Ріпа замість гарбуза: як святкують Геловін на його батьківщині в Ірландії

Геловін зараз — це день, коли всі вирізають кумедні пики на гарбузах, вбираються в костюми і їдять гарбузові пироги. Але щоб відчути свято повною мірою, варто вирушити до Ірландії, звідки і походить це свято. І де відзначали його зовсім не так, як у США, де задали моду на свято з позитивним американським колоритом. Про це пише El Pais.

Саме кельти почали відзначати Геловін у ніч на 31 жовтня. Тільки називали його Самайном. Цей момент, прямо між осіннім рівноденням і зимовим сонцестоянням, не тільки сповіщав про зміни в природі (дні скорочувалися, небо затягували хмари, а дерева позбувалися листя), а й знаменував у календарі кінець року і початок нового. Ось чому друїди (жерці, хранителі священних і світських знань) приносили підношення своїм богам, просячи гарного врожаю. Крім розпалювання багать у всіх будинках, вони запалювали колективні багаття, що зображували сонце і розташовувалися на вершинах пагорбів, на які піднімалися вбрані в одяг, що відтворював лісових персонажів.

Також вважалося, що ця ніч, сповнена дивних енергій, була моментом, коли зміцнювався зв'язок між світом живих і світом мертвих: кельти вірили, що померлі поверталися із потойбіччя і ходили по землі.

"Еволюція того, що являє собою Геловін сьогодні, простіша, ніж здається: у північних країнах прихід осені настільки виражений, що його можна сприймати майже як смерть природи: голі дерева, тьмяна зелень і земля, вкрита листям. У цьому контексті людина розмірковує про свою смерть: вона думає про тих, хто пішов, і їм відчиняються двері для повернення", — пояснює Сесілія Феррарі, гід, що спеціалізується на археології, з віддаленого графства Міт. Саме тут щороку відроджуються кельтські обряди.

Ця територія, затиснута між річкою Шеннон та Ірландським морем, не тільки славиться зеленими пагорбами, мальовничими селами і замками. Це також батьківщина стародавніх міфів і легенд. Не дарма саме в графстві Міт знаходиться Бру-на-Бойнне. Цей комплекс, що за своїми розмірами і якістю є найважливішим прикладом доісторичного мегалітичного комплексу в Європі, датується приблизно 3200 роком до нашої ери, тобто він передує пірамідам Єгипту. Оголошений об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1993 року, цей некрополь складається з трьох гігантських курганів, яким приписують як церемоніальне, так і похоронне використання.

В одному з них, так званому Ньюгрейнджі, кожне 21 грудня (якраз у день зимового сонцестояння) спостерігається чарівне явище: сонячні промені проникають крізь щілину і ковзають коридором, доки не освітлять похоронну камеру.

За кілька кілометрів на північ дві вражаючі руїни випромінюють нові загадки: одна — Монастербойс, побудована в VI столітті, що колись складалася з двох церков, круглої вежі й того, що вважається найкращими кельтськими хрестами в Ірландії. Решта належать стародавньому абатству Мелліфонт, першому цистерціанському монастирю 1142 року, чиї руїни примарно спочивають у глибинах долини.

Але давайте повернемося до походження Геловіну, слова, яке походить від виразу "Переддень дня Всіх Святих". І давайте вирушимо на Тлахтгу, пагорб, названий на честь чарівниці, яка померла при народженні трійні. Це місце, де біля багаття відбувається перший Самайн. "Саме тому ми вважаємо, що це початок цього фестивалю з усіма його компонентами", — каже Сіара Ні Крабхагайн, експерт з історії Ірландії. "З ріпи, яка згодом замінила гарбузи, вирізали ліхтарі, а підношення з фруктів і горіхів, які згодом замінили цукерки, слугували для умилостивлення духів", — додає вона.

Набагато пізніше, в цьому куточку Ірландії, Геловін, як і раніше, залишається приводом знову пережити це стародавнє чаклунство. Для цього існує фестиваль Пука, що відтворює символічне запалення вогнищ Самайну (цього року його відзначають із 31 жовтня до 3 листопада). Туристи заповнюють вулиці Тріма й Атбоя, двох ідилічних міст у графстві Міт, що зберегли свій середньовічний колорит. Йдеться про гоблінів, духів і привидів, які поступаються Пуке, дикій істоті, що викликає жах серед жителів. Згідно з кельтським фольклором, цей персонаж з'являвся вночі, щоб знищити все, що бачив. Іноді він навіть стояв перед будинком і називав кого-небудь на ім'я. І якщо хтось відгукувався на його поклик і виходив з дому, то його вже ніхто не бачив.

Стародавній схід Ірландії робить ніч Геловіна місцем священного свята, невичерпним джерелом таємниць, у якому темрява забарвлена тисячами кольорів. Особливо в Трімі, де над значним замком проектується світлове шоу "Пробудження духів". До речі, саме тут знімали фільм "Хоробре серце" з Мелом Гібсоном, хоча дія епічного фільму відбувалася в Шотландії.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, чому люди вже стільки століть святкують Геловін.