Хто стане президентом Молдови? Що кажуть соціологи, політологи і самі кандидати

Цієї неділі, 3 листопада, у Молдові відбудеться другий тур виборів президента. У фінал гонки вийшли чинна президентка Майя Санду та колишній генпрокурор Олександр Стояногло. Розрив між опонентами за результатами першого туру – приблизно 15%. Тепер команда президентки намагається активізувати діаспору, яка зазвичай 70% голосує за проєвропейські сили, уособленням яких є Санду, натомість її опонент перетягує на свій бік голоси кандидатів, які не вийшли у другий тур і у своїй більшості були проросійськими.

27 жовтня відбулися дебати, які мали би допомогти громадянам, які ще вагаються, визначитися із вибором.

«Главком» розбирався, з якими досягненнями підходять до вирішального дня Санду та її суперник, та за кого тепер грають ті кандидати, які вже зійшли з дистанції…

Дебати. Коротка суть

Санду назвала Стояногло «троянським конем» і заявила, що перед мешканцями країни стоїть вибір між стабільністю і нестабільністю. Вона акцентувала увагу виборців на зв’язках опонента з олігархом-втікачем Іланом Шором, який перебуває у розшуку в Молдові, а також із В’ячеславом Платоном і експерзидентом Ігорем Додоном, відвертим другом Путіна і лідером Партії соціалістів, яку сам Стояноглу й представляє. Чинна президентка прямо назвала свого опонента людиною Кремля.

Стояноглу заперечив зв’язок з Москвою і повторив те, що заявляв раніше. Мовляв, на посаді президента він прагнутиме вести діалог з усіма країнами-партнерами. Також сказав, що виступає за євроінтеграцію (спроба переманити на свій бік симпатиків Санду). На початку свого виступу він навіть закликав Санду підписати пакт про незворотність європейського шляху Молдови. Навіщо підписувати ще якийсь додатковий документ після конституційного референдуму (пройшов одночасно із першим туром виборів), який зобов’язує владу внести проєвропейські зміни до Конституції, Стояногло не уточнив. Тобто цей прийом був аж надто маніпуляційним. Окрім того, Стояногло закликав підписати ще один пакт, сенс якого зводиться до взаємного визнання результатів другого туру виборів, яким би він не був. Також кандидат закинув конкурентці той факт, що за її президентства бідність не подолано, з країни виїхали ще 300 тис. громадян. Окрім того, він заявив, що у війні Росії проти України підтримує Україну і навіть пообіцяв покращити відносини з Києвом.

Молдовські ЗМІ наводять слова місцевих політологів, які схиляються до того, що навряд ці дебати змінили думку тих, хто вже визначився. А от на тих, хто у першому турі голосував за інших кандидатів, можуть вплинути саме ці кандидати, а не аргументи Санду чи Стояноглу. 

Другий ешелон, вам слово!

Усього у виборах президента Молдови взяли участь 11 кандидатів. Відповідно, голоси дев’ятьох якимось чином мають розподілитися під час голосування 3 листопада.

Третє місце посів Ренато Усатий (13,79% голосів), колишній мер міста Бєльці, другого за розміром у Молдові. Понад тиждень після першого туру Усатий зберігав мовчання стосовно того, кого підтримає він зі своєю «Нашою партією». Врешті на пресконференції політик закликав своїх виборців бойкотувати другий тур. Усатий сказав, що президентка та її партія «користуються повагою лише за кордоном». «Уся команда Санду постійно ображала мене та моїх прибічників. А після першого туру вони нас полюбили… Після того, що було зроблене, навіть не може йтися про підтримку Санду у другому турі», – наголосив Усатий.

А щодо Партії соціалістів, яку представляє головний конкурент Санду, Усатий зазначив: після того, як у 2016 році він підтримав Ігоря Додона, почалася найбрудніша кампанія проти нього і партії. Більше того, Усатий обвинуватив Москву у тиску на користь їхнього ставленика Додона. «Усіх мерів змушували перейти до Партії соціалістів. Мені заборонили виїхати на операцію за кордон. Був тиск на моїх батьків... А зараз вони називали мене кандидатом Санду! І був тиск з Москви, щоби я знявся з виборів на користь Стояногло», – повідомив він.

