Російські бази на кордоні з Литвою: диверсанти і підготування саботажу

Росія задіює тисячі північнокорейців на кровопролитному фронті в Україні, а супутникові знімки російських військових баз у Калінінграді, на кордоні Естонії та Латвії свідчать, що на них бракує не лише військових, а й важкої техніки. Однак дані, зібрані журналістами видання LRT, констатують: деякі російські військові бази тимчасово спорожніли, а спеціальні підрозділи, що діють у Калінінградській області, організовують диверсійні операції в Литві, інших країнах Балтії та Польщі.

У зв’язку з розмовами про те, що напад Росії на НАТО – лише питання часу, і прогнозами про те, що вікно можливостей для перевірки єдності НАТО може відкритися вже наступного року, група міжнародних журналістів проаналізувала всю російську військову присутність біля кордонів країн Балтії та Польщі, а також те, як на неї вплинула трирічна широкомасштабна війна Росії проти України. Вони також з’ясували, скільки часу буде потрібно для поповнення спорожнілих наземних баз навіть у повністю мілітаризованій Калінінградській області.

Журналісти LRT займалися вивченням військових сил у Калінінградській області та Білорусі разом із нашими колегами з польських центрів журналістських розслідувань Frontstory.pl і V-Square.org, а журналісти естонського видання Eesti Ekspress збирали інформацію про війська, дислоковані на заході Росії. Супутникові знімки проаналізували колеги з OSINT for Ukraine і надали Planet.com – найсвіжіші та найякісніші.

За оцінками литовських військових, на відновлення Калінінградської області до військового потенціалу 24 лютого 2022 року, за необхідності, піде від кількох днів до кількох тижнів.

«Є певні зони, такі як Добровольський полігон, що розташований у Калінінграді, і Гожський полігон», – генерал-майор Ремігіюс Балтренас, начальник штабу оборони Збройних сил Литви, вказує на білоруський полігон, що розташований зовсім поряд із литовським кордоном.

«Тут розташований штаб 11-го армійського корпусу в Совєтську. Усім цим об’єктам, розташованим поруч із кордоном, приділяється набагато більше уваги в контексті розвідки.

І є певні індикатори, за якими під час руху військ можна зрозуміти, що це не навчання, а частина підготовки до операцій», – відповів співрозмовник на запитання, що змусить сили НАТО, які спостерігають за пересуванням російських і білоруських частин, зрозуміти, що Росія не готується до військових навчань, а мобілізує свої війська для нападу на НАТО.

Але Росії не потрібно заповнювати порожні військові бази вздовж кордонів НАТО, щоб показати, що вона вже може впливати на наші країни зсередини. У Калінінграді дислоковані російські розвідувальні підрозділи спеціального призначення, зокрема 390-й розвідувальний пункт, який готує диверсантів, здатних діяти в країнах НАТО, особливо в Литві та Польщі.

Відділ розслідувань LRT отримав від литовських спецслужб підтвердження того, що ці диверсанти можуть бути причетні до успішних і невдалих спроб проведення диверсій і диверсійних акцій у Литві, а також у Латвії та Естонії, Польщі та інших західних країнах. І вони вже перевірили пильність Литви.

За диверсіями в Польщі та Литві стоїть калінінградський слід ГРУ

Те, що написано в навчальних планах російського спецназу, тепер втілюється в життя. І не виключено, що підрозділи російської розвідки і служби безпеки в Калінінграді беруть участь у плануванні та здійсненні терактів у регіоні.

Це підтверджують дані литовської розвідки, отримані відділом журналістських розслідувань LRT.

«Останнім часом у Європі, зокрема в Польщі та Литві, почастішали випади, пов’язані з цими російськими цілями. Бажаний вплив тепер досягається з відносно невеликими витратами. Атаки зазвичай здійснюють люди, завербовані через соціальні мережі. Їхні можливості вельми обмежені, і вони намагаються використовувати силу, щоб впливати на менші об’єкти, але такі, які легше пошкоджуються.

