Розділяй і владарюй. Як російська пропаганда поляризує аудиторії медіа та втручається у вибори в США

5 листопада в США відбудуться президентські вибори, де кандидатом від республіканців є Дональд Трамп, а від демократів — Камала Гарріс. Від результату цих виборчих перегонів буде залежати майбутнє міжнародної політики, економіки, безпеки, а також підтримка України в протидії російській повномасштабній агресії.

Російська пропаганда залишається викликом для національної безпеки США. Так, у вересні 2024 року Держдепартамент США наклав санкції на осіб, пов’язаних із Russia Today. Росія намагалася втручатися у вибори 2016, 2020 років через ферми ботів, тролів, роботу російських спецслужб. MediaSapiens розповідає про спроби впливу російської  пропаганди на громадську думку в США.

Совєтологія

Історія сучасного російського впливу в США почалася під час «холодної війни» в академічному середовищі. Оскільки Білому дому потрібно було краще розуміти ворога (СРСР), то було створено кафедри й інститути євразійських і східноєвропейських студій. Це була частина розвитку совєтології.

Науковці вивчали російську мову, літературу. В результаті вони аналізували Радянський Союз із російської перспективи, без урахування особливостей суспільств, які були під владою Москви. Тому їхнє бачення того, як розвивався СРСР, було неповним і викривленим. Наслідком того було те, що Центральне розвідувальне управління США не очікувало того, що СРСР може розпастися у 1991 році.

Можемо також згадати промову Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді УРСР на початку серпня 1991 року, яка увійшла в історію як «котлета по-київськи». Американський президент застерігав українців від «самовбивчого націоналізму» та закликав продовжувати працювати в питанні реформування СРСР разом із Михайлом Горбачовим.

Медіа в США сприйняли насторожено новину про проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. «Детектор медіа» писав про те, як західні медіа висвітлювали події на початку 1990-х. Недостатнє розуміння української історії та культури, а також нестача релевантної інформації англійською зробили свою справу. До того ж багато науковців-совєтологів були в захваті від російської культури та не бачили нову Росію як загрозу національній безпеці США, а натомість прагнули далі розвивати російські студії.

Росія на початку 1990-х років мала свою агентуру в Сполучених Штатах Америки та вже мала досвід проведення інформаційних операцій по той бік Атлантики. З найбільш відомих операцій 1980-х років можна згадати  дезінформаційну кампанію про те, що вірус СНІДу було нібито створено в біолабораторіях ЦРУ з метою знищення людей по всьому світу. Вона була розроблена спецслужбами СРСР і запущена через англомовну індійську газету, підконтрольну КДБ.

Навіть після розпаду Радянського Союзу, науковці, які вивчали теми, пов’язані з Росією, продовжили працювати з цією проблематикою. Їхні підходи щодо того, що з РФ в будь-якому разі треба мати справу і враховувати національні інтереси Москви впливає на нинішнє бачення щодо Росії в Білого дому.   

Як приклад того, яким чином спадщина совєтології впливає зараз на інформаційний порядок денний США та висвітлення російсько-української війни, можемо згадати професора Чиказького університету Джона Міршаймера. Політолог у своєму тексті «Випадок для українського ядерного стримування» 1993 року для видання «Foreign Affairs» попереджав, що тиск США на Україну щодо ядерного роззброєння був помилкою. На думку Міршаймера, наявність в України ядерної зброї була гарантією миру між Києвом і Москвою.

Але з часом погляди науковця змінилися. У своїй публічній лекції 2015 року (28 мільйонів переглядів на ютубі) професор Міршаймер назвав основною причиною початку російської  агресії проти української держави «політику США щодо вступу України до НАТО». За словами науковця, прагнення Заходу наблизити Північноатлантичний альянс до кордонів Росії зустріло реакцію Володимира Путіна. Відтак Міршаймер розповідає про війну, яку він називав «українською кризою», крізь призму наративів російської пропаганди, виправдовуючи імперську поведінку Москви тим, що Путін мислить категоріями XIX століття з геополітичним балансом сил у світі.

Теза про те, що Захід нібито винен у тому, що відбувається в Україні з 2014 року, є поширеною серед частини американських аналітиків, науковців, журналістів. Зокрема, почесний голова з Росії та євразійської політики аналітичного центру RAND Семюел Череп писав у січні 2022 року, що для Вашингтона найбільш ефективним буде сприяти дипломатичному врегулюванню війни, а не надавати військову допомогу Україні.

Президентські вибори 2016 року

Президентські вибори 2016 року стали моментом для усвідомлення російського інформаційного та гібридного впливу в США, на тлі посилення популізму в американській політиці, а відтак і поляризації в суспільстві. Тодішній кандидат від республіканців Дональд Трамп висловлював підтримку Джуліану Ассанжу та його проєкту Wikileaks. Австралійський хакер Ассанж опублікував на своєму ресурсі листування з електронної пошти кандидатки від демократів Гілларі Клінтон.

Ассанж у 2010 році опублікував на ресурсі Wikileaks секретні документи Пентагону щодо дій американської армії в Іраку й Афганістані.

Експрацівник ЦРУ Едвард Сноуден поїхав до Росії у 2013 році після оприлюднення ним засекреченої інформації про плани американських політиків щодо стеження за людьми. Після скандалу зі Сноуденом до широкого вжитку увійшло поняття «метадані». Це інформація з гаджетів, за допомогою якої можна відстежити, де людина перебуває та з ким комунікує.

За розслідування про Сноудена отримав Пулітцерівську премію американський медійник Гленн Грінвальд. Він писав тексти для таких медіа як The Guardian і New York Times. Тоді, у 2013 році, Грінвальд критикував «журналістику істеблішменту» та виступав проти цензури з боку держави. Нагадаємо, що Джуліан Ассанж і Едвард Сноуден теж мали подібні погляди, якими маніпулювала російська пропаганда, прагнучи послабити Захід, в першу чергу США.

На початку жовтня 2024 року Джуліан Ассанж виступив у штаб-квартирі Ради Європи в Страсбурзі, де назвав ЦРУ інструментом транснаціональних репресій.

Безпосереднє відношення до інформаційного втручання Росії у президентські вибори в США 2016 і 2020 років мали тролі з Агентства інтернет-досліджень, створеного керівником «вагнерівців» Євгеном Пригожиним. Згідно з інформацією Форуму з оборони демократії, інформаційні кампанії Пригожина мали вплив на американське суспільство.

За інформацією дослідницького проєкту обчислення пропаганди Оксфордського університету впродовж 2015—2017 років понад 30 мільйонів користувачів поширювали дописи Агентства інтернет-досліджень у фейсбуці й інстаграмі. Аналіз показав, що більшою мірою активність агентства у соцмережах була досягнута органічно, без залучення рекламних інструментів. Також було зазначено, що метою інформаційного втручання Росії у президентські вибори 2016 року було посіяти недовіру до американських інституцій серед іспаномовних виборців і бойкот голосування з боку афроамериканців. Водночас, згідно з результатами дослідження Оксфорду, Росія стояла за поширенням маніпулятивних, сенсаційних новин і конспірологічних теорій у США під час проведення виборів.

За повідомленням видання National Review, Росія також стояла за протестами в США 2016 року. Наприклад, людей підбурювали до протестів через групу у фейсбуці під назвою «Серце Техасу», де агітували за відокремлення штату та проголошення незалежності.

Втручання Росії у президентські вибори США 2016 року офіційно розслідували. Емілі Гардінг, яка нині є керівницею програми розвідки, національної безпеки та технологій Центру стратегічних та міжнародних досліджень, раніше була заступницею директора з персоналу Комітету з розвідки Сенату США. Саме вона очолювала комітет із розслідування втручання Росії у президентські вибори США 2016 року. Результатом роботи комітету став звіт Мюллера, який було оприлюднено 2019 року. Там було вказано, що підрозділи 26165 і 74455 Головного розвідувального управління Генерального штабу Росії здійснили хакерські атаки, щоб зламати електронну пошту штабу Клінтон.

