Як у Запоріжжі судять російського загарбника за розстріл військовополоненого

Заводський райсуд Запоріжжя почав розглядати по суті справу російського загарбника Дмітрія Курашова, який був стрільцем загону «Штурм-V» і мав позивний Сталкер. Його звинувачують у вбивстві українського військового, який здавався у полон, зазначає видання “Судовий репортер”.

Курашов 1998 року народження, має 9 класів шкільної освіти. Раніше судимий в Росії за крадіжку, він подався воювати, бо йому пообіцяли, що так він очиститься і зможе почати нове життя.

Як ідеться в обвинувальному акті, вранці 6 січня 2024 року бійці загону «Штурм-V» перебували поблизу окупованого села Сміле Пологівського району Запорізької області. Не пізніше 10 ранку російські окупанти почали штурмувати позиції Збройних сил України біля села Приютне.

Позицію біля Приютного утримували бійці 127 окремої бригади сил тероборони ТРО «Схід» ЗСУ. В одному з бліндажів був Віталій Годнюк, 1982 р.н. Усвідомлюючи неможливість опору переважаючим силам супротивника, Годнюк вирішив здатися у полон. Він склав зброю і підняв руки вгору, вийшов з бліндажу і на вимогу Курашова став на коліна. Однак Курашов, начебто, зробив у відповідь не менше трьох прицільних пострілів і убив Годнюка на місці.

Курашова взяли в полон менш аніж за тиждень після цих подій.

12 січня у телеграм-каналі «Не жди меня из Украины» опублікували відео допиту полоненого Курашова. Він говорив із завʼязаними очима, пояснюючи, що одне око йому пошкодило вибухом. Згодом зʼясується, що це око він повністю втратив.

У суді, почувши обвинувачення, Курашов коротко повідомив, що вину визнає, але показань давати не хоче.

Прокурор Микита Маневський сказав, що з огляду на позицію обвинуваченого бажано було б розглянути справу в спрощеному порядку, але тяжкість злочину не дозволяє цього зробити.

Коли судді вийшли в нарадчу кімнату, Курашов почав нетерпляче ропитувати свою захисницю, коли ж нарешті почнеться процес по суті.

— Я сижу з шизофрениками-свидетелями. Они меня скоро убьют… Убьют, что продлевают.

— Они ж обменяться хотят, — додала збоку перекладчка.

Адвокатка заходилася пояснювала Курашову, що Україна також зацікаволена в обміні, але таку категорію справ сьогодні спрощено не розглядають, з огляду також на резонанс. На уточнюючі запитання журналістів адвокатка стала поправляти сказане Курашовим, буцімто, він не казав про погрози і мав на увазі, що через постійне продовження тримання під вартою у нього і в свідків-військовополонених скоро розвинеться шизофренія.

Як повідомляв прокурор у судовому засіданні, свідки-військовополонені утримуються у тій же установі, що і Курашов, але ізольовано від нього. Вочевидь ідеться про окрему дільницю Запорізького СІЗО для військовополонених.

Поки судді були в нарадчій кімнаті, Курашов став говорити журналістам, що насправді він не вбивав полоненого, але визнав вину, щоб усе скоріше закінчилося і його обміняли в Росію.

— Я этого не делал. Это сделал другой человек. Он двухсотый, санитар нашего взвода — Сергей Кучимов, «Седой». У него не было другого вибора. Не было с собой средств, чтоби помочь залечить ранение, он выполнял свою работу.

Курашов розповів, що закидував бліндаж гранатами і осколок попав Годнюку в ногу. Той отримав тяжке поранення, мав сильну кровотечу і «Сєдой», коли не зміг допомогти, просто пристрелив його.

Обвинувачений плутано пояснив, що його товариші, нібито, наговорили на нього, що він убив, бо він там був один, усе робив один. Він тепер на них ображений. Припускає, що товариші не помітили «Сєдого», або вирішили змовитися і валити все на нього.

Про себе Курашов каже, що він по-справжньому і не служив у війську, він просто «уголовник» і до військових тільки приписаний був. Курашов підтвердив, що від воєначальника був наказ не брати полонених.

— Чересчур много пленных сидит в России. Нам не требуется более.

Суд ухвалив почати з допиту свідків, дослідити письмові і речові докази, дослідити харктеристики обвинуваченого і вислухати Курашов, якщо той вирішить дати показання.

Почувши, що після продовження строку тримання під вартою в засіданні буде оголошена перерва, Курашов сказав, що він проти. Але суд все ж відклали, тому що не прийшли свідки.

Трьох російських військовополонених ще в березні цього року на стадії досудового слідства допитали в суді як свідків. Це зробили для перестраховки, щоб у випадку неможливості заслухати їх у судовому засіданні можна було використати відеозаписи їх показань. Але наразі прокурор все ще планує допитувати їх особисто в суді.

Ще одним свідком має бути український військовослужбовець, відеозапис показань якого також лежить у матеріалах справи. На момент події злочину це був виконувач командир 2 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти батальйону 127 окрема бригада ТрО міста Харків на лінії бойового зіткнення із ЗС РФ у Запорізької області.

Прокурор після судового засідання підтвердив, що версія про причетність «Сєдого» слідчим відома. Курашов і раніше розповідав це правоохоронцям, однак обвинувачення це не похитнуло. Як пояснює прокурор, те, що Курашов визнає вину, щоб прискорити процес, його роботу ніяк не полегшить. Попереду повний судовий розгляд, в якому прокурор має підтвердити всі обставини доказами.

Три сестри загиблого Годнюка є потерпілими і подали в суд заяви, щоб засідання проходили без її участі. Тим більше, що вони не можуть повідомити нічого корисного для встановлення істини по справі. Як розповів прокурор, спілкуватися із журналістами потерпілі також відмовилися.

«Суспільне» повідомило, що з полеглим Віталієм Годнюком, який жив у Кобзівському старостинському окрузі на Харківщині, 1 травня попрощалися в Чернівецькій області, де він народився.

«Брав участь в АТО з 2015 по 2020 рік. З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Був стрільцем 3-го стрілецького батальйону однієї з військових частин. Загинув на Запорізькому напрямку», — інформували в територіальній громаді.

Автор:  Ірина Салій

Джерело: «Судовий репортер»