Безпосередній ефект від кожної такої атаки порівняно невеликий, але вплив напрошується сам собою: кількість атак і їхній резонанс у суспільстві. Це маловитратна і безуспішна спроба створити відчуття нестабільності та незахищеності в західних суспільствах і підірвати підтримку України», – говорить одне з джерел, яке надало матеріали для цієї статті.

Тільки в Польщі, за словами офіційних осіб, від початку цього року сталися десятки підозрілих інцидентів. У травні в Польщі було заарештовано палія, який влаштував пожежу в торговому центрі IKEA у Вільнюсі. За словами польських чиновників, він і ще вісім затриманих брали безпосередню участь у диверсійних актах у Польщі за завданням російських спецслужб.

А минулого тижня, коли Gazeta Wyborcza повідомила, що Сергій С., українець, заарештований під час невдалої спроби диверсії в січні цього року, зізнався, що отримував інструкції від російських спецслужб, у Польщі здійнялася бурхлива реакція.

За повідомленнями ЗМІ, затриманий Сергій С. отримав через Telegram від якогось Олексія інструкції про те, як здійснити запланований напад на лакофарбову фабрику у Вроцлаві.

Згідно зі справою, описаною в Gazeta Wyborcza, телефон Сергія був зареєстрований у Калінінграді (також у США) до того, як він прибув до Польщі; однак він заперечує, що коли-небудь бував там.

Польща закрила одне з трьох російських консульств і пригрозила вислати російського посла, а міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський зажадав від Росії припинити гібридні атаки на Польщу та інші країни НАТО.

Розвідувальні органи Польщі та Литви зазначають, що особи і групи, пов’язані з російськими спецслужбами в Європі, дедалі частіше переходять до атак із фізичним впливом, таких як осквернення пам’ятників, підпали і напади на людей.

Диверсанти в небезпечній близькості

Вісім років тому Артурас Паулаускас, який зараз не такий активний у політиці, очолював Комітет Сейму з національної безпеки та оборони. Це було 2016 року, коли Росія щойно відвоювала в України Кримський півострів, а на Донбасі вже йшла війна. В інтерв’ю про тривожні сигнали, що надходять із цієї країни, Паулаускас згадав, що під час навчань російські диверсанти могли висадитися в Юодкранті.

Так він відреагував в одному з інтерв’ю на запитання, які події стали підставою для попередження у звіті ДДБ за 2016 рік про те, що «є ознаки того, що російські військові підрозділи спеціального призначення здійснюють проникнення в іноземні держави в мирний час».

ЗМІ швидко підхопили тему російських диверсантів, пославшись на джерела в розвідці, які стверджують, що таке проникнення могло статися до Литви через рік після окупації Криму, у 2015 році.

Пропагандистські канали Кремля також відреагували, назвавши інформацію про можливу висадку російських диверсантів на литовському морському курорті залякуванням.

Та все ж це повідомлення Паулаускаса було навмисним сигналом Росії.

«Можливо, я був занадто відвертим у той момент, але я хотів попередити це і дати зрозуміти іншій стороні, що ми знаємо, що ми не дрімаємо. Мене не критикували люди, які були детально проінформовані про інформацію, зібрану спецслужбами, – усі за замовчуванням розуміли, що це потрібно сказати вголос», – каже Паулаускас.

Говорячи про російських диверсантів, він зазначив, що хотів змінити і ставлення литовської громадськості.

«Складалася небезпечна ситуація. Мене запрошували на багато зустрічей, і бізнес усіх форматів запрошував мене, щоб я пояснив, що відбувається. І я всім пояснював, що все, розслаблятися не можна, що потрібно зміцнювати нашу розвідку, нашу оборону і витрачати на це більше грошей. Того року стався перелом у свідомості людей», – згадує Паулаускас.

І хоча колишній голова Комітету з національної безпеки та оборони Сейму не розкриває жодних нових подробиць про ці події, джерела у відділі розслідувань LRT не сумніваються, що 2015 року в Юодкранті могли висадитися диверсанти з 561-го розвідувального пункту однієї з російських військових розвідок – ГРУ.

