Геловін. Звідки прийшло це свято та як його відзначають

Наприкінці жовтня в багатьох країнах Європи й у Північній Америці готуються до Геловіну. І хоча вважається, що це свято прославляє темні сили та потойбіччя, насправді воно веселе й карнавальне. Проте ця карнавальність має дещо специфічний характер. Дорослі й діти вдягають костюми вампірів, відьом, привидів та іншої нечисті. А громадські простори, ресторани й магазини прикрашаються ліхтарями, вирізьбленими з гарбузів, кажанами та павуками, в магазинах продаються особливі солодощі.

Святкування Геловіну дедалі більше поширюється й в Україні, але ставлення до нього різне — від захвату від розваг до осуду «чужинських традицій» і навіть звинувачення в сатанізмі.

Як виникло це свято та як його відзначають у світі?

Вечір напередодні Дня усіх святих

Сучасний Halloween / Геловін — це вечір напередодні Дня усіх святих, який у західних країнах відзначають 1 листопада. Час перед ним називали святим (holy) або освяченим (hallowed) передвечір’ям (evening або eve). Пізніше ці слова злилися в одне — так і утворилася назва Геловін.

Щодо зв’язку Геловіну з нечистю та потойбіччям дослідники досі не мають одностайної думки. За християнською версією походження святкування Геловіну, це суто християнське свято, в якого з часом «відмер» релігійний складник. Зв’язок із потойбіччям пояснюється тим, що в римо-католицизмі це — одне з тріади свят, пов’язаних із ушануванням померлих: Геловін (вечір 31 жовтня), День усіх святих (1 листопада) і День усіх душ (2 листопада), які разом називають англійською Allhallowtide. Причому День усіх душ (англ. All Souls Day) ушановує пам’ять християн, які перебувають не в пеклі, а в чистилищі, бо померли, маючи менші гріхи на душі. Вважається, що молитви вірян на землі допоможуть очистити ці душі, щоб вони могли потрапити до Царства Божого.

Однак найпопулярнішою є теорія про те, що моторошна карнавальність Геловіну пов’язана з впливом язичницького свята давніх кельтів із Британських островів, які відзначали в цей день Самайн. Оскільки два свята збіглися за датою, вони, ймовірно, вплинули одне на одне. Є припущення, що римо-католицька церква навмисно перенесла День усіх святих на дату Самайну, щоби витіснити останній. Такі злиття є непоодинокими в історії як Західної, так і Східної Церкви.

Гоблін на кожній огорожі

Отже, що ж із кельтським корінням свята? Нині кельтськими народами вважаються ірландці, шотландці, валлійці, корнці та менці Британських островів, а також бретонці Бретані, що у Франції. Однак у давні часи майже вся Західна Європа від Британських островів до Карпатських гір, за винятком Середземномор’я, була кельтською. Жили кельти й на теренах сучасної України — в Закарпатті та, можливо, в Криму. Та історія була немилосердною до них, і поступово їх витісняли й асимілювали інші народи. Так відбувалося, поки кельтів не відтіснили на самісінький захід Європи, де їм вдалося зберегти автентичну культуру й давні звичаї. Деякі із сучасних кельтських народів втратили свої мови й намагаються їх відтворити, а інші, як, наприклад, валлійці, бретонці та ірландці, зберегли свою мову, хоча не завжди користуються нею активно.

У сучасному розумінні Самайн знаменує початок кельтського року. В різних кельтських мовах назва свята пов’язана зі словом «літо», адже воно завершує літній період перед початком холодної темної зими. Самайн також був святом завершення сільськогосподарського року, коли худоба поверталася з літніх пасовиськ. Худобу сортували, вирішуючи, яка залишиться до весни, а яку заб’ють, щоб забезпечити себе їжею на зиму. Ймовірно, відбувалися й різноманітні жертвоприношення, може, навіть людські (натяки на це є в давній ірландській літературі). В Ірландії також вважалося, що на Самайн помирають ті, хто порушив гейс — особливе магічне табу, нехтування яким призводило до катастрофічних наслідків і врешті-решт смерті. Тобто смерть і страх, який вона спричиняє, супроводжували свято з давніх-давен.

Вечір напередодні Самайну, який став тепер Геловіном, був часом, коли кордони між світом людей та Іншосвітом / потойбіччям ставали прозорими. Саме в дні Самайну відбувалися магічні події й можна було зустріти надприродних істот. Померлі на деякий час поверталися до світу живих, фейрі, різноманітні демони та відьми проникали до світу людей без перешкод і спричиняли хаос. У валлійців навіть є прислів’я про те, що на Геловін «гоблін сидить на кожній огорожі».

Таємниці Іншосвіту

Та особливо виразно ці уявлення про Іншосвіт утілилися в ірландській традиції. Коли Туата де Даннан (Tuatha Dé Danann), племена богині Дану, які були або богами, або магічною расою, що населяла Ірландію до приходу людей, програли людям (синам Міля) битву за Ірландію, вони створили щось на кшталт магічної завіси, яка розділила Ірландію на дві паралельні країни: Ірландію людей та Ірландію тих, кого пізніша традиція визначає як сидів або ші (ірландською — sidhe). Сидом почали називати й сам Іншосвіт, у якому, вважається, й донині живе ця магічна раса. Цей Іншосвіт розташований під пагорбами або давніми курганами, але це не темне підземелля, а прекрасна осяйна країна, паралельна Ірландія старих богів. Однак смертним вхід до Сиду заборонений, якщо тільки самі сиди не вирішили викрасти чи заманити людину до своїх володінь.

