Трамп спробує заморозити війну в Україні та запропонує угоду Путіну - Золотарьов

Дональд Трамп став сорок сьомим президентом США за результатами президентських виборів. Під час виступу перед прихильниками у Флориді він заявив, що його нове президентство стане "золотим століттям" для всієї Америки. Також політик пообіцяв, що при ньому не буде "жодних війн".

В інтерв'ю Главреду політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов розповів, яким Трамп бачить завершення війни в Україні, а також як розвиватимуться відносини нової адміністрації США з Китаєм і Росією.

Дональд Трамп оголосив про свою перемогу на виборах. Крім президентської посади, республіканці контролюватимуть і Сенат і, ймовірно, Палату представників...

За Палату представників триває боротьба і, можливо, контроль над нею стане втішним призом для демократів. Ті, хто знає електоральну географію, припускають, що республіканці можуть спіткнутися на Конгресі.

Цього разу більшість соціологів та експертів утримувалися від прогнозів щодо того, хто переможе, оскільки кандидати йшли практично ніс до носа. Можливо, тут зіграв фактор, знайомий нам за українськими політичними реаліями - коефіцієнт брехні, який доволі серйозно коригує результати соціологічних опитувань.

Поточна виборча кампанія вийшла безпрецедентно дорогою - понад 4 млрд доларів було витрачено і республіканцями, і демократами. У плані фандрайзингу треба віддати належне команді Камали Гарріс, яка обійшла республіканців за обсягом зібраних коштів, особливо в останні місяці. Це більш ніж безпрецедентно для Сполучених Штатів - припустімо, у тій самій Пенсильванії тільки на аналітичну рекламу в соцмережах було витрачено понад 400 млн доларів, що для української політики захмарні цифри.

Опора на старі методи і технології виборчої кампанії, як правило, призводить до сумного результату для команди, яка на них спирається.

Команда Трампа спробувала повторити успіх 2016 року, коли вона робили ставку на таргетовану рекламу в соцмережах для звернення до своїх цільових груп. Але пам'ятаєте, як Трампу перекрили кисень у цьому напрямі, і інформаційний баланс різко тоді змістився - при тому, що Трамп був чинним президентом, усе обернулося проти нього. І цього разу ставка демократів на поштове і дострокове голосування не виправдалася, і республіканці до цього підготувалися. І під час кампанії ми бачили, що помилялися команди і Гарріс, і Трампа.

Стратегічно команда Гарріс помилилася в тому, що зробила ставку на ефект "медового місяця". Дійсно, ми бачили дуже бурхливий старт і зліт підтримки Гарріс у серпні та вересні, але в жовтні, коли стало зрозуміло, що Гарріс не може дати виразних відповідей на стратегічні для кампанії питання, Трамп цим скористався. Незважаючи на те, що Гарріс переконливо виграла дебати. Говорячи мовою політтехнологів, ця "пластмасовість" Гарріс обернулася тим, що її команді не вдалося сформувати коаліцію меншин, на яку робили ставку демократи, - ми бачимо те, що порівняно з 2020 роком значно більша кількість афроамериканців, та американців, що говорять іспанською мовою, голосували за Трампа, хоча це традиційний електорат демократів. У тій самій Пенсільванії, де прогнози давали перевагу Гарріс (завдяки тому, що міста здебільшого голосували за демократів), Трамп теж виграв, хоча це ключовий штат.

Заради об'єктивності треба сказати, що були проколи й у Трампа. Чого тільки вартий жарт на його передвиборчому мітингу з приводу "сміттєвого острова" Пуерто-Ріко. Це призвело до того, що створило проблеми команді Трампа в тій самій Пенсільванії, тому що пуерториканська діаспора відвернулася від Трампа. А демократи цим скористалися і запустили негативний ролик на цю аудиторію, а також на мігрантів з Азії та вихідців із країн Карибського басейну. Саме тому в Пенсильванії все пройшло по вістрі леза.

З помилок Гарріс можна відзначити те, що вона так і не змогла дистанціюватися від політики Байдена. Як це не парадоксально, але Трампа вважали економічно успішнішим президентом, тоді як економічну політику Байдена більшість американців вважала невдалою. Що, своєю чергою, вдарило по Гарріс, оскільки для американців набагато важливіші ціни за галон бензину на бензоколонці, ніж те, що відбувається десь за океаном.

Як Трамп може використати більшість у Сенаті та Палаті представників, яку він може отримати, на свою користь - чого від нього чекати?

У 2016 році помилкою Трампа було те, що йому не було на кого спертися. Але судячи з того, що робив Трамп у там період із 2020 року, він вирішив доволі серйозно підійти до вирішення цієї проблеми. Подивимося, наскільки це йому вдасться - йшлося про 50 тисяч трампістів, які мають обійняти посади в різних федеральних структурах. Президента робить його оточення, і перше, на що варто звернути увагу, це на те, хто обійме ключові посади в Пентагоні, Держдепі, хто стане держсекретарем і радником з національної безпеки. Саме з цього можна буде судити про те, якою буде політика адміністрації.

