Докладний сценарій: журналісти припустили, що буде, якщо Путін скине ядерну бомбу на Лондон

З моменту повнометражного вторгнення в Україну 2022 року, президент РФ Володимир Путін постійно погрожує застосувати ядерну зброю, а росЗМІ навіть наочно демонструють, як Росія бомбить США і Європу. У нещодавньому відеозверненні до своїх генералів Путін заявив, що ядерний арсенал його країни — найбільший у світі — буде використано тільки в "крайньому випадку". Але журналісти Daily Mail віч-на-віч зустрілися з привидом ядерної війни і спробували зрозуміти, який вигляд матиме ядерний удар по Лондону.

Вони припустили, що це буде січень 2025 року. І погодинно розписали дії глав держав, військових і простих жителів, більшість з яких загинуть. Сценарій можна застосувати до будь-якого великого міста у світі.

Ядерний удар: покроковий сценарій

7.30 ранку: зі свого ядерного бункера в глибині Кремля, чи в будь-якому іншому бункері Володимир Путін віддає наказ. За 1000 км на північ від Москви інженери, які працюють на майданчику 16 — ядерному об'єкті космодрому Плесецьк, вступають у дію. Їм буде потрібно рівно 30 хвилин з моменту отримання наказу до запуску ядерної боєголовки.

7.40 ранку: супутники НАТО фіксують сплеск активності на базі Плесецьк. Держави-члени приведені в стан підвищеної готовності.

7.50 ранку: збройні сили і Міністерство оборони Великої Британії терміново намагаються зв'язатися зі своїми російськими колегами — але їхні дзвінки залишаються без відповіді. Щось іде не так.

8 ранку: запускається міжконтинентальна балістична ракета (МБР) "Ярс", оснащена ядерною боєголовкою, з дальністю польоту 12 000 км, яка злітає в небо. Бортова навігаційна система — з точністю до метра — налаштована на Трафальгарську площу в Лондоні. Гіперзвукова зброя летить зі швидкістю понад 14 000 км на годину. Її неможливо зупинити.

8.01 ранку: у Лондоні вагони метро переповнені, а дороги забиті в годину пік. Ніхто з пасажирів не підозрює, що всього за п'ять хвилин більша частина столиці Великої Британії буде знищена.

8.02 ранку: системи раннього оповіщення НАТО, розміщені в країнах Балтії, виявляють присутність непізнаного літаючого об'єкта, що летить у бік Великої Британії. Супутниковими телефонами через захищену лінію, зарезервовану для цього сценарію, уряди попереджають про атаку, що насувається.

8.03: НАТО підвищує рівень загрози Великій Британії з до "ймовірного", а Міністерство оборони Великої Британії обмежує доступ до "базових приймально-передавальних станцій", не дозволяючи місцевим мобільним телефонам надсилати повідомлення.

8.04: Міністерство внутрішніх справ надсилає сигнал на всі пристрої з SIM-картою у Великій Британії, попереджаючи про загрозу, що насувається: "ЗАГРОЗА БАЛІСТИЧНИХ РАКЕТ. ШУКАЙТЕ ПРИТУЛОК". Система ППО Великої Британії Sky Sabre безсила захистити Лондон. Її "Common Anti-Air Modular Missiles" летять зі швидкістю 3700 км на годину, але ефективні тільки проти винищувачів, безпілотників і деяких ракет з лазерним наведенням.

Вважається, що навіть найефективніша у світі система протиракетної оборони, американська "Наземна система оборони на середній ділянці траєкторії", ще більш ніж за десятиліття не зможе забезпечити справжню надійність перед МБР.

8.05 ранку: місто охоплює сум'яття. Лондонці гадають, куди летить ракета і чи повинні вони — чи можуть — тікати. Дехто впевнений, що повідомлення — помилка. Прем'єр-міністра разом із його найближчими радниками та найближчою сім'єю евакуюють із його особистого кабінету в будинку № 10 і доставляють до ядерного сховища під Вайтхоллом, відомого як Піндар. Побудований під час Холодної війни, бункер дістав свою назву від єдиного будинку, що залишився цілим, коли Олександр Македонський зруйнував місто Фіви 335 року до нашої ери.

8.06 ранку: всі радіо- і телепередачі припиняються, а станції замість цього передають записане попередження про необхідність сховатися. Сум'яття змінюється панікою. Десятки тисяч лондонців поспішають сховатися на станціях метро. Перші смерті відбуваються, коли діти і люди похилого віку опиняються розчавленими в тисняві.

Інші стоять на відкритому просторі, з благоговінням дивлячись на яскраву крапку, що з'явилася в небі на сході.

8.08 ранку: удар. Боєголовка вибухає на Трафальгарській площі. Її потужність становить 800 кілотонн, що еквівалентно 800 000 тонн тротилу і більш ніж у 50 разів перевищує потужність бомби "Малюк", скинутої на Хіросіму в 1945 році. Величезний білий спалах, яскравіший за Сонце, вибухає над Вест-Ендом. Його можна побачити за сотні кілометрів, на півночі до Единбурга і на півдні до Парижа.

