Старі плівки, нова студія, музей і Академія. Чим зараз живе «Суспільне Львів»

24 грудня 1957 року вперше вийшло в ефір Львівське телебачення. 67 років тому над Львовом, на Високому замку, з’явилася телевежа, що знаменувало старт телевізійного мовлення. Одночасно з цим у місті налагодили виробництво телевізорів, один із яких нині став експонатом у музеї історії телебачення та радіомовлення західного хабу Суспільного.

18 травня 2018 року телерадіокомпанія отримала логотип «UA: Львів» як філія Суспільного мовлення, за кілька років ставши «Суспільне Львів», а нині — центром виробництва західного хабу Суспільного. Чим зараз живе «Суспільне Львів» і які оновлення та перебудови проходять у будівлі на Високому замку, ми дізналися, потрапивши за лаштунки телевізійної кухні.

Ми побачили перші експонати музею історії телебачення та радіомовлення, оглянули новий простір Академії Суспільного, побували в оновленій телестудії та у кабінетах, де зберігають аудіо- та відеоплівки. У супроводі продюсера з виробництва західного хабу Суспільного Максима Волошина, шеф-редактора хабу Віталія Гамадина та продюсерки сайту «Суспільне Медіатека» Ірини Гоць ми пройшлися телевізійними коридорами, зазирнувши на оновлені локації.

 Будівля західного хабу Суспільного

Музей історії телебачення

Перше приміщення, куди ми потрапляємо, зайшовши в будівлю, — це простір, де зберігають експонати музею історії телебачення і радіомовлення.

«Експозиція музею наразі поповнюється, будуть експонати, які відображають дух епохи. Поки тут є деякі елементи радянського періоду. Це камери, радіоприймачі, старі телевізори, світло — те, що було притаманне для того часу», — розповідає продюсер із виробництва західного хабу та «Суспільне Львів» Максим Волошин.

 Вадим Міський і Максим Волошин біля музейних експонатів

«Деякі експонати були привезені з філій Суспільного, деякі — були тут, у Львові. Наприклад, є старі телевізори “Електрон”, які виготовляли у місті. Дуже класний експонат — це телевізор “Вогник” (“Огонек” російською — “ДМ”), його назвали на честь програми “Блакитний вогник”», — додала продюсерка сайту «Суспільне Медіатека» Ірина Гоць.

 Експонати музею історії телебачення

  Колекція музею

Консультантом створення проєкту став художник Андрій Лінік. 

«Спершу ми хотіли просто відобразити тяглість історії — як народжувалося телерадіомовлення у Львові, якими технічними засобами користувалися, що було особливого. Потім ця ідея розширилася, завдяки донорському фінансуванню провели творчий конкурс на створення експозиції. Його виграли львівські дизайнери, які мають за плечима сучасні українські та міжнародні проєкти, — додає менеджерка «Суспільне Львів» Тетяна Колісніченко. — Тож тепер це має бути простір із багатьма сучасними інтерактивними речами, де можна не тільки потримати в руках кіноплівку з 1960-х, а й подивитися старі відео, послухати радіопрограми, спробувати себе в ролі ведучого мегапопулярної раніше інформаційної програми “Екран дня”».

Простір Академії Суспільного мовлення

Далі потрапляємо у навчально-презентаційний простір Академії Суспільного мовлення, відкриття якого відбулося 2 жовтня за участі міжнародних та українських партнерів. Про його важливість для Суспільного «Детектору медіа» розповів керівник Академії Суспільного мовлення Олександр Дмитренко.

 Олександр Дмитренко під час відкриття простору Академії Суспільного мовлення

«Чим новий простір Академії у Львові є для компанії Суспільного? Коли в компанії є обладнаний простір із бомбосховищем, то зникає адміністративне навантаження, стає простіше і швидше організовувати зустрічі з медійниками чи громадським сектором, проводити презентації, пітчинги, робити передпокази. Все дає синергію для народження нових, іноді неочікуваних проєктів. Тому я би сказав, що цей простір є натхненням для нових проєктів Суспільного. У Львові — один із центрів резервного мовлення компанії та центр виробництва західного хабу Суспільного. Тут також реалізуються декілька важливих для Суспільного проєктів, наприклад, проєкт з оцифрування архівних матеріалів. Тому тут просто необхідний такий простір», — говорить Олександр Дмитренко.

 Простір Академії Суспільного у Львові

Максим Волошин розповідає, що простір Академії складається з двох великих зон, кожна з яких розрахована під певні задачі.

«Перша зона — більш відпочинкова, для невеликих зустрічей. Першим досвідом такої співпраці з зовнішнім середовищем буде робота зі студентами Українського католицького університету, які спробують опрацювати архів 60—80-х років, побачити, надихнутись і використати ці архіви при підготовці матеріалів, які ми з ними будемо готувати. Інша зона передбачена для того, щоб проводити тренінги, лекції, щось більш масштабне. Тут є конструкції, які можуть рухатись і приймати різні форми. Має бути два проєктори», — розповідає Максим Волошин.