Трамп заявив, що більше не буде ніяких воєн. Передвиборча обіцянка про завершення війни за 24 години - це щось із серії мисливських оповідань, коли бажане хочуть видати за дійсне і пропонують прості рецепти вирішення складних проблем.

Але Трамп має намір реалізувати свою обіцянку. З огляду на його психологію, він, природно, буде підходити до цього з бізнес-підходом і пропонувати Путіну угоду. Але я не впевнений у тому, що він знайде взаємність - поки агресор на куражі і робить ставку на військову силу, це може призвести до діаметрально протилежного результату.

Найболючіше для Росії з того, що може зробити Трамп - намір серйозно обвалити ціни на нафту. Тобто розконсервувати нафтовидобуток, реалізувати проєкт Keystone - нафтопроводу від Канади до Мексиканської затоки, який було закрито після обрання Байдена президентом. А оскільки експорт енергоносіїв, нафти і газу - це одне з основних джерел, якими фінансується війна і забезпечується внутрішня економічна стабільність Російської Федерації, це може бути досить болісно. Подібно до того, яким болючим виявилося обвалення цін на нафту в 1980-х. Коли після досить стабільного періоду, протягом якого СРСР міг дозволити собі такі геополітичні акції, як вторгнення до Афганістану, виявилося, що така імперіалістична політика йому не по кишені.

Ще одна гаряча точка - Близький Схід. Зверніть увагу, як швидко Нетаньяху, який явно симпатизував Трампу, звільнив міністра оборони, який вважався протеже демократів. Ми ще не знали результатів, але, вочевидь, всюдисуще єврейське лобі в Сполучених Штатах його поінформувало.

А ось на Євросоюз із перемогою Трампа може чекати орбанізація.

У якому сенсі?

Якщо досі, фактично останні 15 років біля керма в Євросоюзі були політичні сили, за якими стояли неоглобалістські еліти, то тепер політики в ЄС багато в чому діятимуть подібно до того, як веде справи Орбан, який виходить із позиції економічного націоналізму (тобто коли політику держави мають визначати інтереси економіки).

І така політика, яка робить ставку на консервативні цінності, буде превалюючою в Європі. Ми бачимо це за перемогою партії свободи влади в Австрії, перемогою Фіцо в Словаччині та інших.

Тобто за Трампа Європа дедалі більше ставатиме "правою"?

Так, буде якийсь правий марш, і цей тренд посилюватиметься. Я не кажу, що він стане домінуючим, але, наприклад, у Німеччині коаліція "світлофора" на наступних виборах, імовірно, пролетить зі свистом. І, найімовірніше, наступний уряд Німеччини буде правоцентристським. Так само проблеми чекають і на Макрона у 2027 році.

Тобто перемога Трампа може спричинити досить серйозні геополітичні зміни. Трамп, насамперед, матеріаліст і керуватиметься тим, що Китай - головний конкурент Сполучених Штатів. І тому він націлений впровадити різке зростання торговельних мит заради реіндустріалізації Сполучених Штатів, а також на те, що треба за будь-яку ціну, навіть задоволенням апетитів Кремля за рахунок контролю українських територій, відірвати Росію від союзу з Китаєм.

Трамп під час своєї кампанії дуже багато говорив про роль Європи в допомозі Україні та вихід США з НАТО. Як щодо цього може змінитися політика адміністрації?

Безумовно, від триваючої війни в Україні виграє американський військово-промисловий комплекс, який завантажений замовленнями на 10 років вперед. Адже, за великим рахунком, партнери поставляли ЗСУ не найсвіжішу техніку, а ту, яка вже в багатьох випадках підлягала списанню або залишилася з часів підписання Варшавського договору і Радянського Союзу.

Трамп, природно, буде все це підстьобувати. Тому що нове озброєння коштує дорого і вимагає навіть не двох відсотків військових витрат у структурі ВВП. Ніякого демонтажу НАТО не буде, оскільки в політичній системі США досить багато запобіжників від волюнтаризму тих чи інших персон. Але європейцям доведеться платити більше, і в цьому у Трампа буде суспільна підтримка.

Ви сказали, що Трамп буде всіляко намагатися відірвати Росію від Китаю. При цьому ви сказали, що Трамп може запропонувати Путіну угоду. У чому може полягати така угода?

Трамп пропонуватиме зупинити війну. Він буде розігрувати пасьянс: якщо Путін не зупиняє війну, не погоджується на його пропозиції, то США нададуть Україні максимально можливу підтримку. Я з 2022 року говорив, що Байден водить нас за ніс і робить ставку на повільне виснаження Росії. Обсяги військової допомоги Сполучених Штатів могли б бути куди більшими, але нам давали рівно стільки, щоб ми і не впали, і не перемогли. У США є ресурси зробити так, щоб війна для Росії це стало проблемою. Інший момент - це виснаження людського ресурсу.

