Війна та серце. Як тривалі бойові дії вплинули на здоров’я нації і що з цим робити

Як це змінити? Що саме робить держава для зниження смертності та інвалідизації, підвищення якості та доступності профілактики, лікування і реабілітації наслідків серцево-судинних захворювань? З якими викликами стикаються лікарі та пацієнти із прифронтових територій, та які наукові і практичні успіхи мають українські кардіологи та кардіохірурги, попри труднощі війни? Про це керівники медичної сфери, провідні кардіохірурги та військові лікарі говорили на ХIX українському форумі з вроджених та набутих вад серця, який пройшов днями у Києві.

Інсульти й інфаркти – найбільш поширені неінфекційні захворювання, які призводять до летальних випадків та інвалідизації серед тих, хто ними хворіє.

«Ми бачимо, що через війну інфаркти й інсульти в нас уже «молодшають». На початку воєнного стану ми прогнозували, що це «помолодшання» відбудеться на приблизно 10-15 років – і інсульти та інфаркти почнуть траплятися в молодших вікових групах. Зазвичай це було в середньому 60 років, то тепер це 45-50 років. І це вже підтверджується наявними даними», – розповів міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

«У разі, якщо в людини вже трапляється інсульт чи інфаркт, у нас працює екстрена медична допомога, проведена чітка маршрутизація, і визначені заклади, які лікують інфаркти та інсульти. Це революційні зміни – якщо порівняти статистику 2024 року зі статистикою 2018 року, сьогодні понад 90% усіх госпіталізованих з інфарктами та інсультами потрапляють саме в ті лікарні, в яких можуть лікувати інфаркти та інсульти. Що означає «можуть лікувати»? Це означає, що лікарня має контракт із Національною службою здоров'я України (НСЗУ), забезпечена необхідними лікарськими засобами, а також оснащена відповідним діагностичним обладнанням», – додає він.

Очільник комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Михайло Радуцький навів статистику – рівень інвалідизації від інфарктів та інсультів (тобто безповоротних наслідків для функціональності людини) суттєво зменшився – від 70% ще п’ять років тому до 42% зараз. І перерахував передумови.

«51 кардіограф, встановлений минулого року в Україні, 200 комп'ютерних томографів за останні два роки, витримування «золотої години», яке сьогодні почали забезпечувати екстрені служби, і 78 закладів, законтрактованих із НСЗУ, дають нам надію, що інфаркти й інсульти перестануть бути такою лячною загрозою для країни, як це було ще 5 років тому, коли майже 70% людей з інфарктами або інсультами ставали інвалідами і не поверталися до нормального життя, а сьогодні цей відсоток зменшується. Наразі в нас 42% серцево-судинних захворювань призводять до втрати працездатності», – каже Радуцький.

Але потрібне і усвідомлення від самих пацієнтів – пізнє звернення до лікарів призводить до фатальних наслідків.

«Бачимо проблему в тому, що в нас люди пізно звертаються за медичною допомогою, не потрапляють у «терапевтичне вікно» (проміжок часу, протягом якого терапевтичні заходи будуть мати найвищий ефект – ред.). У мене прохання до вас усіх – комунікувати людям, щоб при перших симптомах викликали 103, щоб якомога раніше приїхати до медичного закладу, бо вчасність звернення за медичною допомогою – це, мабуть, 80% успішності лікування», – розповів Ляшко.

Міністр подякував українським кардіохірургам, які виконують операції у найскладніших умовах. Та привітав Іллю Ємця, який напередодні став шостим спеціалістом за межами США, обраним членом американської Асоціації кардіохірургів із вроджених вад серця.

Стрес та серце: вплив бойових умов

На війні кардіологічні проблеми стають основною причиною смертності, окрім власне бойових. Начальник медичної служби Національної гвардії України полковник Всеволод Стеблюк навів статистику – 39% так званих небойових безповоротних втрат припадає на гостру серцево-судинну недостатність. Причина такого високого показника криється у недообстеженості при проходженні військово-лікарських комісій (ВЛК), відсутності регулярного моніторингу здоров’я військових та обмеженій кількості спеціалістів на фронті, де навантаження на медичний персонал особливо велике.

«Ми провели зріз причин цих небойових, безповоротних втрат, переважна більшість, 39% – це гостра серцево-судинна недостатність, яка призвела до смерті. Тобто ці люди були призвані з якоюсь патологією. Всі випадки раптової серцевої смерті мають свої предиктори, відповідно, на жаль, ми їх не враховуємо», – каже Стеблюк. Ситуація ускладнюється тим, що середній вік бійців на фронті – 40–45+ років, значна частина з них має по кілька хронічних захворювань ще до початку служби.