Частина звіту залишається засекреченою, однак навіть із публічної частини стає зрозуміло, як представники російських спецслужб змогли прибути в США під вигаданими причинами. Так, працівниці Агентства інтернет-досліджень Олександра Крилова й Анна Богачова стверджували, що зустрілися на вечірці й так вирішили разом поїхати в Штати. Розслідування показало, що Росія почала готуватися до втручання у вибори ще на початку 2014 року, наймаючи фахівців із ведення різних соцмереж.

У спільному звіті ЦРУ, ФБР і Агентства з національної безпеки США від січня 2017 року йдеться про те, що Володимир Путін і російський уряд прагнули допомогти Трампу обратися президентом. На думку розвідок США, коли в Москві стало зрозуміло, що Гілларі Клінтон має більше шансів перемогти у виборчих перегонах, росіяни прийняли рішення здійснити хакерські атаки на штаб Клінтон.

Поляризація в суспільстві

Суспільно-політичний розвиток США минулих років показує зростання поляризації серед американців. Це стосується різних питань: аборти, податки, страхова медицина, нелегальна імміграція, кредити для студентів. Наявність полярних поглядів на вищезгадані питання посилюється атомізацією аудиторій медіа. Люди, які дивляться CNN, не споживають контент Fox News, і навпаки. Відтак люди хочуть чути позиції винятково своїх однодумців, а не візаві. Тому американське суспільство — це багато інформаційних бульбашок, які використовують політики для мобілізації власного електорату.

У статті науковців, опублікованій в Nature Communications 2023 року, було показано, що більшу частину контенту для поляризації американського суспільства вищезгадане російське Агентство інтернет-досліджень брало з локальних медіа США.

Наукова співробітниця з Близького Сходу Лабораторії цифрових кримінальних досліджень Атлантичної Ради Діна Садек є авторкою та співавторкою досліджень про російську пропаганду щодо України, а також інформаційних втручань в президентські вибори США. У коментарі «Детектору медіа» Діна Садек розповіла про те, як російська пропаганда використовує соцмережі в США. 

«Соцмережі є основним інструментом, за допомогою якого російська пропаганда досягає американської аудиторії. Це містить контент, поширений акаунтами російських державних медіа та пов’язаних із ними журналістів у соціальних мережах. Цей вміст є набагато зрозумілішим, оскільки ясно, звідки він походить, і що порядок денний тих, хто поширює вміст, чітко відповідає позиції російського уряду. Росія також шукає партнерства з медіа й онлайн-інфлюенсерами, за допомогою яких вона може посилити обмін повідомленнями, пов’язаними з Кремлем, через внутрішні канали» — прокоментувала Діна Садек.

Росія використовує таких людей як колишній телеведучий Fox News Такер Карлсон, військовий Скотт Ріттер, режисер Майкл Мур, медійник Гленн Грінвальд та інших публічних людей США у своїх інтересах. Кожен із них по-своєму поширює наративи російської пропаганди про теракти 11 вересня 2001 року, підтримку України з боку США, зовнішню політику Вашингтона. Такер Карлсон записав інтерв’ю з Володимиром Путіним і Павлом Дуровим, Скотт Ріттер у твіттері та в ютубі розповідає про те, що нібито Національна поліція України влаштувала трагедію в Бучі, а винуватцем цього є Джо Байден, Грінвальд говорить, що США розпалюють війну, надаючи допомогу Україні, яка не зможе перемогти Росію, Майкл Мур у своїх документальних фільмах поширює конспірологію про те, що американські спецслужби ймовірно влаштували теракти 11 вересня 2001 року.

Одним з основних пропагандистських ресурсів Росії у США було Russia Today America, засноване у 2010 році. На RT America виходили передачі Ларрі Кінга, Еда Шульца, екстелеведучого MSNBC, та інших. RT America була копією ньюзрумів західних медіа з одним нюансом — там поширювали державну пропаганду Москви з метою маніпуляції громадською думкою всередині США.

