Прем'єра фільму "Малевич": чому сенс "Чорного квадрата" став ще незрозумілішим

На щойно завершеному фестивалі "Молодість" перегляд художнього фільму "Малевич" викликав ажіотаж: до Синьої зали Будинку кіно принесли кілька десятків додаткових стільців. Щоб пройти до зали всім охочим, знадобилося хвилин сорок — і стільки ж, щоб там, нарешті, розміститися. Фоє було прикрашене копіями полотен Малевича. Навіть на одязі режисера фільму Дар'ї Онищенко красувалися фігури з полотен знаменитого супрематиста. Однак на цьому креатив закінчився: фільм вийшов однобоким, глибоко не відображає особистість найвідомішого і найдорожчого українського художника. Подробиці — в репортажі та рецензії Фокусу.

Ідея фільму про Малевича у режисера Дар'ї Онищенко ("Забуті") і продюсерки Анни Паленчук ("Номери") виникла для того, щоб "перезавантажити" митця — щоб на Заході його представляли не як російського, а як українського творця. Ідея народилася чотири роки тому. Однак уже тоді цю ідеологічну проблему намагалася розв'язувати документалістика: 2019 року вийшли стрічки "Малевич. Український квадрат" виробництва Радіо "Свобода" та "Малевич. Народжений в Україні" Fresh Production Group.

Онищенко і Паленчук вирішили на ту ж тему зробити художній фільм. І з креативним продюсером покликали мистецтвознавця Тетяну Філевську, яка написала сценарій стрічки "Малевич. Народжений в Україні" — це мало стати певною заявкою на якість, принаймні косяків щодо фактів та оцінок творчості Казимира Малевича не мало бути. Що на виході?

Структура фільму "Малевич"

У фільмі одна основна ідея і дві сюжетні лінії. Ідея: росіяни завжди гнобили українців.

Картина починається з нашого часу. Показано, що в село до дівчини Соломії (Дар'я Творонович) повертається з фронту її хлопець Сашко (Костянтин Темляк) — у відпустку на кілька днів. Вони кохаються, а потім вона, бавлячись, починає дивитися в прилад нічного бачення і помічає, що репродукція картини "Чорний квадрат" на стіні — світиться. Соломія містифікує історію "Чорного квадрата", а Саша сміється з неї. Як пишуть автори в анонсі, "вони обидва не знають, що історія сім'ї Соломії пов'язана з божевільним авангардистом".

Далі ми провалюємося в минуле: як і де з'явився "Чорний квадрат"? З'ясовується, що і тоді росіяни в особі ОГПУ гнобили українського художника Малевича. Малевич боровся за свободу своїм мистецтвом, а зараз Сашко за неї б'ється на фронті: автори цією сюжетною лінією пов'язують минуле і сьогодення, ілюструючи наскрізну ідею.

Друга сюжетна лінія — конкурентна боротьба між супрематистом Казимиром Малевичем і конструктивістом Володимиром Татліним — обидва уродженці України. Вони підбивають один одного, б'ються. На вікнах щільні чорні фіранки — щоб опонент не стягнув цінні авангардні ідеї.

Але коли справа доходить до утисків з боку ОДПУ, українські художники виручають один одного. Ця лінія доходить до абсурдного епізоду, де Малевич на літальному апараті (на кшталт дельтаплана) нападає на конвой ОДПУ, який заарештував Татліна. І — свобода!

Образ протагоніста

У рекламному анонсі фільму зазначено: "Що криється за відомою картиною "Чорний квадрат", намальованою 1915 року екстравагантним художником Казимиром Малевичем? Для його суперників — це виклик, для радянської влади — секретний код, для жінок — лист кохання, а для українського народу — трагічне передбачення майбутнього".

"Шалений авангардист" Малевич (Віталій Ажнов) у стрічці справді зображується дещо дивним. То — коли працює над футуристичною оперою "Перемога над Сонцем" (1913), то — коли розвішує полотна на виставці "0,10" (1915), де вперше показав "Чорний квадрат". На всіх Казимир Малевич дивиться зарозуміло, а якщо хтось просить його щось пояснити, художник цідить крізь зуби: "Ідіть на х..р", викликаючи сміх у кінозалі. Малевич разів п'ять за фільм посилав запитувачів.

Автори нагородили художника всіма стереотипами, пов'язаними з поняттям "геній", але до реального Казимира Малевича, який кожному старався пояснити свої ідеї, це стосунку не має (таких його статей-пояснень — видано п'ятитомник).

Тетяна Філевська зі сцени Будинку кіно після сеансу проголошувала: "Малевич першим відкрив космостанції..." Саме! Але де про це хоч слово в новому фільмі?

Відомо, що "Чорний квадрат" є алегорією затемнення. Перший його ескіз був створений під час роботи над декораціями футуристичної опери "Перемога над сонцем" (1913). З боків квадрата — сонячні промені. У природі все кругле (планети, зірки), а в штучному світі, створеному людиною, — все квадратне (будинки, вікна). Загалом, це — "штучне" затемнення. Фокус про це докладно писав.

