"Кадиров повертається в Маріуполь": як нажився на українцях і що буде тепер

Про це у розмові на 24 Каналі розповів радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, зауваживши, що поки незрозуміло точно, у якому форматі це відбудеться. Більше про це, що тепер чекає на Маріуполь і про низку операції України зі знищення російської логістики на окупованих територіях – читайте далі в матеріалі.

Україна провела низку операцій зі знищення логістики окупантів

Зранку 31 жовтня так звана окупаційна влада Росії заявила про атаку дронів на морський порт у Бердянську. Орієнтовно було запущено 6 БпЛА, може й більше. Є інформація, що російські пропагандисти у репортажі разом із гауляйтером Євгєнієм Балицьким зізналися, що один із дронів пошкодив корабель в порту. Які наслідки від ударів?

Так і є, один з кораблів було пошкоджено, не знаємо, який саме. З Бердянськом і з портом непроста історія щодо отримання інформації та зради. Проте "дякуємо" пану Балицькому, що він так хоче потрапити на телеекрани російських офіційних пропагандистських каналів, що потроху висвітлює ті наслідки, які нам так потрібні, щоб провести дослідження, звірити ті дані, які є, з партнерами.

Нині жодного корабля в порту Бердянська немає. Після удару, за декілька днів, починаючи з 31 жовтня, росіяни почали виведення тих суден, які були пришвартовані в порту, зокрема того, що був, з огляду на все, пошкоджений. Наразі там просто порожнеча.

Електропостачання було фактично знищено через влучення в підстанцію, яка теж була, найімовірніше, однією з цілей, тому що це знеструмлює роботу Бердянського порту та унеможливлює вивантаження або завантаження суден. Триває ремонт, скільки на це знадобиться часу – ніхто не знає. Електричного струму досі немає.

Також були частково поранені окупанти, тому що там було влучення по промислових складах, які розташовані в порту, – там, де базуються російські військові. Це була доволі успішна атака.

Це історія, яка дуже надихає людей на всіх окупованих територіях, бо дуже багато критики у нас було поза кадром щодо організації та синхронізації роботи з російською логістикою. Нині бачимо нарешті цілеспрямовану роботу українських Сил оборони разом з нашим рухом опору і з людьми, які працюють в окупації – партизанським рухом зі знешкодження російської логістики.

Удар по порту – це вже фінальна складова у ланцюгу, тому що цей удар відбувся 31 жовтня (порт, судна, електропостачання). Але напередодні, 27 жовтня, було підірвано залізничний міст, який об'єднував Бердянськ з Токмаком та забезпечував логістику насамперед в порт. Після того як його підірвали, що підтверджено також ГУР, використання порту і залізниці, як військової логістики, сьогодні є неможливим.

Напередодні, 27 жовтня, біля Токмака було ураження потягу, який автоцистернами привозив паливо. Теж дуже влучний удар – декілька цистерн спалено вщент. За кілька днів дослідженням від наших партнерів ідентифікували місце влучання.

За 27, 28 та 31 жовтня фактично були завдані критичні ураження військової логістики росіян у цій небезпечній зв'язці "порт – залізниця". Прекрасний приклад, сподіваюсь, що він буде масштабований на всі окуповані території, і це сповільнить наступ росіян, і нарешті вони не зможуть так вільно почуватися щодо розбудови логістики, як це було раніше. Як ми бачили, вони будували всю логістику з Росії безпосередньо в Маріуполь.

Україна нищить логістику ворога на окупованих територіях / Getty Images

"До листопада буде готова": що Росія будує на окупованих територіях

Цікавить стан залізничного сполучення "Ростов-на-Дону – Донецьк – Волноваха – Маріуполь". Що із цією ділянкою?

Поки досить активно функціонує, на жаль. Ми не бачимо активної роботи порту, а це означає, що дуже активною є робота залізниці. При тому локомотивне депо, яке розташоване на території Маріупольського залізничного вокзалу, доволі активно працює. Бачимо дуже багато теплотягів.

Там з'явились нарешті не наші теплотяги. Вони потрапили до Маріуполя, ймовірно, з Росії, бо це не розфарбовані теплотяги, які залишились на території принаймні теплотяжного депо з розпорядження "Укрзалізниці". Тобто це вже російські теплотяги. Це означає, що вона працює.

Ми фіксуємо ці потяги в напрямку Донецька, Іловайська, Волновахи, Росії. Бачимо, що йде відбудова Волноваського депо, тепер вже повноцінно. Триває ремонт дороги та полотна в районі Вугледара. Це та частина залізниці, яка має з'єднати Волноваху та Розівку Запорізької області. Вона раніше і з'єднувала, але була пошкоджена.

Згідно з нашими оцінками, до кінця листопада дорога буде фінально готова. Беручи до уваги ті зусилля, які вони докладають, це ще, на щастя, не той темп, який ми бачили, коли вони працювали біля Маловодного. Це пов'язано з тим, що неподалік все ж таки тривають агресивні та активні бойові дії в бік Курахового – те, що відбувається після Вугледара.