Але в певні періоди, й особливо в Самайн, завіса між світом людей і Сидом стоншується. І тоді дія нормальних законів всесвіту призупиняється, бар’єри між природним і надприродним тимчасово знімаються. Сид відкривається, його мешканці виїжджають у світ людей у пишних процесіях або як Дикі Лови (гурт злих духів і привидів, які летять у небі в часи зимових буревіїв). А духи померлих вільно пересуваються серед людей і втручаються в їхні справи, як їм заманеться. І навпаки, саме в цей час Сид найдоступніший для тих смертних, які наважуються перетнути межу між світами. В давніх ірландських сагах і пізнішій фольклорній традиції саме на Самайн відбувалися важливі події й помирали великі королі та герої, іноді в межах ретельно продуманого сценарію, що нагадує ритуал.

Маски, багаття й бенкети

Проте Самайн — це час не тільки втручання надприродного в життя смертних, а й нестримних веселощів і бенкетів (на які можуть завітати сиди). В різних частинах кельтського світу були власні традиції відзначання давнього свята. Та майже скрізь запалювали великі багаття, щоб відігнати темряву й злих духів, люди перевдягались у дивні костюми та маски, ніби перетворюючись на фейрі чи інших потойбічних істот, й ходили від хати до хати, випрошуючи ласощі та жартома погрожуючи мешканцям неприємностями, якщо їхні вимоги не будуть задоволені. Також вирізали ліхтарики з коренеплодів, наприклад, із ріпи чи брукви, що їх пізніше замінив гарбуз, із якого нині виготовляють знамениті jack-o’-lanterns, що стали, мабуть, найупізнаванішим символом Геловіну.

Історія цього особливого ліхтарика пов’язана з ірландською легендою про Скупого Джека, який декілька разів надурив диявола, змушуючи його перетворюватися на монету, щоб заплатити за випивку в шинку. Врешті-решт Джек навіть спромігся укласти з дияволом договір, що після смерті той не забере його душі. Однак Бог зі зрозумілих причин не схотів прийняти душу Джека. Диявол також дотримався своєї частини договору й не пустив Джека до пекла. Натомість він відправив душу ошуканця назад до світу людей вічно блукати в нічній темряві. Дав йому тільки розжарену вуглину, щоб освітлювати дорогу. Джек поклав її у вирізьблену ріпу й так і блукає світом зі своїм ліхтариком.

Зараз Самайн / Геловін святкують як кельтські, так і інші неоязичники, а також сучасні відьми, що сповідують альтернативну релігію Вікка. Для них, та й просто для людей, які симпатизують кельтській культурі, Геловін нерозривно пов’язаний із моторошною міфологією Самайну, Дикими Ловами, втручанням фейрі у світ людей, хоч би яким сучасним конструктом це все здавалося прискіпливим історикам та антропологам. Тому в англомовних джерелах ви досить часто можете натрапити на версію походження Геловіну саме від язичницького Самайну.

«Ласощі або життя»

Геловін як сучасне свято остаточно сформувався в Північній Америці, але знову не без кельтського впливу. Його принесли туди в середині XIX століття ірландські іммігранти, які масово переїжджали до Сполучених Штатів, щоб урятуватися від страшного Картопляного голоду.

Так, наприклад, специфічне геловінське «колядування» trick or treat («ласощі або життя»), коли діти вбираються в костюми відьом, вампірів, привидів та інших «страшних» створінь і випрошують солодощі в сусідів, стало популярним у Сполучених Штатах на початку ХХ століття, коли ірландські та шотландські громади відродили старовинний звичай guising — перевдягання в дивні костюми, щоб налякати сусідів чи навпаки — розповісти їм жарт, продекламувати вірш або ще якось розважити в обмін на ласощі. Із 1950-х «ласощі або життя» стали однією з найпопулярніших розваг на Геловін, тож нині це свято б’є рекорди з продажу солодощів у США. Дітям уже навіть не потрібно випрошувати смаколики — іноді їх просто залишають біля входу до будинку, який прикрашають геловінськими декораціями та ліхтариками. І хоча дорослі нечасто вдаються до випрошування солодощів на Геловін, досить популярною практикою є перевдягання в чудернацькі, страшні або навіть занадто відверті костюми, багато з яких постають уже не з давніх традицій, а із сучасного готичного та горор-кінематографу (наприклад зомбі, мумії, монстр Франкенштайна, представники родини Адамсів чи мертва наречена з мультфільму Тіма Бертона). Й у ніч із 31 жовтня на 1 листопада ми можемо зустріти таких ряджених не лише на геловінських вечірках, а й просто на вулиці. Часом вони навіть можуть спробувати нас налякати.

Якщо ж ви не хочете вдаватися до геловінських розваг, то увечері 31 жовтня можна переглянути чудовий анімаційний фільм ірландського режисера-аніматора Томма Мура «Пісня моря», основна дія якого відбувається саме в ніч Геловіну / Самайну, коли межа між світами людей і фейрі зникає. Й хоча цей фільм було створено для дітей, дорослі також будуть зачаровані дивовижною поезією ірландського фольклору та зможуть відчути магію давнього кельтського свята.