Огляд Call of Duty Black Ops 6. Гра року?

Call of Duty розрослася до таких масштабів, що навіть підсерія Black Ops, частини якої виходять раз на кілька років, дожилася до шостого сиквелу (чи сьомого, якщо рахувати World at War). Попередня частина, Black Ops Cold War (2020) стала прямим продовженням оригінальної Black Ops (2010) та повернулася у 1980-ті, до періоду Холодної війни, напередодні подій Black Ops II (2012). Як у всю цю павутину вписується нова гра, зараз поділимося у нашому огляді сюжетної частини Call of Duty Black Ops 6.

Що тут відбувається?

Хронологічно Black Ops 6 — пряме продовження саме Black Ops II, тому не дивуйтеся, що деякі ключові для серії персонажі вже «мертві», а Вудс пересувається у кріслі колісному. Для гравців не знайомих з попередніми іграми, згадки старих персонажів дають зрозуміти, що поточні дійові особи мають довгу спільну історію, і що за своє життя встигли пережити чимало втрат.

І в цьому випадку це, мабуть, більше недолік, аніж перевага. В Cold War нам презентували нову загрозу для світового порядку з кліфгенгером на продовження. Black Ops 6 абсолютно ніяк не продовжує цю сюжетну лінію повністю забуваючи про Персея, антагоніста з Cold War. Хоча кілька разів згадуються події 1989 року з Black Ops II.

Найбільша проблема Black Ops в тому, що вона погано тримається купи як цілісна сюжетна серія і більше схожа на процедурал, де кожна гра це окрема історія зі знайомими персонажами.

Нова гра робить невеликий стрибок у часі до 1991 року. СРСР в активному процесі розпаду, Холодна війна закінчилася і солдати цієї війни більше не потрібні своїй державі. Проте на горизонті майорить нова загроза — організація Пантеон та біологічна зброя.

Як і в попередніх іграх серії, автори беруть реальні історичні події та персоналії та вписують поруч з ними власну історію. І цього разу це справді було поруч. Що б додатково окреслити часові рамки нам також нагадують про Війну в Перській затоці та особистість Садама Хусейна. Не забувають і про Білла Клінтона, який тоді тільки готувався до президентських виборів. Але основні події гри розгортаються відокремлено від реальної ситуації у світі того часу.

Постійне жонглювання таємними організаціями та небезпечними людьми мало б створювати напругу та зацікавити гравця розібратися у цій павутині. Але перед нами не гра про Шерлока Голмса, тому до середини гри стає важко розрізняти хто кого і для чого наймав.

І десь в цей момент сценаристи, мабуть, зрозуміли, що розкрутили занадто багато ниток в цьому клубку, а тому закцентувалися на одній сюжетній нитці про вірус. Кліфгенгер в кінці теж лишили, але я дуже сподіваюсь, що його якось виправдають в наступній частині, а не забудуть як це трапилося з Cold War. Можливо в умовній Black Ops 7 вони навіть поєднають антагоністів останніх частин серії. Зараз цей крок виглядає не дуже цікавим і навіть лінивим, але логічним.

Загалом історія досить класична для технотрилера, з таємними організаціями які володіють надпотужною зброєю, шпигунами та зрадниками. Найголовніше, що вона працює і позбавлена відверто проблемних місць.

Новий король Пантеону

Герої ідуть у підпілля, працюють з тим що є, без жодної підтримки колишнього роботодавця в особі ЦРУ, у яких своїх проблем вистачає. Новим командним центром стає заміський будинок на болгарському березі Чорного моря — колишня таємна база КДБ зі своїми секретами.

Стартовий капітал дозволив переобладнати кілька кімнат на тренувальний центр та зброярню в яких купуються поліпшення для персонажа та спорядження. По суті це перманентні перки, які дозволяю носити більше гранат, поліпшують здоров’я і так далі.

Для купівлі поліпшень потрібно збирати гроші на місії. Загалом механіка хороша, спонукає досліджувати локацію, але інколи приводить до курйозних епізодів. До прикладу під час місії в банку серед мільйонів американських доларів підняти можна лише умовні $80 які залишив для нас геймдизайнер. Це звичайно дрібниця заради прискіпування, але ситуація в цьому епізоді напружена, тож можна було взагалі нічого не лишати з аргументом «не на часі».