За останніми даними, цей підрозділ, дислокований у Калінінградській області, кілька років тому було перетворено на 390-й розвідувальний пункт спеціального призначення, до складу якого входять й інші підрозділи.

І хоча у відкритих джерелах вона, як і раніше, згадується під різними номерами, це одна з найнебезпечніших російських військових частин на кордоні НАТО в Калінінградській області.

База частини розташована у віддаленому селищі Парусне, лише за кілька кілометрів від Балтійська, російської військово-морської бази. За останніми даними, на цій базі працюють до 120 військовослужбовців, включно з персоналом. На відміну від багатьох підрозділів російської армії, зокрема з Калінінградської області, диверсанти, дислоковані в Парусному, навряд чи братимуть участь у бойових діях проти України, і їх вважають дуже цінними фахівцями. Однак у відкритих джерелах можна знайти непідтверджену інформацію про те, що частина диверсантів-розвідників з Калінінградської області була відправлена на фронт для отримання бойового досвіду в умовах воєнного часу на самому початку широкомасштабної війни Росії проти України.

Диверсанти з 390-го (561-го) розвідувального підрозділу проходять підготовку до виконання завдань проти НАТО на узбережжі Балтійського моря, зокрема проти стратегічних об’єктів Литви та Польщі. Їхня мета – Клайпедський порт і його інфраструктура, оскільки це важливий пункт не тільки для Литви, а й для операцій НАТО. Його стратегічне розташування робить його незамінним для ланцюжка поставок НАТО, для операцій у Балтійському регіоні та для регіональної оборони в Балтійському морі.

Клайпеда – незамерзаючий цілорічний порт, в якому перевалюються насипні вантажі, енергоносії та військова техніка. Поруч розташований аеропорт Паланги.

«Якщо ми говоримо і готуємося до дня Х, коли Росія вирішить напасти на НАТО, то ця диверсійна група зробить свою роботу до дня Х», – говорить одне з наших джерел, яке допомагало в цьому розслідуванні.

Відбір високих чоловіків, які не знають страху

У відкритому доступі не так багато інформації про цей підрозділ військової розвідки. На супутникових знімках видно, що останніми роками навчальній базі приділяли підвищену увагу і виділяли гроші: було побудовано новий навчальний корпус і відремонтовано вертолітний майданчик. На території також є водойма для підводних тренувань, освітлювана в нічний час.

За даними джерел LRT, водолази також тренуються в Куршській затоці. У них є тренувальні майданчики в російській частині Куршської коси в містах Лісовий, Рибальський, а також у Морському, що зовсім поруч із литовським кордоном.

Відбір до цього підрозділу проводиться виключно не з призовників, а з так званих «контрактників», які вже відслужили, а також з готового активного резерву. Це чоловіки зростом не менше 172 см, які не страждають на клаустрофобію, психологічно стійкі та надзвичайно сильні фізично. А якщо вони володіють ще й іноземною мовою, це буде великою перевагою. Згідно з джерелами дослідницького відділу LRT, солдати проходять підготовку з саперної справи та мінування моря.

Кожен солдат має вміти стріляти з усіх видів зброї. Усі військовослужбовці вчаться користуватися човном і катером. Кожен солдат має знати, як у разі потреби підмінити іншого солдата, чи то мінометник, чи то снайпер, чи то командир групи.

У плані підготовки російських диверсантів, складеному 2015 року, якраз у той час, коли диверсанти, імовірно, висадилися в Юодкранті, в одному із завдань зазначено, що диверсійна група має спочатку зосередитися на кордонах Литви. У завданні їм пропонувалося протягом 10-12 днів непомітно перетнути литовський кордон і так само непомітно перетнути територію держави, потім зосередитися в певній точці на балтійському узбережжі й організувати там спостережний пункт.

