В Україні зростають зарплати, але безробітні працювати не хочуть. Чому?

Розібратися із ситуацією на ринку праці у воєнний час досить складно. З одного боку, є інформація, що він відновлюється стрімкими темпами, з іншого — існує чимало суттєвих нюансів, які «приземляють» цей оптимізм. Зокрема, пропозиція не відповідає попиту, відчувається істотний брак кадрів, є проблеми з рівнем кваліфікації та зарплатою.

Рекорд із вакансій

Непроста демографічна ситуація в Україні ще у довоєнний період значно погіршилася після повномасштабного вторгнення. За даними Мінекономіки, якщо 2021 року офіційний ринок праці налічував 11,5 мільйона працівників, то вже 2023-го їхня кількість зменшилася до 9 мільйонів.

А на початок 2024 року кадровий резерв скоротився порівняно з довоєнним часом майже на 30%, стверджують в Інституті економічних досліджень і зазначають, що брак робочої сили став головною проблемою для вітчизняного бізнесу. При цьому кількість вакансій і надалі зростає, й на початок осені їх було вже близько 120 тисяч. Це рекорд за останні три роки.

Так, найбільші платформи з пошуку роботи Work.ua та Robota.ua в середині жовтня розмістили 110 603 та 111 219 актуальних вакансій відповідно. Заповнити їх досить проблематично за умов масового виїзду українців за кордон, мобілізації до війська, а останнім часом ще й небажання чоловіків легально працевлаштовуватися через страх потрапити на військовий облік.

Тож ця проблема ще більше загострилася. За попередніми розрахунками, для того щоб забезпечити щорічне зростання ВВП до 2030 року на 7%, Україні потрібні додатково 4,5 мільйона працівників.

Пропозиція з попитом не стикуються

До повномасштабного вторгнення кількість резюме охочих працевлаштуватися в середньому була на 30–40 тисяч більшою, ніж вакансій, приміром, у жовтні 2021-го в середньому було 65 робочих місць на 100 шукачів. В аналогічному періоді 2024-го зафіксовано майже стільки ж вакансій, як і до війни, зате кількість резюме впала до 91,6 тисячі. І таке явище спостерігається вже другий місяць поспіль.

Однак у різних сферах ситуація різниться. Приміром, за рік вона майже не змінилася лише в IT (розміщено 3,5 тисячі вакансій і 10,8 тисячі резюме). Тобто дефіциту кадрів тут немає. Тоді як у готельно-ресторанному бізнесі починаючи з липня кількість вакансій більша, ніж кількість резюме.

Також є істотна відмінність у кількості наявних робочих місць і охочих на них працевлаштуватися залежно від регіону: на заході, в центрі країни і на прифронтових територіях. Так, кількість вакансій на Закарпатті на початку цієї осені порівняно з лютим 2022 року зросла на 205%, тоді як на Луганщині була нульова пропозиція. Найбільше ж вакансій фіксується на Київщині. Та, хоч як прикро, загалом зростання пропозиції не сприяє підвищенню конкуренції на ринку праці.

Найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед вчителів, лікарів, фармацевтів, а також на транспорті, будівництві та виробництві. Приміром, у транспортно-логістичній сфері дефіцит водіїв сягає 25%, а в пасажирських перевезеннях — 20%.

Якщо судити по кількості пропозицій, то лідирує сфера обслуговування. Не все гаразд і в категорії «Логістика, склад, ЗЕД», «Робочі спеціальності, виробництво». Щодо останньої, то вона хоч і на четвертому місці, але кількість вакансій тут значно перевищила тогорічний показник. Бракує робочих рук і в сільському господарстві.

Хоча попит істотно зріс, однак він не в змозі перекрити нестачу робочої сили. Причому є дефіцит не лише «синіх комірців», а й «білих». Це призводить до скорочення виробництва і навіть до зупинки підприємств, а також створює конкуренцію серед представників «білих комірців».

Навіть у сфері ІТ пропозицій стало значно менше. А от де відчутно підвищилися попит і пропозиція, то це для віддаленої роботи. Тут шукачі відгукуються на вакансії в рази активніше. Та все ж найбільший приріст попиту на робочу силу бачимо серед пропозицій праці з бронюванням.