На листопад вже заплановано воркшопи про сторітелінг, операторську майстерність і мобільну журналістику, а також тренінги про використання штучного інтелекту та роз’яснення щодо закону про медіа. 

 Зона простору Академії Суспільного, у якій будуть проводити заходи

Проведення тренінгу з мобільної журналістики є ідеєю шеф-редактора західного хабу Суспільного Віталія Гамадина.

«Мобільна журналістика — це оперативність. Зараз насправді дуже багато новин і дуже багато ексклюзивів завдяки мобільній журналістиці. Це коли журналіст якомога швидше може дістатися на подію, відзняти це на телефон і оперативно закинути на наші майданчики. І відповідно це також потребує поліпшення навичок і якості цієї роботи. Загалом ми зараз вибудовуємо в команді максимальну універсальність, щоб кожна людина вміла робити все в плані конвергентності та кроспостингових проєктів», — говорить Віталій Гамадин.

Ірина Гоць розповіла, що «Суспільне Медіатека», яка має багато оцифрованих плівок, готова влаштувати у просторі показ матеріалів. Приміром, фільм «Теодори з Васюківки», який знімали в Харкові, оцифрований із плівки.

«Цей простір — це місце, від якого ми очікуємо, що саме тут буде з’являтися наступна генерація журналістів і покоління зірок у своїй професії. Ми розуміємо, що зараз у Львові живе значна частина спеціалістів, які приїхали через війну з різних куточків країни, і наша місія — підхопити їх, заохотити їх приєднатися до Суспільного та розвиватися разом із нами», — говорить Максим Волошин.

Олександр Дмитренко розповідає, що вже є більш масштабні плани щодо використання простору для роботи.

«Біля “Суспільне Львів” є паркувальний майданчик, де зупиняються екскурсійні автобуси й починається екскурсія на Високий Замок. У перспективі хочемо зробити Суспільне у Львові одним із пунктів екскурсійної програми. Це не просто відвідування музею, а комплексна програма з воркшопом про медіаграмотність і критичне мислення. Академія Суспільного мовлення задовго до повномасштабної війни почала організовувати навчання й тренінги з медіаграмотності, особливо для підлітків, і ми розуміємо, як важливо інтегрувати ці навички в інтерактивні проєкти з гейміфікацією. Звісно, цей проєкт потребує комплексного підходу, зокрема з погляду безпеки, тому боюся прогнозувати, коли ми зможемо розпочати роботу над ним повноцінно. Простір також зручний для проведення артвиставок і презентацій. Ми думаємо в цьому напрямі, особливо враховуючи, скільки унікальних матеріалів знаходимо, коли оцифровуємо архіви Суспільного. І, звісно, будемо проводити у ньому конференції, презентації та тренінги. Ми відкриті для всіх цікавих проєктів від усіх організацій, які поділяють цінності Суспільного. Пропозиції співпраці можна надсилати на скриньку academy@suspilne.media», — розповів Олександр Дмитренко.

 Академія Суспільного у Львові в очікуванні відвідувачів

Оновлена студія західного хабу Суспільного

На початку березня цього року у Львові відбувся запуск нової студії, з якої щодня ведуть прямі трансляції як всеукраїнського інформаційного проєкту «Суспільне Студія», так і проєктів місцевих каналів Суспільного.

 Студія західного хабу Суспільного

«Ми повністю переоснастили цей павільйон. Повністю нове світлодіодне освітлення, яке дуже мало електроенергії споживає. Не знаю, чи ви на якомусь павільйоні ще побачите 10-метровий екран і три бокові поворотні екрани, на які можна виводити різні зображення. На великому екрані так само можна виводити багато зображень. У нас камери Sony з підтримкою 4К. Я знаю, що в Україні такого більше немає ніде. Наша студія входить до трійки найкращих в Україні, тому що навіть на комерційних каналах немає такого павільйону з такими можливостями», — розповідає начальник управління технічного забезпечення «Суспільне Львів» Віктор Козій.

  Віктор Козій розповідає про технічні потужності студійного приміщення

Максим Волошин розповів, що можливості оновленої студії дозволяють не лише транслювати «Суспільне Студія», а й використовувати локації для запису регіональних кореспондентів і локальних проєктів.

«Ми вже тут відпрацювали такі проєкти як “Кримське питання” та “Як справи?”, на сьогодні сім днів на тиждень — це “Суспільне Студія”», — пояснив Максим Волошин.

 Максим Волошин

• Читайте також: Максим Волошин, «Суспільне Львів»: Продюсер із виробництва — це той, хто перекладає мову творців на зрозумілу для інженерів і навпаки

Віталій Гамадин додає, що триває удосконалення процесу роботи з усіма потужностями студії та удосконалення навичок людей, які з ними працюють. «Мабуть, кожного місяця у нас додаються нові елементи, додається певна динаміка, нові речі, з якими ми експериментуємо», — говорить Віталій Гамадин.