В габі маємо можливість поспілкуватися з командою, дізнатися трішки більше про людей яким довіряємо своє життя та що вони думають про ситуацію загалом. Камера все ще зафіксована як було у Cold War, але персонажі відводять погляд, жестикулюють, пересуваються в кадрі, роблять паузи, що б затягнутися цигаркою, а перспектива від першої особи створює ілюзію справжнього живого діалогу. Якщо порівняти з, наприклад, Starfield, то це небо і земля. Хоча тут і масштаби значно менші.

Часто гра розігрує мізансцену під час якої у нас не відбирають керування. В такі моменти гра нагадує Half-Life 2 чи будь-який інший імерсив сим. Це просто маленький окремий елемент, що створює загальну картинку пропрацьованої гри.

З домівки ми висуваємося на місії в різні куточки світу й саме в цій частині гра дивує найбільше. В Modern Warfare III розробники хотіли (чи були вимушені) зробити великі локації з кількома точками цікавості. Цього разу змінили підхід від відвертих пісочниць до направлених відкритих рівнів з кількома шляхами підступу.

Після першої, дуже бадьорої, але коридорної місії, нам дають зрозуміти, що гру можна проходити тихо по стелсу, чи як в старі добрі часи розстрілюючи усе, що рухається, стрімголов наближаючись до потрібної точки. І впродовж всієї гри ця концепція розвивається та обростає новими можливостями.

Спочатку нам дають на вибір три шляхи потрапляння в будинок. Тихо по вентиляції, гучно через чорний хід на кухні, чи максимально гучно через парадні двері. Пізніше з’являється локація, де потрібно здійснити диверсію трьох об’єктів. І кожну з цілей можна вивести з ладу трьома різними способами. При цьому, якщо не вийшло в один спосіб, доступними лишаються два інших, головне знайти потрібні інструменти.

Ще в одній місії під час фандрейзингу для Білла Клінтона, яку частково показали окремим трейлером, дають можливість дістатися цілі трьома різними наративними способами й усі вони мають свою маленьку історію.

Мирних епізодів де нам потрібно за кимось підглянути, шантажувати чи просто поговорити стало більше, але вони дають чудову можливість перепочити від динамічного екшену та позитивно впливають на атмосферу шпигунського трилера.

По нашій ініціативі чи за помахом руки режисера скрадання рано чи пізно переростає в динамічну перестрілку, чи погоню за інформатором, але можливість практично в кожній місії самому вирішувати стиль гри є дуже похвальним.

Лінійні та зрежисовані епізоди теж нікуди не ділися. При чому не важливо, чи це екшн, де навколо все вибухає, чи класичне «пограбування», в якому постійно жонглюються персонажі, ситуації та навіть механіки. В якісь моменти гра нагадує Control, Bioshock Infinite чи нові Wolfenstein і це по хорошому дивує. Місія в лабораторії візуально не схожа на основну частину гри, має унікальний ігролад і взагалі одна з найкращих в серії. Але більше ні слова, щоб не псувати ваш досвід.

Невеликі пазли теж є. І якщо для відкриття знайденого на рівні сейфу підготували лише одну міні гру з підбором радіохвиль, то для однієї сюжетної загадки в кінці гри я навіть занотував циферки, що б не забути. Хоча виявилось, що гра потім дає підказку, що насправді правильне рішення. Це все-таки Call of Duty, а не Call of Cthulhu.

Я вже згадував про скеровані відкриті локації, але у грі є й дійсно велика відкрита локація. І її наявність спочатку здивувала, а зважаючи на досвід Modern Warfare III, навіть трішки насторожила. Потім здивування тільки зросло, коли вручили ключі від автомобіля, дали три основні цілі й сказали їдь куди хочеш.

А тепер я вас здивую, цього разу відкрита локація зроблена добре. На мапі позначені додаткові точки цікавості, які обережно розставлені на шляху до основних цілей. Це може бути просто додаткове обладнання та поповнення боєзапасу, а може й маленька додаткова місія з порятунку пілотів, яка відкриє можливість уражати цілі авіацією. Знищивши кілька систем ППО, відкриється можливість викликати гвинтокрил, з якого легко розстрілювати ворожі сили. Тобто винагорода цілком практична і дуже корисна.

Біля основних цілей є шпигун, що вже позначив більшість ворогів, а поруч може чекати снайперська гвинтівка. Усі додаткові активності можна ігнорувати й просто вриватися на ворожі бази, виконувати першочергове завдання й з палахкотючою дупою накивати п’ятами. Але гра зручно дає різні можливості себе розважити й не скористатися ними у грі мені видається дивним. До того ж ця місія складається з двох частин, і усі відкриті механіки стануть у пригоді в другій, лінійній її частині. Ще відзначу, що керування позашляховиком приємне і нагадує керування в Uncharted 4.

