Сьоме пришестя: чи правитиме Лукашенко Білоруссю до 2030 року

Про рішення Палати представників Білорусі щодо проведення голосування з виборів глави держави 26 січня 2025 року повідомило державне інформагентство БЕЛТА. Очільник ЦВК Білорусі Ігор Карпенко в ході цього засідання заявив, що комісія цілком і повністю готова до організації голосування у визначені терміни.

Чому Україна і світ не визнали легітимність Лукашенка

Наразі про готовність балотуватися на президентських виборах-2025 оголосив лише незмінний керманич Білорусі Олександр Лукашенко. Про це він заявив під час саміту БРІКС в інтерв’ю російській пропагандистці Ользі Скабєєвій. Вона прямо запитала у нього, чи планує він йти на вибори, оскільки дату вже оголосили. У відповідь Лукашенко лаконічно зазначив, що "дата хороша", але Скабєєва наполягала на чіткому підтвердженні. На це він відповів: "Так, Олю, піду на вибори президента".

Слід зауважити, що Лукашенко керує Білоруссю, починаючи з липня 1994 року. Як іронізує з цього приводу ВВС, у своєму житті Лукашенко обіймав лише дві керівні посади: директора радгоспу та президента Білорусі.

20 липня 1994 року Олександр Лукашенко склав свою першу присягу. В 1996-му з його подачі було проведено референдум з метою розширення президентських повноважень, скорочення можливостей парламенту та додання кількох років до легітимного терміну каденції глави держави. Наразі строк правління президента в Білорусі станове 5 років.

У 2004 році за ініціативи того ж таки Лукашенка був проведений ще один референдум, за підсумками якого були скасовані законодавчі обмеження правління президента двома термінами. Таким чином, Лукашенко відкрив собі дорогу для безмежного висування на посаду президента. Всього він балотувався шість разів — у 1994, 2001, 2006, 2010, 2015 і 2020 роках, і майже щоразу, за даними ЦВК, набирав понад 80% голосів виборців.

Між тим, серпневі вибори президента Білорусі у 2020 році після оголошення результатів вилилися у масові протести. Згідно з офіційними даними, перемогу знову здобув Олександр Лукашенко з великим відривом. Однак опозиція і значна частина населення не визнали ці підсумки, вимагаючи визнання Світлани Тихановської легітимною переможницею.

23 вересня 2020 року Олександр Лукашенко провів інавгурацію попри протести. Білоруські силовики тоді розганяли демонстрації і масово затримували їх учасників. Низка країн, включно з Україною, а також державами Євросоюзу, США, Великою Британією та Канадою, не визнали легітимність виборів і запровадили санкції проти білоруської влади, вимагаючи проведення нових виборів.

Як "Коля" Лукашенко чекає свого політичного часу

Слід зауважити, що санкції вводяться не лише відносно самого Лукашенка. Приміром, 9 серпня акурат у 4-ту річницю "сфальсифікованих президентських виборів у Білорусі" Канада запровадила новий санкційний паккет під обмеження якого потрапив молодший син правителя Білорусі — 20-річний Микола, більш відомий широкому загалу як "Коля Лукашенко". Саме "першого сина Білорусі" ЗМІ тривалий час називають спадкоємцем і наступником Олександра Лукашенка, при тому, що останній неодноразово заявляв, що не має наміру передавати владу в країні своїм дітям. Втім, сам Микола зізнавався, що дійсно бачить своє майбутнє у великій політиці.

Після заяви Лукашенка про намір балотуватися на виборах 2025 року, очевидно, що питання наступника наразі втрачає свою актуальність. Між тим, фігура "Колі", який наразі за програмою обміну проходить навчання у китайському виші, повсякчас опиняється у фокусі уваги, в тому числі і світових медіа. До речі, у червні 2022 року на власний випускний Микола Лукашенко та його супутниця прийшли, вбравшись у кольори українського прапора.

Чому прийдешні вибори стануть найспокійнішими для Лукашенка

Провідний експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич у розмові з Фокусом зауважує, що з точки зору пост виборчих протестів у Білорусі, швидше за все, вибори-2025 будуть самим спокійними для Лукашенка. Його намір знову балотуватися в президенти аналітик пояснює, серед іншого, "бажанням закрити травму 2020 року", коли у країні відбулися масові протести.

"З точки зору реальної підтримки, певну частину голосів він (Лукашенко — ред.) отримає. Причому, це буде більш за 50%, оскільки йому, на превеликий жаль, дійсно вдалося просунути в суспільство тезу про те, що завдяки йому Білорусь глибше не влізла у російсько-українську війну. 35% підтримки Лукашенко має від так званої групи радянських білорусів. Що ж стосується інших груп, то одну з них складають люди, які не сприймають Лукашенка в якості адекватного президента майбутнього, але при цьому станом на сьогодні вони вбачають у ньому найменше з зол. Власне, за рахунок цих груп Лукашенко може "виїхати", але, зауважую, не через те, що його надто люблять, а тому, що, по-перше, спрацьовує теза про те, що він захищає Білорусь від втягування у війну, а по-друге, наразі відсутня чітка відповідь на запитання, хто може виступити в ролі потужного конкурента на виборах", — зазначає Ігар Тишкевич.

Між тим, на його переконання, "задля створення ілюзії демократичності" на президентських виборах з Лукашенком змагатимуться одразу декілька осіб, в тому числі тих, "кого раніше вважали демократами".