Той, хто перебуває в межах M25, відчуває короткочасну сліпоту. Для багатьох це триватиме лише кілька годин. Інші будуть засліплені на все життя, оскільки "атомний спалах" пропалив їхню сітківку. Ті, хто носить окуляри, відчувають неймовірний біль, оскільки лінзи посилюють спалах. Менш ніж через дві секунди відбувається другий спалах, коли світло, що потрапило в зону ударної хвилі вибуху, виривається назовні.

Протягом десяти секунд вогняна куля діаметром у милю розлітається в усіх напрямках. При температурі в кілька тисяч градусів за Цельсієм — вищій, ніж поверхня Сонця — вона випаровує все на своєму шляху.

Колона Нельсона, чотири леви біля її основи та церква Святого Мартіна зникли за мілісекунду. На їхньому місці кратер розміром 180 метрів у поперечнику і 45 метрів завглибшки, немов брама в пекло, простягається між тим місцем, де колись стояли Національна галерея і Арка Адміралтейства.

Будівля парламенту, London Eye і половина Мейфера просто перестають існувати — перетворюються на пил і смог. Люди зникають десятками тисяч. Ударна хвиля, нестримний таран стисненого повітря, що рухається зі швидкістю майже 1200 км на годину, швидше за швидкість звуку, — проноситься через Лондон. У будь-кого в радіусі 11 км, хто не був негайно вбитий, лопнуть барабанні перетинки.

8.09 ранку: через хвилину після удару "Радіус сильного вибуху" простягається на 2 км від Ground Zero. У цьому радіусі загинуло 100 відсотків. Навіть будівлі із залізобетону зруйновані.

Так званий "помірний радіус вибуху" простягається на 5 км від Трафальгарської площі до Кенсингтона, Кемдена і Вайтчепела. У цій зоні обвалилася більшість житлових будівель; у тих, що залишилися стояти, спалахують тисячі пожеж.

Радіус "Світлового вибуху" простягається на 12 км до Вімблдона. Вікна розбилися, пронизавши декого з тих, хто визирав, щоб роздивитися таємничий яскравий спалах.

8.10 ранку: пожежі вирують по всій столиці. Півмільйона лондонців загинули.

8.11 ранку: у стані шоку прем'єр-міністр розмірковує з Піндара, чи варто завдавати удару у відповідь по Росії, знаючи, що удар у відповідь означатиме вірну смерть для незліченних мільйонів, але не зробити цього було б невиконанням його обов'язку. Лінії зв'язку з Вашингтоном обриваються. Міністр оборони відкриває пляшку односолодового віскі, що зберігається в бункері.

8.12 ранку: у Північній Атлантиці один із чотирьох британських атомних підводних човнів Trident перебуває на півдорозі до дев'ятимісячного патрулювання. Командир отримує повідомлення, що попереджає його команду про удар по Лондону. Вони намагаються зв'язатися з Даунінг-стріт по зарезервованій радіочастоті. Відповіді немає.

8.13 ранку: електромагнітні імпульси (ЕМІ), що випускаються вибухом, спричиняють стрибки напруги, руйнуючи компоненти в електричних пристроях. Поки живі намагаються зв'язатися з близькими, мобільні телефони відключаються.

У СРСР паровози зберігалися на випадок, якщо ядерна атака призведе до відключення електрики в залізничній мережі. У Великій Британії такого захисту немає, що означає, що всі залізничні перевезення в Лондон і з Лондона припинилися. Дороги забиті. Електромобілі в радіусі 15 миль не заводяться: електромагнітний імпульс зробив їх марними.

8.15 ранку: головні лікарні Лондона були зруйновані. Найближчі лікарні, що працюють, у Танбріджі, Кроулі та Лутоні приведені в стан підвищеної готовності й починають готуватися до напливу пацієнтів.

8.20 ранку: на столицю починає падати радіоактивне сміття. Опади, що складаються з переміщеної землі, будівельних матеріалів і навіть людської плоті, що випарувалася, смертельно радіоактивні і становлять серйозну біологічну небезпеку. Вони падатимуть принаймні 24 години. Той, хто вийде на вулицю, мимоволі вдихне мікроскопічний плутоній, що розплавляє тіло зсередини.

Через тридцять хвилин після впливу у лондонців у Річмонді та Вемблі починається блювота, за якою слідує вибухова діарея і втрата свідомості. Болісна смерть настає через кілька годин.

8.30 ранку: хмара радіоактивних опадів рухається на північний схід за вітром; вона досягне Норіджа, перш ніж все, що залишиться, осяде в Північному морі. Той, хто опиниться зовні в Східній Англії, вдихне опади. Протягом наступних місяців вони страждатимуть від втрати ваги, внутрішньої кровотечі та випадіння волосся. У багатьох розвинуться смертельні види раку.

