Національний продукт масової культури: що допомагає Поплавському бути у трендах

Схоже, знаменитому співочому ректору одного із найрозкрученіших університетів України Михайлу Поплавському можна все. І не тому, що вік (до речі, який він не приховує) чи заслуги дають Михайлу Михайловичу таке право. Цей привабливий для багатьох привілей він заробив багатьма роками завзятого протистояння тому, що називають "загальноприйнятим". І, заробивши право бути самим собою, часто іронізуючи над тим, що нас оточує як і над своєю персоною в тому числі, Михайло Поплавський тепер вільний робити те, що йому заманеться. Визнаємо, привілей, доступний небагатьом. Щоправда, є одна поправочка на 100-відсоткове вгадування запиту аудиторії – у Поплавського завжди був "нюх" на тренди.

По суті, якби Поплавського в нас не було, то Україні варто було б його вигадати та "запатентувати", як борщ, сало та вареники з вишнями. Як і кулінарні національні шедеври, він простий і водночас надзвичайно унікальний. Зрозуміло? Швидше, ні.

Над феноменом Михайла Поплавського розмірковувати мають ще не одне десятиліття. Натомість сучасне покоління має можливість бачити розвиток співаючого ректора, "відчувати його пульс" і гадати, що буде наступним. Можливо, через такий "бетменський" образ (до речі, був у нього колись такий у кліпі), Михайло Поплавський і викликає інтерес. Здавалося, ніхто вже не вірив у переродження майстра і тут, як пиріжки "випікається" трійка кліпів на хіти, які співають на весіллях уже років двадцять і знову стовідсоткове влучення в аудиторію. Збіг? Не думаю.

"Я вже в тому статусі та в тому віці, що нічого не боюсь. Вже прийняли і мій вокал, і мої ексцентричні образи. Мені вже можна все! Особливо, якщо це заради мети — подарувати яскраві позитивні емоції, щоб люди подивилися відео, отримали задоволення і сказали: "Що це було?!". Я щасливий від того, що роблю щасливими інших. В Україні є свої бренди і тренди, своя історія, свій український шлях. Потрібно лише докласти максимум зусиль, щоб про нас знав весь світ – це культурна дипломатія в дії!", – казав Михайло Поплавський у 2021 році і за три роки його аудиторія у соціальній мережі Інстаграм (четвертої за популярністю в Україні) зросла до 8,2 мільйонів людей. Більше лише у Президента України Володимира Зеленського.

Сьогодні Поплавський є практично на всіх великих цифрових майданчиках: Instagram з 8,2 мільйона підписників, TikTok – 1,5М, YouTube, Facebook та інших. Розуміючи, що звичне телебачення більше не є ключовою медіа-платформою, він не лише "поширив" свою присутність, а й врахував формати контенту, популярні у молодої аудиторії. Його YouTube-канал – не просто кліпи, а результат продуманої роботи із сучасними технологіями.

За словами керівника одного з популярних YouTube-каналів — володаря "срібної кнопки" Дар'ї Онищенко, платформа зацікавлена просувати виключно якісний контент.

"Немає чогось одного, що робить відео віральним у YouTube. Але головний інтерес YouTube у тому, щоб глядач якомога довше залишався на платформі. Тобто, в інтересах платформи просувати якісний контент. Оцінюючи кожне відео, YouTube дивиться на різні параметри. І в разі, якщо ці параметри є кращими за конкурентів, він буде просувати саме якісне відео. Це залежить від того, як багато людей переглядає відео, наскільки довго його дивляться і як взаємодіють – "лайкають" чи коментують. Є ще безліч параметрів, які можуть вплинути на популярність відео, у тому числі новизна чи статус ведучого (героя)", – говорить Онищенко.

Новий сплеск інтересу до Михайла Поплавського припав на початок 2021 року. Тоді Поплавський, який чітко вловлює настрої та бажання аудиторії, вирішив підбадьорити свій рейтинг "старовиною", давши друге дихання власним козирним композиціям, таким як "Український борщ", "Українські вареники" та "Сало". Ця трійця за лічені місяці підняла його на найвищий щабель "улюбленця" YouTube. Так, кліп "Борщ" взагалі злетів до 15 мільйонів переглядів, "Вареники" — 11 мільйонів, "Сало" набрав 7,9 мільйонів переглядів.

Як? На перший погляд може здатися, що справа лише у використанні VR та 3D-графіки, які співочий ректор використав першим створюючи кліпи. Проте суть набагато глибша: "Борщ" – це культурний код, зрозумілий кожному українцю, а використання актуальних технологій робить його привабливим для молодої аудиторії. Зокрема, технологія VR занурює глядача у те, що відбувається, створюючи ефект особистої присутності. Успіх кліпу став можливим завдяки поєднанню традиційного та сучасного, що надає відчуття приналежності до чогось знайомого та водночас нового.

"Я роблю ставку на молодь. Моя головна місія – щоб молоді люди, підлітки, знали, що українське це круто. Сьогодні це боротьба за уми, за майбутнє України", – прокоментував Михайло Поплавський появу нового кліпу "Український борщ" під час презентації.

До того ж, ця пісня Поплавського спровокувала бурхливі дискусії в мережі Інтернет, які часто набирали гострих форм, особливо між українцями та росіянами, які заявляли про своє "право" на борщ. Проте дослідження ЮНЕСКО поклало край зазіханням росіян у привласненні кулінарного спадку України.

Кліп "Сало" лише продовжив тему національної ідентичності. Він став популярним завдяки естетиці, заснованій на поєднанні фольклору та сучасних візуальних ефектів. До того ж такі роботи привертають увагу не лише української, а й зарубіжної аудиторії, створюючи міжнародний інтерес до української культури. І тоді вже Поплавський стає своєрідним культурним амбасадором, пропонуючи продукти, що поєднують відомі елементи національної культури з висококласною сучасною обробкою.

Поплавський використав свої старі, перевірені часом, прийоми – епатаж, національний колорит та точне влучення в аудиторію. Поєднавши ХR, стилістику Голлівуду 60-х, образ Карла Лагерфельда, ідеї Енді Уорхола з українськими борщем, салом та варениками, він отримав екзотичні страви, замішані на експресивних кольорах, сексуальній енергії та яскравих емоціях. Він не приховує, що працює на аудиторію разів у три молодшу за своїх однолітків – і це теж виклик загальноприйнятому, і це теж спрацьовує.

"А я готовий чудити, експериментувати, щоб привернути увагу молодої аудиторії – від 5 до 25 років. Вони дивляться ТікТок, Інстаграм, YouTube, роблять меми та відеонарізки з моїх кліпів. Я хочу, щоб національна ідея зайшла їм 25-м кадром", – каже "ФАКТАМ" Поплавський.

Співочому ректору вже не треба самостверджуватись. Поплавський уже сам давно став трендом – слідувати якому складно, а часом просто неможливо. Мають бути у нас люди, унікальність яких і породжує національний продукт, яким, схоже, став і сам Михайло Поплавський.