Загалом же нестача кадрів спонукає роботодавців розміщувати більше пропозицій для тих, хто не має досвіду. Цифри суттєві: на початку нинішньої осені 43% усіх вакансій на одному з найбільших сайтів з пошуку роботи були саме для кандидатів без досвіду роботи. А серед найпопулярніших вакансій значилися: продавець-консультант (менеджер з продажів), касир, робітник складу, вантажник.

Схожу цифру (понад 40% вакансій шукачам без досвіду роботи) називає й Центр Разумкова. Тут також дослідили головні виклики, з якими стикаються роботодавці. Ними стали: мобілізація працівників — 73%, дефіцит кадрів — 53, відплив кваліфікованих фахівців за кордон — 47%.

Загалом по Україні 74% компаній відчувають дефіцит кадрів. Це вже дані опитування, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією (ЕВА) серед своїх членів. Цей показник порівняно з осінню 2023 року підвищився на 55%.

А за дослідженням Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, брак працівників як перешкоду для ведення бізнесу відзначають 63% респондентів.

Тож, якщо в середньому штати компаній укомплектовано приблизно на 70%, то тут не до вибору. Роботодавцям доводиться погоджуватися на менш кваліфікованих працівників, заодно економлячи на зарплатах. Але такими діями вони мимохіть загострюють одразу кілька проблем.

Зокрема, не лише стає складніше знайти роботу професіоналам, а й знижується якість виробництва, виникає необхідність донавчати, а то й перенавчати некваліфікованих працівників. До того ж далеко не всі вони на це погоджуються.

Роботодавці не надто хочуть працевлаштовувати внутрішньо переміщених осіб. Передусім через їхній «тимчасовий» статус, а отже, й припущення, що вони ненадовго залишатися на новому місці. Також непросто знайти роботу демобілізованим військовим. Їм важко адаптуватися до мирного життя, та ще й погодитися на зарплату, що значно нижча, ніж була в армії.

Зарплатний бонус

Однією з вагомих причин незаповнення вільних робочих місць є рівень оплати праці. Скаржаться обидві сторони: працівники — на малу зарплату, а роботодавці — на низьку профпридатність рекрутів. Однак брак кадрів усе ж змушує бізнес підвищувати зарплати.

Загалом, за даними Work.ua, заробітні плати з серпня 2023 року по серпень 2024-го в середньому по Україні зросли на 19%. Проте медіанна заробітна плата (це зарплата людини, яка перебуває в середині низки зарплат) становить лише 14,8 тис. грн.

Про те, що зарплата таки збільшується, свідчить статистика Нацбанку. Там фіксують досить високі темпи підвищення номінальних зарплат. Це нібито й добре, але з урахуванням інфляції темпи зростання реальних заробітків сповільнюються.

У цілому офіційні дані, як і інформація різних кадрових порталів щодо підвищення середньої зарплати, майже збігаються: трішки більше 20 тис. грн. Причому вперед вирвалися навіть такі раніше непрестижні сфери, як поштова та кур'єрська служби, де за рік середня зарплата зросла на 42,7% (до понад 16 тис. грн). Інші види послуг подорожчали ще більше, і зарплати тут сягнули понад 24 тис. грн.

А ось найнижчі темпи зростання там, де найменше відкритих вакансій (мистецтво, спорт, розваги та відпочинок). Тут офіційно платять трішки більше 15 тис. грн, що на 9% вище, ніж рік тому.

***

Потужним джерелом кадрів для вітчизняної економіки є ветерани війни. На сьогодні у базі профільного міністерства їх налічується понад мільйон, і ця кількість і надалі зростатиме.

Ще одним резервом є безробітні. За даними Державної служби зайнятості, їх в Україні нині налічується майже 100 тисяч. Насправді ж, кажуть, таких людей значно більше. І це на тлі страшенного дефіциту робочої сили.

Варто звернути увагу, що серед тих, хто не працює, 60% відповіли (опитування, проведене Центром Разумкова), що не планують і не готові вийти на роботу. Готова працювати лише третина респондентів, а 78% навіть не шукають роботи!