Call of Duty завжди жонглювала спокійними та динамічними місіями, але останні роки ця формула вже занадто впадала в очі й відверто почала тріщати по швах. В Black Ops 6 цей підхід лишився, але завдяки новим механікам, певній свободі в стилі грання та обережне тяжіння до відкритих локацій, наче наповнюють старі легені свіжим повітрям. І під час проходження гра постійно дивує маленькими змінами в задубілій серії, а кілька разів навіть викликає щирий за́хват від побаченого. 

Навіщо це?

В останній раз я грав у Call of Duty на ПК ще в Modern Warfare 2019 року, до запуску Call of Duty Hub. І знайомство з новим сервісом Activision виявилось негативним. Що б запустити кампанію потрібно пройти три кола застосунків та кілька перезапусків після оновлення. І це якщо пощастить, що гра не вилетить, а також без врахування подвійної прекомпіляції шейдерів, яка може тривати близько години, залежно від вашого ЦП.

Як бонус, обов’язкова прив’язка до онлайну, при тому, що в сюжетній кампанії нуль ігрових механік, які б вимагали підключення до інтернету. І навіть якщо у вас ідеальний інтернет, то сервери гри можуть мати збій, що й трапилось у мене на останній годині проходження сюжету.

Хоч рішення про постійний онлайн можна списати на боротьбу з піратством, не позбавлена гра й дійсно технічних проблем на ПК. На максимальному налаштуванні якості води вона починає зникати, якщо дивитися на неї під певним кутом. Трупи теж можуть кудить діватися, якщо лягти на них. Проте найбільше засмучує ймовірність софтлоку місії, що й сталося у мене після півторагодинної зачистки відкритої локації. Гра просила поговорити з ключовим персонажем, але від нього лишився лише наплічник, а сам він наче крізь землю провалився.

Сері завжди була вилизаною на присутність серйозних багів, але цього разу не допоміг навіть 4-річний цикл розробки. Хоча оптимізація на ПК нормальна, вже загадана прекомпіляція шейдерів зводить до мінімуму наявність статерів, а FPS рідко суттєво просідає, і більшість часу тримається на середньому значення вашої системи.

У версії для PlayStation 5 проблем не бачили взагалі, окрім одиночного підглючування кат-сцени перед однієї з місій та згаданих вище трупів, що так само поводиться на PS5. Загалом графіка сучасна, а картинка деталізована та приємна. Та й на відміну від ПК-версії прекомпілації тут не відбувається. Правда, якоїсь сильної візуальної різниці між цією та минулою частиною, принаймні на консолі, не помічається.

За довгий час Call of Duty Black Ops 6 можна без зайвих знижок нагородити титулом однієї з найкращих ігор в серії загалом, і точно один з найкращих шутерів цього року. Хоча конкурентів, не те що б багато. Найдовший цикл розробки в серії все ж пішов грі на користі. Вона варіативна, вона дивує, вона з рештою має гарний вигляд та весело грається. А ще це, мабуть, найдовша по тривалості Call of Duty.

Зелене майбутнє

Call of Duty Black Ops 6 стала першою грою в серії, яка на релізі потрапила до підписки Game Pass. Це дійсно велика подія в ігровій індустрії, і таке рішення неодмінно матиме значний вплив на ігровий підрозділ Microsoft. Call of Duty — один з небагатьох гарантованих хітів, який навіть у найгіршому стані продається мільйонним накладом за години після релізу.

Після придбання Activision Microsoft стали заручниками власної політики, за якою усі їх ексклюзиви з першого дня потрапляють до передплатного сервісу. В короткостроковій дистанції це неминуче призведе до зниження продажів гри, адже при наявності ПК чи консолі Xbox значно вигідніше купити підписку за 230 гривень, що більше ніж у десятеро нижче повної вартості гри, яка для українців складає 2999 гривень незалежно від платформи.

Не потрібно бути аналітиком, що б розуміти, що Black Ops 6 значно збільшить кількість передплатників Game Pass. Microsoft навіть тимчасово прибрали пробну безоплатну 14-денну версію сервісу. Але навряд вони перекриють прибутки, які могли бути отримані від прямого продажу гри.

Microsoft вирішати грати «в довгу», і нам лишається тільки спостерігати за тим, чи вдасться їм виростити свій сервіс до таких масштабів, коли потрапляння до нього такої гри як Call of Duty буде економічно вигідним тут і зараз, а не інвестицією в невідоме майбутнє.