Директором RT America з 2012 року є Михайло Солодовніков, російський пропагандист, який до того був спеціальним кореспондентом телеканалу «Россия». Він є генеральним директором T&R Productions, яка відповідала за виробництво програм для RT America.

Солодовніков висвітлював війну в Іраку та тривалий час жив і працював у США. У березні 2022 року його було виключено з Ради директорів премії Emmy, куди він раніше входив, а RT припинив свою роботу. У США, на відміну від ЄС, не було заблоковано роботу російських пропагандистських ресурсів, і вони припинили роботу з власного рішення. Хоча глобальний центр залучення, інституція всередині Держдепартаменту США, яка відповідає за стратегічні комунікації, проводить моніторинг та аналіз російської пропаганди.

Видання «Тексти» опублікувало у червні 2024 року дослідження «Американські гойдалки» про мережу політиків і журналістів, які виступають проти надання допомоги Україні. Ця аналітика викликала погрози припинити донорське фінансування редакції. Сенатор Джей Ді Венс і член парламенту Метт Гаєц закликали Державного секретаря США Ентоні Блінкена надати інформацію про фінансування видання «Тексти» з американських донорських коштів.

Однією з головних соцмереж, де Росія поширює дезінформацію на американську аудиторію, є X (колишній твіттер). За інформацією Інституту стратегічного діалогу, під час урагану в жовтні 2024 року, який охопив південні штати, росіяни через акаунти у твіттері поширювали маніпуляцію, що нібито кошти на допомогу Україні Вашингтон спрямував із фондів на порятунок людей від урагану.

Нерезидентка, провідна наукова співробітниця Центру аналізу європейської політики (США), співзасновниця подкасту Kremlin file Ольга Лаутман в коментарі «Детектору медіа» наступним чином пояснила суть роботи російської пропаганди в Сполучених Штатах. 

«Російська пропаганда в США головним чином зосереджена на підриві довіри до демократичних інститутів, сприянні соціальному розколу, підтримці антизахідних настроїв і просуванні прокремлівських наративів щодо глобальних подій. Такі соціальні медіаплатформи як Facebook, Twitter (тепер X), TikTok і Instagram, широко використовуються для поширення пропаганди та дезінформації, часто через західних пропагандистів, ферми тролів і ботів», — пояснила Ольга Лаутман.

У вересні 2024 року США наклали санкції на компанії та осіб, які пов’язані з Russia Today. Серед них Олена Афанасьєва і Костянтин Калашніков, яких було звинувачено в хабарі на суму в 10 мільйонів доларів для Tenet Media з Нешвілла (штат Теннессі). За інформацією «Голосу Америки», у вищезгаданому виданні поширювали російські наративи, зокрема про те, що США не варто підтримувати Україну, коли є багато внутрішніх проблем.

Суперечки в США використовує Росія та інші країни в прагненні маніпулювати американцями. У матеріалі Politico від 9 липня 2024 року йшлося, що генеральний прокурор США Меррік Гарланд повідомив, що Міністерство юстиції буде боротися зі спробами іноземного втручання у президентські вибори. І йдеться не лише про Росію, але й Китай та Іран.

Професорка коледжу журналістики Філіппа Меррілла, заступниця декана з науки Сара Оутс досліджує російську пропаганду в США. У 2024 році вийшла її книга у співавторстві з професором Університету Акурейрі (Ісландія) Гордоном Найлом Ремзі «Бачити червоне: російська пропаганда й американські новини».

«У Сполучених Штатах є дві відмінні національні аудиторії. Є крайні праві, яких, імовірно, найкраще визначити як прихильників Трампа. Вони не лише мають певні політичні погляди, виступають проти абортів, проти іммігрантів, проти податків і за ізоляціонізм, але також мають особливе ставлення до традиційних основних медіа. Вони особливо недовірливо ставляться до найбільш професійних засобів масової інформації в Сполучених Штатах, таких як Washington Post і New York Times. Вони вважають, що для медіа важливіше підтримувати їхні погляди, а не інформувати їх.