Фахівці бачать набагато ширші масштаби діяльності цього розвідувального підрозділу ГРУ в Калінінграді. Їх готують до роботи на ворожій території з метою виявлення слабких місць, що дають змогу проводити диверсійні акції, наприклад, замінування стратегічних об’єктів або кораблів, а також до моніторингу логістики та ланцюга поставок НАТО в регіоні Балтійського моря. Співробітники 390-го розвідувального пункту, працюючи спільно з підрозділами спеціального призначення Балтійського флоту, здатні проводити не тільки розвідувальні, а й кібер- і психологічні операції.

Наприклад, якщо ключові об’єкти інфраструктури Клайпедського порту, як-от навантажувальні крани, пірс або доки, будуть заміновані, здатність НАТО постачати або розгортати сили для операцій у регіоні буде паралізована. Використовуючи середні підводні апарати типу «Piranha» або водолазні транспорти, 390-й загін здатний здійснювати таємні висадки на околицях порту, нейтралізувати сили безпеки і взяти під контроль ключові райони, щоб підготувати їх до більш масштабних операцій. Підрозділ може поєднувати кібервійну з фізичними атаками, порушуючи роботу операційних систем порту і проводячи таємні операції, щоб затримати або послабити потенціал НАТО.

Але крім уже розгорнутих підрозділів спеціального призначення, Литву оточують Балтійський флот, російська 11-а армія і білоруські військові командири, лояльні до російських збройних сил.

Оманлива картина на супутниках

Супутниковий аналіз військових баз у Калінінградській області показує, що військова база російських сухопутних військ у Гусєві занедбана. На знімках, зроблених до 2022 року, видно майданчики, заповнені військовою технікою, але зараз ситуація кардинально змінилася.

Війна в Україні завдала шкоди цим можливостям. Деякі американські джерела повідомили, що 11-й армійський корпус, що базується в Гусєві, зазнав важких втрат під Харковом у 2022 році. Коли 2022 року репортери Reuters вирушили на залишені бази корпусу в Балаклії (Україна), вони виявили документи, що свідчать про те, що в деяких батальйонах залишилася лише десята частина від їхньої початкової чисельності.

Сухопутні війська в Калінінградській області явно ще більше ослабли, оскільки, за даними литовської армії, частина з них була перекинута в Росію в серпні цього року, коли українська армія почала наступ на Курську область.

Начальник штабу оборони Збройних сил Литви генерал-майор Ремігіюс Балтренас підтверджує, що російські сухопутні війська в Калінінградській області тепер становлять меншу загрозу для Литви.

«Сухопутна територія найбільш змінена і скорочена. Не секрет, що з Калінінградської області були сформовані батальйони і відправлені на війну в Україну. Тож ця територія найбільшою мірою зменшилася, і можна сказати, що наразі вона, ймовірно, становить найменшу загрозу», – сказав Балтренас.

І все ж, за даними джерел LRT, незважаючи на втрати в Україні, Росія фактично здійснює заявлене розширення збройних сил і збільшує чисельність своєї армії. У російських збройних силах зараз більше військ, зброї та бойової техніки, ніж до війни.

Це підтверджується супутниковими знімками. Наприклад, останніми роками ВМФ інвестував у модернізацію бази, збільшив кількість військової техніки та активізував навчання. Найнебезпечнішим місцем є Черняхівськ, де розміщені винищувачі та балістичні ракети.

Аналіз показує, що в Черняховську також почалося будівництво, імовірно, для встановлення потужних радарів.

А порожні бази Гусєва в Калінінградській області завжди можна відновити. Тільки ось на запитання, скільки часу це займе, можливі різні відповіді.

«Основний ресурс – людський, але це лише питання пріоритету. Наприклад, якщо немає великої терміновості, то на відновлення баз піде близько року. Якщо ж пріоритет дуже високий, то це займе в Росії близько кількох місяців, але потребуватиме дуже великих матеріально-технічних сил», – сказав LRT чиновник, знайомий з останньою інформацією, посилаючись на припущення, що Росії необхідно оновити свої можливості не тільки в Калінінградській області.

