Війна триває. Аналог «русского міра» активізувався в Європі

За 10 місяців після проведення в Чорногорії перепису населення (в листопаді 2023 року) з’явилися його перші підсумки.

У більшості країн перепис — це соціально-економічний і техніко-статистичний захід, що дає змогу краще зрозуміти день сьогоднішній і спрогнозувати подальший розвиток країни.

Але не в Чорногорії, де просербські партії країни, Сербія та Росія, православна церква й мас-медіа іще на етапі підготовки перетворили перепис на політичний захід, який загрожував розколоти країну за етнічною ознакою. Сприяли цьому й чиновники-великосерби від освіти та культури. Вони не лише намагалися заперечувати чорногорську історію, культуру й мову. Але й волаючи на кожному кутку: «Нас, сербів, більше ніж інших», «Пишаюся тим, що я серб», «Говори сербською», намагалися знову перетворити Чорногорію, що справедливо пишається своїм громадянським характером і мультикультуралізмом, на васала «сербсько-русского міра», який розв’язав найжорстокішу війну проти чорногорської ідентичності.

Зупинімося на деяких результатах перепису.

Скільки їх, громадян Чорногорії, які вони?

За 17 років незалежності (з 2006 року) населення Чорногорії зросло приблизно на 2% й становить 623 633 особи. Водночас громадянами країни є 90,73% населення, 1,71% мають множинне громадянство, а іноземних громадян — 7,52%. До речі, наші співгромадяни становлять 0,5% населення Чорногорії.

Серед населення переважають жінки — 316 826 (50,8%), чоловіків — 306 807 (49,2%).

Із 25 општин найнаселенішою є столична Подґоріца, де проживає 179 505 (28,78%) осіб. За нею йдуть Нікшич, Бієло-Полє, Бар, де нарахували понад 160 тисяч осіб. У цих чотирьох општинах живе 52,9% населення Чорногорії.

Релігійна картина за останні роки практично не змінилася: православних — 71,1% (більшість є парафіянами ортодоксальної Сербської православної церкви, яка перетворилася останнім часом на потужну та впливову політичну структуру, агресивного провідника й захисника сербського миру), мусульман — 19,99%; католиків — 3,2%; атеїстів — 2,29%, 2,1% не відповіли.

Чорногорці стають старшими

Підсумки перепису продемонстрували тенденцію до зміни вікової структури населення, яка посилюється й демонструє розширення вікової піраміди на користь старших поколінь.

Якщо за даними перепису 2011 року середній вік становив 37 років, то нині він зріс до 39,7. Водночас середній вік жінок — 40,9 років, а чоловіків — 38,5. Тільки в 9 з 25 општин середній вік населення менший за 40 років, а в 15 — 43 роки.

Підвищення середнього віку та зменшення народжуваності — тривожна тенденція, що свідчить про старіння нації. Це підтвердили й підсумки перепису: за шість років, із 2000 до 2006-го, населення Чорногорії збільшилося на 10 тисяч осіб. Таке ж саме зростання відбулося й за 17 років, із 2006 до 2023 року.

Демографи вважають: якщо понад 12% населення країни перебуває у віці, старшому за 60, то країна вважається демографічно старою. В Чорногорії таких жителів — 28,3%.

А що з чорногорською ідентичністю?

Питання національності та мови під час перепису були не тільки болісними, а й небезпечними. З їх допомогою античорногорські сили намагалися заперечувати саме існування чорногорців, їхньої мови, культури, історії прадавньої держави. Правда ж, дуже схоже на дії російських політиків та їхніх союзників в Україні, спрямовані проти нашої держави?

Але великосербству це не вдалося, що й підтвердили дані перепису. Чорногорці, як і колись, у більшості: їх 41,12%. За ними йдуть серби — 32,93%; бошняки — 9,45; албанці — 4,97; росіяни — 2,06 (їх поява — наслідок російської агресії проти України); мусульмани — 1,63%.

Політичний складник питання про кількість чорногорців і сербів, чисельність яких змінювалася залежно від політичної ситуації, підтверджується новітньою історією Чорногорії. Постійною залишалась етнічна інженерія Белграда, метою якої було якщо й не домогтися зникнення чорногорців, то звести їх число до мінімуму.

