Долучився до війська у 2014-му. Згадаймо військового медика Антона Шевчука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Антона Шевчука. 

Під час бойових дій загинув військовий медик Антон Шевчук із позивним Растішка. Чоловік був активним учасником Революції Гідності і долучився до служби у війську у 2014 році. Трагічну звістку 29 жовтня повідомила українська поетка та військовослужбовиця Оксана Рубаняк.

«Добрий, щирий, простий і відкритий. Веселий і життєрадісний. Растішка… Дякую, що був у моєму житті. За спільну службу за товариство. Дякую за тебе. Ти один з небагатьох, кого мені не вистачатиме», – написала бійчиня.

На початку року видання «Слідство.інфо» повідомило, що начмеда Антона Шевчука, який повідомив про неякісні турнікети, перевели на нижчу посаду в інший підрозділ. Також військовий розповів, що його намагалися притягнути до відповідальності, нібито, за самовільне залишення частини, поки він був у лікарні.

В оперативному командуванні «Північ» розповідали, що на у 2013 році ще молодий лікар Антон Шевчук був активним учасником Революції Гідності. Чоловік приєднався до студентських акцій ще наприкінці листопада.

«Бажання приєднатися до протестних акцій посилювалося ще й тим, що старші колеги не відпустили мене в столицю під час Помаранчевої революції, бо вважали занадто молодим», – цитує оперативне командування «Північ» слова Антона.

Він був переконаний, що має потужні бунтарські гени: його пращурів катували в таборах Сибіру, прапрадіда, який був офіцером УСС, поховано під Вінницею, були його родичі й у лавах УПА.

«Дід із бабцею мене відмовляли брати участь у подіях Майдану, зізнавався якось Антон. – На це я їм відповів: «Ви мене змалечку виховували бути патріотом рідної землі, боронити її та любити. Тож мій час настав». І вони його благословили.

Може здатися дивним, але молодий лікар під час Майдану жодного разу не застосовував свої медичні вміння. Його кремезна статура якнайбільше підходила до охоронних функцій. Побратими охрестили Шевчука Растішкою, імовірно, вирішивши, що, тільки вживаючи популярний йогурт, можна сягнути майже двох метрів зросту, як в Антона.

Спочатку Шевчук із друзями охороняв сцену, з якої виступали учасники мітингу, а 30 листопада став співорганізатором Першої сотні Майдану. Згодом ця сотня переформатувалася в 42-гу сотню «Львівська брама», яку очолив Андрій Янченко.

Два-три тижні Антон виконував свої обов’язки на Майдані, а потім на днів десять від’їжджав на роботу у свою лікарню. І так тривало до квітня.

Растішка намагався долучитися до війська після початку вторгнення Росії, але не втрапив у першу хвилю мобілізації. Лише у травні 2014-го чоловік став до лав 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».

Із серпня того року Антон служив у районі Дебальцевого. За час перебування в українському війську чоловік урятував чимало побратимів, очолюючи медичну роту 59-ї бригади та евакуаційно-сортувальне відділення.

Під час перших трьох років на фронті він двічі зазнав травмування. Спочатку дошкуляло плече, і все закінчилося оперативним утручанням і п’ятьма титановими анкерами. А потім була важка травма хребта. Однак після відновлення знову повертався до побратимів.

У 2018 році Антону Шевчуку присвоїли військове звання капітан медичної служби. Станом на серпень 2023 року Антон Шевчук обіймав посаду начальника медичної служби 82-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.

Навесні цього року відбувся прем’єрний показ документальної кінострічки режисера Ярослава Пілунського «Перша сотня», яка розповідає про Революцію гідності та перші роки російсько-української війни. Одним із героїв фільму став і доброволець із Львівщини «Растішка».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.