На порозі чогось похмурого. Чому поява бійців КНДР на українському фронті змінює все

Минулого тижня делегація керівників розвідки і оборони Південної Кореї поінформувала 32 союзників по НАТО і наших індо-тихоокеанських партнерів про розгортання тисяч північнокорейських військ у Курській області Росії з наміром взяти участь в агресивній війні проти України.

Поява північнокорейських військ на європейській землі, безумовно, є історичною подією — і з абсолютно неправильних причин. Уперше за століття Росія запросила іноземні війська в країну.

І це має змусити нас усіх замислитися.

Невже ми стоїмо на порозі чогось набагато похмурішого, ніж руйнування, які вже надійшли на народ України?

Усі невдачі президента Володимира Путіна після початку цієї безглуздої війни лише посилили залежність Росії від її авторитарних друзів в Азії: Китаю, Ірану та Північної Кореї.

Хоча війна Росії проти України призвела до виникнення величезних залежностей, гординя Путіна продовжує визначати його рішення. Він покладається на Китай, щоб підтримати російську економіку і отримати доступ до технологій подвійного призначення для підтримки своїх військових зусиль. Він покладається на Іран, який постачає смертоносні безпілотники і ракети, що вбили і покалічили так багато українців. А від Північної Кореї залежать мільйони боєприпасів, балістичні ракети, а тепер і війська.

Усе це ознаки зростаючого відчаю.

На всіх фронтах Путін не досягає своїх стратегічних цілей, ведучи незаконну і непродуману агресивну війну. Тоді як ми прагнемо справедливого і міцного завершення конфлікту, він лише затягує і розширює його.

Це обходиться неймовірно дорого. Росія втрачає приблизно 1200 осіб на день — понад 600 000 з лютого 2022 року. Не наважуючись піти на політичні витрати масового призову, Путін вирішив закликати солдатів і з Північної Кореї.

Це небезпечне розширення конфлікту веде до ескалації війни і демонструє, що наша безпека не регіональна, а глобальна.

Путін, звісно, не отримує цю підтримку безкоштовно. Натомість російський президент підтримує режим Кім Чен Ина, який відчуває брак грошей, надаючи Пхеньяну військові технології, які диктатор використовуватиме для погроз сусідам, посилюючи нестабільність на Корейському півострові.

Крім того, північнокорейці, які не воювали вже понад 70 років, отримають цінний бойовий досвід і уявлення про сучасні конфлікти. Лише минулого тижня КНДР провела випробування міжконтинентальної балістичної ракети найбільшої дальності — перше за рік — вкотре порушивши численні резолюції Ради Безпеки ООН.

Поглиблення військових та економічних зв'язків між нерозважливою Росією і підбадьореною Північною Кореєю не тільки загрожує євроатлантичній та індо-тихоокеанській безпеці, а й становить серйозну проблему для глобальної безпеки.

Китай несе особливу відповідальність за те, щоб використати свій вплив на Пхеньян і Москву і домогтися від них припинення цих дій. Пекін не може вдавати, що виступає за мир, закриваючи очі на зростаючу агресію.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії союзники по НАТО надали Україні понад 99 відсотків усієї військової підтримки. І ми перебуваємо на шляху до виконання фінансового зобов'язання щодо виділення 40 мільярдів євро на військову допомогу Україні цього року.

Зараз нам потрібна політична воля, щоб дотримуватися цього курсу протягом тривалого часу.

Досі наша підтримка підтримувала Україну в боротьбі. Але нам потрібно зробити набагато більше, щоб змінити траєкторію конфлікту. Ми маємо підвищити ціну для Путіна та його авторитарних друзів.

Ми також повинні більше інвестувати у відносини з нашими індо-тихоокеанськими партнерами. Це означає більше консультацій, більше обміну розвідданими — як це було минулого тижня — і більше практичного та політичного співробітництва, зокрема в галузі оборонного виробництва.

Наші індо-тихоокеанські партнери вже багато роблять для України, і ми сподіваємося, що вони зможуть ще більше посилити свою підтримку.

Підтримка України коштує лише малу частину наших річних військових бюджетів. Це невелика ціна за мир. Питання в тому, чи можемо ми дозволити собі цього не робити?

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело