Мова, звичайно, про скасування Історико-архітектурного плану.
На днях з’явилося рішення Шостого апеляційного суду Києва. Судді за зачиненими дверима на підставі одного кейсу на вул. Липинського (план передбачав для будівлі висоту 10 м, а забудовник хотів 83 м, тобто 25 поверхів) скасували увесь документ для цілого Львова. Ну справді - нащо львівським забудовникам щоразу до столиці мотатись?..
Та правду кажучи, ці будівельні підприємці зробили погану послугу не лише своєму місту, де, до речі, живуть і працюють, а й своїм же колегам по цеху. І не просто погану послугу, а підклали цілу свиню, я б сказав. І мова не лише про очевидні репутаційні втрати.
Далі поясню чому.
Про суд
Якщо заглибитись у юридичні реалії, то відповідачем у цій справі (позов від фірми «Нью-трейдінг Львів») виступав Мінкульт, Львівська міська рада – третьою особою.
Рішення як у першій інстанції, так і в апеляції столичний суд приймав фактично у закритому режимі, без виклику і заслуховування сторін, зокрема Львівської міської ради. І це попри те, що місто публічно заявило про неприйнятність такої ситуації.
Що тепер?
Перше. Будемо продовжувати юридичну боротьбу і подамо касаційну скаргу до Верховного суду. Хоча треба розуміти, що касаційне оскарження не зупиняє виконання попередніх рішень судів. Тому якийсь час місту доведеться «пожити» без Історико-архітектурного опорного плану.
Чи це трагедія?
Це погана ситуація, яка прибирає системність у справі захисту спадщини міста. Але не фатальна, адже ніхто не може заборонити нам як виконавчим органам міської ради враховувати під час видачі містобудівних умов та обмежень ті висоти та інші регламенти, які було закладено в Історико-архітектурному плані.
Так, очевидно, щодо окремих об’єктів буде тиск і спроби продавлювати несистемні рішення. Але такі методи не нові й, на жаль, для Львова теж не вперше.
Друзі пізнаються в біді.
Ця ситуація дуже чітко показала, хто є хто. Кому важливий гармонійний розвиток міста і власна достойна участь у його розбудові. А кому за найбільшу цінність та вершину мрій є пара зайвих поверхів.
Ми ж чудово розуміємо – для цього судового процесу підшукали і зручну локацію, і фірму. А хто «поза рядками»?
Хоча я й одержав численні слова підтримки від багатьох забудовників, хотілося б почути публічну позицію учасників ринку. Передусім від Асоціації західноукраїнських забудовників, до якої входить певна частина девелоперів.
Оскільки жодної позиції від цієї асоціації ми не дочекалися, розумію, що вона перебуває по другу сторону барикад. Це прикро та безвідповідально, вияв неповаги до громади міста.
Ну і власне про свиню,
…яку хотіли підкласти місту, а вийшло, що не лише громаді, а собі й своїм колегам.
Скасування Історико-архітектурного опорного плану – це постріл в ногу, який скоїли ініціатори суду іншим забудівельникам. Адже без чинного Плану напряму діятиме норма закону «Про охорону культурної спадщини». А вона, нагадаю, фактично забороняє роботи з нового будівництва на відстані 100 метрів до межі пам’ятки архітектури.
Скільки пам’яток архітектури у Львові?
Правильно, дуже багато. Тому значну кількість містобудівних проєктів буде просто зупинено до розробки окремої наукової документації. Виходить, що навіть якісні та сучасні проєкти буде призупинено на догоду окремим суперечливим питанням певних забудовників.
Цікаво, чи попередили про це ініціатори суду та їхні юристи інших учасників будівельного ринку?
Дуже сумніваюся.
На фото – будівля на вул. Липинського, яку «засвітили» в суді.