Проте Трамп мислить у ключі: "не згоден - зроблю так, щоб до цього примусили зовнішні обставини". З іншого боку, він пропонуватиме вести розмову про пом'якшення санкційного режиму щодо Росії, що повністю виключалося демократами.

А що стосується України, то якщо, припустимо, Зеленський не піде на його умови, це може загрожувати різким скороченням допомоги. Це і так буде, але, можливо, Трамп має на увазі більш радикальні підходи. Особливо з урахуванням того, що ми критично залежимо від доброї волі наших партнерів.

Якщо за минулої каденції Трампа весь світ чітко бачив, як він конкурував із Китаєм і запроваджував санкції проти Пекіна, то зараз Трамп заявляє про те, що за його правління не буде жодних війн. І при цьому ми бачимо, що Китай намагається посилитися у військовому плані. Чи може це протистояння призвести до нової війни?

Торгові війни точно будуть. У суднобудуванні китайці вже дають фору американцям у плані виробничих потужностей. Кількість одиниць китайського флоту вже перевершує ті, що стоять на озброєнні американського флоту. І оскільки військова міць безпосередньо залежить від потужності військово-промислового комплексу, природно, то Трамп робитиме акцент на реіндустріалізації США, поверненні цілої низки критично важливих виробництв, модернізації інфраструктури, що в усякому разі дасть змогу геополітичні амбіції США підкріпити матеріальною основою.

Для Китаю це вельми болісно, оскільки свого часу саме Сполучені Штати стали одним зі стовпів китайського економічного дива. Адже коли Ден Сяопін розпочинав свої реформи, у нього було лише 28 млрд коштів китайських хуацяо, тобто китайців, які живуть за кордоном. Для масштабів Китаю це - ніщо. США тоді робили акцент на тому, що з якоюсь із двох країн - СРСР чи Китаєм - відносини мають бути набагато кращими, і вирішили, що крутити гайки на їхніх заводах можуть китайці. Тим більше, що на той момент вартість робочої сили була сміховинною, тому багато виробництв було перенесено в Китай. За 30 з невеликим років у Китаї стався гігантський стрибок, і Трамп має намір цей перекіс нівелювати.

Тому існує і загроза великої війни між країнами. Як правило, сила обставин виявляється сильнішою за логіку намірів. Оскільки Тайвань для Сполучених Штатів є однією з ключових опорних точок, не дивно, що за цих умов значно більше уваги приділятимуть підтримці Тайваню.

Ви згадували про Нетаньяху і звільнення міністра оборони Ізраїлю. Якщо говорити про взаємини з Ізраїлем, то як майбутня адміністрація США поводитиметься з Іраном, ключовим противником Ізраїлю?

Близькому Сходу це не обіцяє нічого хорошого, оскільки формула "мир через силу" звучить ефектно, але має і зворотний бік. Ізраїль - не та країна, яка здатна вести затяжну війну. У нього занадто маленька територія, не найбільший людський ресурс порівняно зі своїми сусідами. І всупереч суб'єктивним бажанням Трампа, у цій гарячій точці може стати ще гарячіше.

Ви сказали, що допомога Україні може зменшуватися, а Трамп може змусити і Україну, і Росію сісти за стіл переговорів. Який вигляд може мати закінчення війни в розумінні Трампа?

Як мінімум, він спробує продемонструвати припинення вогню, тобто щоб конфлікт від стадії високої інтенсивності перейшов у стадію заморозки. Не думаю, що йдеться про політичне врегулювання, про визнання влади Росії над окупованими українськими територіями. Це - та "червона лінія", на яку в цій ситуації може погодитися і Київ. Оскільки піти на визнання політичного врегулювання з визнанням суверенітету РФ над окупованими територіями рівносильно політичному самогубству, що негайно призведе до політичної турбулентності в Києві. Тому потенційно президентство Трампа Зеленському позитиву не обіцяє.

У демократів залишається час при владі, до інавгурації Трампа в січні. Що вони робитимуть у цей час - чи варто очікувати від них проривних рішень у цей період?

Байден наостанок може грюкнути дверима і створити Трампу проблеми. Наприклад, правдами і неправдами оформити запрошення України до НАТО.

Можливо, навіть дати дозвіл на удари далекобійною зброєю, щоб зв'язати можливості Трампа для політичного маневру. Хоча останнє глибоко суперечить особистим поглядам Байдена, який надмірно обережний у цьому плані. І це вийшло Україні боком, адже коли були можливості швидко закінчити війну, Байден давав скромні обсяги допомоги, які не давали змоги цього зробити, побоюючись ядерної ескалації з боку Москви. Тому запрошення до НАТО - цілком імовірний сценарій. Тим більше, що обіцяти - ще не означає одружитися.