З іншого боку політичного спектра — ті, хто дотримується більш ліберальних і демократичних поглядів, має більш традиційний погляд на медіа, хоча і в них є певний скептицизм, який зріс останніми роками. Загалом ця інша група цінує медіасистему, яка інформуватиме їх, а не просто буде підкріплювати їхні думки. Однією з причин, чому ліберальні люди скаржаться на американську медіасистему, є зростання кількості упереджених медіа, таких як Fox News, яка домінує на ринку кабельних новин.

Існують і інші відмінності у поглядах аудиторії медіа США, зокрема за віком, але загалом найбільший розкол — між крайніми правими/прихильниками Трампа та рештою країни. Оскільки Трамп був президентом упродовж чотирьох років і здійснював напади на вільні медіа, це загострило проблему» — розповіла в коментарі «Детектору медіа» Сара Оутс. 

Метью Орр, експерт з Євразії американської аналітичної платформи з розрахунків ризиків RANE, у коментарі «Детектору медіа» пояснив, як відбувається поляризація в США через медіа та соцмережі.

«Російська пропаганда й інформаційні операції в США спрямовані на те, щоб використати та посилити наявну політичну поляризацію в США та розбіжності. Останні є нормальним явищем у будь-якому вільному суспільстві, адже стосуються суперечливих або важливих питань. Основною причиною поділу є різноманітність американського суспільства та наша традиція, коли люди мають власну думку щодо окремих тем. Щоправда, соціальні мережі докорінно змінюють природу сучасного обміну інформацією та ще більше поляризують погляди громадськості на ключові питання, головним чином через те, що люди підходять до проблем з набагато більш роздробленого набору фактів» — прокоментував Метью Орр.

Діна Садек пояснила, що значну роль у поляризації серед американського суспільства грає те, хто є власником того чи того медіа та як це впливає на політичну ситуацію.

«Поляризація медіа в США певною мірою відображається як через тип власності медіа, так і реальну боротьбу серед американців щодо кількох суспільно-політичних питань. Власність медіа та пов’язані з нею політичні інтереси визначають у багатьох випадках характер висвітлення й інтереси, а також аудиторію, яку очікують залучити. Чи мають люди соціально-економічні проблеми, відіграє важливу роль у визначенні того, де вони споживають інформацію та як долучаються до обговорення важливих питань».

У звіті Pew Research Center напередодні президентських виборів у США 2020 року повідомили, що «республіканці та демократи довіряють двом майже протилежним медіасередовищам». «Є мало підстав вважати, що це змінилося під час виборів 2024 року», — прокоментувала Діна Садек.

Популізм і конспірологія 

Поляризація всередині американського суспільства є свідченням популізму як однієї з політичних тенденцій сучасної світової політики. Можновладці пропонують прості відповіді на складні питання. Нинішня президентська кампанія Камали Гарріс і Дональда Трампа показує, що політична риторика може бути різної тональності, зокрема з елементами погроз і обіцянок. Так, Гарріс натякала на арешт Трампа, згадуючи свій прокурорський досвід у штаті Каліфорнія, а Трамп казав, що врегулює війну в Україні за одну добу. Варто розуміти, що далеко не все, про що зараз кажуть претенденти на посаду президента, буде реалізоване на практиці.

Популізм не може обійтися без конспірології. В США поширені дуже багато конспірологічних теорій, які мають на меті показати слабкість американської політичної системи та що все насправді вирішують кулуарно «масони», якісь таємні організації, а не громадяни Сполучених Штатів.

Певну інформаційну роль у поширенні конспірології на американську аудиторію відіграє соцмережа Truth Social. Більше про це розповіла Ольга Лаутман.

«Truth Social, заснована Дональдом Трампом, має назву, що нагадує радянське державне пропагандистське видання “Правда”. Платформа відіграє важливу роль у поширенні наративів проти істеблішменту та посиленні російської пропаганди, одночасно атакуючи західні інституції. І Росія, і рух MAGA (прихильники руху Make America Great Again — «ДМ») Трампа мають спільні цілі, такі як підрив довіри до західних інституцій, життєво важливих для функціонування демократії. Вони також націлені на медіа, називаючи їх “фейковими новинами”, щоб підірвати довіру суспільства до журналістики, яка є важливою для притягнення посадовців до відповідальності та підтримки демократичної доброчесності.