Гінтарас Багдонас, полковник у відставці і колишній командувач литовської військової розвідки, каже, що головна проблема для Росії зараз – це брак командирів і фахівців.

«За моїми оцінками, після закінчення активних бойових дій в Україні знадобиться 2-4 роки (час, необхідний для підготовки офіцерів і фахівців). З огляду на те, що Росія робить ставку на масову тактику, цей термін можна скоротити до одного року, наприклад, за рахунок короткострокової підготовки офіцерів запасу і фахівців.

Мобілізація 30-40 тисяч осіб на місяць для боротьби з Україною не вирішує російської проблеми формування і відтворення сухопутних військ. Війна проти країн НАТО не буде такою ж, як війна Росії проти України, де її ведуть переважно невеликі підрозділи. Проти НАТО їм доведеться воювати великими підрозділами», – каже Багдонас.

Однак за бажання і необхідності Росія зможе відновити спорожнілі військові об’єкти і навіть чисельність особового складу в Калінінградській області протягом декількох тижнів.

«Ймовірно, єдиний спосіб доставити що-небудь до Калінінграда зараз – це корабель. Оскільки залізницею це неможливо, є юридичні угоди, транзит, єдиний спосіб – це корабель, і дуже складний і дорогий спосіб – це літак. На кораблі йдеться про кілька днів, тиждень. Просто привезти техніку – це ще нічого не означає. Щойно вона прибуває, її потрібно підготувати, і люди мають почати працювати з обладнанням», – каже Балтренас.

З іншого боку, навіть якщо цей процес дуже трудомісткий, він займе тижні, а не місяці.

Політичний експерт Томас Янелюнас, професор, вважає, що різниця в розрахунках на оновлення російських сил пов’язана з уявленням про те, що Росії спочатку потрібно закінчити війну в Україні.

«Складається враження, що Росії потрібно відновити все, що в неї було хоча б до початку війни в Україні. І таким чином можна почати обчислювати час, ну, коли вона потенційно буде готова, скажімо, до війни проти НАТО.

Рідше замислюються про те, що нинішні темпи відновлення російської військової промисловості набагато вищі, ніж були до 2022 року. Росія вже виробляє на місяць більше артилерійських снарядів, ніж уся Європа, майже всі європейські країни, що входять до альянсу НАТО», – каже Т. Янелюнас.

Сьогоднішнє спустошення сухопутних баз – не привід розслаблятися, не в останню чергу через створену росіянами в регіоні зону протиповітряної оборони, відому як A2/AD, що складається в основному з балістичних ракет «Іскандер-М», а також систем протиповітряної та протиракетної оборони.

«Усі ті можливості, які росіяни мали в Калінінграді від самого початку, заходи протиповітряної оборони, заходи берегової оборони Балтійського флоту, заходи радіоелектронної боротьби, вони все ще там, тому що це дуже важливий аспект усієї російської доктрини і всієї російської філософії ведення війни. Те ж саме стосується військово-морського флоту. Незважаючи на війну в Україні, військово-морський флот, повітряний простір, так звана бульбашка A2/AD все ще існує, і в цій справі немає жодних змін», – сказав Балтренас.

Білорусь також залишається загрозою

Білорусь полегшує Росії планування нападу на НАТО, якщо такий станеться. У Литві та Польщі не сумніваються, що білоруські військові інтегровані в російську армію.

У лютому минулого року повідомлялося, що «високопоставлений співробітник російського міністерства оборони проінспектував майданчик під Осиповичами на предмет його придатності для зберігання ядерної зброї».

Відомо, що, наприклад, під час навчань ZAPAD21 російські та білоруські підрозділи тренувалися займати полігон Казлу-Руда.

Гожський полігон – це об’єкт, до якого розвідка НАТО ставиться дуже серйозно. Всього за 40 км від литовського кордону розташований військовий аеродром Ліди, ще один важливий військовий об’єкт для білоруських і російських військ.