 Віталій Гамадин

У команди західного хабу в планах — створення спільного ньюзруму, де будуть працювати творчі співробітники різних платформ — редактори, кореспонденти, працівники диджитал-платформ Суспільного.

«Це потрібно для поліпшення логістики та взаємодії один з одним, більшої оперативності, якіснішої комунікації. Зараз з огляду на специфіку приміщення у нас немає змоги зібрати всю команду в одному місці, ми сподіваємося, що з наступного року це реалізується — і редактори всіх платформ працюватимуть в одному місці. Це поліпшить видачу самого контенту», — розповів Віталій Гамадин.

Сховище для зберігання плівок — «Суспільне Медіатека»

Суспільне мовлення володіє авторськими правами на десятки тисяч оцифрованих і тих, що чекають на оцифрування, годин відео та аудіоматеріалів. Наприкінці листопада 2023 року відкрито платформу архівних відео й аудіо — «Суспільне Медіатека». Серед них є, зокрема, такі історичні відео як зустріч з Іваном Миколайчуком у кінотеатрі «Жовтень» (1965 рік), змагання зі слалому на горі Тростян (1969 рік), інтерв’ю Леоніда Каденюка, В’ячеслава Чорновола, кадри з фабрики «Світоч» у 1965 році чи «Азовсталі» у 2003-му. Суспільне мовлення в межах проєкту планує оцифрувати сотні тисяч годин власних архівних матеріалів, де задокументовані події, які мають історичну цінність у становленні Незалежності України.

• Читайте також: Таїсія Турчин: Кожен архівний кадр може слугувати щонайменше хронікою або доказовою базою для судів

Разом із продюсеркою сайту «Суспільне Медіатека» Іриною Гоць ми пройшлися сховищами, де зберігають магнітні та кіноплівки.

 Ірина Гоць розповідає про унікальні плівки, які зберігають у сховищі

У першій кімнаті зберігають магнітні плівки — одно- та дводюймові, які оцифровують на спеціальних приладах.

«Ми працюємо над тим, щоб ці пристрої зібрати та запустити в роботу. Вони є у деяких філіях. Частина з них уже не працює і стає своєрідними “донорами” деталей. Таким чином зберемо кілька приладів і візьмемося до оцифрування. І напрацювання у цьому напрямі вже є, скажу по секрету. У Львові у нас зберігаються плівки з Хмельницького. В майбутньому — плануємо зібрати й з інших регіонів. І створити тут сховище архівних носіїв Суспільного, великий центр зі зберігання, оцифрування й опрацювання цих архівів», — розповідає Ірина Гоць.

У наступній кімнаті зберігають кіноплівки, які є найдавнішим носієм, що використовували на телебаченні.

 Приміщення, де зберігають кіноплівки

«Тут є плівки з 50—60-х років. Частина — власного виробництва Львівської студії телебачення, частина — копії, які колись розсилали по всіх телестудіях. Оцифрування кіноплівки потребує дуже дорогого обладнання й технічного забезпечення, а також фахівців, які вміють це робити. Ми співпрацюємо з суспільним мовником Японії NHK, урядом Японії, у планах мати такий апарат і у Львові, щоб оцифровувати кіноплівки. Зараз ми систематизуємо, дивимося, у якому вони стані, описуємо, присвоюємо нові інвентаризаційні номери, щоб розуміти, що потрібно першочергово оцифровувати, а що пізніше. Зараз у нас у Львові зберігається приблизно п’ять із половиною тисяч коробок із кіноплівками», — говорить Ірина Гоць.

 Ірина Гоць демонструє, як виглядає кіноплівка

Зараз на сайті «Суспільне Медіатека» завантажено майже півтори тисячі годин відео- та аудіозаписів.

«Насправді ми щодня публікуємо щось цікаве. Для нас це взагалі мегазахоплення. З того, що б я порекомендувала зараз, — це, звісно, Івасюк, його виконання і фільми про нього. Є запис його голосу у студії “Українського радіо”. Дуже багато є відео з Назарієм Яремчуком — концерти, програми, спогади друзів, колег і рідних про нього. У нас є дуже класний перший телевізійний концерт “Океану Ельзи” (Львівська студія телебачення, програма “Дека”), 1995 рік. Дві частини є на сайті, дуже рекомендую подивитися. Дуже класне є відео з Хмельницького: перші українські вибори президента, голосування на референдумі за Незалежність. На відео — вайб того,  як українці хотіли Незалежності, як вони до неї йшли та які піднесені були на цих виборах. Майже кожне відео — це скарб і відкриття. Для нас — однозначно», — розповідає Ірина Гоць.

Фото: Суспільне; Оксана Наумова