Рецензія на фільм «Вовкулаки» / Family Pack

23 жовтня на платформі Netflix вийшла пригодницька фентезійна комедія «Вовкулаки», сюжет якої заснований на створеній французами Філіппом де Пальєром та Ерве Марлі картковій грі The Werewolves of Millers Hollow, котра, своєю чергою, ґрунтується на більш відомій в Україні «Мафії». У рецензії нижче розповідаємо, як там справи у середньовічному селищі, населеному перевертнями, та чи є сенс долучатися до цієї фантастичної подорожі у часі глядачам.

«Вовкулаки» / Family Pack

Жанр пригодницьке фентезі, комедія
Режисер Франсуа Юзан
У ролях Франк Дюбоск, Жан Рено, Сюзанн Клеман, Ліза До Куто Тейшейра, Рафаель Романд, Алізе Коні, Ґреґорі Фітуссі, Джонатан Ламберт, Бруно Ґуері
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Якось одна французька родина вирішує зіграти у стару карткову гру, яка завалялася на горищі у дідуся. Щоправда, змагальницький дух ледь не одразу сходить нанівець: найменша донька радше думає про ситний обід, син — про власну зачіску, старша більш зацікавлена у проведенні стріму в соцмережах, а у діда взагалі деменція. Та якимось магічним чином гра перекидає усе це не дуже згуртоване товариство, що зійде за нічний кошмар Домініка Торетто, у середньовічне селище, де після заходу сонця орудують справжні перевертні.

Як згодом з’ясовується, сімейство потрапило всередину гри. Тож тепер їм належить не тільки виграти, виявивши та знищивши усіх вовкулак, але й зіштовхнутися з суворими середньовічними звичаями.

Стрічка Франсуа Юзана, котрого можна помітити у команді сценаристів хітового «Люпена» на тому ж Netflix, апріорі вторинна ще на етапі задуму. І це при тому, що рольовий елемент самої гри The Werewolves of Millers Hollow тут мінімальний і несе суто формальну функцію, яка проявляється у супергеройських здібностях кожного з героїв. Та й ті використовуються злочинно рідко.

У кадрі, наприклад, фігурує кучерявий хлопчина зі здібністю Містік з «Людей Ікс», або натуральна Невидима дівчина з «Фантастичної четвірки». Ще й у діда як мінімум зникла деменція.

Як видно, все у цій історії буквально просякнуте вторинністю. Це була б невелика біда, якби стрічка пропонувала дійсно захопливі пригоди, від яких неможливо відірватися, чи то малому, чи вже дорослому. На жаль, про «Вовкулак» таке точно не скажеш. Під час перегляду складається стійке враження, ніби авторам куди важливішим було транслювання актуальних сьогодні соціально значущих меседжів, ніж власне захопливий пригодницький складник.

Пригоди, пов’язані з новопридбаними суперздібностями персонажів і середньовічним сетингом, наче відходять десь на другий план. На першому ж отримайте сюжет про похмуре Середньовіччя, де звучать просвітницькі промови про гендерну рівність або живуть видатні митці-геї. Ще й місцева юрба роззяв завзято відривається на справжньому рок-концерті, бо це явно цікавіше, ніж витріщатися на чергову страту без суду на центральній площі. Коротше, перед нами постає у всіх сенсах найпрогресивніше середньовічне село.

Головній зірці цього шоу, Жану Рено, вже не вперше здійснювати круті подорожі у часі: до цього він переміщався з Франції XII століття у 1992 рік у «Прибульцях», а потім виконував подібний трюк ще у двох сиквелах. Різниця полягає у тому, що нинішня мандрівка відбувається у зворотній бік, тобто з сучасності у сиву давнину. У «Вовкулах» Рено обмежується декількома кумедними репліками і більше нічим не запам’ятовується. Та й про інших виконавців сказати до ладу нічого, хіба що Франк Дюбоск у деяких ракурсах трохи нагадує Джеймса Ґанна.

В цілому запропоновані фільмом пригоди виглядають не настільки захопливо і кумедно, щоб витрачати на них час. Очевидно, що стрічка розрахована на спільне сімейне дозвілля, але з цією функцією куди краще справляється «Дикий робот», який ще досі актуальний у прокаті. Стосовно ж «Вовкулак», то результат очевидний: «прокидаються перевертні — глядач засинає».