Тож росіяни не можуть повноцінно розгорнути свою інженерну групу, тому трохи повільно триває процес. Але Росія над цим працює. Одночасно ми бачимо, що наші не шкодують бердянську логістику. Це теж добре, бо це певні виклики для росіян.

Розівка, Мелітополь та Бердянськ – це наявні гілки. Вони не були пошкоджені за період окупації, тому що там вона доволі "мирно" пройшла. Росіяни використовують її сьогодні в достатньому обсязі за потреби. Здебільшого залізниця працює задля того, аби доставляти паливо з Криму до Розівки, але якщо росіяни вклиняться повністю, це буде в них, на жаль, повноцінна залізниця.

Треба розуміти, як розвиватимуться події, якою буде погода. Якщо піде сніг, заморозки чи розпочнуться рясні дощі, можливо, ці ремонти трохи сповільняться і будуть перенесені на 2025 рік, як це було у 2023 році, коли вони будували залізницю до Маріуполя.

Наприкінці жовтня так званий "губернатор" окупованої частини Запорізької області Балицький відзначився низкою гучних заяв. Зокрема, сказав, що начебто активно триває будівництво залізничної гілки з Мелітополя до Бердянська. Який сенс у зведенні цього залізничного сполучення?

Я думаю, що це залізничне сполучення існує виключно в уяві Балицького і це стандартна ситуація в низці його заяв. Треба розуміти, хто такий Балицький з погляду на його статус на окупованих територіях.

Він майже ніхто, трохи вище за очільника так званої "лнр", про яку в Росії навіть забули. Його ніхто не знає, тотально ніхто не фінансує. Це точно не той "русскій мір", за який він боровся. Він намагався зайняти місце, яке б дорівнювало місцю Пушиліна (глава так званої "днр" – 24 Канал), який дійсно має вагу, присутній в російському інформаційному полі.

Для чого це робиться? По-перше, за цим стоять гроші, фінансовий потік. По-друге, він прекрасно розуміє, як працює українське інформаційне поле і як ми відстежуємо все те, що заявляють такі гауляйтери на окупованих територіях для того, щоб одразу звірятися з реальністю і розуміти, що буде далі. І він цим користується.

Через наше інформаційне поле його заяви потрапляють в російську інформаційну площину. Балицький добивається, що зараз, наприклад, ми з вами обговорюватимемо, наскільки це ризикована історія з погляду військової логістики, якщо росіяни його дійсно побудують.

Усі ці історії щодо логістики Бердянськ – Мелітополь так не працюють, як було, наприклад, з маріупольською логістикою. Вона не загрожує, тому що жодних питань не розв'язує, а залізничне сполучення Бердянська з Мелітополем існує сьогодні, але йде по колу. Нема в ньому ніякого глобального сенсу.

Проте, якщо ми казатимемо про тотальні загрози, то Балицький поїде в Москву, почне бігати по Кремлю і розповідати, мовляв, "бачите, як Україна хвилюється, боїться, що ми побудуємо цю залізницю, тож давайте врешті-решт її побудуємо". Це дуже великий інфраструктурний проєкт – з нуля побудувати залізницю, і це великі гроші йому особисто в кишеню.

Це точно не спрацює, як не спрацювало з залізницею між Маріуполем і Бердянськом, яку він так гучно анонсував декілька разів, вона навіть існувала на мапах, і про яку росіяни сьогодні забули, тому що в ній немає сенсу.

Варто дивитися, як працює російська економіка, а вона функціонує дуже просто. Нині ми бачимо падіння перевезень російської залізниці майже на 7%, і навіть бізнес, який існує в Росії, переходить на автоперевезення, тому що він вважає, що це дешевше.

За таких умов російська залізниця не стане будувати нову, як величезний інфраструктурний проєкт, умовно кажучи, з Ростова до Маріуполя, з Маріуполя до Бердянська, з Бердянська до Мелітополя і так далі. Тому що це гроші, яких немає, і не факт, що вони будуть.

А з погляду логістики, в цьому немає потреби. Повторюсь, існує українська залізниця, яку вони відновлюють, вона працює. Якщо там треба буде дизелю пройти певну відстань не за 8 годин, а за 10 годин, то нічого страшного, але Балицький намагається у такий спосіб набрати собі політичної ваги.

Він хоче перестрибнути через власну голову, надати ваги Запорізькому регіону, але не вдається. Це дуже дивно, але, беручи до уваги російське інформполе, в цій війні існує виключно Донецька область. Умовно, вся агресивна війна відбувається на території Донеччини; усі гроші на "відновлення" йдуть у Донецьку область, Маріуполь.

