленський раптово “повернув” українців у 2008 рік – до війни залишалось 6 років, долар був по 5 грн, а прем’єром – Юлія Тимошенко, яка першою в Україні здогадалась напряму роздавати гроші з державного бюджету заради електоральних бонусів. Щоправда, тоді економічна криза ще не встигла вдарити по Україні, а в Тимошенко наближались вибори, де її головним конкурентом був Віктор Янукович – тоді як в Зеленського російська армія наближається до Дніпра, на армію не вистачає 500 мільярдів гривень, через що влада підняла податки, а курс долара впевнено рухається до 42 грн.

“Юліна тисяча” була еквівалентом ~$120 – $200 (з листопада 2008 року курс долара зріс майже до 8 грн), що доволі непогана сума в порівнянні з купівельною спроможністю тих, хто міг розраховувати на її отримання – переважно це були пенсіонери, які мали вклади в радянському Ощадбанку. Ці вклади були втрачені внаслідок розпаду СРСР і питання їхнього повернення довгий час були предметом спекуляцій з боку окремих представників української влади. Рішення Тимошенко коштувало платникам податків близько 10 мільярдів гривень, хоча фактично виплатили не більше 6 мільярдів – все через різке зростання курсу долара.

За даними Держстату, середня пенсія у 2008 році складала близько 800 грн, тому “Юліна тисяча” була фактично “тринадцятою пенсією”. У випадку з “тисячею Зеленського”, для більшості українських пенсіонерів (не рахуючи прокурорів з інвалідністю) ця сума складе від 10% до 50% середньої пенсії згідно з даними Opendatabot. Варто врахувати й рівень цін, який з 2008 зріс у декілька разів, а відповідно й зменшилась купівельна спроможність 1000 гривень.

До того ж це вже не перший випадок роздачі грошей платників податків саме за каденції Зеленського. У листопаді-грудні 2021 року такими самими методами влада вирішила стимулювати українців до вакцинації, витративши 7 мільярдів гривень напередодні повномасштабної війни, про загрозу якої попереджали всі союзники.

Джерел походження коштів на “1000 Зеленського” влада не назвала (власне, зі слів президента виглядає так, що Кабінет Міністрів до вчорашнього вечора навіть не знав, що така ідея взагалі існує). Цих джерел може бути декілька – підвищення податків, частину з яких планують спрямувати на роздачу коштів, емісія (друк) гривні та зовнішні запозичення.

У першому випадку ситуація виглядає вкрай цинічною – законослухняні платники податків заплатять за те, щоб влада роздала гроші взагалі всім. Ще більшого цинізму ситуації додають слова президента про те, що цю тисячу можна витратити, зокрема, на “донат на дрони”.

На третьому році повномасштабної війни та шостому році каденції, в умовах дефіциту держбюджету та неспроможності держави забезпечити армію навіть базовими БПЛА, роздавати гроші платників податків для того, щоб громадяни їх задонатили на придбання дронів – це просто вершина цинізму.

Особливо на тлі того, що через збільшення податків, кожна офіційно працевлаштована людина з зарплатою 20000 грн (середня по країні), і без того щомісяця буде сплачувати по 1000 грн військового збору. Чи не логічніше було б спрямувати усі ці кошти одразу на придбання дронів, замість того, щоб в результаті зібрати в декілька разів менше податків з покупок за цю тисячу і отримати якусь кількість донатів?

Якщо ж кошти на “1000 Зеленського” надійдуть внаслідок додаткової емісії гривні, то ситуація стає ще більш абсурдною. Адже друк гривні матиме наслідком зростання інфляції, зростання курсу долара та падіння купівельної спроможності гривні. Як наслідок, отримавши по 1000 грн від держави, люди потім переплатять в декілька разів більше через зростання побутових витрат.

Ну й третій варіант – кошти від партнерів України. Перш за все, виникає питання щодо того, як донори поставляться до популістичної роздачі їхніх грошей для підняття рейтингу української влади – особливо на тлі виборів у США та ряді країн ЄС, де все частіше лунає риторика про те, що підтримка України занадто дорого коштує американським та європейським платникам податків.

По-друге, виникає питання, чому ці гроші потрібно роздати буквально кожному охочому, замість того, щоб спрямувати їх туди, де вони дійсно потрібні:

• на збільшення мінімальних пенсій, які отримує четверта частина всіх пенсіонерів;
• на погашення боргів за комунальні послуги, розмір яких перешкоджає ремонтувати і відновлювати мережі;
• на виплати ВПО, які через відсутність хоч якоїсь підтримки з боку держави за 3 роки, повертаються в окупацію, де хоча б житло залишилось;
• на закупівлі джерел електроживлення напередодні тяжкої зими;
• на підтримку малого бізнесу для створення додаткових робочих місць.

Замість цього президент буквально пропонує “проїсти” гроші, які могли б бути витрачені значно ефективніше. Навіть якщо розглядати варіант, за якого роздані гроші повернуться в бюджет через податки, то виникає запитання – де гарантії, що це відбудеться саме так? У випадку тих же донатів на дрони – їхні запчастини здебільшого імпортуються з Китаю або країн-посередників. Де гарантії, що на цю тисячу не придбають валюту (багато громадян купують і по $10, і по $20 за раз, не маючи змоги відкладати більше). Де гарантії, що продавці, яким цією тисячею заплатять за товари чи послуги, сплачують податки у повному обсязі?

Якщо розглядати роздачу грошей як крок для збільшення внутрішнього попиту, то наслідком такого популістичного рішення стане підвищення рівня інфляції. Оскільки через катастрофічну ситуацію з економікою, нестачею робочих рук, оподаткуванням, непередбачуваною державною політикою, для зростання обсягів виробництва немає підстав, то зростання попиту внаслідок вливання додаткових грошей, викличе зростання цін, які не зменшаться після того, як “1000 Зеленського” буде витрачена.

І найголовніше – чи передували заяві президента якісь фінансові розрахунки наслідків роздачі грошей, чи мотиви цього рішення лежали все ж не в економічній, а виключно в політичній площині?

А відтак, за популізм влади заплатять усі.

Центр Дослідження Законодавства України