Обслуговуючи аудиторію, яка відчуває себе маргіналізованою з боку мейнстримних медіа, Truth Social створює камерну атмосферу, де користувачі стикаються переважно з наративами проти істеблішменту (влади) і контентом, який сприяє поляризації. Це середовище сприяє популістським наративам, які ставлять під сумнів легітимність і ефективність усталених політичних і соціальних інститутів. Отже, платформа підтримує та розширює наративи російської пропаганди, зокрема, що уряд США нібито корумпований і слабкий», — прокоментувала Ольга Лаутман.

Професорка Сара Оутс говорить, що американські журналісти недостатньо добре знають російську історію. Це призводить до поширення наративів російської пропаганди в американських медіа.

«Одна проблема, яку я порушую у своїй книзі, зокрема, коли американські журналісти говорять про НАТО, полягає в тому, що американські громадяни та репортери погано поінформовані про історію Росії. Наприклад, вони часто не розуміють, що НАТО був оборонним альянсом, і вони, здається, забули про “Холодну війну”. Можливо, це не надто дивно, оскільки американці загалом не знаються на зовнішніх справах, а також тому, що журналісти досить молоді, а “Холодна війна” закінчилася понад 30 років тому. Однак це не є виправданням», — прокоментувала Сара Оутс.

Випускниця програми стратегічних комунікацій Sympodium, гостьова наукова співробітниця Університету Стоні Брук (Нью-Йорк) у 2023 році Ірина Домненко розповіла в коментарі «Детектору медіа» про свої враження від російського інформаційного впливу в США.

«З того, що я бачила під час стажування і що підтверджується аналітичними звітами та розслідуваннями, то дуже ефективною є м’яка сила або просування російського через так званих опозиціонерів, опозиційні медіа, опозиційних митців. Тобто по факту вони наче і не прихильники Путіна, але вони просувають наративи типу “росіяни не винні”. Вони розмивають відповідальність. І водночас вони підживлюють і так присутню любов до російської культури, до “загадочной русской душі” серед громадян США.

Наприклад, Єлена Костюченко, яка видала книгу “I love Russia” і робила презентації у різних університетах у США. Вона опозиційна до Путіна, її сприймають майже як героїню, бо вона дуже добре артикулює свою страдницьку історію. Але вона грає на руку російському наративу “люди не мають вибору, вони не агентні, так, вони ідуть на т.зв. «СВО», але не по своїй волі”», — пояснила Ірина Домненко.

Що робити з інформаційним впливом Росії у США

Москва десятки років вкладала ресурси в те, щоб впливати на американську аудиторію, експлуатуючи поділи серед американців. Російська м’яка сила залишається впливовою в США, де лише після виборів 2016 року почали системно вивчати те, як саме Росія втручається в американську політику.

Метью Орр говорить, що можна змінити наявну ситуацію з медіа в США. Ось які його аргументи.

«Я вважаю, що традиційні медіа все ще повинні реагувати на зростання конкуренції з боку нетрадиційних медіа через інтернет і соціальні медіа. Традиційні засоби масової інформації, такі як друковані газети та великі телевізійні мережі, багато в чому не були готові відповісти на виклик, який поставили нетрадиційні засоби масової інформації, як щодо їхньої бізнес-моделі, так і, що більш важливо, щодо їхньої здатності виконувати свою вирішальну роль у служінні як “четверта влада” в демократичному суспільстві. Я також вважаю, що багато журналістів у США в останні роки продовжують отримувати застарілу освіту та тренінги про те, як провадити належну журналістику у світлі уроків російської окупації Криму 2014 року, виборів у США 2016 року та російського вторгнення в Україну 2022 року.

Але я оптимістично налаштований, що якість підготовки й освіти журналістів покращиться та зросте очікування, що журналісти мають бути справжніми фахівцями у тих галузях, про які вони роблять репортажі, а не постійно змінювати завдання. І я впевнений, що ці розробки разом із постійним удосконаленням модерації вмісту соцмереж зроблять загальний медіаландшафт більш сприятливим для більш поінформованого суспільства в найближчі десятиліття, ніж зараз», — розповів Метью Орр.

