Юбка, юпка чи спідниця: розберімось нарешті, яке з цих слів правильне

24 Канал пропонує з'ясувати чи має слово "юбка" український відповідник та чи тотожне воно зі словом "юпка".

З'ясуємо, що таке "юбка"

Слово "юбка" – це русизм, який позначає жіночий одяг, що закриває фігуру від талії у до низу. Вона є елементом як чоловічого, так і жіночого гардероба. У російську слово прийшло з арабської – "джуба", що позначає нижнє плаття.

В українській мові є своє слово для цього елементу гардероба – "спідниця", Слово походить від слова "під", "спіднє" – тобто нижнє.

Це один з найпопулярніших видів жіночого одягу, але може бути і чоловічого, у деяких народів. Так ще позначають нижню частину інших видів жіночого вбрання – частина сукні, костюма, пальто.

За формою сучасні спідниці дуже різні, однак усі їх можна виокремити в п'ять основних груп:

• Прямі звужені спідниці, спідниці запаски;
• Спідниці злегка розширені у формі трапеції (із клинців);
• Спідниці широкі призбирані;
• Спідниці у складку;
• Спідниці кльош.

За кроєм та довжиною їх поділяють на мікро-, міні-, міді- та максі-. А матеріали, колір, декор, дизайн уже диктує мода. Це настільки популярний жіночий одяг, існує навіть Міжнародний день спідниці, який відзначається щорічно 30 листопада.

Носіть спідниці із задоволенням / фото для привернення уваги

Однак, слово "юбка" має і інше значення – інженерне. Ним позначають у техніці – бокові стінки або нижню частину якогось циліндричного виробу.

У гірництві чи нафтодобуванні – пристрій, який запобігає розбризкуванню рідини, наприклад, під час підіймання інструменту зі свердловини. Наприклад: стінки навколо гирла свердловини при її підземному ремонті, які запобігають розбризкуванню промивної рідини.

А чим відрізняється "юпка"

Але в українців є інше співзвучне слово – "юпка" (від італійського giuppe – "безрукавка"), це елемент жіночого гардероба – одяг верхньої частини тіла. Елемент традиційного жіночого одягу українок ХІХ століття – легка вкорочена жіноча свита, що розширялася донизу. Юпка оздоблювалася вишивкою, декором з оксамиту, хутром. Деякі моделі, які уже шили в крамницях, мали комірці та від талії вставні клини чи фалди, тому пишніше розширялася до низу.

"А що? Одрізати тобі на спідницю чи на юпку? – спитав Ястшембський в молодиці" (Іван Нечуй-Левицький);

"Одіта вона була у демікотонну юпку й спідницю" (Панас Мирний).

До цього елементу одягу знову повертаються поціновувачі традиційного українського строю, та можемо зустріти адаптовані сучасні моделі.

Моделі жіночих юпок / Ілюстрація з відкритих джерел

Експонат музею Івана Гончара / фото музею