Теорія божевільного у виконанні Трампа. Америка заслужила свого президента — але чи заслужив світ?

Як кажуть, кожна країна отримує уряд, на який заслуговує, і Америка тепер має другу адміністрацію на чолі з Дональдом Трампом. Але решта світу не голосувала на виборах у США. Чи заслуговує він на те, що буде далі?

І чого саме? Найважливіші стосунки на планеті — це, мабуть, стосунки між світом загалом і його наймогутнішою державою, навіть якщо вона більше не є наддержавою, гіпердержавою чи "гегемоном". Ці відносини набагато більше, ніж під час першого терміну Трампа, зараз перебувають у русі, дрейфують, є невизначеними.

Трамп проводив передвиборчу кампанію, спираючись на порожню передумову, що він забезпечить мир за допомогою "сили", ніколи не пояснюючи джерела або цілі цієї сили. Коли він був президентом, він хвалився: "У нас немає країн, які воюють одна з одною, вони б не зробили цього без мого дозволу". Який жарт.

У січні ми дізнаємося, чи запитують колеги Трампа дозволу в Білого дому, коли роблять свої кроки в геополітиці. Російський президент Володимир Путін з його натренованим КДБ розумом завжди знав, як підлещуватися до Трампа і маніпулювати ним, і саме це турбує Україну. Китайський лідер Сі Цзіньпін узяв до уваги непослідовні заяви Трампа щодо Тайваню і готовий вести торговельну війну, яку обіцяє розпочати Трамп.

Кім Чен Ин із Північної Кореї вже знайомий із Трампом за трьома зустрічами на вищому рівні та коротким обміном "любовними листами"; прямим результатом цього невдалого флірту стало створення ядерної зброї та ракет для загрози Південній Кореї, Японії та США. Мулли в Ірані, ймовірно, справді бояться Трампа — але тепер вони можуть наслідувати стратегію Північної Кореї щодо самозахисту за допомогою ядерної зброї.

Союзники Америки, тим часом, не знають, що на них чекає, але побоюються найгіршого. Трамп, врешті-решт, пригрозив вийти з НАТО і відмовитися від партнерів, якщо вони не купуватимуть у США достатню кількість чіпів, автомобілів або сталі. У всіх, хто опікується міжнародним правом та Організацією Об'єднаних Націй, є привід для розпачу: Трамп не розуміє ООН ні як інститут, ні як ідею, а він зневажає те, чого не розуміє.

Серед вашингтонського зовнішньополітичного "прошарку" стало звичною справою прикріплювати "ізми" до зовнішньополітичного стилю Трампа, як ґудзики MAGA до лацканів. Мовляв, він націоналіст, або ізоляціоніст, меркантиліст, реаліст тощо. Усе це почасти правда — і все це не важливо.

Людина, яка найкраще відобразила світогляд цієї особистості, — Джон Болтон, відомий "яструб", який обіймав посаду радника Трампа з національної безпеки. За словами Болтона, критичний момент полягає в тому, що у Трампа "немає ні філософії, ні політики". Рішення Трампа в царині національної безпеки мають виключно транзакційний характер, пише він, і розкидані на карті як "архіпелаг точок, не пов'язаних між собою логічними зв'язками, значущістю або результатами".

Оптимістичне трактування підходу Трампа полягає в тому, що це нова і посилена версія "теорії божевільного", яку колись приписували Річарду Ніксону (хоча Макіавеллі давно припустив, що стимулювати божевілля справді може бути "мудрою справою"). Згідно з цією логікою, і вороги, і друзі Америки будуть слухняні зі страху перед тим, що може зробити ця людина, з ядерною кнопкою чи без неї.

Але теорія божевільного — ніколи не розроблена і не перевірена належним чином — передбачає лідера, у якого є компас і ментальна карта, і який симулює періодичне божевілля як тактичний засіб просування до своєї стратегічної мети. У Трампа немає ні компаса, ні карти. Якщо його зовнішня політика здається незв'язною, що межує з божевіллям, можливо, він не прикидається. Америка дійсно може опинитися на дрейфі в його архіпелазі точок, розкиданих по світу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело