Пам'яті рятувальника Дениса Колеснікова

Мав дуже багато мрій, та найбільшою було щасливе життя рідних

Водій-рятувальник Денис Колесніков загинув 15 березня 2024 року на місці ліквідації ракетного обстрілу РФ в Одеській області.

Денис народився 23 лютого 1995 року. Походив із родини водіїв і з дитинства захоплювався різними машинами – вони були його віддушиною.

«Він виріс поруч зі мною. Ще маленьким був, а вже їздив за кермом. Я – водій, і Максим, його брат – водій. Ми – сім’я водіїв. І у Дениса була мрія – водити велику машину. І вона здійснилася», - зазначив батько хлопця Дмитро.

Денис не планував працювати у ДСНС. Він займався вантажоперевезеннями, був в АТО і вже потім потрапив до рятувальної служби.

«Йому подобалось їздити на машині з сигналами, рятувати людей, тому, мабуть, він і обрав цю роботу. Раніше він хотів до мене в далекобійники. Потім подивився, що я дожив до 50 років, а маю лише двох найкращих синів у світі і більше нічого. Я йому сказав: «Ні, іди у ДСНС», і він туди і пішов», - згадує батько.

Денис дійсно полюбив професію надзвичайника і був щасливим, що знайшов своє місце у житті. Працював сумлінно і багато та знайшов друзів серед інших співробітників ДСНС.

За свою службу він отримував нагороди - зокрема, за гарну роботу під час розбору завалів і з пошуку зниклих після масштабної пожежі, яка сталася у Одеському коледжі економіки, права і готельно-ресторанного бізнесу 4 грудня 2019 року. Паралельно працював водієм у Новій пошті.

При цьому хлопець був сім'янином і найціннішими для нього були батьки, брат та дівчина Катерина. Він мало спав, щоб встигнути і на дві роботи потрапити, і приділити час рідним: усі його мрії були зосереджені на покращенні життя близьких.

«Першою його мрією було купити власний будинок, щоб жити з дівчиною. І була ще одна масштабна мрія - щоб я та батько працювали самі на себе. Для тата він хотів придбати вантажівку, а мені - побудувати гараж, щоб я займався комп'ютерною діагностикою автомобілів. Він завжди думав про те, як вивести сім'ю на інший рівень, щоб кожен працював сам на себе і ні від кого не залежав», – розповів брат Максим.

Але здійснити ці мрії Денису завадили росіяни, які вбили його 15 березня цього року.

Того дня він отримав травми, несумісні з життям, під час виконання службових обовʼязків на місці повторного ворожого ракетного обстрілу цивільної інфраструктури, а саме - на місці усунення пожежі на Дачі Ковалевського в Одесі.

«Він мені у 11:18 скинув відео, що вони приїхали на місце і що там пожежа. Буквально через годину мені вже почали дзвонити і хлопці з ДСНС, і кум Андрій, який теж там був. Він мені почав дзвонити і плакати, що немає мого брата. Я про це дізнався, мабуть, найпершим. І я нікому нічого не сказав спочатку, поїхав у аптеку за заспокійливим. Приїхав – і тут (вдома) вже були хлопці з ДСНС, які офіційно, зі зверненням, приїхали до батьків», - сказав Максим.

За фатальним збігом обставин, того ж дня була 33-тя річниця весілля батьків рятувальника…

Церемонія прощання з Денисом Колесніковим пройшла на Одещині 17 березня 2024 року. Його поховали наступного дня на території Білгород-Дністровського району.

Указом Президента Володимира Зеленського №335/2024 від 17 травня 2024 року майстер-сержанта служби цивільного захисту було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Кум і колега рятувальника Андрій Стафідов зазначив, що Денис був хорошим чоловіком, завжди допомагав іншим.

«Він ніколи не їхав повз, якщо якась машина стояла поламана. Усім допомагав. Добре кермував... Уже після його смерті у його речах знайшли пачку цигарок. А казав, що не курив. Беріг нас... Довкола нього одне добро було», - каже батько Дмитро.

Дівчина Дениса Катерина, яка працювала разом із ним, бачила, як хлопець втомлюється на роботі, співчувала йому і хотіла допомогти коханому йти до мрій.

«Удома він розповідав, що втомився, але все одно йшов на цю роботу. Він багато працював, і я дуже шкодую, що ми дуже мало часу провели разом. У Дениса було дуже багато мрій. І, напевно, якби я знала, що таке станеться, я б все зробила для того, щоб ми провели цей час разом», - заявила Катерина.

За її словами, коханий був везунчиком, йому завжди щастило по життю і у нього все виходило.

Брат Максим заявив, що Дениса у Одесі знали майже всі.

«Він не перший рік працював, і не лише тут був, а і багато де був. Практично всі в місті його знали. У кожній частині. Мав багато нагород. Усі його знали як гарну людину. Та для мене він, напевно, був найкращою людиною», - зазначив брат хлопця.

За словами Максима, вони з Денисом усе життя були разом.

«Він був мені і другом, і наставником. Ми все разом планували. Усе моє життя ми були разом: на велосипедах, на рибалку, просто гуляли. З будь-якої проблеми я дзвонив йому, і ми знаходили її вирішення. Денис дуже піклувався і переживав - як за батьків, так і за мене. Він мені всім був», - заявив чоловік.