Отже, з одного боку, в Усатого проросійський електорат, з іншого – він відкрито виступає проти Стояногло. Експерти схиляються, що його електорат, принаймні ті виборці, які вирішать не ігнорувати другий тур виборів, розділяться у своїх симпатіях. Політичний експерт, колишній постійний представник Молдови в ООН Олексій Тулбуре згадує, що у 2014 році практично за два дні до парламентських виборів Усатого було відсторонено від виборів, після цього він, як і сьогодні, закликав нікого не підтримувати, але голоси його виборців тоді відійшли до соціалістів з Ігорем Додоном. Так з аутсайдерів ті перетворилися на переможців парламентських виборів, а ще за два роки Додон виграв і президентську гонку. Проте нині, каже Тулбуре, все ж є різниця з тим, що було 10 років тому. «Це політик-популіст, з лозунгами від «правих» до «лівих»…Структура електорату Усатого така, що частина піде за Майю Санду…», – каже Тулбуре.

Політолог Анжела Колацкі продовжує пригадувати політичні кульбіти Усатого: на президентських виборах 2016 року він вже підтримував Додона, але у 2020 році в другому турі висловив підтримку Санду. «Але навіть якщо лідер звертається до своїх виборців і просить когось підтримати, це ж автоматично не відбувається. У даному випадку його дистанціювання від обох лідерів у більшій мірі на руку Стояногло, бо «Наша партія» Усатого – це настільки російський конструкт, що як би Усатий не розказував, що у нього проблеми з Росією, російські вуха там з усіх боків стирчать», – наполягає експертка. 

Четверте місце посіла Ірина Влах (5,38%), колишня депутатка парламенту Молдови більш чітко пояснила своїм виборцям, як діяти далі. У своєму відеозверненні вона закликала своїх виборців у другому турі проголосувати проти Майї Санду. «Національна економіка деградувала, а інвестори почали залишати країну», – сказала Влах. Фактично, вона підтримала Олександра Стояногло, хоча жодного слова про нього не сказала. По суті, це був заклик підтримати краще з-поміж двох зол, бо, вочевидь, відкрито підтримати кандидата, який заговорив про те, що стоїть на боці України у війні з Росією, вона не могла. Слід нагадати, що Влах – це колишня башкан (глава) Гагаузької автономії, найбільш проросійського регіону Молдови.

П’яте місце отримала Вікторія Фортуна (4,45%), колишня прокурорка, яку ЗМІ прямо пов’язують з одіозним олігархом-втікачем Іланом Шором, який тепер переховується у Москві. На вибори кандидатка йшла із відвертим залякуванням виборців. Мовляв, є вірогідність війни на території непідконтрольного Кишиневу Придністров’я. Примітно, про це вона заявляла з передвиборчого ролика із центру «мирного» Тирасполя.

Шосте місце посів Васіліє Тарлєв (3,19%). Слід нагадати, що Тарлєв раніше двічі був прем’єром Молдови, його на нинішніх виборах підтримав колишній президент, лідер Партії комуністів Володимир Воронін. Нині Тарлєв є співголовою партії «Відродження», лідером руху «Друзі Росії в Молдові», що говорить само за себе. Одразу після того, як стали відомі результати виборів у першому турі і референдуму, Тарлєв разом зі своєю партією «Майбутнє Молдови» виступив із вимогою перерахунку голосів, заявляючи про фальсифікації. За його словами, вибори не були вільними, результати начебто були «сфальсифіковані правлячою партією, яку підтримала частина держструктур». Важливо зазначити, що перерахунку голосів вимагав й Ілан Шор, якому приписують підтримку усіх проросійських кандидатів. Тарлєв досі не виступив із заявами щодо підтримки когось із лідерів у другому турі. Однак обвинувачення чинної влади від нього дають змогу зробити однозначні висновки: Санду він не підтримає.

Сьоме місце за підсумками першого туру посів Іон Кіку (2,06%), ще один колишній прем’єр. Після голосування він заявив, що звернувся до Апеляційної палати щодо анулювання результатів першого туру виборів, оскільки вони нібито сфальсифіковані, також заявив, що у суді збирається не допустити проведення другого туру. Після першого туру виборів він закликав своїх виборців не підтримувати Санду.

