Рецензія на фільм «Кодове ім’я “Червоний”» / Red One

7 листопада в кінотеатрах почали крутити різдвяний пригодницький екшн «Кодове ім’я “Червоний» з воістину зірковим акторським складом — Двейном Джонсоном, Крісом Евансом, Люсі Лью, Кірнан Шипкою та Дж. К. Сіммонсом. Якщо раптом таке добре товариство вам здасться непереконливою причиною відвідати кінотеатр, то ви маєте знати, що творці витратили на цей блокбастер $250 млн, тож як мінімум візуально яскраве видовище він обіцяв. А от чи підкріплене воно дійсно захопливою і веселою історією — читайте в огляді нижче.

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Кодове ім’я “Червоний”» / Red One

Жанр різдвяний пригодницький екшн, комедія
Режисер Джейк Кездан
У ролях Двейн Джонсон, Кріс Еванс, Люсі Лью, Кірнан Шипка, Дж. К. Сіммонс, Крістофер Гів’ю, Мері Елізабет Елліс, Веслі Кіммел, Нік Кролл, Бонні Гант, Дженна Канелл
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Напередодні Різдва невідомі викрадають Санта-Клауса. Голова служби безпеки Каллум Дріфт б’є на сполох та намагається зупинити поганців, які посягнули на святе, але тим вдається втекти і сховатися. Тепер у невдачливого охоронця лишається зовсім мало часу, щоб повернути міфічного діда і врятувати Різдво.

У помічники Каллум неохоче бере простого смертного Джека О’Меллі — дрібного злочинця-фрилансера з сумнівними моральними принципами, котрий, втім, здатний знайти голку в копиці сіна. Об’єднавши зусилля, колишні Чорний Адам та Капітан Америка поринають у сповнену небезпек пригоду, щоб знайти екс-Джея Джону Джеймсона та не допустити трагічних наслідків, які насуваються на неслухняне людство.

Ох вже це проблемне Різдво — завжди його треба рятувати! І заведено це робити саме з цим святом. Ви не знайдете фільмів, де герої відчайдушно намагаються врятувати Великдень, або, наприклад, День аграрія (якщо знайдете — напишіть в коментарях назву). Творці фільму «Кодове ім’я “Червоний”» беруть за основу затертий до дірок художній троп з тим багатостраждальним рятуванням, тож ще до перегляду логічно припустити, що творчої винахідливості від цієї історії чекати не варто. На жаль, так воно і є.

Цікаво, що режисер Джейк Кездан раніше вже працював над високобюджетним пригодницьким кіно, причому більш-менш притомним — двома частинами новітнього «Джуманджі» з тим же Скелею. Але цього разу щось явно пішло не так, адже стрічка становить настільки прісну і невигадливу посередність, що стає прикро за численні втрачені можливості.

Окрім того, що Санта-Клаус тут — не звичний круглощокий пузань з тим своїм «хо-хо-хо», а цілком собі у хорошій фізичній формі чолов’яга (палкий респект 69-річному Дж. К. Сіммонсу), несподіванок більше немає. Ну так, є екшн-сцена з потужною лавиною, що стрімко наздоганяє лисого здорованя, але таке ми вже бачили у шпигунському бойовику «Три ікси». Є непогана битва зі сніговиками, наділеними здібностями Саб-Зіро. Є натяк на протистояння місцевого Геллбоя з недружніми кайдзю-мацаками, але 20 років тому у дель Торо вийшло значно краще.

Ще є антропоморфний і абсолютно марний білий ведмідь, від якого взагалі ніякої користі, і дотепний жарт про Диво-жінку. У фінальному ж акті маємо чергову поїздку на високих швидкостях у стилі «Форсажу», дарма, що замість тюнінгованих автівок тут у нас казкові олені. Воно й не дивно, враховуючи, що в сценаристах значиться завсідник серед авторів перегонової саги Кріс Морган. В принципі, такий убогий доробок — це все, що пропонується на дві години хронометражу. Цього катастрофічно замало.

Двейн Джонсон, якого вже не вперше тягне до безсоромно дорогого кіно, де згадується червоний колір у назві, пропонує усім нам звичного Скелю. Такого, що ви бачили у мільйоні блокбастерів раніше — непохитного, мужнього, з фірмовою грою складками міжбрівної зони. Кріс Еванс вже вдруге поспіль видає норовливого безвідповідального Джонні «Смолоскипа» Шторма — недарма ж він тут буквально підсмажує на вогні одного з лютих сніговиків. Акторським завданням Дж. К. Сіммонса було зіграти діда, який пів фільму проспав, вважайте середньостатистичного охоронця нічної зміни. Люсі Лью і сьогоднішня іменинниця Кірнан Шипка — красуні, але хоч би чимось запам’ятатися можливості не мають.