За даними джерел LRT, білоруські збройні сили активно готуються до протидії загрозі з боку Заходу і забезпечення виживання режиму. Наприклад, у квітні минулого року Міністерство оборони Білорусі опублікувало коротке відео, в якому пілот Су-25 пояснює свою нову роль після навчання в Росії. На думку аналітиків, кадри з відеоролика дають змогу припустити, що авіабаза в Ліді стала новим місцем «ядерного обміну» між Росією і Білоруссю, тобто білоруські винищувачі можуть бути адаптовані під ядерну зброю.

З іншого боку, існує думка, що білоруські аеродроми призначені тільки для постачання російської авіації, а білоруські літаки занадто старі, щоб їх варто було модернізувати.

Військові склади в центральній частині Білорусі були нещодавно модернізовані й оснащені додатковими засобами захисту. Передбачається, що на цій території зберігаються ядерні боєголовки для ракетних установок «Іскандер». Ще в лютому минулого року повідомлялося, що «високопоставлений офіцер Міністерства оборони Росії проінспектував майданчик під Осиповичами на предмет його придатності для зберігання ядерної зброї».

Супутникові знімки показують, що будівництво на майданчику почалося приблизно під час візиту високопоставленого російського чиновника. На думку аналітиків, нові гарантії схожі з тими, які Росія використовує для захисту своєї ядерної зброї.

Аналіз відкритих джерел показує, що у вересні цього року на військовій базі в Гродно (Білорусь) почалося формування нового підрозділу – 62-го зенітно-ракетного полку. На думку аналітиків, це може бути пов’язано з новими оперативними групами, що формуються з 2022 року. Група «Білоруський Гаджун», що займається моніторингом військової активності в Білорусі, зазначає, що на всіх аеродромах, зокрема в Ліді, дислокуються підрозділи зенітно-ракетного полку Збройних сил Росії.

І все ж, на думку аналітиків, питання про те, як білоруська армія може бути задіяна, якщо Росія вирішить напасти на НАТО, залишається без відповіді. Навіть у представленій кілька тижнів тому американськими відставними генералами симуляції війни з Росією, за словами литовського полковника у відставці Гінтараса Ажубаліса, білоруські війська були покликані відвернути увагу від дій Росії.

«Оскільки атака з білоруського боку не була головною віссю, то і головних зусиль звідти не було, незважаючи на те, що було розгорнуто три білоруські бригади. Це була швидше дивізія, ніж корпус. І білоруські війська діяли в напрямку Вільнюса швидше як глушник. Там, де в нас було слабше озброєння, вони доставили нам багато проблем і були сильно посилені росіянами. Ми використовували їх як сателітів, союзників російської армії, і тому в цій грі вони атакували в бік Вільнюса», – розповів відділу розслідувань LRT Г. Ажубаліс, який брав участь у симуляції. Ажубаліс.

Професор Т. Янелюнас стверджує, що, незважаючи на те, що білоруські збройні сили вже фактично інтегровані в союз двох держав, вони не беруть участі у війні Росії проти України.

«Олександр Лукашенко не санкціонував військові дії проти України, або, принаймні, ми не бачили, щоб він відправляв війська в Україну. Так, він надає свою територію для можливих обстрілів, але поки що утримується від прямої участі, бо розуміє, що білоруська армія не готова», – сказав він.

Однак, на думку джерел у відділі розслідувань LRT, Білорусь уже бере участь у російській агресії проти України, дозволяючи використовувати свою територію та інфраструктуру і змушуючи українців зберігати частину своїх потужностей на білоруському кордоні. За їхніми словами, Білорусь не увійшла в Україну, тому що частина її армії виступила проти цього. Це означає, що Лукашенко не впевнений, що та сама армія не підтримає відновлення протестів проти режиму, які можуть спалахнути.

Це розслідування не відбулося б без вірного кола джерел у відділі розслідувань LRT.

Ілюстрації військових баз виконані Мартом Нігола і Хеле-Май Куллесте / Delfi Estonia.

Автори: Міндаугас Аушра, Індре Макарайтіте, відділ розслідувань LRT

Джерело: LRT