Інвалідність і МСЕК. Чому функції корумпованої структури потрібно віддати Пенсійному фонду

Аномальне каліцтво прокурорів оприявнило не тільки недоліки в організації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Із формального погляду діяльність і МСЕК, і Офісу генерального прокурора можна розцінювати як таку, що не відповідає закону. Адже відповідно до статті 51 Закону України «Про прокуратуру», однією з підстав звільнення з посади прокурора є «неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я». Така неможливість, відповідно до статті 52, має бути зафіксована медичним висновком уповноваженого органу, яким і є МСЕК. Тобто оформлення інвалідності вже зараз потрібно розглядати як підставу для звільнення прокурора, й це мав би зробити автоматично Офіс генерального прокурора. Або законодавець має внести в закон необхідні правки, оскільки захворювання бувають різні.

Підсвічено ще одну проблему — недосконалість пенсійного законодавства. Відповідно до статті 86 цього ж закону, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності вислуги на день звернення не менш як 25 років. І пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. Ба більше, зовсім недавно, 2017 року, було проголосовано норму, яка передбачає: «прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років». Усе, коло замкнулося. МСЕК оформляє молодому прокурору інвалідність для отримання додатково до зарплати ще й пенсії, а той заплющує очі на тотальне хабарництво тієї ж МСЕК. Послуга за послугу. Нині народні депутати нашвидкуруч узялися латати корупційну дірку в законі, вилучаючи зазначену норму.

Однак проблема лежить у набагато глибшій площині. Насамперед постає питання: з якого дива існують категорії професій зі спеціальним регулюванням пенсійного забезпечення в профільному законі? В часи, коли було пролобійовано зазначену поправку, міністр соціальної політики Андрій Рева намагався привести все спеціальне пенсійне законодавство до єдиної системи, однак стикнувся з жорсткою протидією силовиків, таких як МВС, МО, та ж прокуратура. Тоді вдалося поширити загальне пенсійне страхування на державну службу, науковців. І тепер передчасне оформлення пенсій цим категоріям працівників трапляється нечасто, як і оформлення груп інвалідності. Тому що це не несе жодного зиску набувачам довідки про неповносправність. Адже розмір пенсії залежить від зарплати та кількості років трудового й страхового стажу. Тобто за 10-річного стажу, навіть якщо вдалось оформити пенсію у зв’язку з хворобою, вона буде мізерною. А от працівники правоохоронних органів, військові можуть оформити пенсію в розмірі, що перевищує максимальну в системі загального пенсійного страхування, й водночас залишатися на посаді.

Слід загалом згадати про первинне значення поняття «пенсія». Зазвичай це виплати зі страхового фонду людині, яка не може себе прогодувати. Звідси випливає чіткий висновок: або пенсія, або зарплата. Тобто явище, коли після оформлення пенсії 50% чоловіків і 30% жінок і далі працюють, причому на тому ж робочому місці, загалом не відповідають суті пенсії. Це є наслідком того, що пенсійний вік, тобто вік, коли людина може звертатися по оформлення пенсії, вже не відповідає тому, що слід вважати віком зношеності. Тобто таким, коли рівень працездатності нижчий за 50% від максимального й роботодавець уже зацікавлений у заміні такого працівника. Якщо в часи Бісмарка це справді було близько 60 років, то нині завдяки здоровішому способу життя та розвитку медицини вік зношеності змістився мало не на десяток років угору. Але психологічно людина у 60 років відчуває невпевненість у своїй трудовій зайнятості, тому поспішає оформляти подушку фінансової безпеки у вигляді пенсії, навіть потрапляючи до однієї з пенсійних пасток. І це при тому, що у 60-річному віці, який варто називати віком втоми, віддача лише на 20% нижча від найвищого рівня й відповідає віддачі 30-річного працівника.

Та якщо в реальному секторі одночасне отримання і пенсії, й заробітної плати ще можна толерувати, адже це лягає на плечі роботодавця, то в бюджетній сфері, що фінансується коштом платників податків, куди належать ті ж правоохоронні органи, військові, судді, держслужбовці, службовці ОМС, вимога має бути чіткою: оформив пенсію — пішов зі служби. Звісно, можна працювати за контрактом, наприклад, радником, але без права ухвалювати владні рішення. Виняток стосується обраних осіб, наприклад, міських, сільських, селищних голів, народних депутатів, які отримують зарплату, але тоді має бути процедура повернення з пенсії.

Окремо про право передчасного (тобто раніше 60 років) виходу на пенсію. Крім інвалідів, зараз таке право є у військовослужбовців контрактної служби, вчителів, тих-таки правоохоронців і працівників «гарячих» професій, зокрема металургів і шахтарів. Логіка появи такого права полягає в тому, що деякі професії об’єктивно швидше зношують організм людини. Та водночас мають бути збільшені відрахування до Пенсійного фонду, щоб у разі виходу на пенсію раніше за пенсійний вік виплати були гідними. Слід, однак, поставити запитання: чи може військовослужбовець, правоохоронець після вислуги 25 років у 45-річному віці, подаючи у відставку, працювати на іншій роботі? Зазвичай так. Отже, немає потреби прирівнювати таких осіб до тих-таки шахтарів, оскільки зношеність організму в останніх об’єктивно настає раніше за 60 років.

Щодо військовослужбовців, то слід здійснити градацію їхньої спеціалізації — теж за рівнем навантажень, які об’єктивно зношують організм. Навантаження в пілота незрівнянно більші, ніж у офіцера тилового забезпечення, тому «гарячу сітку» варто розповсюдити на такі бойові спеціалізації з правом ранішого виходу на пенсію. Звісно, зі збільшенням відсотка відрахувань до Пенсійного фонду. Та загалом право виходу на пенсію раніше офіційного пенсійного віку для службовців і працівників, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, має бути лише за станом здоров’я, що повинна підтвердити та ж лікарська комісія.

Отже, роль лікарського висновку залишається вагомою, а відповідно, високою є й корупційна вразливість органу, який ухвалює такі рішення. Доручити це робити самим лікарням означає просто децентралізувати корупцію. Єдиний орган влади, об’єктивно не зацікавлений у необґрунтованих виплатах, — Пенсійний фонд, який нині виконує функції давно рекламованої Соціальної служби. Тобто МСЕК потрібно реформувати в структурний підрозділ Пенсійного фонду, який на підставі медичних документів із лікувальних установ ухвалюватиме рішення про встановлення інвалідності. Слід зауважити, що Пенсійний фонд уже зараз має функцію перевіряти обґрунтованість лікарняних листків для виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Тобто певний досвід і професійний кадровий потенціал є. Однак для запобігання корупції вже в самому Пенсійному фонді потрібно встановити систему координації з боку місцевих державних адміністрацій, що передбачено законопроєктом №4298, який уже три роки не вносять до сесійної зали для ухвалення загалом.

Приведення професійних пенсійних систем до єдиного загального пенсійного страхування є чи не найбільшим запобіжником від корупції. І неабиякий суспільний резонанс, пов’язаний із корупцією в правоохоронних органах та медичних експертних комісіях, відчиняє вікно можливостей для реального комплексного реформування пенсійної системи. А не просування збанкрутілої та корупціогенної накопичувальної системи.