Я запитав режисера Онищенка: "Де у фільмі космос, куди так рвався Малевич? Навіщо його відрізали?" Режисер усе пояснила: "Це моє бачення Малевича". Сакраментальне: я художник, я так бачу.

Антагоніст

У картині створений ходульний негативний герой — якийсь вигаданий, "збірний" московський художник Микола Медведєв, якого грає популярний український актор Олексій Горбунов. Його персонаж теж марно намагався з'ясувати: у чому сенс "Чорного квадрата"? Оскільки він не знаходить відповіді на це запитання, то вважає творчість Малевича "дешевим епатажем". Настирливий Медведєв, уже як чекіст, пристав у кав'ярні з цим питанням навіть до Володимира Татліна (Олександр Новіков). Безуспішно. Автори фільму теж не відповідають на нього, а отже, і в глядача може виникнути сумнів: чи не профанація цей супрематизм?

Виконавець ролі Татліна Олександр Новіков сказав на обговоренні, що для нього "Чорний квадрат" — як чорна діра нелюбові, яку треба заповнити світлом. Не без поетичності. І по-своєму точно: Малевич оспівував перемогу техніки над природою, а тільки потім схаменувся.

Режисер Онищенко зізналася зі сцени, що особисто для неї "Чорний квадрат" — це свобода. Судячи з фільму, насамперед від тиску росіян, яких втілює на екрані Горбунов.

Плюси фільму "Малевич"

Лінія протистояння Малевича і Татліна (приблизно так у фільмі "Модільяні" 2004 року змагалися Модільяні і Пікассо) — попса, звісно, але породжує драматичну напругу. Однак у картині показано, що у Вітебську від Малевича учні перебігали до Татліна. У реальності ж вони перебігали від Шагала — до Малевича. Та так, що Казимир після 1920 року забрав їх із собою в Пітер, де спеціально для нього відкрили інститут.

У "Малевичі" мені сподобався перфоманс у фіналі, коли Голодомор зображувався у вигляді артистів, розфарбованих під "безликих селян" на полотнах Малевича.

У Малевича є олівцевий ескіз із трьома селянами та написом: "Де серп і молот — там смерть і голод" (цитата з народної пісні). Однак застати Голодомор (1932-1933), як показано у фільмі, Малевич не міг, бо виїхав з України в 1930. Його звільнили.

Мінуси

Можна було б похвалити гру Марини Кошкіної, яка грає ученицю Малевича Наталю Манченко, що стала його третьою дружиною. Кошкіна, як зазвичай, втілює дівчину-совість, але тут першокласній акторці майже нічого грати — у неї практично немає тексту.

Ще менше слів у другої дружини Малевича Софії Рафаїлович (Христина Федорак): у фільмі вона позаймалася кілька разів коханням з Казимиром і відразу злягла від туберкульозу.

Трохи більше пропозицій у героя Олексія Горбунова: його Медведєв — типовий "поганий комісар" у нашому кіно з часів "Поводиря" (2013), де подібного типу грав Олександр Кобзар.

У Ірми Вітовської, яка зображає Одарку — дружину супостата Медведєва — теж мінімальний набір слів. Одарка засуджує чоловіка за утиск Казимира і їде в голодуюче село, де ми бачимо перфоманс, про який сказано вище. Одарка — родичка Соломії — коло авторської ідеї замикається: сьогоднішня війна — це найагресивніша форма давнього протистояння Києва і Москви, свободи і поневолення.

Це ясно, але виникає інше запитання: до чого тут "Чорний квадрат" і супрематизм? Складається враження, що Казимир Малевич авторами взятий напрокат для втілення власної концепції. Саме тому вони повністю ігнорували статті художника, де він сам пояснював сенс своїх полотен. Звідси й повне вилучення у фільмі космосу, куди так прагнув Казимир, вигадуючи космостанції та архітектони.

На мою репліку на брифінгу: "Після вашого фільму набагато менше стало зрозуміло, про що живопис Малевича і його "Чорний квадрат", автори відповіли так: "Зате люди зацікавляться". Не факт. Адже публіці потрібно хоч трохи дати зачіпок. Що Малевич дав світовому авангарду? Як він пов'язаний із сьогоднішнім світом: з технікою, з підкоренням космосу, з "цифрою", з усім тим, що оточує сучасну людину? Однак Онищенко і Паленчук з усього цього найширшого діапазону взяли тільки селянський цикл майстра, тому що він вписувався в ідею утиску українців росіянами. У результаті сам Малевич вийшов "без обличчя", як ті селяни, яких він зображував. Адже й Радянська влада з творчості супрематиста теж брала, що їй ідеологічно зручно: картину про Червону кінноту та портрети передовиків виробництва.

До речі, у фоє Будинку кіно за іронією долі були розміщені копії саме "космічних" картин Казимира — і не було жодної з селянського циклу.