Китай втрачає контроль? Як зреагує Пекін на участь північнокорейських військ у війні Росії проти України

Після численних заголовків у ЗМІ про рішення Пхеньяна відправити тисячі військових КНДР воювати на боці Росії проти України, НАТО і Пентагон підтвердили цього тижня, що північнокорейські солдати перебувають на Курщині, у російському регіоні, частково контрольованому українськими військами. Про це йдеться у матеріалі «Радіо Свобода».

Чому це обов'язково зачіпає Китай?

Пентагон заявив, що Північна Корея відправила понад 10 тисяч військовослужбовців до Росії для підготовки і участі у війні в Україні протягом «наступних кількох тижнів», а генеральний секретар НАТО Марк Рютте після зустрічі з керівниками розвідки Південної Кореї підтвердив, що деякі війська вже перебувають на Курщині. Пентагон також додав, що «невелика кількість» вже там.

«Поглиблення військової співпраці між Росією і Північною Кореєю є загрозою як для індо-тихоокеанської, так і для євроатлантичної безпеки», – заявив Рютте журналістам у Брюсселі 28 жовтня.

Тим часом у Пентагоні заявили, що Сполучені Штати не запроваджуватимуть нових обмежень на використання Україною американської зброї, якщо Північна Корея приєднається до війни з Росією.

Ця заява пролунала після того, як минулого тижня речник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі заявив, що якщо північнокорейські війська «розгортатимуться для боротьби проти України, то це буде чесна гра».

Північнокорейські офіційні представники не прокоментували ці повідомлення, які також повторили Київ і Сеул, а Кремль спочатку відкинув повідомлення про північнокорейські війська, але президент Росії Володимир Путін також не заперечував їх розгортання, відповідаючи на запитання на саміті БРІКС минулого тижня.

Незграбний трикутник Китаю

Погляд із Пекіна

Ці повідомлення свідчать про поглиблення військових зв'язків між Росією і Північною Кореєю, які зміцнювалися протягом останнього року, і ця подія викликала стриману реакцію з боку Китаю, де минулого тижня Міністерство закордонних справ заявило, що «не знає про відповідну ситуацію».

Пекін довгий час був найважливішим союзником Пхеньяна, надаючи Кім Чен Ину торгівельну, дипломатичну та військову допомогу.

Договір про взаємодопомогу і співробітництво між Китаєм і Північною Кореєю від 1961 року є єдиним чинним оборонним договором, який Китай має з будь-якою країною.

Але Пекін також розчарований і нестабільністю, яку він несе Пхеньян, особливо його програмою ядерної зброї і погрозами знищити Південну Корею.

Тепер Пхеньян намагається застосувати той самий стиль непередбачуваності в Україні, де розгортання його військ загрожує ширшою ескалацією, яка може почати розгортатися як в Європі, так і в Азії.

Чому це важливо?

У той час як Китай опосередковано підтримує Росію в її військових діях, залучення Північної Кореї є непередбачуваним фактором і певним стратегічним головним болем для Пекіна.

Тісніші відносини Північної Кореї з Москвою можуть означати зменшення китайського впливу на Пхеньян, а залучення північнокорейських військ ще більше зміцнить партнерство Путіна з Кімом, який підписав пакт з російським лідером у червні.

Залучення тисяч північнокорейських солдатів до війни в Україні може також посилити геополітичну напруженість на Корейському півострові та в ширшому Індо-Тихоокеанському регіоні, включаючи Японію та Австралію.

Південна Корея заявила, що зараз розглядає можливість розширення своєї підтримки України від нелетальної допомоги до оборонних і, можливо, навіть наступальних озброєнь.

Ніщо з цього не є гарною новиною для Пекіна. Це не лише послаблює його наратив про те, що Китай є силою миру на противагу Сполученим Штатам, але й підриває його тезу про те, що західні країни не повинні втручатися в азійські оборонні питання тепер, коли Індо-Тихоокеанський регіон втручається в європейську дискусію про безпеку.

До переліку потенційних проблем для Китаю додається питання про те, що Москва погодилася зробити в обмін на збільшення кількості військ.

Однією з очевидних можливостей може бути російська допомога у вдосконаленні ядерного потенціалу Північної Кореї, що може прискорити гонку озброєнь в регіоні.

Але деякі аналітики вважають, що Пекін може толерувати постачання північнокорейського озброєння і персоналу до Росії, щоб послабити тиск на саму Росію щодо надання прямої військової допомоги.

У такому розумінні Китай, можливо, зараз їздить по набагато більш нестабільній місцевості, але все ще міцно утримує лідерство за кермом. І Москва, і Пхеньян, як і раніше, надаватимуть пріоритет своїм зв'язкам з Пекіном, і якщо Китай захоче по-справжньому натиснути на гальма на шляху Північної Кореї і Росії, він все ще матиме можливості для цього.

Ще три історії з Євразії

Афганістан отримує безмитний доступ

Китай запропонує талібам безмитний доступ до свого величезного будівельного, енергетичного та споживчого секторів, заявив 24 жовтня посол Пекіна в Афганістані.