Ірина Домненко говорить, що необхідно мати проактивний підхід у питанні боротьби з російською пропагандою в США.

«Я прихильниця нелінійного і проактивного підходу. Зараз, на жаль, ми та весь світ все ще реагуємо на ІПСО і вкиди росіян. Але ми ж бачимо, що ці вкиди майже завжди приурочені до якихось важливих подій — Саміт НАТО у Вашингтоні, вибори в Європейському Союзі, вибори в США. То нам би треба було перехоплювати ініціативу і робити свої кроки на випередження, щоб уже Росія мала реагувати на них в інформаційному полі. Таким чином вони будуть витрачати ресурси на це, а менше ресурсів йтиме на якісь нові вкиди.

Люди в США не до кінця розуміють серйозність інформаційної війни. Вони далеко від Росії, і Росія на них не нападе непомітно. Але завдяки інтернету Росія може бути дуже близько і повсюдно в інформаційному полі. І нам потрібно це пояснювати. Нам потрібно працювати з ліберальними та консервативними американцями. Робити акцент на науковців, бо там осередки “русского міра” досі існують, я говорю про кафедри славістики» — пояснила Ірина Домненко.

Сара Оутс дотримується думки, що основною проблемою залишається нефаховість американських журналістів у висвітленні російсько-української війни та тем, пов’язаних з Україною. Також у США спостерігається криза в медіа, коли люди не бажають масово платити за контент.

«Важко говорити про зміни в американських медіа, тому що медіасистема США є досить унікальною. Це єдина велика нація, яка не має системи медіа, що фінансується державою. Державне фінансування, яке надходить на систему суспільного мовлення та Національне громадське радіо, є досить незначним. Сполучені Штати функціонують за комерційною моделлю медіа, за якої медіа незалежні від держави, а користувачі нібито фінансуватимуть медіа, сплачуючи за якісні новини. Наразі це погано працює, і масово закриваються медіа, особливо місцеві. Виявляється, люди не особливо хочуть платити за новини. Через цю десегреговану систему її дуже важко змінити», — каже Сара Оутс.

Професорка сказала, що американські журналісти стали жертвою російської пропаганди щодо наративів про Україну та НАТО.

«З огляду на це, попри весь похмурий стан медіасистеми США, американські журналісти все ще досить добре інформують громадськість. Однак завдяки фрагментації медіасистеми через онлайн-сферу, соцмережі та зростання впливу упереджених медіа, таких як Fox News, на аудиторії лежить більший тягар, пов’язаний із навігацією в інформаційному ландшафті. Через це значна кількість людей стає жертвою дезінформації, що відкриває шлях для російської дезінформації, щоб отримати легший шлях до американських громадян. Один зі способів змінити це — бути більш пильним у виявленні ключових наративів російської пропаганди та сповіщенні про них громадськості. Крім того, журналісти могли б бути більш уважними щодо того, щоб не транслювати тезу Путіна, зокрема про НАТО й Україну. Аби потім часто не заперечувати дезінформацію Путіна про те, що дії НАТО нібито змусили Росію вдертися в Україну нібито з метою самооборони», — резюмує Сара Оутс.

На нашу думку, нині дуже важливо зберегти двопартійну підтримку США для України, а також реалізовувати просвітницькі проєкти про історію України, СРСР, українсько-американських відносин. Так, можливо, ці теми не будуть мати великого охоплення аудиторії, але висвітлення гуманітарних аспектів минулого важливе для прийняття рішень щодо майбутнього. Детальне вивчення того, яким чином російська пропаганда впливає на США, має багато перспектив спільних досліджень між українськими й американськими медійниками. Нинішня ситуація з поляризацією американського суспільства засобами соцмереж є важливим уроком для України, як інформаційні маніпуляції можуть призвести до загострення суспільно-політичної ситуації в інтересах Москви.

Фото: Getty Images