Важкі умови, навантаження та стрес не лише погіршують наявні проблеми, але й можуть стати тригером для нових хвороб.

Начальник медичної служби Національної гвардії України Всеволод Стеблюк вважає проблематичною зміну стандартів під час проходження ВЛК: «Була прибрана графа «обмежено придатні», тепер є придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та навчальних центрах і, увага, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення та охорони».

Таким чином, військові з серцево-судинними захворюваннями, як-от серцева недостатність першої-другої стадії, допускаються до служби, де немає постійного доступу до кваліфікованої медичної допомоги. Це ставить під загрозу їхнє життя та безпеку, каже Стеблюк. «Де межа між серцевою недостатністю І-ІІА та ІІБ-ІІІ стадії? Якщо людина потрапить в медичний підрозділ, наприклад, у наш евакуаційний, де треба бігати, тягти ноші, перебувати під обстрілами – тоді виникає питання, скільки військовий протримається в стадії ІІА?» – зазначає полковник.

Вирішення проблеми лежить у перегляді наказу №402 та деталізації визначених категорій патології, а також у покращенні медичного відбору та впровадженні регулярного моніторингу стану військових. Необхідно не лише проводити базові обстеження, але й включати в них стрес-тести, ехокардіографію та холтерівський моніторинг.

«Якщо військовий старший за 40 років, лише ЕКГ недостатньо. Потрібні комплексні обстеження для своєчасного виявлення кардіологічних проблем», – зазначає полковник Стеблюк.

Наслідки полону: серцева недостатність і хронічні захворювання

Колишні полонені, повернувшись додому, стикаються із занедбаними хворобами, зокрема серцевими, які не були вчасно діагностовані або лікувались неналежним чином. При тому, що за Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими «безпосередній репатріації підлягають люди, чия хвороба набула хронічного характеру настільки, що можливість одужання протягом року після початку захворювання виключається». Сюди відносяться і численні патології роботи серця.

Керівниця патронатної служби 3-ї штурмової бригади, старший лейтенант Олена Толкачова розповіла зі свого досвіду, що у кількох колишніх полонених діагностували серцеву недостатність, яку не змогли подолати навіть після повернення додому.

«На жаль, ті хронічні хвороби, які виникають під час полону можуть призвести навіть до гибелі бійця після того, як він повертається додому. У нас були випадки, коли, на жаль, хлопці через 3-4 місяці після повернення не змогли подолати серцеву недостатність. Тому ми ретельно зараз оглядаємо бійців. Зокрема, державна установа «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» допомагає у безкоштовному «чекапі» (профілактичному медобстеженні – ред.) хлопців та дівчат, які повернулися з полону», – розповіла Олена Толкачова.

Лікування у прифронтових умовах: проблеми кардіології

На прифронтових територіях, де часто відсутній доступ до кваліфікованих медичних послуг, ситуація із серцево-судинними захворюваннями є проблематичною. Пацієнти з вадами серця, особливо ті, що потребують постійного медичного нагляду та прийому специфічних медикаментів, не можуть регулярно отримувати допомогу через обмеженість ресурсів і нестабільну логістику постачання ліків.

Українські медики прагнуть надати якомога кращу допомогу в складних умовах, організовуючи виїзні та онлайн-консультації. Але навіть це не завжди вирішує проблему – зруйновані дороги, проблеми з електропостачанням, відсутність інтернету, постійні обстріли та ризик нових окупацій унеможливлюють регулярний доступ до селищ поблизу фронту.

«Наша команда виїзних консультантів оглянула понад 6000 пацієнтів з початку війни, але у багатьох населених пунктах ми були тільки раз, і повторні візити зараз просто неможливі», – розповіла лікарка-кардіолог Ольга Гур’єва.

Перспективи

Форум показав, що зменшення кардіологічної кризи серед військових та цивільного населення вимагає комплексного підходу. Необхідно переглянути стандарти медичного відбору до лав армії та адаптувати медичні програми до реалій війни. На думку українських медиків, для зниження ризиків кардіологічних захворювань необхідно забезпечити більш глибокі обстеження для бійців при мобілізації, впровадити постійний моніторинг їхнього стану на лінії фронту, а також проводити регулярні виїзні консультації для цивільного населення на прифронтових територіях.​

Гарну новину озвучив голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Михайло Радуцький – за його словами, державний бюджет України на 2025 рік включатиме додаткове фінансування на 17 мільярдів гривень для системи охорони здоров'я.

Владислава Кулініч