Подробиці: Бідний і багатий на ресурси Афганістан залишається дипломатично ізольованим під владою талібів, і режим у Кабулі прагне розширити доступ до будь-якого ринку.

Китай, який є другою за величиною економікою світу і має невеликий кордон з Афганістаном, є очевидним вибором.

Пекін намагається розвивати свої зв'язки з Талібаном відтоді, як бойовики взяли під контроль Афганістан у 2021 році, але, як і всі уряди, він утримується від офіційного визнання угруповання законним урядом країни.

Основними інтересами Китаю в Афганістані є питання безпеки та отримання доступу до ресурсних багатств країни.

Продаж Китаю афганських родовищ літію, міді та заліза допоміг би талібам підтримати економіку країни, але, окрім церемонії закладання фундаменту та кількох розрекламованих меморандумів, справи залишаються в глухому куті.

Що стосується торгівлі, то у 2023 році Афганістан експортував до Китаю товарів на суму 64 мільйони доларів, і, згідно з даними китайської митниці, майже 90 відсотків з них становили лущені кедрові горіхи.

Всесвітній конгрес уйгурів зустрічається в Боснії і Герцеговині

Світовий конгрес уйгурів (WUC) щойно завершив свою трирічну зустріч у Сараєво 27 жовтня, але напередодні конференції організація заявила, що зіткнулася з тиском і переслідуваннями з боку китайської влади, спрямованими на те, щоб зірвати зібрання.

Зумретай Аркін, директорка з питань глобальної адвокації в СКУ, розповіла моєму колезі Предрагу Звієрацу під час інтерв'ю напередодні триденної зустрічі, що організація стикалася з хакерськими атаками, фізичними погрозами на адресу членів організації та їхніх родин і навіть зі спробами перешкодити проведенню зборів у Сараєво.

WUC, що базується в Німеччині, складається переважно з уйгурів, які живуть у вигнанні, і виступає за права тих, хто залишився в Китаї.

Спроби китайських чиновників зірвати зібрання WUC також не є безпрецедентними.

Напередодні останньої генеральної асамблеї організації в Празі в 2021 році готель Marriott у столиці Чехії відмовився приймати конференцію, посилаючись на «політичний нейтралітет», згідно з електронними листами, отриманими Axios.

Чого очікувати від Кайї Каллас

Кая Каллас, нова очільниця зовнішньополітичного відомства ЄС, готова відкрити нову главу у відносинах між ЄС та Китаєм.

Пропонуємо вашій увазі погляд на те, що вона має намір зробити, коли колишня прем'єр-міністерка Естонії готується розпочати свою каденцію в Брюсселі.

Каллас закликала до більш жорсткої реакції Заходу на Росію, і це просочується у відносини з Китаєм завдяки все більш тісним зв'язкам Пекіна з Кремлем.

У письмових коментарях депутатам Європарламенту вона назвала Китай лише «системним суперником», на відміну від офіційної лінії Брюсселя, який називає Пекін «партнером, економічним конкурентом і системним суперником», і заявила, що її «пріоритетом у взаємодії з Китаєм буде захист геополітичної та економічної безпеки ЄС».

Каллас додала, що «найбільш нагальною проблемою тут є підтримка Китаєм Росії» і що «Росія, Іран, Північна Корея і частково Китай» є «зловмисними» акторами, які «прагнуть використати взаємозалежність як зброю і експлуатують відкритість наших суспільств проти нас».

По той бік суперконтиненту

БРІКС в очікуванні?

Минулого тижня під час саміту в Росії БРІКС офіційно привітав 13 нових країн-партнерів. Серед нових країн-партнерів – Алжир, Білорусь, Болівія, Куба, Індонезія, Казахстан, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Туреччина, Уганда, Узбекистан і В'єтнам.

Для Казахстану цей крок є своєрідною тактикою балансування після того, як він відмовився від набуття повноправного членства. Це залишає двері відчиненими для подальшого вступу, але водночас зберігає певну дистанцію, оскільки не поспішає з оцінкою переваг членства.

Інформаційно-пропагандистська діяльність лейбористів: Британський міністр бізнесу і торгівлі Джонатан Рейнольдс заявив виданню Politico, що торгівля – це «та сфера, де можлива співпраця з Китаєм», оскільки новий лейбористський уряд прагне посилити свою взаємодію з Пекіном.

А Тайвань?

Китайський лідер Сі Цзіньпін минулого року звернувся до президента США Джо Байдена з проханням змінити формулювання, які Сполучені Штати використовують при обговоренні своєї позиції щодо незалежності Тайваню, повідомляє Reuters.

Сі хотів, щоб Вашингтон сказав «ми виступаємо проти незалежності Тайваню», замість нинішньої версії, яка полягає в тому, що США «не підтримують» незалежність Тайваню. Байден відмовився внести зміни.

Китай розглядає можливість схвалення додаткового випуску боргових зобов'язань на суму близько 1,4 трильйона доларів США протягом наступних кількох років для відродження своєї крихкої економіки, повідомляє Reuters з посиланням на неназвані джерела.

Вищий законодавчий орган Китаю, Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників, планує схвалити новий фіскальний пакет в останній день засідання, яке відбудеться 4-8 листопада.

 Рейд Стендіш