"В будь-якому разі, прийдешні вибори для Лукашенка будуть чи не найспокійнішими, тому що рівень репресій достатньо високий і тих, хто гіпотетично міг би стати організатором хоча б якоїсь діяльності поза сферою контролю держави, скажімо так, превентивно затримують. Подібні заходи відбуваються в Білорусі регулярно перед президентськими виборами, а цього річ – у дещо більшому масштабі", — наголошує аналітик.

Лукашенко намагається нівелювати фактор РФ, а Тихановська йому не конкурент

В контексті прийдешніх президентських виборів у Білорусі, наголошує Ігар Тишкевич, не слід забувати про фактор Російської Федерації і це, на його думку, одна з ключових причин, чому Лукашенко надто поспішає: "В Білорусі є прошарок проросійсько налаштованих громадян (близько 7%), які не бачать цінності в існуванні білоруської держави і хочуть доєднатися до "Великої Росії". Ця група реагує на те, що скаже саме російська, а не білоруська пропаганда. Тобто, допоки роспропаганда "співає", що Лукашенко хороший, вони його підтримують, а коли він стане поганим, рівень його підтримки в цьому сегменті миттєво обвалиться до плінтуса. Це, до речі, чудово показав і 2020 рік. Нагадаю, що вибори тоді відбулися 20 серпня, а російська пропаганда перестала атакувати Лукашенка 19 числа, після його зустрічі з Путіним. А до цього той же Соловйов та інші поливали Лукашенка не те, що брудом — куди більш неприємними субстанціями".

Таким чином, акцентує Ігар Тишкевич, підігрів протестних настроїв на минулих президентських виборах у Білорусі в 2020-му — це пряма заслуга Москви і кремлівської пропаганди. "Тоді Росія працювала на розхитування ситуації, а зараз поки що ні. Власне, тому Лукашенко і поспішає з виборами, щоб РФ не встигла аналогічним чином розгорнутися, адже для Росії байдуже, хто буде, їй головне, щоб, незалежно від прізвища, позиція білоруського президента була слабкою. Тому логіка Лукашенка проста: менше часу до виборів — менше часу на реакцію в Кремлі", — пояснює Ігар Тишкевич.

Фактор Росії, підкреслює аналітик, грає для Лукашенка вкрай важливе значення, оскільки наразі в Білорусі йде трансформація системи влади в "сторону чогось схожого на іранську модель" і в цьому сенсі швидкий виборчий процес — це, в тому числі намагання позбавити ймовірних конкурентів сформувати і реалізовувати свою діяльність.

Показово, що на думку Ігара Тишкевича, на президентських виборах-2025 Світлана Тихановська не гратиме "практично ніякої" ролі. У якості аргументів, експерт наводить два моменти.

• Перший — за рахунок того, що значна частина активістів змушена була виїхати з Білорусі і у оточення Тихановської "реально дуже слабкі зв’язки" з процесами всередині країни.
• Другий нюанс має соціологічний вимір: "Останні два роки білоруські соціологи фіксують процес дистанціонування продемократично налаштованих білорусів від Тихановської і діаспори. Таким чином, Тихановська сьогодні — лідер частини діаспори. Так, вона користується підтримкою певних європейських держав, але це не є гарним сигналом для білорусів, які залишаються безпосередньо в Білорусі. Тому для мене розглядати її фігуру у якості конкурента Лукашенка було б дивно, оскільки навіть опозиційна соціологія показує колосальне зростання рейтингу недовіри до неї, в тому числі з боку умовно демократичного електорату".

Відповідаючи на запитання Фокусу про те, чи може на прийдешніх президентських виборах у Білорусі з’явитися кандидатський "чорний лебідь", Ігар Тишкевич зауважив наступне: "Такий "лебідь" може з’явитися за умови наявності ресурсів і структур. Якщо говорити про наявність ресурсу, то так, країни Заходу підтримують оточення Тихановської. В той же час Тихановська, як я вже зазначив, не має впливу на процеси всередині Білорусі. Тому навіть якщо вона матиме ресурси, вона буде неспроможна, скажімо так, імпортувати в Білорусь у людському, інтелектуальному та фінансовому вимірах".

Загалом, як вважає Ігар Тишкевич, Лукашенко на прийдешніх виборах має досить непогані шанси "закрити генштальт виборів зразка 2020 року, намалювавши собі 80 з копійками відсотків голосів і не побачивши при цьому жодних протестів".

Поряд з тим, переконаний експерт, досидіти до кінця нового президентського терміну, тобто до 2030 року включно, Лукашенку "буде вкрай важко, а, точніше — майже неможливо". Цьому, вважає Ігар Тишкевич, сприятимуть зміни в білоруському суспільстві, тамтешній економіці та багато інших факторів. При цьому, акцентує експерт, у питанні російсько-української війни Лукашенко буде маневрувати, "бо це питання його виживання".

"Подивіться, ще буквально рік тому Лукашенко називав Зеленського "гнидой", а зараз називає "Владимиром Олександровичем" і при цьому Білорусь збиває російські "Шахеди", — зазначає експерт.

Загалом, на його переконання, Лукашенко є висококласним майстром перевзування у повітрі, і якщо він раптом побачить, що у Росії "не все йде гаразд", він буде першим, хто скаже, що, мовляв, росіяни його ледь не катуючи змушували діяти саме так, а не інакше.