Інші кандидати Октавіан Цику, Андрій Нестасе і Наталія Морарь набрали у першому турі менше 1% колосів кожен. Попри такі результати, експерти радять звернути увагу на Октавіана Цику (0,93%) і блок «Разом», який його висунув. Ця політична сила після першого туру зробила заяву, в якій попри критику уряду Санду, закликала усіх, у тому числі тих, хто не голосував у першому турі чи проголосував за інших кандидатів «у знак протесту у другому турі прийти і масово проголосувати проти підкупу голосів і організованої злочинності». Іншими словами, демократичні сили, які хоч критикують президентку, сформулювали умови, за яких її варто підтримати: гарантія відсторонення скомпрометованих міністрів, перегляд реформи правосуддя і кримінального переслідування, боротьба з бюрократією і корупцією, економічна і податкова політика, орієнтована на інтереси простих людей. Експерти вважають, що до подібних заяв слід поставитися серйозно. «Якщо дивитися на відсоток підтримки (Цику – «Главком»), то це не суттєві показники. Але як виразники певних настроїв, те, що вони сформулювали у вимогах, є дуже важливим. Бо є прихована образа і в середині країни, і у діаспорі на Санду, яка з командою практично весь час у владі ігнорувала критику, невдоволення…», – пояснює Олексій Тулбуре. На його думку, нині серед виборців є чимало таких ображених, які попри свої проєвропейські переконання можуть голосувати на зло за Стояногло. Тому Санду вже заявила, що враховуватиме критику.

Все вирішить явка

Після першого туру виборів соцопитування не проводилися. Шанси кандидатів у другому турі соціологічна компанія iData оцінювала раніше – в опитуванні, що проводилося з 19 вересня до 10 жовтня. Воно показувало, що у другому турі виборів, якщо фінальну пару складатимуть Санду і Стояногло, перемогу святкуватиме чинна президентка з результатом 40,6%, а її опонент отримає 36,4%. Однак найважливіше, що за цим опитуванням не брали б участі у виборах 8,6%, не визначилися 11,8%, відмовилися відповідати 2,6%. Такий люфт залишає велику ймовірність несподіванок.

Та й особливо довіряти соціологічним опитуванням із врахуванням попереднього досвіду – величезного розриву між прогнозами і фактичними результатами після першого туру – не варто. Незалежні експерти радять орієнтуватися не на попередні заміри, а звертати увагу на явку. Чим вищою вона буде, тим більшими будуть шанси Санду залишитися на посаді президента. Явку можна збільшити у разі активізації жителів центру і півночі країни, де вона була у першому турі відносно невисокою. Також Санду важливо активізувати діаспору, яка суттєво корегувала результати виборів і у 2016 і 2020 роках. Іншими словами, якщо у першому турі на дільниці у Молдові та її межами прийшло 1,54 млн громадян, а в другому цей показник зросте на 150-200 тис., Санду переможе.

З іншого боку, Стояногло також має шанси, якщо виборців усіх кандидатів, які програли, організовано повернуться на дільниці 3 листопада і проголосують, як їх про це наполегливо просять, «проти Санду». Проста математика підказує: якщо це станеться, колишній генпрокурор може стати тріумфатором. «Але весь час потрібно враховувати деталі. Я це називаю «ефектом ртуті»… Ось зараз ці маленькі ртутні кульки, «влахи», «фортуни» та інші можуть об’єднатися в одну велику кульку», – пояснює ситуацію доктор політичних наук Анжела Колацкі. На її думку, зовсім необов’язково, щоби кандидати, які набрали всього декілька відсотків голосів, публічно вийшли і підтримали опонента Санду. А те, що вони не виходять і не роблять більше публічних заяв означає, що вони не займаються політикою, а є маріонетками. «За всіма ними нібито незалежними стоїть кримінальне угруповання Ілана Шора. Що він їм скаже, так вони і діють», – каже Колацкі.

Експерти також попереджають про ймовірність масових акцій протесту, якщо Стояногло програє на виборах. На доказ своїх слів вони наводять заяву кандидата, що прозвучала на згаданих дебатах. Стояногло зауважив, що пропонує Санду підписати пакт, що в разі його перемоги вона визнає поразку, а у результаті перемоги Санду її опонент не виводитиме людей на вулиці. «З цього я роблю висновки, що вони (опоненти Санду) розглядають можливість вивести людей на вулиці. Ставки настільки великі, що це шанс для Кремля перехопити контроль над країною. Ми ж уже бачили, що Кремль готував спеціалістів з провокацій і в Росії, і в Сербії. Розслідування було», – каже Тулбуре.

Михайло Глуховський, «Главком»