8.35 ранку: Лондон — зона смерті. Усі, хто ще живий на поверхні в радіусі 3 км від місця удару, отримали болісні опіки третього ступеня шкіри. Радіаційне отруєння, найімовірніше, вб'є їх протягом кількох годин. У підземній мережі почався хаос. Більшість входів завалені уламками, що падають, і щебенем.

8.45 ранку: світло згасло, і в темряві починається паніка. Температура зростає серед щільно збитих тіл, і без води деякі літні люди починають непритомніти, приєднуючись до тих, хто вже був розтоптаний на підлозі та платформах поїзда або впав на рейки.

8.50 ранку: прем'єр-міністр наказує армії перекрити всі шляхи в'їзду і виїзду зі столиці, перетворивши М25 на периметральну огорожу, щоб запобігти поширенню радіоактивних людей і матеріалів. Військовослужбовцям видають маски класу P2 і таблетки йоду. Прем'єр-міністр віддає наказ "стріляти на ураження" в будь-кого, хто спробує перетнути периметр.

9 ранку: через годину після вибуху. Ядерний бункер BBC Wood Norton у Вустерширі, що має доступ до надвисокочастотних супутників, починає передачу. Повідомлення просте по всій Великій Британії: "Заходьте. Залишайтеся. Налаштовуйтеся".

9.15: оскільки "кризове управління" вже діє, прем'єр-міністр ініціює другу частину урядового "протоколу реагування на надзвичайні ситуації" рівня 3 "Катастрофічна надзвичайна ситуація": управління наслідками. Резервісти та поліцейські починають координувати рятувальні роботи для тих, хто опинився в пастці в місті. Першим кроком стане встановлення наметів, де лондонці зможуть очиститися від радіоактивних частинок перед евакуацією.

9.30 ранку: з бункера Вуд-Нортон BBC транслює старі записи, включно з Вірою Лінн, намагаючись підняти бойовий дух. Трансляції перериваються кожні 30 секунд командою: "Входьте. Залишайтеся. Налаштовуйтеся".

10 ранку: через дві години після вибуху. Три чверті мільйона британців загинули. Понад два мільйони дістали серйозні поранення. Переважна більшість ніколи не отримає необхідну їм невідкладну допомогу. Пріоритетом уряду є запобігання поширенню радіоактивних опадів. Лондон — мавзолей.

10.15 ранку: Після більш ніж двох годин спроб зв'язатися з прем'єр-міністром, Trident не отримав відповіді. Командир спокійно підходить до замкненої консолі в кутку командного пункту і вводить код. Він забирає "лист останньої інстанції" і відкриває його. Усередині знаходиться просте рукописне повідомлення. "Якщо Британія зазнає нападу, а прем'єр-міністра не зможе виявити цей підводний човен Trident, я дозволяю удар у відповідь". Під ним стоїть підпис прем'єр-міністра. Підводників викликають на бойові пости. Багато хто вважає, що це чергове тренування. Але опинившись на місці, 132 людини з команди розуміють, що це всерйоз. Командир бере в руки помаранчевий спусковий гачок, змодельований за зразком рукоятки пістолета Кольт. Він киває своїй команді, закриває очі і натискає на спусковий гачок.

11 ранку: Зв'язок із Вашингтоном встановлено супутниковим телефоном. Прем'єр-міністр, знаючи, що отримає згоду президента США, застосовує статтю 5 Північноатлантичного договору. Америка починає власну атаку на Росію з Південно-Китайського моря, завдаючи ударів по стратегічних цілях і місцях запуску ядерних ракет. Росія не відповідає подальшими ядерними ударами.

Понеділок, 3 лютого 2025 р.

8.00 ранку: минуло рівно два тижні відтоді, як ядерна бомба вдарила по Лондону. У столиці панує мертва тиша, за винятком обережних кроків сотень солдатів у захисних костюмах Минуло три дні відтоді, як армійські співробітники вперше увійшли до столиці, щоб знайти тих, хто вижив. За цей час жодну людину в радіусі милі від Ground Zero не було знайдено живою. Переважна більшість випарувалася під час удару. Ще сотні тисяч загинули в день вибуху від радіаційного отруєння.

08.15: В одній із 50 лікарень "Найтінгейл", створених в округах для розміщення людей, які вижили, лікарі продовжують лікувати пацієнтів із жахливими опіками і травмами, що змінили їхнє життя. У радіусі дії радіації бомби опинилися до двох мільйонів людей, і в багатьох із них у результаті розвинуться смертельні форми раку.

Вчені розходяться в думках про те, коли Лондон знову стане придатним для життя — якщо взагалі стане. Але одне можна сказати напевно: це колись велике місто, засноване римлянами два тисячоліття тому, тепер є не більше ніж жахливим пам'ятником найтемнішого дня в історії людства.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, що вчені підрахували, скільки ядерних бомб було підірвано за 80 років під час випробувань. Перше випробування ядерної бомби, проведене в 1945 році, поклало початок міжнародній гонці озброєнь. Абсолютний рекорд з ядерних вибухів було встановлено 1962 року. Тоді було проведено 178 ядерних випробувань