Ветеран ЗСУ Олег Симороз закликав українську владу активніше підтримувати осіб з інвалідністю і ветеранів. Як приклад, він навів США, де люди з особливими потребами є невід'ємною частиною суспільства. Про це військовий розповів в інтерв'ю «Главкому».
«Загалом мені багато що не подобається в Америці, але те, що стосується інклюзії, ставлення до ветеранів, забезпеченості ветеранів, соціальній політики – все це просто чудово. Там всі двері відкриваються автоматично, всі будівлі мають пандуси, всі вбиральні пристосовані для того, щоб туди в’їхала людина на кріслі. Такі питання вирішені раз і назавжди – без спеціальних нарад, створення робочих груп тощо», – заявив військовий.
Олег Симороз зазначив, що в США люди з повагою ставляться до осіб з інвалідністю та ветеранів. Для американського суспільства, за його словами, цілком нормально бачити людей у кріслах колісних у повсякденному житті.
«Люди з інвалідністю, люди у кріслах є абсолютно скрізь – на стадіонах, в церкві, в ресторанах – скрізь. І ніхто не показує на них пальцем і не дивується їхній появі. І це стосується і людей похилого віку, і людей з хворобою, і, звісно ж, ветеранів. Це взагалі американський оберіг, такий саме символ держави, як герб чи прапор. У кожному аеропорті – а я був у Сіетлі, Чикаго, Нью-Йорку – виставлені фотографії загиблих військових, які походили з цього штату. До них дуже велика повага», – розповів ветеран.
Військовий додав, що з соціалізацією ветеранів у 1980-х була погана ситуація, «їм мало чи не в обличчя плювали».
«Не розуміли, по-перше, за що вони воювали, а по-друге, їм була не зрозуміла політика держави, яка примушує громадян утримувати ветеранів коштом платників податків. Америка – досить жорстка країна, де кожен віддає перевагу тому, щоб платити сам за себе. Особливо якщо йдеться про здорових молодих людей, далеких від будь-якої інвалідності», – зауважив Симороз.
Однак, як зауважив військовий, ситуація у США змінилася за Буша-старшого, і от вже 30 років вони живуть з повагою до ветеранів та людей з інвалідністю.
Олег Симороз наголосив, що в Україні мають бути відповідні соціальні заклади або постійна державна підтримка для людей з інвалідністю. Адже, за словами ветерана, багато рідних за рік-два не витримують догляду за особою з особливими потребами:
«А самі такі люди часто обирають сидіти вдома, бо наші вулиці для них не пристосовані. І це аж ніяк не боягузи – вони побували у такому пеклі, яке жодному американському Рембо не снилося. Але аби не впасти на вулиці чи не потрапити в іншу неприємну ситуацію, вони просто зачиняються у своїх квартирах. Бо відчуття безпорадності – дуже неприємне, особливо для чоловіків. Не всі мають силу його здолати».