Хто говорить про окуповану територію як обличчя "боротьби з тотальним пануванням України" та інші російські наративи? Знову ж таки, так званий очільник окупаційної влади псевдореспубліки в Донецькій області Пушилін. Усе, нічого іншого в російському інформаційному полі не існує. У них навіть частини Курської області, яка під контролем ЗСУ, не існує. Куди там Балицькому просунутися?

Як Кадиров нажився на українцях

Видання The Guardian повідомило, що глава Чечні Рамзан Кадиров займається масштабними розкраданнями майна на території окупованого Маріуполя. Нагадаю, що кадирівці вивезли з металургійного комбінату імені Ілліча все обладнання, яке можна було демонтувати, і вже продали за шалені гроші. Що конкретно вони вивозили та кому продавали? Робили це всередині Росії?

Так, всередині Росії. Усе продано їхньому металургійному комплексу, який розташований в районі Урала, усе поїхало туди. Це конкуренти наших власників на українських металургійних заводах, які працювали в Маріуполі та продовжують працювати на території України.

Ринок чорної металургії дуже вузький, вона не надто популярна. У певний час розпочався процес модернізації, і такий самий процес модернізації стартував на території Росії. Тому було одне і те саме постачання обладнання. Дуже великі комплекси доставлялись, це стосувалося доменних печей. Мовиться про десятки мільйонів євро, які витратили на заміну обладнання.

Кадиров вивіз коштовне обладнання з Маріуполя і продав Росії / Getty Images

Свого часу проводились великі діалоги, були такі протистояння суспільства всередині Маріуполя з погляду боротьби за чисте повітря, тому обладнання абсолютно сучасне. Воно було вироблене і поставлене після 2015 року, орієнтовно це період 2017 – 2019 років.

Деяке обладнання навіть до кінця так і не пройшло модернізацію, процес перервало російське вторгнення 2022 року. А нині його не існує, воно вже все на території Росії. Усе буде розібрано на різні компоненти, будуть залучені для обслуговування і заміни тих, що необхідні російському металургійному комплексу.

Тому що в росіян сьогодні в реальності немає доступу до цих виробників. Вони не можуть купити напряму, що їм потрібно, через санкції, а ніякого шляху в обхід вони теж не напрацювали. Тому Кадирову дуже пощастило, бо в нього в руках опинилося просто золото. Нічого не витративши, він отримав нове обладнання, яке вивезли та продали.

Що чекає на Маріуполь після повернення Кадирова

Узагалі, якщо говорити про Кадирова і Маріуполь – він повертається в місто. Ще не зрозуміло остаточно, як саме це відбуватиметься, але певна низка подій вже відбувається. Наприклад, нещодавно Кадиров дав черговий орден своїй доньці за "популяризацію чеченської діаспори на території так званої "днр".

З усієї підконтрольної так званій окупаційній владі території вона була виключно в Маріуполі. Вона була "обличчям", яке забезпечувало у 2022 і на початку 2023 року легалізацію населенням Маріуполя, яке залишилось в місті, саме кадирівців.

Це був досить успішний кейс, тому що у маріупольців було найгірше ставлення до так званих "днрівців", тому що це – не люди з погляду того, як вони поводились. Потім за ними йшли росіяни, а кадирівці ніби стояли окремо і демонстративно дуже добре ставились до місцевого населення. Публічним обличчям цієї гри була дочка Кадирова.

Потім у 2023 році велика чеченська діаспора переїхала в Маріуполь і там почалося абсолютне свавілля: панувала тотальна безкарність і неможливо було її врегулювати, відбувся скандал з Пушиліним. Тоді вже за допомогою росгвардії та інших підрозділів ФСБ, зокрема спецназу, а також завдяки віддаленню Кадирова від Кремля і наближення Пушиліна, вдалося трохи привести їх до ладу на території Маріуполя.

Сьогодні ситуація кардинально змінилась. Наприклад, кафе в центрі "Гусі-лєбєді" було повністю чеченським, а зараз воно стало російським. Там перебувають здебільшого окупаційні представники, принаймні там не спостерігається етнічна належність відвідувачів. Це дуже показова історія.

Проте зараз Кадиров активізувався. Вони продали обладнання, ось знову з'являється його донька. Думаю, що буде повторення експансії кадирівців в Маріуполі. Тут вже треба дивитися на гру Росії, бо і росіяни повертаються в Маріуполь. Якщо їхня "спайка" з Кадировим буде успішною, як свого часу "спайка" фсбшників з кадирівцями дозволила Пушиліну набрати ваги, то на Маріуполь чекають дуже "веселі" і непрості історії з перерозподілом фінансових потоків.

З нашого погляду, це абсолютно чудово. Це значить, що саме росіяни мінусуватимуть своїх гауляйтерів. Це значить, що вони будуть стрілятися, різатися, як вони це вміють робити. Єдине, що нашим громадянам треба буде дуже обережно триматися якомога далі. Тож, думаю, що на Маріуполь чекає новий "вибух 1990-х", тільки тепер за участю офіційних осіб, зокрема Кадирова.