Від яблучок до саморобних янголів: як українці прикрашали ялинку у давнину

Кожна з країн має свої унікальні різдвяні традиції щодо прикрашання ялинки та декору. Як це в давнину відбувалося в Україні – розповідає 24 Канал.

Як українці прикрашали ялинки у давнину

Достеменно невідомо, коли точно почали прикрашати ялинки до Різдва. Існує легенда, що вперше це зробив очільник руху Реформації Мартін Лютер напередодні Різдва 1500 року. Тоді ж він також запалив на ялинці свічки, що згодом переросло у традицію для всього світу.

Звісно, у кожній культурі та країни ялинку до Різдва прикрашали по-різному. До прикладу, у Німеччині у давні часи на ялинку вішали фігурний цукор та печиво.

Перші ялинкові прикраси почали з'являтися у XVII столітті. Проте вони були дуже дорогими й дозволити їх могли не всі. У ХІХ столітті традиції прикрашати ялинку на Різдво дійшли до території сучасної України. Щоправда, спочатку святкову атмосферу могли дозволити собі лише заможні родини, а ось до міщан ця традиція прийшла набагато пізніше.

Коли традиція встановлювати ялинку набула широкого поширення, то українці почали встановлювати її напередодні Різдва, яке святкували 6 грудня. Інколи ялинку прикрашали й до Дня святого Миколая.

Найбажанішими, звісно, були німецькі ялинкові іграшки: картонні фігурки птахів і звірів, які складалися навпіл, скляні іграшки, зірочки, ангели, діти та клоуни. У Дрездені навіть створювали скляні іграшки у вигляді слоників, ведмежат, музичних інструментів тощо. Щоправда, такі іграшки були дуже дорогими, й звичайна українська сім'я не могла їх придбати. Натомість у давнину ялинку могли прикрашати яблучками, цукерками горішками у фользі, саморобними прикрасами з соломи, яєчної шкарлупи чи вати. Найпопулярнішою прикрасою були янголи, яких виготовляли з вати або тканини.

Німецька традиція прикрашати ялинку свічками дійшла й до українців. Щоб не сталося пожежі, свічки встановлювали на спеціальні "лапки". Верх ялинки прикрашали янголом чи Вифлеємською зіркою.

Обов'язковим атрибутом Різдва для українців у давнину був дідух. Це необмолочений сніп жита чи пшениці, прикрашений сухоцвітами та солодощами, який був символом врожайності.

Дідух на Різдво: дивіться фото

Якщо говорити про традиції прикрашання ялинки за останні 100 років, то в Україні вони були найрізноманітнішими. До прикладу, від 1920-х до 1935 року Різдво і ялинка з іграшками в радянських республіках взагалі були заборонені. За деякими розповідями, ялинки у будинки заносили уночі, а щоб ніхто не здогадався – дерево ховали у килим. Через заборону влади простий народ робив усі іграшки власноруч.

У 1935 році почали відновлювати традицію встановлення ялинки. Щоправда, радянська влада наказала це робити не до Різдва, а до Нового року. Вже у 1937 році для дітей почали організовувати спільні ялинки, а на сцену з привітаннями у Москві вперше вийшли Дід Мороз та Снігуронька, які відтоді стали обов'язковою частиною свята.

З 40-х років XX століття в Україні почали масово з'являтися ялинкові прикраси. Вони були найрізноманітнішими – від транспорту до різних тварин. Ба більше, існували навіть спеціальні конструктори, з деталей якого можна було зробити різні фігурки на ялинку.

У 1947 році радянська влада вперше зробила 1 січня вихідним днем, а тому святкування Нового року почали любити, а потреба в іграшках виросла настільки, що почали запускати чимало виробництв з їхнього виготовлення.

З часом ялинкові прикраси почали розвиватися разом з технологіями, відповідали моді того часу та відображали реалії життя. До прикладу, коли людина вперше полетіла у космос, то, звісно, на ялинку вішали ракети. Згодом на ринку почало з'являтися все більше іграшок, новорічного декору, мішури та гірлянд, які створювали святкову атмосферу.