1948 року відбувся перший перепис нової держави — СФРЮ, що виникла 1945-го. Режим Йосипа Тіто тільки формувався. В Чорногорії перепис засвідчив, що чорногорці становили 90% населення, серби — 3%. Рік 1981-й — гайки закручено до упору, триває сербізація, й чорногорців уже стало 70%, а сербів — 5%. За 20 років, до 2000-го, кількість чорногорців зменшилася до 42%, а сербів побільшало до 32%. Майже такі самі цифри показав перепис 2003 року, який коректніше відобразив національний склад Чорногорії завдяки доволі стабільній внутрішній ситуації.

І ось — 2006 рік, Чорногорія знову стала незалежною. Перший після здобуття незалежності перепис 2011 року показав незначне зростання кількості чорногорців — до 44,98% і зменшення числа сербів — до 28,73%. Це пояснювалося підйомом чорногорського патріотизму, тимчасовим затиханням дій сербських націоналістів, політикою мультикультуралізму Міло Джукановича.

Як уже зазначалося, нинішній перепис відбувався під потужним тиском просербських і проросійських сил. Саме це й призвело до незначного зниження питомої ваги чорногорців до 41,12% від загальної кількості населення (-3%) та зростання кількості сербів до 32,93% (+4,2%). Ці показники практично ідентичні даним перепису 2003 року.

Проблемнішою є ситуація з мовою. До розпаду СФРЮ офіційною мовою тут була сербохорватська. Наступного року після проголошення незалежності 2006-го Конституція Чорногорії закріпила чорногорську мову як офіційну. В грудні 2017 року Міжнародна організація зі стандартизації визнала чорногорську мову окремою від сербської й дала їй відповідний ISO-код — CRN. Це не сподобалося просербським політикам країни.

Ще менше задоволення вони отримали від того, що порівняно з переписом 2003 року кількість громадян, які розмовляють сербською мовою, зменшилася з 64% до 43,18%, хоча вона й залишається найпопулярнішою мовою в Чорногорії: чорногорською розмовляють 34,52%; боснійською — 6,97; албанською — 5,25; сербохорватською — 2,08%.

Війна проти чорногорської ідентичності триває

Античорногорська кампанія продовжилася й після перепису. В день опублікування офіційних підсумків опозиційні партії вкотре внесли до Скупштини Чорногорії пропозицію надати сербській мові статус другої офіційної поряд із чорногорською. На сьогодні Конституція визначає сербську, боснійську, хорватську й албанську мови як мови «для службового користування».

Кампанія опозиції (більшість її є просербсько-проросійською) загрожує членству Чорногорії в НАТО, її європейському шляху й чорногорській ідентичності. Оскільки може призвести до розколу суспільства за етнічною ознакою й боснізацї Чорногорії, тобто виникнення двох ентитетів — чорногорського та сербського, про що заявляли лідери проросійського й антизахідного Демократичного фронту на чолі з Андрією Мандичем (хоча ДФ і розпався 2023 року, античорногорські партії, які входили до його складу, пройшли до Скупштини).

Опозиція має певні шанси реалізувати свою ідею. Згідно з Конституцією, щоби змінити будь-яку її статтю, потрібна підтримка 2/3 депутатів (54). Саме стільки голосів мають опозиціонери, очолювані спікером Мандичем. Але для зміни статусу офіційної мови слід провести референдум і здобути підтримку 3/5 (325 тисяч) опитаних. Однак перепис показав, що розмовляють сербською 269 307 людей, а цього явно недостатньо. Тож результат гіпотетичного референдуму залежатиме від позиції громадян інших національностей.

І все-таки головним підсумком перепису 2023 року стало підтвердження того, що Чорногорія залишилася громадянською та мультинаціональною державою, чорногорську ідентичність удалося зберегти. А в «сербсько-русского міра» не вийшло нав’язати більшості чорногорців великосербські ідеї. Але атакувати незалежну Чорногорію він не припинить.